Рішення

від 02.02.2023 по справі 910/12108/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.02.2023Справа № 910/12108/22vQXh7VH0HD4AbСуддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амасія»

про стягнення 24 072,79 грн.,

ВСТАНОВИВ:

vQXh7VH0HD4AbУправління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - Управління з питань реклами) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амасія» (надалі - ТОВ «Амасія») про стягнення 24 072,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу №2425/19 від 08.04.2021, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 15 546,46 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2 331,97 грн., пені у розмірі 1 229,51 грн., 3% річних у розмірі 670,94 грн. та інфляційних у розмірі 4 293,91 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

Зазначена ухвала направлена на адресу місцезнаходження ТОВ «Амасія» поштовим відправлення за №0105493019160, проте відправлення повернулось до суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Вказаний лист було направлено за офіційною адресою місця реєстрації відповідача, яка міститься у ЄДР, та надавалась у ЄДР самим відповідачем, а відтак, неотримання відповідачем поштового відправлення за вказаною ним самим адресою є свідомим діянням (бездіяльністю) самого відповідача, тому всі несприятливі наслідки такого неотримання покладаються на нього самого.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою відповідача, вважається днем вручення йому відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду від 14.11.2022 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Натомість, відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

08.04.2021 між Управлінням з питань реклами (робочий орган) та ТОВ «Амасія» (рекламоросповзюджувач) було укладено договір тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу №2425/19 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого за цим договором на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце для розміщення рекламного засобу, дозволу на розміщення зовнішньої реклами, наданого на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), рекламорозповсюджувачеві надається право тимчасового платного користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, виключно для розміщення та експлуатації рекламного засобу (право тимчасового користування).

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що рекламорозповсюджувач зобов'язується прийняти в платне користування місце та користуватись наданим йому місцем добросовісно та розумно відповідно до загальних вимог законодавства України, правил щодо благоустрою населених пунктів, умов цього договору та порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київського міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2019 №207, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві від 25.02.2019 за №34/2211 (Порядок), своєчасно та у повному обсязі відповідно до договору здійснювати оплату за тимчасове користування місцем, сумлінно виконувати усі свої обов'язки за цим договором, самостійно нести відповідальність за технічний стан рекламного засобу, порушення вимог техніки безпеки під час розташування та експлуатації РЗ, утримання місця у належному санітарному стані відповідно до законодавства.

Згідно з п. 6.1 Договору сторони домовились, що ціною цього договору є плата за тимчасове користування, розмір якої відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України визначається та розраховується на підставі рішень Київської міської ради або розпоряджень її виконавчого органу залежно від встановлених за рекламорозповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних переліках.

Відповідно до п. 6.2 Договору плата за тимчасове користування місцем нараховується, зараховується та використовується робочим органом у порядку, визначеному рішеннями Київської міської ради або її виконавчого органу.

Пунктом 6.14 Договору передбачено, що плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховується робочим органом щомісячно та переказуються рекламоросповсюджувачем не пізніше 20-го числа поточного місяця, виключно на казначейський рахунок у Головному управлінні Державної казначейської служби України у місті Києві (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/50110005 код ЄДРПОУ 37993783) для зарахування до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва, в розмірах, зазначених у рахунках. Номер казначейського рахунку для переказу плати визначається органами Державної казначейської служби відповідно до плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, та вказується у рахунку. Сплата заборгованості та штрафних санкцій за прострочення здійснення платежів за періоди попередніх років переказується на рахунки у Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві, що є дійсними на момент проведення переказів. Факт неотримання рахунку не звільняє рекламорозповсюджувача від здійснення плати.

Відповідно до адресного переліку №1 від 08.04.2021, який є невід'ємною частиною Договору, рекламорозповсюджувачу надано право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу, а саме: 1 відеоекран на фасаді будинку розміри 6.590*3.840 2, за адресою: Подільський р-н, вул. Кирилівська (Фрунзе), 134, розмір плати за місяць - 15 183,36 грн., на період з 16.02.2021 по 15.05.2021; 2 відеоекран на фасаді будинку розміри 11.720*3.840 2, за адресою: Подільський р-н, вул. Кирилівська (Фрунзе), 134, розмір плати за місяць - 27 002,88 грн., на період з 16.02.2021 по 15.05.2021.

Позивачем виставлено відповідачу рахунки №50064 від 08.04.2021, №50065 від 08.04.2021, №50066 від 08.04.2021, №55571 від 05.05.2021 та розрахунки коригування №51274 від 19.04.2021 до рахунку №50064 від 08.04.2021, №51272 від 19.04.2021 до рахунку №50065 від 08.04.2021, №51273 від 19.04.2021 до рахунка №50066 від 08.04.2021, №55573 від 08.05.2021 до рахунка №55571 від 05.05.2021.

За твердженням позивача, відповідач не здійснив оплату за Договором за період з 01.04.2021 по 31.05.2021 на загальну суму 15 546,46 грн.

Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання із сплати за тимчасове користування місцем на підставі Договору, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 15 546,46 грн.

Договір є договором надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003, визначено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

На виконання умов Договору, позивач виставив відповідачу рахунки на оплату: №50064 від 08.04.2021, №50065 від 08.04.2021, №50066 від 08.04.2021, №55571 від 05.05.2021 та розрахунки коригування №51274 від 19.04.2021 до рахунку №50064 від 08.04.2021, №51272 від 19.04.2021 до рахунку №50065 від 08.04.2021, №51273 від 19.04.2021 до рахунка №50066 від 08.04.2021, №55573 від 08.05.2021 до рахунка №55571 від 05.05.2021.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 6.14 Договору у відповідача наявне зобов'язання із сплати за тимчасове користування місцем за період з 01.04.2021 по 31.05.2021 на підставі Договору у розмірі 15 546,46 грн., а строк виконання такого зобов'язання на момент звернення позивача із позовною заявою до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 15 546,46 грн. за тимчасове користування місцем за період з 01.04.2021 по 31.05.2021 на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Таким чином, позовні вимоги Управління з питань реклами про стягнення з ТОВ «Амасія» заборгованості у розмірі 15 546,46 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2 331,97 грн., пені у розмірі 1 229,51 грн., 3% річних у розмірі 670,94 грн. та інфляційних у розмірі 4 293,91 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за загальний період з 20.04.2021 до 01.10.2020.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності і в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16.

Відповідно до п. 7.2 Договору робочий орган застосовує до рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Згідно з п. 7.3 Договору робочий орган має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 (одного) місяця, штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) відсотків простроченої суми.

Отже, оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення вказаних пунктів Договору не суперечать нормам чинного законодавства, так як їх зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на визначену договором суму, і є правовим наслідком прострочення сплати заборгованості, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання зобов'язання, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та штрафу, судом встановлено їх правильність та відповідність умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Суд відзначає, що доданий до позовної заяви розрахунок 3% річних та пені є неправильним, оскільки позивачем, з урахуванням частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України та пункту 6.13. договору, неправильно визначено день початку прострочення обов'язку з оплати за тимчасове користування місцем окремо по кожному рахунку.

За розрахунком суду, правомірним та обґрунтованим є стягнення з відповідача пені у розмірі 1 223,36 грн. та 3% річних у розмірі 669,78 грн.

Отже, суд вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 223,36 грн., 3% річних у розмірі 669,78 грн., інфляційні у розмірі 4 293,91 грн. та штраф у розмірі 2 331,97 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Амасія» на користь Управління з питань реклами заборгованості у розмірі 15 546,46 грн., пені у розмірі 1 223,36 грн., 3% річних у розмірі 669,78 грн., інфляційних у розмірі 4 293,91 грн. та штрафу у розмірі 2 331,97 грн. В іншій частині позовних вимог (пеня у розмірі 6,15 грн. та 3% річних у розмірі 1,16 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

vQXh7VH0HD4AbВИРІШИВ:

vQXh7VH0HD4Ab1. Позов Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Амасія» (01054, м. Київ, вул. Павлівська, будинок 10; ідентифікаційний код 42278591) на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код 41348526) заборгованість у розмірі 15 546 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот сорок шість) грн. 46 коп., пеню у розмірі 1 223 (одна тисяча двісті двадцять три) грн. 36 коп., 3% річних у розмір 669 (шістсот шістдесят дев'ять) грн. 78 коп., інфляційні у розмірі 4 293 (чотири тисячі двісті дев'яносто три) грн. 91 коп., штраф у розмірі 2 331 (дві тисячі триста тридцять одна) грн. 97 коп. та судовий збір у розмірі 2 480 (дві тисячі чотириста вісімдесят) грн. 25 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

vQXh7VH0HD4AbvQXh7VH0HD4AbСуддя В.П. Босий