Рішення

від 23.01.2023 по справі 911/2149/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2149/22

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Найченко А.М., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіл», м. Київ,

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт-фасад груп», м. Вишгород Київської області,

про стягнення 677 307,98 грн.,

за участю представників:

від позивача:Дворник Н.І., адвокат, ордер серії СА №1041920 від 01.11.2022;

від відповідач:Вапельник С.Д., адвокат, довіреність від 30.11.2022,

СУТЬ СПОРУ:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Гудвіл», м. Київ (далі за текстом ТОВ «Гудвіл»), 26.10.2022 звернувся до господарського суду Київської області з позовом вих. №24/10-2022 від 24.10.2022 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт-фасад груп», м. Вишгород Київської області (далі за текстом ТОВ «Еліт-фасад груп»), в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №66-17 від 07.12.2017, а саме за товар, отриманий за видатковою накладною від 10.02.2022 №780, в загальному розмірі 677 307,98 грн., з яких: 500 000,00 грн. основного боргу; 81 780,59 грн. пені (за період з 22.02.2022 по 20.08.2022); 10 027,39 грн. 3% річних (за період з 22.02.2022 по 23.09.2022); 85 500,00 грн. інфляційних нарахувань (за період березень-вересень 2022).

Позовні вимоги мотивовано тим, що 07.12.2017 між ТОВ «Гудвіл» (постачальник) та ТОВ «Еліт-фасад груп» (покупець) був укладений Договір №66-17, відповідно до якого позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною від 10.02.2022 вартістю 579 356,76 грн.

За твердженням позивача, ТОВ «Еліт-фасад груп» своїх зобов`язань згідно договору №66-17 від 07.12.2017 в повному обсязі не виконало, залишок несплаченої заборгованості становить 500 000,00 грн., у зв`язку із чим позивач просить суд стягнути вказану заборгованість в судовому порядку. Крім того, у зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 81 780,59 грн., 3% річних в розмірі 10 027,39 грн. та інфляційні втрати в розмірі 85 500,00 грн.

Крім того, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на сплату судового збору в сумі 10 159,62 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.10.2022 відкрито провадження у справі №911/2149/22 у порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 21.11.2022. Цією ж ухвалою зобов`язано відповідача подати платіжні документи, що підтверджують оплату заборгованості за договором №66-17 від 07.12.2017 за товар, отриманий за видатковою накладною від 10.02.2022 №780.

18.11.2022 від позивача до господарського суду Київської області надійшла заява №16/11-2022 від 16.11.2022 про зменшення розміру позовних вимог по справі №911/2149/22, в якій зазначено, що відповідач частково оплатив кошти за договором №66-17 від 07.12.2017, у зв`язку з чим, у порядку ст. 46 ГПК України ТОВ «Гудвіл» просить суд:

1. Прийняти заяву ТОВ «Гудвіл» про зменшення розміру позовних вимог по справі №911/2149/22 до розгляду та долучити до матеріалів справи.

2. Зменшити розмір позовних вимог за позовною заявою ТОВ «Гудвіл» до ТОВ «Еліт-фасад груп» про стягнення заборгованості.

3. Стягнути з відповідача на користь позивача 592 307,98 грн. заборгованості, з яких:

- 415 000,00 грн. сума основного боргу;

- 81 780,59 грн. сума пені;

- 10 027,39 грн. сума 3% річних від простроченої суми;

- 85 500,00 грн. сума інфляційних нарахувань.

4. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені при сплаті судового збору за подання позовної заяви у сумі 10 159,62 грн.

Підготовче судове засідання, призначене на 21.11.2022, не відбулося у зв`язку із відсутністю можливості здійснювати фіксування судового засідання технічними засобами, про що було складено відповідний Акт. Відтак, ухвалою господарського суду Київської області від 21.11.2022 підготовче судове засідання призначено на 12.12.2022.

08.12.2022 на електрону пошту суду від представника відповідача надійшов відзив з додатками, в якому відповідач твердить про неспівмірність заявлених до стягнення штрафних санкцій та просить суд у порядку ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України зменшити розмір санкцій, зокрема суми пені до 1 грн.

Обґрунтовуючи причини прострочення оплати, відповідач зазначає, що вказана заборгованість утворилась за будівельні матеріали, які використовуються для спорудження багатоквартирного будинку за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 26, термін оплати за які припав на початок введення в Україні воєнного стану.

Станом на дату подання відзиву платіж залишається простроченим. Однак, причиною прострочення слугували та продовжують слугувати обставини збройної агресії Російської Федерації проти України.

Відповідач наголошує на тому, що Вишгородський район Київської області перебував в зоні активних бойових дій, у зв`язку з чим відповідач вимушено зупинив спорудження житлового будинку. Падіння курсу гривні, подорожчання паливо-мастильних матеріалів, зупинка та скорочення виробництва будівельних матеріалів та обладнання через знищення окупаційними військами виробничих потужностей виробників призвело до зростання цін на будівельні матеріали, обладнання та устаткування на рівні 30%, що в свою чергу впливає на собівартість квадратного метра нового будівництва.

Перелічені вище обставини спричинили відсутність попиту на купівлю житлової та нежитлової нерухомості. Крім того, у відповідача втричі скоротились надходження поточних платежів від учасників будівництва - покупців майнових прав (інвесторів).

В умовах воєнного стану відповідач з 01.06.2022 відновив будівельні роботи на будівельному майданчику.

Відповідач твердить, що перелічені вище обставини в своїй сукупності є першопричиною прострочення платежу за поставлені будівельні матеріали. Обігові кошти відповідача за підсумками 1, 2, 3 кварталів 2022 року склали близько 11,4 млн. грн. тоді як за аналогічний період 2021 року 29,7 млн. грн., тобто практично зменшились в тричі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.12.2022 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог. Підготовче судове засідання відкладено на 16.01.2023.

11.01.2023 від представника відповідача до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів, в якому повідомлено, що в період грудень 2022 - січень 2023 року відповідачем перераховано на рахунок позивача кошти на суму 85 000,00 грн., згідно платіжних доручень, які додано до клопотання, а саме: №5286 від 12.12.2022 на суму 25 000,00 грн.; №5289 від 14.12.2022 на суму 30 000,00 грн.; №5303 від 28.12.2022 на суму 15 000,00 грн.; №5311 від 10.01.2023 на суму 15 000,00 грн.

16.01.2023 від представника відповідача до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів від 13.01.2023, в якому відповідач просить долучити до матеріалів справи платіжне доручення №5313 від 13.01.2023 на суму 15 000,00 грн. в рахунок погашення боргу.

В судовому засіданні 16.01.2023 судом виконано завдання підготовчого провадження, передбачені ч. 1 ст. 177 ГПК України, та вирішено питання, зазначені у ч. 2 ст. 182 ГПК України. В порядку ч. 6 ст. 183 ГПК України представники позивача та відповідача надали письмову згоду на перехід до розгляду справи по суті в даному судовому засіданні.

Відтак, в судовому засіданні 16.01.2023 суд оголосив ухвалу про закриття підготовчого провадження та про перехід до розгляду справи по суті за письмовою згодою обох сторін, розпочав з`ясування обставин справи та дослідження доказів та оголосив перерву до 23.01.2023, про що присутні представники обох сторін були повідомлені особисто під розпис.

У судове засідання 23.01.2023 з`явились представники позивача та відповідача.

Розглянувши позов ТОВ «Гудвіл» до ТОВ «Еліт-фасад груп», дослідивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

07.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гудвіл» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліт-фасад груп» (покупець) було укладено Договір №66-17 (далі Договір), за умовами якого:

- постачальник зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим Договором, передати у власність покупця металопродукцію (далі товар), а покупець зобов`язується своєчасно прийняти товар і здійснити його оплату на умовах цього договору (п. 1.1 Договору);

- кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що передається за цим Договором, зазначається у рахунках-фактурах постачальника (надалі рахунки-фактури), які мають силу Специфікації, або в інших додатках до цього Договору та визначаються у видаткових накладних (п. 2.1 Договору);

- загальна ціна цього Договору складає загальну вартість переданого товару, яка визначена в усіх видаткових накладних (п. 3.1 Договору);

- передача товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс» у редакції Міжнародної Торгівельної Палати від 01.01.2010 на умовах, що зазначені у Рахунках-фактурах або інших додатках до цього Договору. При відсутності відповідної вказівки в рахунку-фактурі за базис поставки сторони приймають умови EXW (склад постачальника), за адресою: м. Вишневе, вул. Київська, 21 (п. 5.1 Договору);

- товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання видаткової накладної або акту прийому-передачі, з цього моменту переходить право власності на товар до покупця та всі пов`язані з ним ризики. З моменту підписання видаткової накладної претензії по кількості та якості не приймаються (п. 5.2 Договору);

- у разі порушення строків оплати за товар та строків приймання товару, вказаних в пункті 3.6, 4.2 цього Договори покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня (п. 6.3 Договору);

- цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє протягом одного календарного року, а в частині взаєморозрахунків до повного розрахунку між сторонами. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього Договору жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію цього Договору, він автоматично подовжується на наступний календарний місяць (п. 9.1 Договору).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

ТОВ «Гудвіл» було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №1150 від 10.02.2022 із зазначенням асортименту, кількості та ціни товару на загальну суму 579 356,76 грн.

На виконання Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 579 356,76 грн., про що свідчить належним чином оформлена, підписана обома сторонами та скріплена печатками обох сторін видаткова накладна №780 від 10.02.2022 на суму 579 356,76 грн. та товарно-транспортна накладна №ГЛ0004907 від 10.02.2022.

Згідно із частиною 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Інше встановлено пунктом 3.5 Договору, яким передбачено, що передплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому Договорі або у Рахунках-фактурах в розмірі 100% вартості товару протягом 3-х (трьох) банківських днів від дати Рахунку-фактури.

Разом з тим, пунктом 3.6. сторонами погоджено, що постачальник вправі відвантажити товар згідно потреб покупця без отримання попередньої оплати. При цьому покупець сплачує вартість отриманого товару (та доставку) протягом 10-ти (десяти) календарних днів з моменту отримання товару. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відтак, враховуючи умови п. 3.6 Договору, суд встановив, що за видатковою накладною №780 від 10.02.2022 на суму 579 356,76 грн. 20.02.2022 закінчився строк оплати, а з 21.02.2022 настало прострочення.

Статтею ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Позивач визнає за відповідачем переплату в розмірі 10 345,70 грн., яка рахувалась за ним станом на 10.02.2022 та оплати на суму 69 011,06 грн., та звертаючись до суду з позовом твердить, що різниця між вартістю отриманого товару та сплаченими коштами становить 500 000,00 грн.

Разом з тим, після направлення позивачем до суду позовної заяви відповідачем було здійснено часткові оплати на суму 85 000,00 грн. платіжними дорученнями: №5219 від 25.10.2022 на суму 15 000,00 грн., №5227 від 01.11.2022 на суму 50 000,00 грн., №5236 від 08.11.2022 на суму 20 000,00 грн., у зв`язку з чим, позивачем під час розгляду справи було подано заяву про зменшення позовних вимог, яка судом була прийнята до розгляду ухвалою господарського суду Київської області від 12.12.2022. Відтак, сума основної заборгованості відповідно до вказаної заяви становила 415 000,00 грн.

Суд встановив, що під час судового розгляду відповідач сплатив частину основної заборгованості в сумі 160 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

№5259 від 21.11.2022 на суму 40 000,00 грн.;

№5271 від 30.11.2022 на суму 20 000,00 грн.;

№5286 від 12.12.2022 на суму 25 000,00 грн.;

№5289 від 14.12.2022 на суму 30 000,00 грн.;

№5303 від 28.12.2022 на суму 15 000,00 грн.;

№5311 від 10.01.2023 на суму 15 000,00 грн.;

№5313 від 13.01.2023 на суму 15 000,00 грн.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду викладена у постанові від 03.05.2018 у справі №404/251/17).

Відповідно до частини 3 статті 232, пункту 1 частини 5 статті 238 ГПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. У резолютивній частині рішення зазначаються висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.

Отже, Господарський процесуальний кодекс України не передбачає можливість включення до резолютивної частини рішення висновків з питань, не пов`язаних з вирішенням справи по суті, зокрема щодо закриття провадження щодо частини позовних вимог. Крім того, у частині 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України також передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Враховуючи вище викладене, провадження у справі у частині стягнення 160 000,00 грн. основного боргу належить закрити відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору шляхом постановлення відповідної ухвали. Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №903/181/19.

Вимогу позивача про стягнення з відповідача основного боргу належить задовольнити в розмірі 255 000,00 грн.

Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 81 780,59 грн. за період з 22.02.2022 по 20.08.2022.

Пунктом 6.3. Договору сторони погодили, що у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Вимогами пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунок пені в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що його виконано арифметично вірно та у відповідності до вимог закону та умов договору, відтак, належна до стягнення з відповідача пеня становить 81 780,59 грн.

Крім того, за прострочення грошового зобов`язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 10 027,39 грн. (за період з 22.02.2022 по 23.09.2022) та інфляційні втрати в сумі 85 500,00 грн. (за період березень-вересень 2022).

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України і ст. 230 Господарського кодексу України, у зв`язку з чим обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України до процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Перевіривши правильність розрахунку процентів річних та інфляційних втрат, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем, суд встановив, що належні до стягнення з відповідача проценти річних у межах заявленого періоду становлять 10 027,39 грн., а інфляційні втрати становлять 85 500,00 грн., відтак вказані вимоги слід задовольнити повністю.

Стосовно заявленого відповідачем до суду клопотання про зменшення розміру пені до 1 грн. від заявленого позивачем розміру, суд зазначає таке.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Згідно з частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (ч. 3 ст. 216 Господарського кодексу України).

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 233 Господарського кодексу України, відповідно до якої у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що вони не є імперативними, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. При цьому, суд має врахувати, що наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18.

Зменшення суми пені є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №910/2158/17.

Як встановлено судом, відповідач використовує придбаний у позивача товар безпосередньо у власній господарській діяльності при спорудженні багатоквартирного будинку за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка. Разом з тим, у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України Вишгородський район Київської області перебував на території активних бойових дій, відтак, відповідач вимушений був тимчасово зупинити спорудження житлового будинку. Крім того, суд погоджується з твердженням відповідача про відсутність попиту на купівлю житлової та нежитлової нерухомості під час війни, у зв`язку з яким у відповідача скоротились надходження поточних платежів від учасників будівництва - покупців майнових прав (інвесторів), що підтверджується наданою відповідачем довідкою. Відтак, суд погоджується, що прострочення спірного платежу було обумовлене об`єктивними обставинами, які не залежали від волі відповідача. Крім того, суд враховує добросовісне ставлення відповідача, який визнав основний борг та вживає можливих заходів до його погашення. Зокрема з дня відкриття провадження у справі відповідач шляхом часткових оплат зменшив суму основного боргу з 500 000,00 грн. до 255 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним Договором, відсутність заперечень позивача щодо зменшення пені до 1 грн., враховуючи майновий стан сторін, користуючись правом, наданим суду ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, суд задовольняє клопотання відповідача про зменшення пені, та зменшує суму пені, що підлягає до стягнення з відповідача, до 1,00 грн.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов ТОВ «Гудвіл» частково, ухвалює рішення про стягнення з «Еліт-фасад груп» 255 000,00 грн. основного боргу, 10 027,39 грн. процентів річних, 85 500,00 грн. інфляційних втрат та 1,00 грн. пені.

У зв`язку із тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися з позовом до суду та здійснювати додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору в повному обсязі, в тому числі в частині вимог за якими провадження у справі закрито та в частині, що пропорційна сумі зменшення пені.

Виходячи із розміру первісних позовних вимог (677 307,98 грн.) позивач сплатив судовий збір в сумі 10 159,63 грн., на підтвердження чого подав платіжне доручення від 24.10.2022 №930. Факт надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено відповідною випискою про зарахування коштів.

Виходячи із розміру зменшених позовних вимог (592 307,98 грн.) позовна заява мала бути оплачена судовим збором у розмірі 8 884,62 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зокрема зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на викладене, позивач не позбавлений права вирішити питання про повернення зайво сплаченого судового збору в розмірі 1 275,01 грн., звернувшись до суду з відповідним клопотанням.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіл» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт-фасад груп» (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 18А, офіс 181, ідентифікаційний код 40261848) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіл» (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, буд. 2, ідентифікаційний код 32769087)

255 000,00 грн. (двісті п`ятдесят п`ять гривень нуль копійок) основного боргу,

10 027,39 грн. (десять тисяч двадцять сім гривень тридцять дев`ять копійок) процентів річних,

85 500,00 грн. (вісімдесят п`ять тисяч п`ятсот гривень нуль копійок) інфляційних втрат,

1,00 грн. (одну гривню нуль копійок) пені,

8 884,62 грн. (вісім тисяч вісімсот вісімдесят чотири гривні шістдесят дві копійки) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 03.02.2023.

Суддя О.В. Конюх