Рішення

від 18.01.2023 по справі 921/626/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 січня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/626/22 Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

за позовом Приватного підприємства "Янтос"

до відповідача Приватного підприємства "Біоресурссервіс"

про стягнення боргу в розмірі 24 899,86 грн.

представники сторін не прибули.

Суть справи:

До Господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява Приватного підприємства "Янтос" до ПП "Біоресурссервіс" про стягнення боргу.

Судом відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання його контрагентом умов договору №173 від 05.04.2021 в частині оплати коштів за отриманий товар , що зумовило виникнення заборгованості, сума якої заявлена до стягнення судом.

Представник позивача у судове засідання не прибув, однак 17.01.2023 від Підприємства надійшло клопотання №б/н (вх.№367) від 13.01.2023, у якому останнє просить розглядати справу без його участі за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника у судове засідання, відзиву на позов, не подав, хоча про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку визначеному процесуальним законодавством. Зокрема, рекомендоване повідомлення про вручення суб`єкту господарювання поштового відправлення (ухвали про відкриття провадження у справі) повернулось на адресу суду із відміткою про вручення процесуального документа 23.12.2021.

З огляду на це, та з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розгляд даного спору здійснювався без технічної фіксації судового процесу в порядку ч.3 ст.222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено наступне.

Позивачем надано разом із позовною заявою копію договору поставки №173 від 05.04.2021 у якому зазначено, що останній укладений між ПП "Янтос" (Постачальник) та Приватним підприємством "Біоресурссервіс". Згідно з п.1.1 цього правочину Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у договорі передати у власність Покупцю (поставити) товар, а Покупець зобов`язаний прийняти товар та сплатити за нього в асортименті, за цінами та у кількості відповідно до рахунку-фактури, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Загальна сума договору становить сумарну вартість поставленого товару за видатковими накладними протягом періоду дії цього договору (п.1.2).

У розділі 2 договору визначено строки та умови поставки. Товар поставляється Покупцю згідно його усного та/або письмового замовлення, на підставі рахунку-фактури за товар, в якому зазначається асортимент, кількість та ціна товару. Товар вважається зданим Постачальником і прийнятим Покупцем з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних. Особа, яка отримує товар від імені і для Покупця, повинна мати належним чином оформлену письмову довіреність. Документи (договір, видаткова накладна та ін.) вважаються підписаними Покупцем, товар поставленим, а ризик випадкового знищення товару перейшов до покупця в тому разі, якщо протягом 2 днів з дня поставки товару Покупцю до Постачальника не надійде вмотивована відмова від підписання документів та вимоги про повернення передоплати. Підтвердженням згоди Покупця на підписання даного договору є оплата (в т.ч. часткова оплата) за товар згідно рахунку-фактури Постачальника (п.п.2.1, 2.4, 2.5 договору).

Згідно з розділом 3 договору ціна товару є договірною та визначається у рахунках -фактурах, які являються невід`ємними частинами цього договору. Поставка відбувається на умовах 100% передоплати, якщо інші умови не узгоджені сторонами. У випадку несплати Покупцем вартості товару у термін вказаний у рахунку-фактурі, рахунок-фактура втрачає чинність, в замовлення Покупця анулюється. За згодою сторін Покупець може сплатити Постачальнику не повну вартість товару згідно виставленого рахунку-фактури, а певний відсоток від вартості товару (частково оплатити вартість товару), а Постачальник може здійснити поставку товару на зазначених умовах. Повна оплата має відбутися протягом 10 днів від дня поставки товару Покупцю.

Відповідно до п.4.1. договору момент переходу права власності на товар наступає після передачі товару Покупцю та підписання видаткової накладної на товар.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021 року. В тому випадку, якщо зобов`язання за цим договором будуть не виконані сторонами чи однією із сторін, то дія договору продовжується до повного виконання зобов`язань за цим договором (п.8.1).

Як вказує позивач, на виконання своїх договірних зобов`язань він поставив товар Покупцю, що підтверджується видатковою накладною №159 від 07.02.2022, Актом звірки, податковою накладною №37 від 07.02.2022 та квитанцією Нової пошти від 07.02.2022.

Позивач звернувся до відповідача із претензією №б/н від 14.07.2022 про сплату заборгованості в розмірі 24 899,86 грн в семиденний термін. Однак, відповідь від ПП "Біоресурссервіс" не надходила, заборгованість сплачена не була. Отже, на думку позивача, після отримання товару, порушуючи досягнуті домовленості, відповідач не здійснив повністю його оплату. Наведена обставина слугувала підставою для звернення ПП "Янтос" до суду з відповідним позовом.

Дослідивши подані докази та наведені обґрунтування суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, з наступних підстав.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. У даній справі предметом позову є вимоги позивача про стягнення з ПП "Біоресурссервіс" заборгованості з оплати товару поставленого за договором поставки №173 від 05.04.2021.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд зазначає про таке.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є зокрема, договори та інші правочини.

Статтею ст. 11 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Але у будь якому разі, незважаючи від способу, що обрали контрагенти (власноручний підпис, електронний цифровий, факсимільне відтворення, тощо) чи форми (один документ, декілька, обмін листами, і т.д.) договір можна вважати таким, що вчинений у письмовій формі виключно у тому випадку , коли він підписаний не одним, а всіма його учасниками.

При цьому суд враховує, що у п.8.1 договору поставки №173 від 05.04.2021 зазначено, що даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021 року. Всупереч наведеного припису, спірний правочин підписано та скріплено печаткою тільки з боку ПП "Янтос". У матеріалах справи знаходиться копія та оригінал цього договору, однак ні на одному, ні на іншому немає підпису представника ПП "Біоресурссервіс", як і немає відтиску печатки цього підприємства.

Тобто, підписаної обома сторонами цього спору угоди викладеної у письмовій формі до матеріалів справи позивачем не надано. Оцінюючи його посилання на п.2.5 договору №173 від 05.04.2021 суд зазначає, що викладена у ньому умова (... договір вважається підписаним Покупцем, у тому разі, якщо протягом 2 днів з дня поставки товару Покупцю до Постачальника не надійде вмотивована відмова від підписання документів) мала б правові наслідки для учасників цього спору лише в тому разі коли цей договір був би попередньо ними обома підписаний.

Адже для письмового правочину недостатньо викласти його зміст у відповідному документі з дотриманням існуючих правил правопису. Сформульований текст обов`язково має бути будь-яким способом погоджений всіма зацікавленими особами, у даному разі підписаний його сторонами. Оскільки у спірних правовідносинах цього немає, то суд констатує, що договір №173 від 05.04.2021 не може встановлювати жодних прав та обов`язків для осіб які у ньому зазначені як сторони, зокрема і для відповідача у даній справі.

Вирішуючи зазначений спір суд зважає, що доказами, які б підтверджували здійснення поставки позивачем матеріальних цінностей ПП "Біоресурссервіс" є також первинні документи бухгалтерського обліку.

Однак, долучена до матеріалів справи видаткова накладна №159 від 07.02.2022 на суму 24 899,86 грн також не містить підписів посадових осіб відповідача. Позивач не надав суду і доказів надіслання цього первинного документа своєму контрагенту.

Аналогічно, наявний в матеріалах справи акт звірки не підписаний відповідачем, а, відтак, не може бути прийнятий судом в якості доказу наявності у відповідача заборгованості.

З даного приводу у п. 8.5. постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 21 грудня 2020 року по справі № 916/499/20 вказується, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості.

Також, на переконання суду, податкова накладна від 07.02.2022 року №37, як доказ здійснення спірної поставки може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, які б засвідчували не лише її оформлення Постачальником, а й підтвердження факту прийняття цього документу та його реалізації покупцем.

Крім того, позивачем до позовної заяви надано копію квитанції з Нової пошти від 07.02.2022, яка, на його думку є доказом отримання відповідачем поставленого товару. Дослідивши даний письмовий доказ суд зазначає, що поштові квитанції, фіскальні чеки, тощо, є лише документами, що підтверджують надання поштових послуг, а не факт поставки товару. До того ж, у даній квитанції відправником товару зазначений гр. ОСОБА_1 , а не позивач у справі, цінність вантажу встановлена в іншому розмірі ніж 24899,86 грн. Це в сукупності позбавляє суду можливості визначити, який саме вантаж та на яких підставах був надісланий ПП "Біоресурссервіс" та визнати доведеним факт його фактичного отримання останнім.

Долучена до позовної заяви видаткова накладна №1507 від 08.07.2021, не стосується предмета даного спору, оскільки у даній справі досліджується поставка товару від 07.02.2022.

За таких обставин, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про не доведення ПП Янтос" факту поставки відповідачу товару за видатковою накладною №159 від 07.02.2022 на суму 24 899, 86 грн.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду.

Формулювання позовних вимог відноситься до виключної компетенції позивача. Приймаючи до уваги вищевикладене, суд констатує, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором поставки №173 від 05.04.2021 в сумі 24 899,86 грн основного боргу заявлені безпідставно та не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Повне рішення складено 03.02.2023.

Суддя О.В. Руденко