Постанова

від 31.01.2023 по справі 320/5104/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/5104/21 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Мельничука В.П.,

При секретарі: Борисовській Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-КМ» до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві, Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-КМ» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві, Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 01.07.2020 №83449 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 12.08.2020 №2659 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1969295/43514424 від 25.09.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної №4 від 22.06.2020;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1969296/343514424 від 25.09.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 17.06.2020;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної податкової служби України з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкової накладної №53878/43514424/2 від 02.10.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної №4 від 22.06.2020;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної податкової служби України з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкової накладної №53879/43514424/2 від 02.10.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 17.06.2020;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні №4 від 22.06.2020, №2 від 17.06.2020 складені Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-КМ» в Єдиному реєстрі податкових накладних, днем їх подання.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що підстави віднесення позивача до переліку ризикових, які зазначені в оскаржуваних рішеннях, не відповідають критеріям ризиковості платника податку, а також не відповідають порядку застосування такого критерію до платника податку, які викладені у пункті 8 Критеріїв ризиковості платника податку, а податковий орган при прийнятті вказаного рішення, на думку представника позивача, вийшов за межі своїх повноважень.

На думку позивача, складені ним податкові накладні не підпадають під визначенні у законі критерії оцінки ризиків, у зв`язку з чим підстави для зупинення їх реєстрації були відсутні.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2022 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 01.07.2020 №83449 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-КМ» критеріям ризиковості платника податку.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 12.08.2020 №2659 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-КМ» критеріям ризиковості платника податку.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1969295/43514424 від 25.09.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної №4 від 22.06.2020.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1969296/343514424 від 25.09.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 17.06.2020.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Державної податкової служби України з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкової накладної №53878/43514424/2 від 02.10.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної №4 від 22.06.2020.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Державної податкової служби України з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкової накладної №53879/43514424/2 від 02.10.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 17.06.2020.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні №4 від 22.06.2020, №2 від 17.06.2020 складені Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-КМ» (код ЄДРПОУ 43514424) в Єдиному реєстрі податкових накладних, днем їх подання.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-КМ» судовий збір у розмірі 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5333 (п`ять тисяч триста тридцять три) грн. 33 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011).

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-КМ» судовий збір у розмірі 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5333 (п`ять тисяч триста тридцять три) грн. 33 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011).

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-КМ» судовий збір у розмірі 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5333 (п`ять тисяч триста тридцять три) грн. 33 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797).

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-КМ» судовий збір у розмірі 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5333 (п`ять тисяч триста тридцять три) грн. 33 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393).

В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у Київській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано суті встановлених порушень, що полягають у зупиненні та подальшій відмові у реєстрації спірних податкових накладних, так як згідно аналізу зареєстрованих податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, податковим органом було встановлено, що ТОВ «Агроінвест-КМ» придбано товари у контрагентів - постачальників, які знаходяться у переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на додану вартість, що свідчить про ймовірність ризикових операцій.

На думку апелянта, позивачем не надано жодного доказу на виявлення спростування податкової інформації таким чином вона є діючою (чинною) та в свою чергу належним та допустимим доказом в силу приписів КАС України.

У даному випадку, зобов`язання Головне управління Державної податкової служби у Київській області виключити ТОВ «Агроінвест-КМ» з переліку ризикових платників податків в обхід порядку формальної перевірки ГУ ДПС у Київській області документів для прийняття рішення щодо виключення та повноважень ГУ ДПС у Київській області - є порушенням дискреційних повноважень податкового органу щодо подання відповідачу висновку виключення з переліку ризикових.

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що рішення ДПС України від 02.10.2020 №53878/43514424/2 та 53879/43514424/2, прийняте за результатами розгляду скарги ТОВ «Агроінвест-КМ», в порядку та строки, встановлені законодавством та не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а відтак, підстави до скасування такого рішення та задоволення позовних вимог відсутні.

Також апелянт вказує на те, що підстави для стягнення судових витрат пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги у даній справі відсутні, оскільки суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги).

До того на переконання скаржника, ним було направлено на адресу суду клопотання про витребування доказів, проте, в порушення вимог ст. 80 КАС України, суд не надав клопотанню оцінки в своєму рішенні від 02.09.2022 у справі № 320/5104/21

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2022 між ТОВ «Агроінвест-КМ» та ТОВ «Агрофірма Ріжки» уклали Договір № 18/06 на підставі якого ТОВ «Агроінвест-КМ» відвантажило ТОВ «Агрофірма Ріжки» протравлювач Мостарт РГ.

За результатами вищезазначеної господарської операції була складена позивачем податкова накладна № 4 від 22.06.2020, однак реєстрація вказаної податкової накладної була заблокована 01.07.2020 згідно квитанції № 9151796895 в зв`язку з тим, що ТОВ «Агроінвест-КМ» внесено в реєстр ризикових платників) на суму 49 980 грн. 00 коп.

Із змісту квитанції вбачається, що податковим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 8 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

У свою чергу, 24.09.2020 позивачем були надані пояснення які підтверджують господарські операції позивача з ТОВ «Агрофірма Ріжки», проте податкова накладна так і не була зареєстрована.

Рішенням комісії Головного управління Державної податкової служби у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних: №1969295/43514424 від 25.09.2020 відмовлено у реєстрації податкової накладної №4 від 22.06.2020.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням позивач 28.09.2020 звернувся що ДПС України зі скаргою на вищезазначене рішення Головним управлінням ДПС у Київській області щодо розблокування та реєстрації податкової накладної №4 22.06.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних, та вказану скаргу було залишено без задоволення відповідним рішенням №53878/43514424/2 від 02.10.2020.

Крім того, позивачем була виписана податкова накладна № 2 від 17.06.2020 на загальну суму 374976 грн. 90 коп. на поставку насіння соняшника Неома, яке придбане у постачальника ТОВ «КелдінгЛайт Торг», однак реєстрація вказаної податкової накладної була зупинена.

Із змісту квитанції по податковій накладній вбачається, що податковим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 8 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

У свою чергу, позивачем були надані пояснення які підтверджують господарські операції позивача з ТОВ «Агрофірма Ріжки», проте рішенням комісії Головного управління Державної податкової служби у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних: №1969296/343514424 від 25.09.2020 відмовлено у реєстрації податкової накладної №2 від 17.06.2020.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням позивач 28.09.2020 звернувся що ДПС України зі скаргою на вищезазначене рішення ГУ ДПС у Київській області щодо розблокування та реєстрацію податкової накладної № 217.06.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних, проте дану скаргу було залишено без задоволення, відповідним Рішенням № 53879/43514424/2 від 02.10.2020.

При цьому, комісією регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН Державної податкової служби України в м. Києві прийнято рішення №83449 від 01.07.2020 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, у відповідності до якого податковий орган дійшов висновку про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, а саме п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Позивач надав контролюючому органу пояснення, в якому вказав та надав інформацію та додаткові документи на спростування його відповідності пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Як наслідок, 12.08.2020 Головним управлінням ДПС у Київський області, з урахуванням отриманих від платника податку інформації у процесі поточної діяльності, прийнято рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №2659.

Не погоджуючись з такими рішеннями та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення комісії не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку позивача виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень, тому такі рішення підлягають скасуванню.

Як наслідок, слід зобов`язати відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні датами їх фактичного надходження.

Крім того, оскільки відповідачем не надано доказів, які б вказували на наявність ознак ризиковості здійснення операцій, та не доведено, що існують підстави для застосування до позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку з відповідним внесенням до переліку ризикових суб`єктів господарювання, у зв`язку з чим рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН від 01.07.2020 №83449 та від 12.08.2020 №2659, є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів не погоджується у повній мірі з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Так, механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначено у Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі - Порядок №1246).

У відповідності до п. 2 Порядку №1246 податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

У силу вимог п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених п. 192.1 ст. 192 та п. 201.10 ст. 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до п. 201.1 ст. 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 ст. 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно з пунктом 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Пунктом 14 Порядку №1246 визначено, що квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

У відповідності до п. 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що зупинення реєстрації податкових накладних №4 від 22.06.2020 та №2 від 17.06.2020 слугувало те, що такі податкові накладні відповідають пункту 8 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України № 1165 від 11 грудня 2019 року затверджено Порядок з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 1165), яким визначено механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Положеннями пунктів 10 та 11 Порядку № 1165 встановлено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

При цьому, Додатком 1 Порядку №1165 визначено критерії ризиковості здійснення операцій.

Так, пунктом 8 додатку 1 до Порядку №1165 Критеріїв ризиковості здійснення операцій містить одну із можливих ознак ризиковості здійснення операцій, якою є: у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Аналіз пункт 8 Критеріїв ризиковості здійснення операцій свідчить про те, що для того, аби встановити наявність у господарської операції такої ознаки мають існувати визначені цим пунктом передумови, а також для підтвердження відповідності господарської операції вказаному критерію слід навести обґрунтований розрахунок за цим критерієм, якому відповідає платник податку, чого вимагає п. 11 Порядку №1165.

Однак, відсутність у квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних зазначення конкретного критерію ризиковості здійснення операцій, про які йдеться у пункті 8 додатку 1 до Порядку №1165, свідчить про необґрунтованість віднесення господарської операції до відповідного критерію, що визначений пунктом 5 Критеріїв ризиковості господарських операцій.

Крім того, у надісланих позивачем квитанціях не зазначено, які саме документи слід надати платнику податків та чого мають стосуватися пояснення такого платника податків для того, аби реєстрація податкових накладних стала можливою, що також свідчить про невідповідність сформованих квитанціях вимогам до таких, що визначені п. 11 Порядку №1165.

Тобто, неможливо встановити з яких саме підстав воно прийнято, що вказує на невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії та призводить до його протиправності.

Колегія суддів звертає увагу, що невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18 та від 22 липня 2019 року у справі №815/2985/18, від 20 серпня 2019 року у справі №2540/3009/18, від 18 вересня 2019 року у справі №826/6528/18.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази того, що контролюючий орган досліджував обставини господарської діяльності позивача станом на момент прийняття оскаржуваних рішень.

У свою чергу, позивачем направлено до податкового органу повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних реєстрацію яких зупинено.

При цьому, механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначає Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за №1245/34216 (надалі - Порядок №520).

Згідно з пунктом 4 Порядку № 520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

За приписами пункту 5 Порядку № 520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

У відповідності до пункту 6 Порядку № 520, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/ озрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).

Пунктом 7 Порядку №520 визначено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 9 Порядку №520, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

За приписами п. 11 Порядку №520 комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

- та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

- та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Аналіз наведених норм права вказує на те, що можливість надання платником податків достатніх документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної/розрахунку коригування прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного переліку необхідних документів для прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної. Необґрунтоване обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд, призводить до правової невизначеності, що не відповідає критерію обґрунтованості та пропорційності акта індивідуальної дії.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Необґрунтоване обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, а не будь-яких на власний розсуд, призводить до правової невизначеності, що не відповідає критерію обґрунтованості та пропорційності акта індивідуальної дії.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувані рішення містять посилання на не наданням платником податків первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, вивантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описом), в тому числі розрахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

У свою чергу, форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства, контролюючий орган повинен зазначити конкретні документи, які складені із порушенням законодавства.

Зважаючи на викладене, оскаржувані рішення, повинні були містити мотиви врахування та/або неврахування надісланих позивачем пояснень та доданих до нього документів, а саме: врахування поданих позивачем документів.

Ненаведення мотивів прийнятих рішень не дають змоги суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм належну правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятих рішень.

Оскільки зупинення реєстрації спірних податкових накладних контролюючим органом було здійснено не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність визнати протиправним та скасувати рішення №1969295/43514424 від 25.09.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної №4 від 22.06.2020 та №1969296/343514424 від 25.09.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 17.06.2020.

Приписами пункту 20 Порядку №1246 передбачено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Як наслідок, для належного захисту порушеного права позивача необхідним є зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №4 від 22.06.2020 та №2 від 17.06.2020 датою того офіційного дня, коли ці накладні були направлені засобами електронного зв`язку для реєстрації в ЄРПН.

З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення комісії Державної податкової служби України з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкової накладної №53878/43514424/2 від 02.10.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної №4 від 22.06.2020, №53879/43514424/2 від 02.10.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 17.06.2020, судом першої інстанції не було враховано наступне.

Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші порушення прав та свобод позивача.

У постанові від 28.02.2019 у справі №826/4070/16 Верховний Суд зауважив, що платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

В контексті наведених правових норм суд зазначає, що правове значення для платника податків в межах спірних правовідносин мають виключно рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних.

Таким чином, рішення про результати розгляду скарг самі по собі не породжують у платника будь-якого додаткового обов`язку та не перешкоджають реалізації його права, та, як наслідок, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав, тому не підлягають скасуванню.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність вказаних позовних вимог.

Зазначене свідчить про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині зазначених позовних вимог.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень Комісії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 01.07.2020 №83449 та від 12.08.2020 №2659 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-КМ» критеріям ризиковості платника податку, слід вказати таке.

Так, у додатку №1 до Порядку №1165 визначено наступні критерії ризиковості платника податку на додану вартість:

1) платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

2) платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

3) платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.

4) платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово-господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.

5) платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).

6) платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

7) платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України.

8) у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній / розрахунку коригування.

Наведене свідчить про те, що чинним законодавством України чітко та однозначно визначено, що прийняття контролюючим органом рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку змінює правовий режим моніторингу реєстрації податкових накладних в ЄРПН, з абсолютною невідворотністю призводить до зупинення реєстрації будь-якої складеної цією особою податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як свідчать матеріали справи, під час прийняття оскаржуваного рішення контролюючим органом підставою для його прийняття Комісією регіонального рівня зазначено пункт 8 Порядку №1165, зокрема визначено наявність податкової інформації щодо постачання товарів, які не відслідковуються по ланцюгу придбання, відсутнє придбання послуг з перевезення або власний транспорт..

У той же час, згідно з положеннями Порядку № 1165 в якості підстави для віднесення платника податку до ризикових повинно бути зазначено відповідний пункт критеріїв ризиковості платника податку та у разі відповідності пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку розшифровується, яка саме податкова інформація.

Крім того, у затвердженій формі рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку передбачено необхідність зазначення контролюючим органом однієї із двох підстав для прийняття такого рішення, а саме:

- у зв`язку з виявленням обставин та/або отриманням інформації контролюючим органом у процесі поточної діяльності або

- з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів від ..р. № -.

У формі рішення вказано про необхідність зазначення пункту критерію ризиковості платника податку, а у разі відповідності суб`єкта пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку необхідно також зазначити, яка саме інформація була підставою для висновків про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Однак, всупереч вказаним нормам чинного законодавства, у оскаржуваному рішенні податковим органом, в рядку «Податкова інформація» не зазначено суть та характер наявної податкової інформації, що стала підставою для прийняття такого рішення, не ідентифіковано конкретні ризикові операції та/або податкові накладні платника, в яких були зафіксовані такі операції.

У даному випадку, комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування, має обґрунтувати на підставі якої саме інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази на її підтвердження.

Втім, оспорювані рішення не містять обґрунтувань підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку, що узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 05.01.2021 у справі № 640/11321/20.

У відповідності до пункту 25 Порядку №1165 Комісія центрального рівня приймає рішення про неврахування таблиці даних платника податку, розглядає скарги на рішення комісій регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Згідно з пунктами 44-46 Порядку №1165 Комісія контролюючого органу перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні). Розгляд питання на засіданні комісії контролюючого органу включає такі етапи: доповідь секретаря комісії; доповідь члена комісії, співдоповідь (у разі потреби); внесення членами комісії пропозицій, їх обговорення; оголошення головою комісії рішення про припинення обговорення питання; голосування; оголошення головою комісії результатів голосування; оформлення протоколу. У протоколі засідання комісії контролюючого органу зазначається перелік осіб, присутніх на засіданні, порядок денний засідання, питання, що розглядалися на засіданні, перелік осіб, які виступали під час засідання, результати голосування, прийняті такою комісією рішення.

З аналізу вказаних норм вбачається, що комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування, має обґрунтувати, на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.

Водночас, не зважаючи на викладене, відповідачем не надано жодного доказу, який би досліджувався в ході засідання комісії, і який слугував підставою для прийняття оскаржуваного рішення, а судом не встановлено наявності у відповідача підстав для віднесення підприємства до пункту 8 Критеріїв ризиковості.

Крім того, відповідачем не надано до суду жодних доказів провадження заявником господарської діяльності в умовах та обставинах, які характеризуються ознаками недодержання вимог чинного законодавства України, як і не надано податкової інформації, яка б містила відомості про проведення ризикових операцій позивачем, або будь-яким його контрагентом.

Таким чином, не виклавши розшифрування податкової інформації, зокрема, не навівши конкретного переліку ризикових операцій з контрагентами, що були задіяні в таких операціях в спірному рішенні, як це передбачено пунктом 8 Порядку № 1165, відповідач фактично діяв без дотримання власної процедури.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 16 грудня 2020 року у справі № 340/474/20 та від 05 січня 2021 року у справі № 640/10988/20.

При цьому, відповідачем не надано до суду копію витягу з протоколу засідання комісії контролюючого органу, тому суду невідома яка саме податкова інформація покладена в основу прийняття оскаржуваних рішень, як і невідомі джерела такої інформації.

Відтак, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення.

Посилання апелянта на не надання оцінки клопотанню про витребовування доказів колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне.

За правилами частини першої статті 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з частиною третьої цієї статті про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 грудня 2021 року на адресу суду першої інстанції надійшло клопотання про витребовування доказів від представника Головного управління ДПС у Київській області.

23 лютого 2022 року у судовому засіданні Київський окружний адміністративний суд виніс ухвалу, якою задовольнив частково клопотання податкового органу, зобов`язав витребувати докази у справі від ПАТ «АБ «Укргазбанк», а саме: інформацію щодо підтвердження чи спростовування інформації щодо зарахування коштів на рахунок ТОВ «Келдінг Лайт Торг», відкритий в ПАТ «АБ «Укргазбанк» по платіжних дорученнях №23 від 27.08.2020 та №14 від 05.08.2020, та у зв`язку з викладеним відклав розгляд справи до 07.04.2022 (а.с. 60-63 Том 2).

Вказані обставини свідчать про відсутність порушень норм процесуального права з боку суду першої інстанції щодо розгляду клопотанню про витребовування доказів.

Щодо стягнення витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги у розмірі 16 000 грн, слід зазначити наступне.

У силу вимог частини першої та третьої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Аналіз вимог статті 134 КАС України дає підстави для висновку, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При цьому, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 13 Закону №5076-VI адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та адвокатом Івановою Наталією Сергіївною укладено договір про надання правової допомоги від 16.09.2020.

На підтвердження виконання умов вказаного договору ТОВ «Агроінвест-КМ» надано до суду: додаток №1 до договору; виписку про зарахування коштів на картковий рахунок від 15.09.2021, акту виконаних робіт від 30.08.2022 №11, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 15.08.2020 серії АА №1009927, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КВ №000127 від 14.05.2018 видане на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва від 13.03.2018 №918.

Як наслідок, позивач просив стягнути судові витрати на правову допомогу у розмірі 16000,00 грн.

Враховуючи, що відповідно до платіжних доручень від 19.04.2021 №40 на суму 4708,00 грн. та платіжним дорученням від 12.05.2021 №41 на суму 8912,00 грн. позивачем сплачено судовий збір на загальну суму 13620 (тринадцять тисяч шістсот двадцять) грн. 00 коп., відтак судовий збір підлягає пропорціному стягненню з кожного відповідача у сумі 4540 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5333,33 грн.

У той же час, як вбачається з резолютивною частини оскаржуваного рішення, Київським окружним адміністративним судом помилково у пункті 10 продубльовано необхідність стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-КМ» судового збору у розмірі 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5333 (п`ять тисяч триста тридцять три) грн. 33 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, з огляду на задоволення таких вимог у пункті 9 такої резолютивної частини та загальної суми судового збору у розмірі 13620 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 16000 грн.

З огляду на вказане, наявні підстави для зміни судового рішення у цій частині шляхом виключення абзацу десятого з резолютивної частини цього рішення.

У силу вимог частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань розгляду скарг Державної фіскальної служби України №53878/43514424/2 від 02.10.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної №4 від 22.06.2020 та №53879/43514424/2 від 02.10.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 17.06.2020 з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог, та зміни шляхом виключення абзацу десятого з резолютивної частини такого рішення.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - задовольнити частково.

Скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2022 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішень комісії Державної податкової служби України з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкової накладної №53878/43514424/2 від 02.10.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної №4 від 22.06.2020 та №53879/43514424/2 від 02.10.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 17.06.2020, та у цій частині прийняти нову постанову, якою у задоволенні вказаних позовних вимог - відмовити.

Змінити рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2022 року шляхом виключення абзацу десятого резолютивної частини рішення.

В іншій частині - рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук