Постанова

від 01.02.2023 по справі 300/1753/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 300/1753/21

адміністративне провадження № К/990/24079/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Олендера І.Я.,

за участі:

секретаря судових засідань Жураковської Б.М.,

представника Позивача: Солонини Р.Д.,

представника Відповідача: Гавадзина М.В.,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області

на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року (суддя Микитюк Р.В.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2022 року (судді: Большакова О.О., Затолочний В.С., Качмар В.Я.)

у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Булат»

до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Булат» (надалі також - ТОВ «Булат», Позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі також - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 березня 2021 року № 001546/0701, № 001552/0701, № 001555/0701 та № 001549/0701.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані індивідуальні акти не відповідають вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), оскільки викладені в акті перевірки висновки щодо порушення Позивачем вимог Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) є необґрунтованими, адже ним з дотриманням вимог чинного законодавства відображено в податковому обліку наслідки господарських операцій з контрагентами: ТОВ «Марвел Стиль», ТОВ «Софт Трейдінг», ТОВ «Віліус Трейд», ТОВ «Трейдсервіс Інвест», ТОВ «Квадрум Еліт», ТОВ «Босна-Фінекс», ОВ «Перша Українська хімічна компанія», ТОВ «Трейдер-С», ТОВ «Ролікс Груп», ТОВ «Спект Сервіс», ТОВ «Глайд Груп Компані», ТОВ «Філат Плюс», ТОВ «Інфокс Трейдинг», ТОВ «Енергетично-Промислова Компанія», ТОВ «Вемілайт», ТОВ «Надра Інжиніринг», ТОВ «ІТРАНС», ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 . Позивач також стверджував, що не підтвердження поставок по ланцюгу до товаровиробника не може бути підставою для позбавлення платника права на формування податкового кредиту. Також, як вважав Позивач, контролюючий орган при встановленні нереальності господарських операцій з підстав відсутності в контрагентів платника податків ресурсів до виконання господарських операцій вдається до зловживань, не приймаючи до уваги можливість залучення таких ресурсів на договірній основі. Вказав, що всі фінансово-господарські операції із вищезазначеними контрагентами відповідають меті діяльності підприємства, а надані в ході перевірки документи повністю відповідають законодавству щодо бухгалтерського обліку.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2022 року, адміністративний позов ТОВ "Булат" задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №№001549/0701, 001555/0701 від 18 березня 2021 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №001546/0701 від 18 березня 2021 року в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Булат" суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 5463543,00 грн., з них за податковими зобов`язаннями в сумі 3618451,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1845092,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №0011552/0701 від 18 березня 2021 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Булат" суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 5957244,00 грн., з них за податковими зобов`язаннями в сумі 3953539,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 2003705,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області частину витрат зі сплати судового збору у розмірі 17989 гривень 87 копійок.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із неправомірності висновків Відповідача про фактичне нездійснення господарських операцій Позивача з ТОВ «Софт Трейдінг», ТОВ «ІТРАНС», ТОВ "Надра Інжиніринг",ТОВ «Вемілайт» ТОВ «Енергетично-Промислова Компанія», ТОВ «Інфокс Трейдинг»,ТОВ «Філат Плюс», ТОВ «Глайд Груп Компані», ТОВ «Спект Сервіс», ТОВ «Ролікс Груп», ТОВ «Трейдер-С», ТОВ «Перша Українська хімічна компанія», ТОВ «Босна-Фінекс»,ТОВ «Квадрум Еліт», ТОВ «Трейдсервіс Інвест», ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_1 .

Як вказали суди попередніх інстанцій, операції з наведеними вище суб`єктами господарювання підтверджуються належними документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, види економічної діяльності контрагентів Позивача дозволяють здійснювати наведені вище господарські операції, у Позивача наявна ділова мета та отримані товари, роботи та послуги використані у господарській діяльності шляхом реалізації доукомплектованих ТМЦ та отримання прибутку.

При цьому, висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині обґрунтований непідтвердженням правильності формування даних податкового обліку за результатами операцій з ТОВ «Марвел Стиль» та ТОВ «Віліус Трейд». В апеляційному порядку ці висновки суду першої інстанції не ставились під сумнів.

Крім того, суди вказали, що з огляду на відсутність доказів про умисні діяння платника податків, що вчинені ТОВ «Булат» повторно протягом 1095 календарних днів, сума штрафних санкцій, що могла б бути застосована до Позивача по операціях з ТОВ «Марвел Стиль» та ТОВ «Віліус Трейд» повинна визначатись у відповідності із пунктом 123.2 статті 123 Податкового кодексу України, тобто в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, а не в розмірі 50%.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ознайомившись із касаційною скаргою контролюючого органу, ТОВ «Булат» вважає викладені у ній доводи законодавчо необґрунтованими та такими, що не спростовують правової позиції, викладеної у рішеннях суду першої та апеляційної інстанцій, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що за результатами проведеної перевірки складено акт від 19 лютого 2021 року №810/09-19-07-01/19401351 (надалі також - Акт перевірки).

За змістом Акта Позивачем порушено вимоги:

1) пункту 44.1 статті44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, пункту 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", в результаті чого:

- завищено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування по податку на прибуток за 2019 рік в сумі 869208 грн;

- занижено податок на прибуток всього в сумі 3761917 грн, в т.ч.: за 2018 рік в сумі 1112625 грн та за 2019 рік в сумі 2 649292 грн;

2) пункту 188.1 статті188, пункту 189.1 статті189, пункту 198.5 статті 198 ПК України, в результаті чого:

- занижено суму податку на додану вартість всього в сумі 4061 280 грн, в т.ч. за: січень 2018 року на сумі 152 728 грн; лютий 2018 року на суму 138497 грн; березень 2018 року на суму 154 994 грн; квітень 2018 року на суму 81 992 грн; травень 2018 року на суму 200724 грн; червень 2018 року на суму 120 980 грн; липень 2018 року на суму 148 044 грн; серпень 2018 року на суму 82561 грн; березень 2019 року на суму 575783 грн; квітень 2019 року на суму 648 826 грн; червень 2019 року на суму 700 587 грн; липень 2019 року на суму 471 946 грн; серпень 2019 року на суму 382 972 грн; вересень 2019 року на суму 65 461 грн; жовтень 2019 року на суму 46 715 грн; листопад 2019 року на суму 35122 грн; грудень 2019 року на суму 107348 грн,

- завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за грудень 2019 року у сумі 25 882 грн.

18 березня 2021 року ГУ ДПС в Івано-Франківській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №001546/0701, яким ТОВ «Булат» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 5642876 грн, в тому числі 3761917 грн за податковим зобов`язанням та 1880959 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №001552/0701, яким ТОВ «Булат» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 6091920 грн, в тому числі 4061280 грн за податковим зобов`язанням та 2030640 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №001555/0701, яким ТОВ «Булат» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2019 року в сумі 25882 грн;

- №001549/0701, яким ТОВ «Булат» зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2019 рік в сумі 869208 грн

Фактичною підставою прийняття вказаних індивідуальних актів стали висновки Відповідача про фактичне нездійснення Позивачем господарських операцій з ТОВ «Марвел Стиль», ТОВ «Софт Трейдінг», ТОВ «Віліус Трейд», ТОВ «Трейдсервіс Інвест», ТОВ «Квадрум Еліт», ТОВ «Босна-Фінекс», ОВ «Перша Українська хімічна компанія», ТОВ «Трейдер-С», ТОВ «Ролікс Груп», ТОВ «Спект Сервіс», ТОВ «Глайд Груп Компані», ТОВ «Філат Плюс», ТОВ «Інфокс Трейдинг», ТОВ «Енергетично-Промислова Компанія», ТОВ «Вемілайт», ТОВ «Надра Інжиніринг», ТОВ «ІТРАНС», ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_1 .

В обґрунтування висновку про нереальність господарських операцій з вказаними контрагентами в акті перевірки покладено твердження Відповідача про:

- ненадання ТОВ «Булат» товарно-транспортних накладних (ТТН), чи інших документів, які б підтверджували переміщення продукції від вищезазначених контрагентів;

- ненадання інформації щодо наявності складських приміщень, площадок чи інших місць зберігання/відвантаження ТМЦ, не надання сертифіката якості на ТМЦ, що супроводжується з відповідною партією продукції відповідно до укладених договорів поставок з вищезазначеними контрагентами;

- обрив в ланцюгу постачання ТМЦ та послуг, які були реалізовані з вищезазначеними контрагентами;

- подання з вищезазначеними контрагентами звітності, в якій відсутні відомості про основні засоби, що на думку контролюючого органу, свідчить про неможливість для самостійного виготовлення (придбання) вказаного товару (відсутня матеріально-технічна база, достатня чисельність працюючих, не виявлено придбання чи отримання в оренду обладнання, відсутнє придбання сировини та будь-які інші господарські відносини, пов`язані з виготовленням продукції, або не подання такої звітності;

- наявність відкритих кримінальних проваджень, в яких згадуються вищезазначені контрагенти-постачальники, а щодо посадових осіб ТОВ «Марвел Стиль» та ТОВ «Віліус Трейд» наявні вироки у кримінальних справах щодо визнання ними винуватості за частиною другою 205 Кримінального кодексу України при створенні ними вказаних товариств.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Підставами скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції Відповідач визначив порушення судами норм матеріального та процесуального права. Вказує, що апеляційним судом не було враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме: від 31 січня 2020 року у справі № 820/5816/16, від 20 лютого 2020 року у справі № 802/1255/17-а, від 20 березня 2020 року у справі № 520/399/19, від 15 квітня 2020 року у справі № 826/26692/15, від 16 березня 2020 року у справі №2а-5053/10/0270, від 7 листопада 2020 року у справі № 440/422/19, від 20 грудня 2019 року у справі № 826/16776/18, від , від 12 березня 2019 року у справі №725/254/16-а, від 20 серпня 2020 року у справі №826/5743/14, від 10 квітня 2020 року у справі від 24 березня 2020 року у справі №260/410/19, від 03 березня 2020 року у справі №140/2715/18, від 26 березня 2019 року у справі №826/5263/14, від 30 січня 2020 року у справі №814/1145/18, від 2 жовтня 2018 року у справі №816/506/17, від 26 лютого 2019 року у справі №811/748/14, від 12 березня 2019 року у справі №803/386/14, від 12 березня 2019 року у справі №725/254/16-а, а також Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року у справі №810/5645/14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-3849а15.

Наведені Відповідачем доводи в обґрунтування правомірності спірних індивідуальних актів у відповідній частині в касаційній скарзі зводяться до того, що ТОВ «Булат» безпідставно відобразило в податковому обліку наслідки операцій з ТОВ «Софт Трейдінг», ТОВ «ІТРАНС», ТОВ "Надра Інжиніринг", ТОВ «Вемілайт» ТОВ «Енергетично-Промислова Компанія», ТОВ «Інфокс Трейдинг»,ТОВ «Філат Плюс» , ТОВ «Глайд Груп Компані», ТОВ «Спект Сервіс», ТОВ «Ролікс Груп», ТОВ «Трейдер-С», ТОВ «Перша Українська хімічна компанія», ТОВ «Босна-Фінекс»,ТОВ «Квадрум Еліт», ТОВ «Трейдсервіс Інвест», ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_1 .

При цьому Відповідач в обґрунтування наведених доводів звертає увагу на те, що:

- у результаті аналізу фінансово-господарської діяльності зазначених суб`єктів господарювання встановлено, що вони: не мають виробничих потужностей та складських приміщень; не мають автотранспорту для перевезення вантажів; кількість співробітників на вказаних підприємствах - 1-2 робітники, що фізично унеможливлює виконання договірних умов у задекларованих обсягах; наявність «пересорту» (в документах бухгалтерського обліку зазначених СГД з ознаками фіктивності зазначається надходження одного виду товару, а в наступному підприємствами у облікових документах відображується реалізація іншого виду товару);

- наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів Позивача або фігурування їх у кримінальних провадженнях щодо інших контрагентів не слугували єдиною підставою для висновків податкового органу про нереальність вчинення господарських відносин між спірними контрагентами, адже податковим органом встановлено обрив ланцюга постачання товарів (послуг) по кожному контрагенту. Висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, зроблені за результатами дослідження господарських операцій позивача з рядом контрагентів, первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, з урахуванням фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції.

3.2. Позиція Позивача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)

Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанції законними та обґрунтованими, Позивач у відзиві на касаційну скаргу покликається на те, що судами надано юридично правильну оцінку обставинам, відповідно до яких підтверджуються дотримання ним вимог ПК України при формуванні даних податкового обліку.

Щодо посилань податкового органу на відповідні висновки суду касаційної інстанції, то Позивач зауважує, що якщо проаналізувати ці постанови, то в них колегією зазначено, що чине законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. В цих постановах колегія суддів Верховного Суду погодилась з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Як стверджує Позивач, жодного іншого доказу, як-от: доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб контрагентів ТОВ «Булат» або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним, ГУ ДПС в Івано-Франківській області до судів не подано.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи правильність наданої судами попередніх інстанцій правової оцінки оскаржуваним Позивачем індивідуальним актам у відповідній частині в контексті недотримання Відповідачем частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при їх прийнятті, Суд звертає увагу на наступне правове регулювання.

Так, пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 5-7 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N 318, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Як передбачено пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З цього приводу Верховними Судом вже сформована стала та послідовна практика щодо застосування наведених норм права. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 зробила ряд важливих правових висновків, зокрема, про таке.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Схожі за змістом висновки Верховного Суду, викладені у постановах у справах № 820/5816/16, №520/399/19, №260/410/19, на посилається і Відповідач у касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження ухвалених у справі судових рішень.

Так, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій на підставі доказів, оцінка яким надана з дотриманням положень процесуального законодавства, фінансово-господарські взаємовідносини між Позивачем та ТОВ «Софт Трейдінг» будувались на підставі договорів поставки комплектуючих .

Крім того, за змістом встановлених судами попередніх інстанцій обставин, Позивач отримав від ТОВ «Софт Трейдінг» послуги з друку паспортів з технічними характеристиками та з формування та укомплектування обладнання, а також з оренди складського приміщення для зберігання імпортованих ТОВ «Булат» ТМЦ.

На підтвердження фактичного здійснення операцій надано, зокрема, копії специфікацій, накладних, документів щодо відступлення права вимоги та платіжних доручень.

Також суди попередніх інстанцій вказали, що ТОВ «Булат» імпортувало на митну територію України частини бурильних машин, призначених для проведення ремонтно-будівельних робіт та технологічних операцій у свердловинах, які зберігались наданому ТОВ «Софт Трейдінг» складському приміщенні. Також ТОВ «Софт Трейдінг» надало послуги з друку паспортів з технічними характеристиками та інструкціями на вказані частини бурильних машин в кількості 58 комплектів та провело їх формування та укомплектування.

Також, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, фінансово-господарські взаємовідносини між Позивачем та ТОВ «Трейдсервіс Інвест», видами діяльності якого були неспеціалізована оптова торгівля, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, транспортне оброблення вантажів та інша допоміжна діяльність у сфері транспорту та інші, будувались на підставі договорів поставки та надання транспортних послуг.

Як з`ясовано під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, на підтвердження поставки товарів (муфти цементувальні МЦ-178, пристрої для з`єднання секцій для ПС-178, пробки парашутні, верхні роз`єднувальні пробка, стоп-патрубки з механізмом фіксації пробок 178, якірно-пакерні вузли гідравлічного типу 178, вузли гідравлічного і механічного з`єднання із патрубком обсадної колони 127 VAM для підвіски хвостовика 127, стоп-патрубки із патрубка з обсадної колони 127, підвісні секційні пробки та пробки продавочні.

ТОВ «Трейдсервіс Інвест», як вказали суди обох інстанцій, здійснило перевезення цих товарів.

На підтвердження зазначених обставин Позивачем надано копії специфікацій, накладних, акта про надання логістично-транспортних послуг, платіжних доручень.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Позивач придбававав у ТОВ «Квадрум Еліт» комплектуючі відповідно (якірно-пакерні вузли гідравлічного типу для підвіски хвостовика 127 мм, вузли гідравлічного і механічного з`єднання із патрубком обсадної колони 127 VAM для підвіски хвостовика 127 мм, стоп-патрубки із патрубка з обсадної колони 127 VAM, підвісні секційні пробки, пробки продавочні). За умовами договору, укладеного між суб`єктами господарювання, доставку продукція доставлялась на склад Покупця. На підтвердження господарських операцій у ході розгляду справи надано копії специфікації, накладної, платіжних доручень.

Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин, ТОВ «Босна-Фінанс» на підставі відповідних договорів здійснило поставку Позивачу комплектуючих та надало транспортні послуги, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться копії видаткових накладних, специфікацій, акту про надання логістично-транспортних послуг, платіжних доручень.

Фінансово-господарські взаємовідносини між Позивачем і ТОВ «Перша Українська хімічна компанія» будувались на підставі договору поставки. Фактичне здійснення господарських операцій щодо поставки комплектуючих підтверджується копіями видаткових накладних.

ТОВ «Булат» придбано у ТОВ «Трейдер-С» комплектуючі відповідно до укладеного договору, на підтвердження чого надано копії накладних, специфікацій, товарно-транспортних накладних, акту про надання логістично-транспортних послуг.

Відповідно до документів первинної фінансової звітності, наявних у матеріалах справи, між позивачем та ТОВ «Ролікс Груп» здійснювались операції з постачання комплектуючих, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться копії специфікацій, накладних, платіжних доручень.

Щодо господарських операцій Позивача із ТОВ «Спект Сервіс» судами встановлено, що вони базувались на підставі договору поставки комплектуючих. На підтвердження поставки товарів надано копії специфікацій, накладних, платіжних доручень та договорів про відступлення права вимоги.

ТОВ «Глайд Груп Компані», як з`ясовано судами попередніх інстанцій, реалізовано також комплектуючі Позивачу, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться копії специфікації, накладних, платіжних доручень.

Позивач будував свої фінансово-господарські взаємовідносини із ТОВ «Філат Плюс» на підставі договору, яким було передбачено надання послуг з тестування клапанів зовнішнім та внутрішнім тиском, тестування клапанів тривалою продуктивністю під тиском та оснащення клапанів різьбовими протекторами.

На підтвердження фактичного надання послуг контрагентом, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, надано копії специфікації, накладних, платіжних доручень.

Щодо господарських операцій Позивача із ТОВ «Інфокс Трейдинг» судами встановлено, що останнє реалізувало Позивачу на підставі договору поставки комплектуючі, на підтвердження чого надано копії специфікації, накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних.

Згідно з договором поставки та специфікації ТОВ «Булат» придбало у ТОВ «Енергетично-Промислова Компанія» комплектуючі, на підтвердження фактичної поставки яких надано копії специфікації, накладної, платіжного доручення.

У ТОВ «Вемілайт», ТОВ "Надра Інжиніринг" Позивач також придбавав відповідні комплектуючі, на підтвердження чого в матеріалах справи, як встановлено судами обох інстанцій, містяться копії специфікації, накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних.

Щодо господарських операцій Позивача із ТОВ «ІТРАНС», то фінансово-господарські взаємовідносини між цими суб`єктами господарювання будувались на підставі договору по наданню послуг по перевезенню вантажів та експедиторських послуг. На підтвердження фактичного здійснення послуг контрагентом Позивачем надано копії податкової накладної та товарно-транспортної накладної.

У ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 . Позивач також придбавав комплектуючі, на підтвердження чого надано копії специфікацій, рахунків на оплату, видаткових накладних.

Як встановлено судами попередніх інстанцій здійснення таких операцій контрагентами Позивача відповідало їх видам діяльності, зареєстрованим у відповідних державних реєстрах.

Як з`ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, придбання відповідних послуг та товарів у зазначених вище суб`єктів господарювання мало наслідком реалізації готових комплектів ПАТ «Укргазвидобування», ТОВ «НТП «Бурова техніка», ПАТ «Укрнафта» шляхом доукомплектації, на підтвердження чого в матеріалах справи також містяться відповідні докази.

Як підтверджується матеріалами справи та вірно встановлено судами, фактично в основу висновків Відповідача про фактичне не здійснення поставки товарів цим контрагентом покладено твердження, зокрема, про недобросовісний характер діяльності останнього, з огляду на аналіз інформації з баз податкового органу.

Попри це, правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими Позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення Позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин Позивача його безпосередніми контрагентами. При цьому, лише наявність або відсутність окремих документів, а так само як і деякі помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У справі, що розглядається, контролюючий орган на порушення вимог статті 77 КАС України не довів не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки Позивача та про обізнаність платника податків щодо можливої протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними, що встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішення судами першої та апеляційної інстанцій.

Висновки про не здійснення поставки товару та ненадання послуг, як з`ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, зроблено контролюючим органом на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація носить виключно інформативний характер.

Покликаючись на порушення щодо контрагентів Позивача кримінальних проваджень, як з`ясовано судом першої інстанції і не спростовано протягом апеляційного розгляду, до суду не надано жодних доказів, отриманих в процесі досудового або судового розслідування по кримінальних справах, в яких фігурують окремі контрагенти-постачальники Позивача, які би підтверджували факт безтоварності господарських операцій Позивача із контрагентами, фігурантами кримінального провадження.

Водночас, Відповідачем щодо кожного контрагента у спірних правовідносинах наведено схожі чи аналогічні аргументи, зокрема, що Позивачем не надано товарно-транспортних накладних чи інших документів, які б підтверджували переміщення продукції.

Разом з тим, як установлено у ході розгляду справи, Позивачем подано, а судами перевірено усі товарно-транспортні накладні, підтверджуючі поставку чи транспортування товарів від контрагента Позивача до кінцевого отримувача продукції.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги покликання представника Відповідача на відсутність документів, що підтверджують якість придбаних Позивачем товарів, оскільки перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту; первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, зокрема, сертифікатів, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій надано належну оцінку доказам, наданим Позивачем та зібраним судами на підставі статті 9 КАС України, а також іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення Позивачем вимог податкового законодавства щодо формування витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами. Зокрема, у ході вирішення спору досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що в повній мірі відображають суть спірних господарських операцій з ТОВ «Софт Трейдінг», ТОВ «ІТРАНС», ТОВ "Надра Інжиніринг", ТОВ «Вемілайт» ТОВ «Енергетично-Промислова Компанія», ТОВ «Інфокс Трейдинг»,ТОВ «Філат Плюс», ТОВ «Глайд Груп Компані», ТОВ «Спект Сервіс», ТОВ «Ролікс Груп», ТОВ «Трейдер-С», ТОВ «Перша Українська хімічна компанія», ТОВ «Босна-Фінекс»,ТОВ «Квадрум Еліт», ТОВ «Трейдсервіс Інвест», ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_1 та підтверджують їх фактичне здійснення.

Суди попередніх інстанцій, враховуючи сталу судову практику щодо оцінки операцій між суб`єктами господарювання як такі, що здійснені/не здійснені, а також доказування фактичної поставки товарів за результатами дослідження та аналізу поданих у справі документів та пояснень/заперечень, на підставі встановлених обставин дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність у ході вирішення спору Відповідачем зазначених у акті перевірки висновків щодо протиправного формування витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з відповідними суб`єктами господарювання.

Ураховуючи встановлені судами обставини, а також наведені вище правові норми та висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій зроблено законні та обґрунтовані висновки щодо суті операцій між Позивачем та ТОВ «Софт Трейдінг», ТОВ «ІТРАНС», ТОВ "Надра Інжиніринг", ТОВ «Вемілайт» ТОВ «Енергетично-Промислова Компанія», ТОВ «Інфокс Трейдинг»,ТОВ «Філат Плюс», ТОВ «Глайд Груп Компані», ТОВ «Спект Сервіс», ТОВ «Ролікс Груп», ТОВ «Трейдер-С», ТОВ «Перша Українська хімічна компанія», ТОВ «Босна-Фінекс»,ТОВ «Квадрум Еліт», ТОВ «Трейдсервіс Інвест», ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_1 .

У касаційній скарзі, спростовуючи висновки про формування Позивачем даних податкового обліку з контрагентами скаржник обґрунтував наявність підстави для касаційного оскарження, передбаченої у пункті 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, і таке обґрунтування полягає у неврахуванні судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Контролюючий орган у касаційній скарзі, наводячи рішення Верховного Суду на спростування висновків судів щодо фактичного здійснення операцій між Позивачем та ТОВ «Софт Трейдінг», ТОВ «ІТРАНС», ТОВ "Надра Інжиніринг", ТОВ «Вемілайт» ТОВ «Енергетично-Промислова Компанія», ТОВ «Інфокс Трейдинг»,ТОВ «Філат Плюс», ТОВ «Глайд Груп Компані», ТОВ «Спект Сервіс», ТОВ «Ролікс Груп», ТОВ «Трейдер-С», ТОВ «Перша Українська хімічна компанія», ТОВ «Босна-Фінекс»,ТОВ «Квадрум Еліт», ТОВ «Трейдсервіс Інвест», ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_1 пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених скаржником рішеннях суду касаційної інстанції свідчать про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

До того ж доводи Відповідача по наведених вище, на думку останнього, порушеннях Позивачем вимог податкового законодавства, зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки вже оцінених судами доказів.

Однак, суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №925/698/16).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), згодом підтриманий Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17 вересня 2020 року у справі №908/1795/19).

Водночас суд вважає за необхідне зазначити і те, що у справі, що переглядається, податковим органом не надано належних та достатніх доказів на підтвердження обставин в обґрунтування власної позиції за наведеними вище, на думку контролюючого органу, порушеннями.

Суд додатково звертає увагу на те, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, що прямо випливає із положень статті 77 КАС України.

За практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.

Аналіз матеріалів справи, встановлених судами попередніх інстанцій обставин та правових норм при застосуванні до спірних правовідносин дає підстави вважати, що суди попередніх інстанцій зробили обґрунтовані висновки про те, що Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при ухваленні оскаржених рішень діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призвело до безпідставного податкового навантаження на Позивача.

У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі по відповідних епізодах, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Касаційна скарга Відповідача взагалі не містить доводів та підстав на спростування висновків щодо необхідності застосування передбаченої пунктом 123.2 статті 123 ПК України ставки у розмірі в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання за платежами з податку на прибуток та з податку на додану вартість. Виходячи з наведеного, у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли неправильних та таких, що не ґрунтуються на нормах права, висновків щодо розміру штрафних санкцій.

За таких обставин, з урахуванням наведеного у сукупності суд не знайшов передбачених КАС України підстав для задоволення касаційної скарги Відповідача та скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалені у справі судові рішення відповідають вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення, його відповідності принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства, а суди дотримались вимоги частини п`ятої цієї статті стосовно необхідності при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуті в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, суд дійшов висновку про необхідність залишення рішень судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а касаційної скарги без задоволення.

Керуючись статтями 3, 344, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Я. Олендер