Постанова

від 19.01.2023 по справі 359/12715/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи 359/12715/21

Провадження №22-ц/824/247/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2023 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Сас Ю.В.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича на ухвалу Бориспільського міського суду Київської області від 31 січня 2022 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко І. П. звернувся до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

В обґрунтування подання зазначив, що у нього на виконанні перебуває зведене виконавче провадження №64011244, яке складається з виконавчого провадження №64004382 з виконання виконавчого листа №359/1022/18, виданого 6 жовтня 2020 року Бориспільським міськрайонним судом, про стягнення з ТОВ «Ізотех» на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку в розмірі 109 871 гривні 68 копійок; виконавчого провадження №64004624 з виконання виконавчого листа №359/1022/18, виданого Бориспільським міськрайонним судом, про стягнення з ТОВ «Ізотех» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи в розмірі 10 000 гривень 00 копійок; виконавчого провадження №66026719 з виконання виконавчого листа №359/5473/20, виданого 1 липня 2021 року Бориспільським міськрайонним судом, про стягнення з ТОВ «Ізотех» на користь ОСОБА_1 боргу за договором про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги №3 від 17 липня 2014 року в розмірі 5035395 гривень 20 копійок та витрат на оплату судового збору в розмірі 10510 гривень 00 копійок.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 19 серпня 2020 року були витребувані з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 у власність ТОВ «Ізотех» будівлі та споруди виробничо-складського комплексу полімерної продукції, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка площею 2,00 га з кадастровим номером 3220886700:07:002:0012 з цільовим призначенням для розміщення виробничо-складського комплексу з торгівельними приміщеннями, розташована за вказаною адресою. ТОВ «Ізотех» ухиляється від державної реєстрації права власності на наведені об`єкти нерухомого майна. Ця обставина об`єктивно перешкоджає зверненню стягнення на них та виконанню судових рішень.

У зв`язку з вищевикладеним приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко І.П. просив суд надати дозвіл на звернення стягнення на будівлі та споруди виробничо-складського комплексу полімерної продукції, розташовані за АДРЕСА_1 , а також на земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номер: 3220886700:07:002:0012 з цільовим призначенням для розміщення виробничо-складського комплексу з торгівельними приміщеннями, розташовану за вказаною адресою.

Ухвалою Бориспільського міського суду Київської області від 31 січня 2022 року відмовлено у задоволенні подання.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, приватний виконавець направив апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржувану ухвалу вважає незаконною та такою, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просить апеляційний суд ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення подання.

16.01.2023 року до Київського апеляційного суду від ТОВ «Ізотех» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне:

В ході розгляду справи судом встановлено, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченко І.П. перебуває зведене виконавче провадження №64011244, яке складається з виконавчого провадження №64004382 з виконання виконавчого листа №359/1022/18, виданого 6 жовтня 2020 року Бориспільським міськрайонним судом, про стягнення з ТОВ «Ізотех» на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку в розмірі 109871 гривні 68 копійок; виконавчого провадження №64004624 з виконання виконавчого листа №359/1022/18, виданого Бориспільським міськрайонним судом, про стягнення з ТОВ «Ізотех» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи в розмірі 10000 гривень 00 копійок; виконавчого провадження №66026719 з виконання виконавчого листа №359/5473/20, виданого 1 липня 2021 року Бориспільським міськрайонним судом, про стягнення з ТОВ «Ізотех» на користь ОСОБА_1 боргу за договором про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги №3 від 17 липня 2014 року в розмірі 5035395 гривень 20 копійок та витрат на оплату судового збору в розмірі 10510 гривень 00 копійок.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 19 серпня 2020 року були витребувані з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 у власність ТОВ «Ізотех» будівлі та споруди виробничо-складського комплексу полімерної продукції, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка площею 2,00 га з кадастровим номером 3220886700:07:002:0012 з цільовим призначенням для розміщення виробничо-складського комплексу з торгівельними приміщеннями, розташована за вказаною адресою.

Зі змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №268647195 від 2 серпня 2021 року вбачається, що право власності на будівлі та споруди виробничо-складського комплексу полімерної продукції та на земельну ділянку залишається зареєстрованим за ОСОБА_3 .

Відмовляючи у задоволенні подання, суд першої інстанції свою позицію ґрунтував на двох доводах:

1. З матеріалів справи вбачається наявність іншого рухомого майна, за рахунок якого може бути виконано рішення суду;

2. Накладення арешту на спірне майно ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду від 21 червня 2018 року.

З такими підставами відмови у задоволенні подання апелянт не погодився, що і стало підставою для звернення його до суду із апеляційною скаргою.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із доводами апелянта в частині того, що саме по собі існування ухвали слідчого судді про арешт майна не може бути підставою для відмови у встановленні судом права на звернення стягнення на майно, яке боржник належним чином не оформив на себе.

В даній справі суд розглядав і встановлював саме право на виконання рішення суду про стягнення з боржника коштів за рахунок того майна, право на яке було визнано за ним відповідним рішенням суду, однак належним чином не оформлене у встановленому законом порядку, в той час як накладений арешт на майно має враховуватися вже безпосередньо при фактичному виконанні звернення стягнення на майно в ході виконавчих дій, а не на стадії встановлення самого права на таке звернення.

Не зважаючи на часткове погодження з позицією апелянта, колегія суддів апеляційного суду тим не менш не розділяє позицію апелянта в частині інших підстав, покладених судом в основу відмови у задоволенні подання виконавця.

Згідно з ч.5 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Згідно з ч.10 ст.440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

З наведених норм вбачається, що встановлення права на звернення стягнення на майно боржника, яке належним чином не зареєстроване за ним, передбачене в межах здійснення виконавчої процедури, відтак має відповідати встановленим законом вимогам щодо такої процедури, серед іншого - й щодо черговості звернення стягнення на майно боржника.

Звернення стягнення на нерухоме майно боржника можливе лише в останню чергу, тобто за умови встановлення та належної фіксації факту недостатності у боржника грошових коштів та рухомого майна для погашення його заборгованості. Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17 лютого 2021 року у справі №199/4891/19-ц.

В ході розгляду справи приватний виконавець надав до суду докази відсутності у боржника грошових коштів на банківських рахунках, достатніх для погашення заборгованості. В той же час, судом встановлено факт реєстрації за боржником ряду транспортних засобів, а саме: причіп марки «Wiese», номерний знак НОМЕР_1 , вантажний автомобіль марки «MAN», номерний знак НОМЕР_2 , вантажний автомобіль марки «Mercedes-Benz», номерний знак НОМЕР_3 , причіп марки «Wackenhut», номерний знак НОМЕР_4 , вантажний автомобіль марки «Mercedes-Benz», номерний знак НОМЕР_5 , легковий автомобіль марки «Fiat Doblo», номерний знак НОМЕР_6 , вантажний автомобіль марки «Mercedes-Benz», номерний знак НОМЕР_7 , причіп марки «Wiese», номерний знак НОМЕР_1 , вантажний автомобіль марки «MAN», номерний знак НОМЕР_2 , вантажний автомобіль марки «Mercedes-Benz», номерний знак НОМЕР_3 , причіп марки «Wackenhut», номерний знак НОМЕР_4 , вантажний автомобіль марки «Mercedes-Benz», номерний знак НОМЕР_5 , легковий автомобіль марки «Fiat Doblo», номерний знак НОМЕР_6 , та вантажний автомобіль марки «Mercedes-Benz», номерний знак НОМЕР_7 .

Приватний виконавець заявив про відсутність таких транспортних засобів, що підтверджується з його точки зору фактом оголошення їх в розшук. В той же час жодних відомостей щодо результатів такого розшуку до суду представлено не було. Більш того, сам заявника (приватний виконавець) підтвердив факт реальної наявності частини вищевказаних транспортних засобів, як і те, що в їх наявності він пересвідчився особисто. В якості єдиної перешкоди для фактичного звернення стягнення на наявні транспортні засоби приватний виконавець зазначив недопуск на територію боржника представника організації, яку виконавець мав намір визначити як зберігача транспортних засобів після їх опису та вилучення.

Вищевказана позиція приватного виконавця не можу бути прийнята апеляційним судом. Чинним законодавством, зокрема Законом України «Про виконавче провадження», передбачене як право (і механізм реалізації такого права) виконавця на отримання доступу до майна боржника, так і право на усунення фізичних перешкод, які можуть вчинятися боржником при проведенні виконавчих дій.

В даному випадку жодних доказів як застосування вищевказаних механізмів, так і взагалі факту вчинення перешкод виконавцю з боку боржника, до суду представлено не було. Недопуск до місцезнаходження майна представника гіпотетичного зберігача взагалі сам по собі не може обґрунтовувати неможливість вчинення таких виконавчих дій як опис, арешт та вилучення (в тому числі й примусове вилучення) майна боржника. Окрім того, як вже було зазначено, в даному випадку такий недопуск не було підтверджено відповідними доказами.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про обґрунтованість позиції суду першої інстанції як щодо констатації неможливості звернення стягнення на нерухоме майно боржника за умови наявності у нього рухомого майна, за рахунок якого може бути проведено таке стягнення, так і не доведення виконавцем підстав для відступу від передбаченого законом порядку звернення стягнення на майно.

Не можуть бути прийняті апеляційним судом і твердження апелянта щодо того, що вартості вищевказаних транспортних засобів все одно не вистачило б на погашення заборгованості боржника, оскільки такий висновок можливо зробити лише після співставлення розміру заборгованості боржника з вартістю вищевказаного рухомого майна. В той же час жодних відомостей щодо такої вартості наявного у боржника рухомого майна матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича залишити без задоволення.

Ухвалу Бориспільського міського суду Київської області від 31 січня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько