Рішення

від 10.01.2023 по справі 909/562/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/562/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,

при секретарі судового засідання Микитин Р.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Бурштинської міської ради

(вул. Січових Стрільців, 4, м. Бурштин, Івано-Франківська обл., 77111)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Турбо"

(вул. Шухевича, 1-А, м. Бурштин, Галицький район, Івано-Франківська обл., 77111)

про стягнення заборгованості

представники сторін в судове засідання не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Бурштинська міська рада (далі - Бурштинська міська рада, позивач) звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом (вх.№9758/22 від 25.07.2022) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Турбо" (далі - ТОВ "Турбо", відповідач), з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про стягнення 713 248,84 грн заборгованості, з яких:

- 392 475,90 грн орендної плати за землю за період з 01.01.2017 по 29.12.2017 та неодержаних доходів у вигляді орендної плати за землю за період з 30.12.2017 по 30.09.2022;

- 13 500,24 грн пені за період з 01.05.2015 по 01.08.2018;

- 254 701,88 грн інфляційних втрат за період з 01.04.2015 по 30.09.2022

- 52 570,82 грн суми 3% річних за період з 01.04.2015 по 30.09.2022.

Дії суду щодо розгляду справи

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 01.08.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

05.08.2022 на виконання вимог вищезазначеної ухвали представник позивача подав до суду заяву (вх.№10067/22) про усунення недоліків позовної заяви, в якій просила долучити до матеріалів справи належним чином засвідчені копії документів та докази на підтвердження повноважень особи, яка підписала позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 10.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.09.2022, про що сторони повідомлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

09.09.2022 до суду від позивача надійшли:

- заява (вх.№11866/22) про долучення доказу до матеріалів справи, а саме копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку;

- заява (вх.№11866/22) про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача:

- 373 947,00 грн орендної плати за період з 01.01.2017 по 29.12.2017, а також неодержаних доходів у вигляді орендної плати за період з 30.12.2017 по 30.06.2022;

- 29 773,96 грн пені;

- 212 637,52 грн інфляційного збільшення заборгованості;

- 47 790,13 грн 3% річних.

14.09.2022 у підготовчому засіданні з`явився представник позивача, судом долучено поданий доказ до матеріалів справи та відкладено підготовче засідання на 06.10.2022 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання), про що представник позивача повідомлений під розписку, а відповідач та його засновники рекомендованими листами з повідомленням про вручення.

06.10.2022 у підготовчому засіданні з`явились представник позивача та представник засновника відповідача - Хом`яка О.П., яким надано письмові пояснення (вх.№13407/22), в яких останній просив застосувати позовну давність. Судом продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 26.10.2022, про що присутні учасники справи повідомлені під розписку, а представник відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

26.10.2022 до суду надійшла заява позивача (вх.№14073/22) про уточнення і збільшення позовних вимог, у якій позивач просив залишити без розгляду позовні вимоги щодо стягнення пені за період з січня 2018 року по квітень 2022 в загальному розмірі 16 273,72 грн, натомість стягнути 13 500,24 грн пені, а також стягнути з відповідача 392 475,90 грн орендної плати за період з 01.01.2017 по 29.12.2017, а також неодержаних доходів у вигляді орендної плати за період з 30.12.2017 по 30.06.2022; 254 701,88 грн втрат від інфляції та 52 570,82 грн суми 3% річних.

26.10.2022 за наслідками підготовного засідання судом прийнято заяву позивача про уточнення і збільшення позовних вимог до розгляду, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 21.11.2022, про що представник позивача повідомлений під розписку, а відповідач рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

21.11.2022 судове засідання з розгляду справи по суті не відбулось у зв`язку із тимчасовою втратою судді Валєєвої Т.Е. працездатності. Ухвалою-повідомлення про судове засідання від 07.12.2022 повідомлено сторін про те, що наступне судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 10.01.2022, про що позивач повідомлений через Електронний суд, а відповідач рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 10.01.2023, у зв`язку з неявкою представників сторін в судове засідання, у нарадчій кімнаті судом підписано вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи

Відповідач у судові засідання жодного разу свого представника не направив, причин неявки представника суду не повідомив.

Ухвали суду від 10.08.2022, 14.09.2022, 06.10.2022, 04.11.2022, 07.12.2022 надсилалися відповідачу за адресою його місцезнаходження, яке вказано у позовній заяві та відповідає відомостям в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача станом на 01.08.2022, 15.09.2022. Проте, поштові відправлення повернулися на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ч. 10, 11 ст. 242 ГПК України судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про вебадресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень. У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У силу ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим кодексом для вручення судових рішень.

З огляду на вказані приписи процесуального закону відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.

Крім того, судом встановлено, що два засновника відповідача (з чотирьох) - ОСОБА_1 (одночасно й керівник відповідача) та Петрів В.Б. померли, що підтверджується листом Галицького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 23.02.2021 №24.3.6-18/32.

У зв`язку з чим, ухвала-повідомлення про судове засідання від 14.09.2022 надсилалася іншим двом засновникам відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресами їх місцезнаходження, вказаними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 01.08.2022, 15.09.2022. Однак, поштове відправлення, надіслане Патригурі С.Я., також повернулося на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Як було зазначено вище, 06.10.2022 у підготовчому засіданні з`явився лише представник засновника відповідача - Хом`яка О.П., відповідно до письмових пояснень якого (вх.№13407/22) керівник відповідача помер та ТОВ "Турбо" не здійснює господарську діяльність близько 10 років.

Позиції сторін

Позиція позивача. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач з 2017 року не сплачував орендну плату за землю, відповідно до укладеного між сторонами договору оренди землі, а також після закінчення строку дії цього договору безпідставно зберіг у себе кошти, які повинні були бути сплачені за фактичне користування земельною ділянкою, на якій знаходиться майно відповідача.

Як на правову підставу заявлених вимог позивач посилався на ст. 1, 13, 21 Закону України «Про оренду землі», ст. 83, 90, 93, 120, 125, 152, 206 Земельного кодексу України (далі ЗК України), ст. 181, 526, 527, 610 - 612, 625, 629, 1212 - 1214 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Позиція відповідача. Відповідач у встановлений ГПК України строк відзив на позов суду не подав, проти позовних вимог не заперечив.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 ГПК України, судочинство у судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін, зокрема:

- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом;

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;

- кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій;

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Враховуючи те, що відповідач своїм правом на подання відзиву у встановлений судом відповідно до ГПК України строк не скористався, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи на підставі ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.

При цьому судом встановлено, що будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Обставини справи, встановлені судом

11.11.2002 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області (продавець) та ТОВ "Турбо" (покупець) укладено договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва проданого за конкурсом (далі - договір купівлі-продажу; а.с. 75-79), предметом якого передання у власність покупця об`єкта незавершеного будівництва поліклініки на 850 відвідувань, який знаходиться за адресою: вул. Шухевича, м. Бурштин, Галицький район, Івано-Франківська обл., 77111.

26.01.2004 між Виконавчим комітетом Бурштинської міської ради (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено договір оренди землі (далі - договір оренди №1; а.с. 23-24), згідно з яким орендодавець на підставі рішення Бурштинської міської ради №25/10-03 від 25.10.2002 передав орендарю в строкове платне володіння та користування земельну ділянку по вул. Шухевича площею 0,8428 га для продовження будівництва викупленого об`єкта незавершеного будівництва. Договір оренди № 1 укладений строком на 5 років.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.01.2009 у справі №14/139 визнано за відповідачем право власності на об`єкт незавершеного будівництва поліклініку на 850 відвідувань, який знаходиться за адресою: вул. Шухевича, 1-А, м. Бурштин, Галицький район, Івано-Франківська обл., 77111 (а.с. 20-22).

30.01.2010 між позивачем та відповідачем укладено угоду про відшкодування збитків від неотриманих коштів Бурштинською міської радою за фактичне землекористування суб`єктом підприємницької діяльності, а саме за період з 30.01.2010 до моменту укладання договору оренди.

15.06.2010 Бурштинською міською радою прийнято рішення №23.8/32-10, відповідно до якого продовжено строк оренди відповідачем земельної ділянки площею 0,8428 га для обслуговування незавершеного будівництва (поліклініки) на 5 років.

28.12.2012 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди землі (далі договір оренди №2; а.с. 27-29). Даний договір зареєстровано в Держаному реєстрі земель 29.12.2012 за №262120004007999.

Умови договору оренди №2 такі.

Орендодавець на підставі рішення Бурштинської міської ради №23.8/32-10 від 15.06.1010 передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі громадського використання в м. Бурштині по вул. Шухевича, 17 (п. 1).

Кадастровий номер земельної ділянки: 2621210300:01:001:0060 (п. 1).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,8428 га (п. 2).

На земельній ділянці знаходиться незавершена будівля (п. 3).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 335155,92 грнь (42,14 грн за кв.м) (п. 5).

Договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8).

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 10% нормативної грошової оцінки землі, що становить 33 515,59 грн /рік (п. 9).

Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п. 10).

Орендна плата вноситься рівними долями, щомісячно протягом місяця, наступного за звітним (п. 11).

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 120% НБУ несплаченої суми за кожний день прострочення (п. 14).

За актом приймання-передачі земельної ділянки за договором оренди землі від 28.12.2012 земельна ділянка передана позивачем відповідачу (а.с. 30).

09.02.2015 додатковою угодою до договору оренди №2 внесено зміни до договору оренди №2 та встановлено орендну плату у розмірі 44 356,56 грн.

30.04.2014 додатковою угодою до договору оренди №2 внесено зміни до розділу 5 і п. 9 договору оренди №2 та встановлено орендну плату у розмірі 35 515,59 грн.

Листом від 09.02.2018 №261/02-27 позивач звернувся до відповідача з проханням прибути до Земельно-екологічного відділу Бурштинської міської ради для укладення договору оренди землі по вул. Шухевича, 17 площею 0.8428 га на новий строк (а.с. 41). Проте, зазначене звернення залишено відповідачем без належного реагування та договір оренди на новий строк укладений не був.

Відповідно до повідомлення ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 21.04.2022 №3346/5/09-19-04-11 відповідач за податкові періоди 2017 - 2022 років декларування плати за землю, розташовану на території Бурштинської ТГ, не здійснював (а.с. 43).

Згідно з довідкою Земельно-екологічного відділу Бурштинської міської ради станом на 01.05.2022 за відповідачем з 2017 року обліковується заборгованість з орендної плати за договором оренди землі від 28.12.2012 та неодержавних доходів у вигляді орендної плати у розмірі 361 594,29 грн (а.с. 16).

У зв`язку з несплатою коштів відповідачем у добровільному порядку, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Нормативно-правове обґрунтування

Щодо стягнення орендної плати за землю

Частинами 1, 2 статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 6, 626, 627, 628, 629 ЦК України).

Пунктом 3 частини 1 статті 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Судом встановлено, що між сторонами у справі виникли правовідносини з оренди землі на підставі договору оренди землі від 28.12.2012 (договір оренди №2).

Отже, предметом частини позову у даній справі є стягнення орендної плати за землю за договором оренди землі.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі регулюється ЗК України, ЦК України, цим законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з копії акта приймання-передачі земельної ділянки за договором оренди землі від 28.12.2012, орендодавець свої зобов`язання за договором оренди землі щодо передачі в оренду земельної ділянки виконав.

Приписами ст. 206 ЗК України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Також у відповідності до п. "в" ст. 96 ЗК України одним із обов`язків землекористувачів є своєчасна сплата земельного податку або орендної плати.

Як встановлено судом, сторонами в договорі оренди №2 (п. 5, 9, 11) та додаткових угодах до нього узгоджено розмір орендної плати та порядок і строк її сплати.

Положеннями ст. 193 ГК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містить ст. 526 ЦК України.

У силу ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, матеріали справи не містять та суду не доведено факт сплати відповідачем заборгованості з орендної плати за землю за договором оренди №2 за період з 01.01.2017 по 29.12.2017 у сумі 67 377,84 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено та документально обґрунтовано наявність заборгованості відповідача з орендної плати за землю за період з 01.01.2017 по 29.12.2017, а тому позовні вимоги в частині стягнення цієї заборгованості підлягають задоволенню.

Щодо стягнення безпідставно збережених коштів

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до положень ст. 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом ст. 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав (кондикційні зобов`язання).

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Отже, у випадку використання земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотримання орендної плати в порядку, визначеному ст. 1212 ЦК України.

Як встановлено судом, після закінчення 30.12.2017 строку дії договору оренди №2 новий договір оренди землі укладено не було, земельна ділянка повернена орендодавцю не була з огляду на знаходження на ній нерухомого майна, належного відповідачу. Отже, відповідач продовжував користуватися земельною ділянкою без оформлення права користування.

За таких обставин справи суд встановив наявність підстав для застосування ст. 1212 ЦК України.

Таким чином, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Такий правовий висновок відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 23.05. 2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 04.12. 2019 у справі № 917/1739/17 та висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.06. 2021 у справі № 201/2956/19.

Також судом встановлено, що відповідач за податкові періоди 2017 - 2022 років декларування плати за землю, розташовану на території Бурштинської ТГ, не здійснював (лист ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 21.04.2022 №3346/5/09-19-04-11).

Отже, матеріали справи не містять та суду не доведено факт сплати відповідачем безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за період з 30.12.2017 по 30.09.2022 у сумі 325 098,06 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем доведено та документально обґрунтовано наявність заборгованості відповідача зі сплати безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за період з 30.12.2017 по 30.09.2022, а тому позовні вимоги в частині стягнення цієї заборгованості підлягають задоволенню.

На підставі вищезазначеного в сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення орендної плати за землю за період з 01.01.2017 по 29.12.2017 та безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю за період з 30.12.2017 по 30.09.2022 підлягають задоволенню на загальну суму 392 475,90 грн.

Щодо стягнення пені

Відповідно до ст. 546, 549 ЦК України, ст. 230 - 232 ГК України одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов`язання.

Також, згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, у п. 14 договору оренди №2 сторони погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 120% НБУ несплаченої суми за кожен день прострочення.

Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 343 ГК України).

Як вбачається з матеріалів справи, при нарахуванні пені позивачем враховано приписи ч. 6 ст. 232 ГК України щодо припинення нарахування пені через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені, суд встановив, що заявлена до стягнення сума пені не виходять за межі суми, обрахованої судом.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 13 500,24 грн за період з 01.05.2015 по 01.08.2018 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення інфляційних втрат та суми 3% річних

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов"язань незалежно від підстав їх виникнення, у тому числі й на позадоговірне грошове зобов"язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Отже, у разі настання прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, у кредитора виникає право на нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

З поданого суду розрахунку вбачається, що позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати за період з 01.04.2015 по 30.09.2022 на суму 254 701,88 грн.

Перевіривши правильність нарахування позивачем суми інфляційних втрат, суд встановив, що розрахунок інфляційних втрат за кожний період та їх підсумок в кожній таблиці окремо є арифметично правильним, однак загальна сума інфляційних втрат становить 245 701,46 грн (212 637,52 грн (за позовом) + 33 063,94 грн (у заяві про збільшення позовних вимог)).

Також з поданого суду розрахунку вбачається, що позивачем нараховано відповідачу суму 3% річних за період з 01.04.2015 по 30.09.2022 на суму 52 570,82 грн.

Перевіривши правильність нарахування позивачем суми 3% річних, суд встановив, що розрахунок 3% річних за кожний період є арифметично правильним, однак загальна сума інфляційних втрат становить 52 543,82 грн.

У зв`язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та суми 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню на суму 245 701,46 грн та 52 543,82 грн відповідно.

Щодо застосування позовної давності

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У даній справі заяву про застосування позовної давності зроблено представником засновника (учасника) відповідача (письмові пояснення від 06.10.2022 вх.№13407/22).

У відповідності до ч. 1 ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства мають право брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства.

У силу ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

При цьому законом не передбачено право учасника (засновника, акціонера, члена) юридичної особи звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів цієї особи поза відносинами представництва (п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" №4 від 25.02.2016).

Отже, заява про застосування позовної давності, подана учасником відповідача, не може вважатися заявою, передбаченою ст. 267 ЦК України.

Таким чином, в матеріалах справи відсутня заява про застосування позовної давності, зроблена стороною.

У відповідності до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Суд вважає, що вичерпно дослідив всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, не спростовують правомірних вимог позивача.

На підставі вищенаведеного в сукупності суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Розподіл судових витрат

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з попереднім розрахунком суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи, позивач зазначив 10 567,23 грн судового збору.

Звертаючись до суду з позовом та під час розгляду справи, позивачем сплачено судовий збір на загальну суму 10 567,23 грн, що підтверджується:

- платіжним дорученням №342 від 27.04.2022 на суму 5 423,91 грн;

- платіжним дорученням №604 від 29.06.2022 на суму 4 091,71 грн;

- платіжним дорученням №648 від 14.07.2022 на суму 446,61 грн;

- платіжним дорученням №1006 від 14.10.2022 на суму 440,00 грн;

- платіжним дорученням №1055 від 25.10.2022 на суму 165,00 грн.

Відповідно до підп. 1 п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи те, що ціна позову (після збільшення позовних вимог) становить 713 248,84 грн, то судовий збір у справі становить 10 698,73 грн.

У зв`язку з чим, позивачу необхідно доплатити судовий збір у розмірі 131,50 грн (10 698,73 грн -10 567,23 грн).

При цьому, інші судові витрати сторонами заявлено суду не було.

У відповідності до приписів ст. 129 ГПК України, враховуючи часткове задоволення позову (на загальну суму 704 221,42 грн), судовий збір покладається на відповідача в розмірі 10 563,32 грн.

Керуючись ст. 13, 14, 43, 73, 74, 76, 80, 86, 123, 129, 165, 178, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Бурштинської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Турбо" про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Турбо" (вул. Шухевича, 1-А, м. Бурштин, Галицький район, Івано-Франківська обл., 77111; ідентифікаційний код 13664078) на користь Бурштинської міської ради (вул. Січових Стрільців, 4, м. Бурштин, Івано-Франківська обл., 77111; ідентифікаційний код 04357466) 392 475,90 грн (триста дев`яносто дві тисячі чотириста сімдесят п`ять гривень 90 коп.) заборгованості з орендної плати за землю та безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, 13 500,24 грн (тринадцять тисяч п`ятсот гривень 24 коп.) пені, 245 701,46 грн (двісті сорок п`ять тисяч сімсот одну гривню 46 коп.) втрат від інфляції, 52 543,82 грн (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот сорок три гривні 82 коп.) суми 3% річних та 10 563,32 грн (десять тисяч п`ятсот шістдесят три гривні 32 коп.) судового збору.

3. У задоволенні позову в частині стягнення 9 000,42 грн втрат від інфляції та 27,00 грн суми 3% річних відмовити.

4. Стягнути з Бурштинської міської ради (вул. Січових Стрільців, 4, м. Бурштин, Івано-Франківська обл., 77111; ідентифікаційний код 04357466) в дохід Державного бюджету України 131,50 грн (сто тридцять одну гривню 50 коп.) судового збору.

5. На виконання рішення видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 31.01.2023.

Суддя Т.Е. Валєєва