Постанова

від 23.10.2007 по справі 2/2335

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/2335

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

23 жовтня 2007 р.                                                                                   № 2/2335  

      Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Овечкіна В.Е.,

суддів :

за участю  представників :позивача відповідача Чернова Є.В.,Цвігун В.Л.,

- Пікуль А.Б.,- Антипов Є.В.,

розглянувши  у  відкритому              судовому засіданні  касаційну  скаргу  

ТОВ "Київ-Восток-Сервіс"

на  постанову від 05.06.2007  Житомирського апеляційного господарського суду

у справі№2/2335

за позовомТОВ "Київ-Восток-Сервіс"

доЛінійного управління на Південно-Західній залізниці УМВС України на транспорті

простягнення 5555,28 грн.

                                          ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду  Житомирської області від 31.01.2007 (суддя Тимошенко О.М.) в позові відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 (судді: Зарудяна Л.О., Вечірко І.О., Ляхевич А.А.) рішення змінено –на підставі п.1 ст.83 ГПК, ст.ст.215, 241 ЦК України визнано недійсним укладений між ТОВ "Київ-Восток-Сервіс" та лінійним відділом внутрішніх справ на ст.Коростень Лінійного управління на Південно-Західній залізниці УМВС України на транспорті  договір про охорону громадського порядку та збереження майна від 09.08.2005 з посиланням на його укладення неуповноваженою особою без наступного схвалення договору відповідачем як юридичною особою.

ТОВ "Київ-Восток-Сервіс" в поданій  касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, оскільки вважає, що апеляційна інстанція, визнавши договір недійсним, не застосовує ст.216 ЦК України та не вказує в постанові про наслідки визнання угоди недійсною і повернення відповідачем отриманого по недійсній угоді. Адже, перераховані позивачем відповідачу суми коштів на виконання договору повернуті не були.

Судом  залишено без уваги той факт, що начальник лінійного відділу, знаючи про втрату статусу юридичної особи, уклав договір охорони і на розрахунковий рахунок лінійного відділу надходили грошові кошти, що, на думку позивача, говорить про те, що він є добросовісною стороною і виконував прийняті на себе зобов'язання.

Відповідно до наказу МВС України від 28.02.2005 №131 Лінійного управління внутрішніх справ на Південно- Західній залізниці є правонаступником реорганізованого лінійного відділу на ст.Коростень як структурного підрозділу відповідача. Обидві сторони договору приступили до виконання зобов'язань і позивачем здійснювалася оплата охорони, а відповідачем здійснювалася охорона, що, на думку скаржника, свідчить про дії по виконанню договору.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет повноти їх встановлення та правильності юридичної оцінки судами попередніх інстанцій та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін,  дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з наступних підстав.

Змінюючи первісне рішення про відмову в позові апеляційний господарський суд  виходив з того, що:

           Місцевий господарський суд вірного висновку про те, що договір від 09.08.2005р. не відповідає вимогам чинного  законодавства.

          Так, договір про охорону громадського порядку та збереження майна від

09.08.2005р. укладений між позивачем та Лінійним відділом на станції Коростень

лінійного управління на ПЗЗ УМВС України на транспорті в особі в.о. начальника

відділу, який діє на підставі Закону України "Про міліцію".

З листа начальника Управління МВС України на транспорті вбачається, що Лінійний відділ на станції Коростень входить до структури Лінійного управління на Південно-Західній залізниці УМВС України на транспорті відповідно до наказу МВС України від 18.04.2005р. і не є юридичною особою (а.с.81).

Як вбачається з договору від 09.08.2005р., Лінійний відділ на станції Коростень діяв від свого імені, в договорі відсутнє посилання на те, що Лінійний відділ на станції Коростень укладає правочин від імені юридичної особи.

В справі також відсутні докази (зокрема, довіреність), які б свідчили, що

юридична особа надавала повноваження Лінійному відділу на укладення договору.

В запереченнях на позов відповідач - Лінійне управління на Південно-Західній залізниці УМВС України на транспорті зазначив, що Управління не приймало участі в укладанні договору від 09.08.2005р., тому перед Управлінням не виникає зобов'язань щодо його виконання чи невиконання. Умови вказаного вище договору між Управлінням та позивачем не обговорювались, тому вважати його таким, що укладений між Управлінням та ТОВ "Київ-Восток-Сервіс" є помилковим.

Отже, Лінійне управління на Південно-Західній залізниці УМВС України на транспорті свого схвалення на укладення договору від 09.08.2005р. не надавало.

Також відсутні докази вчинення відповідачем дій, які б свідчили про схвалення договору.

Частиною 1 ст.241 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Згідно з ч.2 ст.203 ЦК України, особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

З врахуванням викладеного,  апеляційна інстанція  дійшла висновку, що договір від  09.08.2005р., укладений між ТОВ "Київ-Восток-Сервіс" та лінійним відділом внутрішніх  справ на ст. Коростень Лінійного управління на Південно-Західній залізниці УМВС   України на транспорті має бути визнаний недійсним.

У зв'язку з визнанням договору недійсним, не може бути задоволений позов про стягнення шкоди, заявлений на підставі цього договору.

Проте, колегія не може погодитися з висновками суду з огляду на таке.

             Визнавши договір  від 09.08.2005 недійсним, апеляційний суд в порушення вимог ч.1 ст. 216 ЦК України  не вирішив питання щодо наслідків визнання угод недійсними, що є підставою для скасування рішення і постанови та передачі справи на новий розгляд.

Обов'язок суду застосовувати реституцію в разі визнання угоди недійсною відповідає положенням пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.1978р. "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", згідно якого при задоволенні позову суд в одному рішенні постановляє про визнання угоди недійсною і про застосування передбачених законом наслідків.

Касаційна інстанція враховує, що наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про визнання угод недійсними (постанова ВСУ від 04.04.2006 у справі №40/270пд).

Разом з тим  відповідно до ч.1 ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Судами попередніх інстанції належним чином не досліджувалися обставини неодноразового перерахування позивачем грошових коштів контрагенту за договором від 09.08.2005 в рахунок оплати за охорону належного позивачу майна, які одержані відповідачем та не повернуто товариству.  Натомість послуги охорони також надавалися відповідачем.

Вказане може свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на прийняття до виконання договору від 09.08.2005, укладеного із структурним підрозділом відповідача, чим спростовується передчасний висновок апеляційного суду про відсутність подальшого схвалення зазначеного договору відповідачем.

Позовні вимоги про відшкодування шкоди ґрунтуються саме на фактах неналежного виконання працівниками структурного підрозділу відповідача договірних зобов'язань останнього по охороні та збереженню належного позивачу майна.

Наведене вище свідчить про неповне з'ясування судами обставин справи та є підставою для її передачі на новий судовий розгляд.

Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета даного господарського суду, судами першої та апеляційної інстанції всупереч вимогам ст.43 Господарського процесуального кодексу України не надано ретельної правової оцінки, а згідно імперативних вимог ч.2 ст.1117  Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду  чи відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази  чи додатково перевіряти наявні у справі докази.

Зважаючи на викладене, касаційна інстанція на підставі ч.2 ст.1115 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім  обставинам справи, в зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування інших обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Київ-Восток-Сервіс" задовольнити частково.

Рішення господарського суду  Житомирської області від 31.01.2007 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду  від 05.06.2007 у справі №2/2335 скасувати з передачею справи на новий розгляд до господарського суду  Житомирської області.

Головуючий, суддя                                                                                В.Овечкін

Судді:                                                                                                    Є.Чернов

                                                                                                              В.Цвігун