Рішення

від 02.02.2023 по справі 580/5502/22

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 року справа № 580/5502/22

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Черкасиавтотранс до Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування рішення,

встановив:

Приватне акціонерне товариство Черкасиавтотранс (далі товариство, позивач) подало позов, в якому позивач просить скасувати, як протиправну, постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Укртрансбезпеки (далі відділ Укртрансбезпеки, відповідач) від 25.10.2022 № 338676 про накладення на ПрАТ Черкасиавтотранс адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що спірним рішенням до позивача застосовано штраф за відсутності у водія затвердженого організатором перевезень розкладу руху. Позивач стверджує, що станом на час перевірки у позивача та у водія на автобусному маршруті був наявний погоджений та затверджений уповноваженими органами розклад руху за маршрутом № 125 Черкаси (АС-2) Будище. Позивач звертає увагу, що розклад руху був затверджений Черкаською РДА у жовтні 2013 року, згідно укладеного на 5 років договору на перевезення пасажирів. Вказано, що у період із жовтня 2018 по січень 2022 конкурс на перевезення пасажирів на маршруті № 125 не оголошувався, у зв`язку із чим, як зазначає позивач, він на законних підставах згідно пролонгованого договору продовжував перевозити пасажирів до цього часу, відповідно до затвердженого розкладу руху від 26.10.2013, який був у наявності у водія під час перевірки. Недопуск позивача у лютому 2022 року до конкурсу на перевезення по вказаному маршруту позивач оскаржує у судовому порядку (справа № 580/3640/22), відтак вважає, що до вирішення даного спору в суді, договірні зобов`язання по перевезенню з позивачем є продовженими. Крім того, вказав, що іншого розкладу руху, крім затвердженого у жовтні 2013, на даний час немає, оскільки розклад руху затверджується після визначення переможця та укладення з ним договору.

Крім того, вказано, що всупереч вимог Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності посадові особи Укртрансбезпеки не ставили до відома керівника або заступника позивача щодо проведення рейдової перевірки, перевіряючі не внесли відповідних записів в облікові відомості водія автотранспортного підприємства про початок перевірки, а також не запитували (не витребовували) відомості у позивача з приводу наявності затвердженого розкладу руху автобусів на маршруті № 125 Черкаси (АС-2) - с. Будише. Вказано, що керівник позивача на дату проведення спеціалістами Укртрансбезпеки перевірок взагалі не вирішував питання щодо допуску посадових осіб органу державного нагляду (Укртрансбезпеки) до здійснення заходу державного нагляду (перевірки) на об`єкті надання послуг з перевезення пасажирів, в ході перевірки спеціалісти Укртрансбезпеки не пред`являли керівнику позивача будь-які направлення на проведення перевірки, наказу про здійснення заходу позапланового (рейдового) контролю із чітким переліком питань, які були предметом цієї перевірки.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 05.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені).

22.12.2022 відповідач надав суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що відповідно до п. 1.3 Порядку № 278 позивач повинен був забезпечити водія затвердженим організатором перевезень розкладом руху, а водій зобов`язаний був мати і пред`являти даний документ працівникам Укртрансбезпеки на момент рейдової перевірки. У акті перевірки від 30.09.2022 № 338355, що є носієм доказової інформації та первинним документом контролю, встановлено, що під час проведення перевірки у водія був відсутній затверджений організатором перевезень розклад руху. Вказано, що надання позивачем до суду розкладу руху затвердженого у 2013 році не спростовує факту його відсутності на момент проведення перевірки, що має наслідком відповідальність згідно ст. 60 Закону № 2344-ІІІ. Звернуто увагу, що на момент перевірки працівникам Укртрансбезпеки був пред`явлений зовсім інший, ніким не затверджений розклад руху, години відправлення в якому відрізняються. Звернуто увагу, що застосування штрафу можливе не тільки за неоформления перевізником будь-якого обов`язкового документу, а й за його відсутність на момент проведення перевірки, навіть якщо він існує в дійсності, але на момент перевірки не був в наявності у водія. Також вказано про відсутність будь-якої інформації та доказів щодо продовження дії договору № 50 від 04.10.2013, в якому чітко зазначений термін його дії з 04 жовтня 2013 року по 16 вересня 2018 року, у зв`язку із чим вважає, що позивачем не доведено законність здійснення ним перевезень за маршрутом № 125 із 16 вересня 2018 року, відповідно до розкладу руху затвердженого ще в 2013 році.

Представник відповідача вважає, що посилання у позові на норми Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфені господарської діяльності є необґрунтованими, оскільки даний Закон не регламентує порядок проведення рейдових перевірок, крім того, у разі проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується. При проведенні рейдових перевірок внесення записів у відповідні облікові відомості водіїв ніяким чинним нормативно-правовими актами на передбачене. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено і те, що керівник позивача перед початком вказаної перевірки повинен вирішувати питання щодо допуску посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що на підставі направлення на рейдову перевірку від 22.09.2022 № 012914 посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

За наслідками перевірки складено Акт від 30.09.2022 № 338355, в якому зафіксовано, що 30.09.2022 о 08 год. 35 хв. ПАТ Черкасиавтотранс за допомогою водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки ПАЗ д.н. НОМЕР_1 , здійснювало перевезення пасажирів за відсутності на момент перевірки документів визначених ст. 39 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме: у водія відсутня копія затвердженого організатором перевезень розкладу руху (в наявності незатверджений розклад руху), чим порушено вимоги ст. 39 Закону України Про автомобільний транспорт та вимог п. 1.3 наказу МТЗУ від 07.05.2010 № 278.

За вказане порушення постановою відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 25.10.2022 № 338676 до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17000,00 грн.

Не погоджуючись з цим рішенням позивач звернувся в суд з даним позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України Про автомобільний транспорт від 5 квітня 2001 року № 2344-III (далі Закон № 2344-III).

Статтею 6 Закону № 2344-III передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, в т.ч. державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою КМУ від 11.02.2015 № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з п. 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому Постановою КМУ від 08.11.2006 № 1567 (далі Порядок № 1567) державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Частинами 14, 17 статті 6 Закону № 2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону № 2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Пунктами 12, 14 Порядку № 1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктами 16, 17 Порядку № 1567 передбачено, що рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.

Суд врахував, що в силу статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Відповідно до статті 39 Закону № 2344-III, автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 40 Закону №2344-III водій автобуса зобов`язаний мати з собою і пред`являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством.

Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту затверджений наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.05.2010 № 278 (далі Порядок №278) встановлює вимоги до паспортів автобусних маршрутів регулярних та регулярних спеціальних перевезень, процедуру розроблення, погодження та затвердження таких паспортів, згідно п. 1.3 якого автомобільний перевізник повинен забезпечити: водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, - таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху.

З аналізу наведених норм суд дійшов висновку, що автомобільний перевізник зобов`язаний забезпечити транспортний засіб, який здійснює регулярні пасажирські перевезення, зокрема копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху, який має бути у водія з собою.

Суд встановив, що між позивачем та Черкаською районною державною адміністрацією 04.10.2013 укладено договір № 50 з перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруті загального користування № 125 Черкаси-Будище, який не виходить за межі території району терміном 5 років (з 04 жовтня 2013 року по 16 вересня 2018 року). Рух та зупинки за розкладом відповідно до паспорту маршруту № 125 у прямому напрямку: АС-2 м. Черкаси, с. Свидівок, с-ще Сокирно, с. Єлизаветівка, с.Лозівок, ст. Дружба, с. Будище, основні зупинки у зворотному напрямку: с. Будище, ст. Дружба, с. Лозівок, с. Єлизаветівка, с-ще Сокирно, АС-2 м. Черкаси.

Після укладення позивачем цього договору організатором перевезень - Черкаською районною державною адміністрацією 29.10.2013 затверджено розклад руху автобусів по маршруту № 125 Черкаси (АС-2) - с. Будище, а Управлінням Укртрансінспекції в Черкаській області та ПАТ Черкаси ОПАС погоджено вказаний розклад, про що свідчать підписи посадових осіб та печатки вказаних організацій.

Як встановлено вище судом, у акті перевірки від 30.09.2022 № 338355 встановлено, що під час проведення перевірки у водія був відсутній затверджений організатором перевезень розклад руху (в наявності незатверджений розклад руху). Суд врахував, що відповідачем до відзиву (а.с. 60) надано розклад руху, що був наявний у водія на момент перевірки, який перевізник застосовує з 01.09.2022, при цьому вказаний розклад не містить жодних відомостей про його затвердження, а години та хвилини вказані у ньому є відмінними від вказаних у розкладі руху, затвердженому 29.10.2013.

Слід також зазначити, що розклад руху, на який посилається позивач, затверджений 29.10.2013 на виконання договору № 50 від 04.10.2013, а у матеріалах справи відсутні докази укладення із позивачем нового договору на перевезення по маршруту № 125 після 16.09.2018 та затвердження, на виконання нового договору, організатором перевезень розкладу руху, який використовував позивач на дату проведення перевірки.

Таким чином, встановлені обставини вказують на те, що на дату перевірки у водія був відсутнім затверджений організатором перевезень розклад руху, в свою чергу наявний у водія розклад руху був довільно встановлений позивачем та не відповідав розкладу руху, затвердженому 29.10.2013.

Абз. 2 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи, що санкція в абз. 2 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ передбачає застосування штрафу за відсутність документів, передбачених законодавством, суд дійшов висновку, що встановлена відсутність у водія позивача затвердженого організатором перевезень розкладу руху під час здійснення регулярних пасажирських перевезень є наслідком застосування до нього санкції, передбаченої вказаною нормою.

З огляду на зазначене вище, надання позивачем до суду розкладу руху затвердженого у 2013 році не спростовує обставини відсутності затвердженого організатором перевезення розкладу руху на момент проведення перевірки та має наслідком відповідальність згідно ст. 60 Закону № 2344-ІІІ.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що відповідачем доведено допущення позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Суд вважає помилковими посилання позивача про порушення положень Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, адже засади організації та діяльності автомобільного транспорту, а також процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт врегульовано Законом України Про автомобільний транспорт та Постановою КМУ № 1567, відтак спірні правовідносини врегульовано положеннями спеціального законодавства.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення цього Кодексу.

Учасники справи:

1) позивач Приватне акціонерне товариство Черкасиавтотранс (18019, м. Черкаси, вул. Сурікова, 8, код ЄДРПОУ 03115376);

2) відповідач Відділ державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті (18001, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 223).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 02.02.2023.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК