Рішення

від 31.01.2023 по справі 907/746/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/746/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №907/746/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОРОЗ УКРАЇНА", с.Дуліби

до Приватного підприємства "БУДІВЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ", м. Мукачево

про стягнення суми 82 147,26 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 82 147,26 грн., з яких 63 190,20 грн. основного боргу, 18 957,06 грн. штрафу, посилаючись на порушення відповідачем умов договору поставки №180907(14)01 від 07.09.2018 р. та положень ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 12.10.2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк, протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків.

13.10.2022 р. через систему «Електронний суд» до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

14.10.2022 р. через загальний відділ діловодства господарського суду від позивача надійшла позовна заява в паперовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки справа №907/746/22, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, будь-яких клопотань щодо розгляду спору з повідомленням (викликом) сторін подано не було, у зв`язку з чим, враховуючи також, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.10.2022 р. суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала суду від 19.10.2022 р. у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування на забезпечення здійснення правосуддя була надіслана відповідачу 31.10.2022 р. рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, таке повернуто до суду 28.11.2022 р., з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Верховний Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

07 вересня 2018 року між Приватним підприємством «БУДІВЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ» (далі Покупець, Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХОРОЗ УКРАЇНА» (далі Продавець, Позивач) було укладено Договір поставки № 180907(14)01 (далі - Договір).

У відповідності до умов пункту 1.1. Договору - Продавець зобов`язується поставити товар (передавати у власність Покупця) для використання у господарській діяльності, а Покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору.

Згідно із пунктом 2.1 Договору - Предметом поставки є товар, а саме електротехнічні та освітлювальні прилади, що визначається рахунками (для попередньої оплати) Продавця та підписаними Сторонами видатковими накладними на товар, в яких зазначається: найменування товару (асортимент, номенклатура), кількість товару, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару, що повинна постачатися в конкретній партії.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що партія Товару, що визначена відповідним рахунком Продавця і підлягає поставці за даним Договором повинна бути поставлена (передана у власність) Покупцю протягом 7-ми календарних днів з моменту здійснення Покупцем повної (100 %) передоплати за цей товар.

Пункт 3.4. Договору встановлює, що перехід права власності відбувається в момент поставки (відвантаження) відповідної партії товару, що оформляється відповідними видатковими накладними.

Вартість кожної окремої партії товару, що поставляється згідно з цим Договором визначається у відповідних рахунках (для попередньої оплати) Продавця та видаткових накладних на товар (п. 4.1 Договору).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2018 року, але у будь якому випадку до моменту його повного виконання. У випадку, якщо жодна із сторін письмово не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 30 календарних днів до його закінчення, Даний Договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих же істотних умовах та умовах автоматичної пролонгації (п.п. 8.1, 8.2 Договору).

Товариством з обмеженою відповідальністю «ХОРОЗ УКРАЇНА», як Продавцем згідно умов Договору в період з 30 грудня 2021 року до 02 лютого 2022 року були здійснені поставки товарів та було передано у власність Покупця Товари, а саме електротехнічні та освітлювальні прилади, що визначаються узгодженими Продавцем замовленнями на товар, та підтверджуються підписаними обома Сторонами видатковими накладними на товар, на загальну суму: 63 638, 40 грн.

А саме: за видатковою накладною № 164 020 від 30 грудня 2021 року - на загальну суму 6 112,00 грн., видатковою накладною № 11 171 від 02 лютого 2022 року - на загальну суму 54 014,00 грн., видатковою накладною № 11 172 від 02 лютого 2022 року - на загальну суму 3 512,40 грн.

За доводами позивача, які підтверджуються матеріалами справи до 07 липня 2022 року Покупцем було сплачено із загальної суми заборгованості за Рахунками та Видатковими накладними 448,20 грн.

Позивач стверджує, що через невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині повної оплати отриманого товару у відповідача наявна заборгованість в розмірі 63 190,20 грн.

За односторонню необґрунтовану відмову від виконання всіх інших своїх зобов`язань, що випливають з цього Договору винна сторона несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 30-ти відсотків розміру невиконаних зобов`язань (п. 6.7. Договору).

Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з позовною вимогою про стягнення суми 82 147,26 грн., з яких 63 190,20 грн. основного боргу та 18 957,06 грн. штрафу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено Договір поставки № 180907(14)01 від 07 вересня 2018 р., а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України та параграфів 1 і 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів не господарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Спір у даній справі виник у зв`язку з неповним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати за поставлений позивачем на підставі видаткових накладних № 164 020 від 30 грудня 2021 року на суму 6 112,00 грн., № 11 171 від 02 лютого 2022 року на суму 54 014,00 грн., № 11 172 від 02 лютого 2022 року на суму 3 512,40 грн. товар.

Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно- розпорядчого документа на майно.

У відповідності до умов пункту 1.1. Договору - Продавець зобов`язується поставити товар (передавати у власність Покупця) для використання у господарській діяльності, а Покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору.

Згідно із пунктом 2.1 Договору - Предметом поставки є товар, а саме електротехнічні та освітлювальні прилади, що визначається рахунками (для попередньої оплати) Продавця та підписаними Сторонами видатковими накладними на товар, в яких зазначається: найменування товару (асортимент, номенклатура), кількість товару, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару, що повинна постачатися в конкретній партії.

Пункт 3.4. Договору встановлює, що перехід права власності відбувається в момент поставки (відвантаження) відповідної партії товару, що оформляється відповідними видатковими накладними.

Вартість кожної окремої партії товару, що поставляється згідно з цим Договором визначається у відповідних рахунках (для попередньої оплати) Продавця та видаткових накладних на товар (п. 4.1 Договору).

Факт виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару не заперечується сторонами та підтверджується видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи, підписаними та скріпленими печатками сторін, без зауважень щодо кількості та якості поставленого товару.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2018 року, але у будь якому випадку до моменту його повного виконання. У випадку, якщо жодна із сторін письмово не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 30 календарних днів до його закінчення, Даний Договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих же істотних умовах та умовах автоматичної пролонгації (п.п. 8.1, 8.2 Договору).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Однак, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині повної оплати за поставлений позивачем на підставі видаткових накладних товар, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 63 190,20 грн.

З огляду на наведені обставини, позовна вимога про стягнення основної суми боргу в розмірі 63 190,20 грн., підлягає задоволенню.

Разом з тим, позивачем крім основної суми боргу, нараховано також суму 18 957,06 грн. штрафу.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

В силу положень статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За односторонню необґрунтовану відмову від виконання всіх інших своїх зобов`язань, що випливають з цього Договору винна сторона несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 30-ти відсотків розміру невиконаних зобов`язань (п. 6.7. Договору).

Суд перевіривши правильність нарахування заявленої до стягнення суми штрафу прийшов до висновку, що розрахунок проведено вірно у зв`язку з чим суд приходить до висновку про задоволення цієї позовної вимоги повністю.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОРОЗ УКРАЇНА", с.Дуліби до Приватного підприємства "БУДІВЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ", м. Мукачево про стягнення суми 82 147,26 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи вище вкладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «БУДІВЕЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ» (89600, Закарпатська обл., місто Мукачеве, вул. Драгоманова, будинок 54, квартира 78, код ЄДРПОУ 33128585) на користь Товариства з обмеженою відповіда льністю «ХОРОЗ УКРАЇНА» (82434, Львівська обл., Стрийський р-н, село Дуліби, вулиця Шевченка, будинок 127 Г, код ЄДРПОУ 39225644) суму 82 147,26 грн. (вісімдесят дві тисячі сто сорок сім гривень 26 коп.) заборгованості, а також суму 2 481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 коп.) на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03.02.2023

Суддя О.Ф. Ремецькі