Рішення

від 02.02.2023 по справі 925/1067/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 року м. Черкаси Справа № 925/1067/22

Господарський суд Черкаської області у складі судді Гладуна А.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" в особі Відокремленого підрозділу "Черкаська ТЕЦ" до Приватного підприємства "Черкаська технічна станція по обслуговуванню автомобілів" про стягнення 141349,49 грн.

1.Позиції учасників справи, процесуальні дії суду та учасників у справі.

Приватне акціонерне товариство "Черкаське хімволокно" в особі Відокремленого підрозділу "Черкаська ТЕЦ" (ідентифікаційний код 00204033, адреса місцезнаходження: 18036, м. Черкаси, просп. Хіміків, 76) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства "Черкаська технічна станція по обслуговуванню автомобілів" (ідентифікаційний код 14211373, адреса місцезнаходження: 18036, м. Черкаси, вул. Хоменка, 9) про стягнення 141349,49 грн, зокрема 140191,73 грн заборгованості за спожиту теплову енергію за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2005 №27 за період з грудня 2021 року по липень 2022 року, 968,03 грн інфляційних втрат, 189,73 грн 3% річних. У позові позивач просив витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481 грн покласти на відповідача; про час розгляду справи повідомити сторони.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що поставив відповідачу теплову енергію вчасно, якісно та в повному обсязі за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2005 №27. Відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором і гарантійним листом та не сплатив за період з грудня 2021 року по липень 2022 року 140191,73 грн заборгованості за спожиту теплову енергію. Позивач на підставі ч. 2 ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних та інфляційні втрати за період з 01.12.2021 по 31.07.2022.

19.10.2022 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №925/1067/22. Справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою місцезнаходження відповідача є: м. Черкаси, вул. Хоменка, 9 (а. с. 25).

Ухвалу суду від 19.10.2022 надіслано учасникам справи: позивачу - рекомендованим листом та електронною поштою, відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження, який відповідачу не вручено вручено та повернуто на адресу суду з довідкою АТ "Укрпошта": "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 30-34, 35-38).

Відповідно до частини 1 статті 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, днем вручення ухвали суду від 19.10.2022 є день проставлення на поштовому повідомленні відмітки про не вручення судового рішення 27.10.2022 (а. с. 30) та 09.12.2022 (а. с. 35).

Відповідно до частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Інформація щодо суду, який розглядає справу, учасників справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) або будь-якої іншої заяви або клопотання у справі, у тому числі особи, яка подала таку заяву, вжитих заходів забезпечення позову та (або) доказів, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання, руху справи з одного суду до іншого є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина 3 статті 9 Господарського процесуального кодексу України).

20.10.2022 суд з метою забезпечення прав відповідача Приватного підприємства "Черкаська технічна станція по обслуговуванню автомобілів" бути поінформованим про розгляд справи №925/1067/22 за його участю оприлюднив інформацію на офіційній сторінці Господарського суду Черкаської області веб-порталу судової влади у мережі Інтернет (а. с. 29).

Відповідно до частини 4 статті 122 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Отже, суд вжив усіх передбачених законом засобів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи за його участю.

Правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.

Відповідно до частини 1 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

2. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

Предметом позову позивача до відповідача є майнова вимога про стягнення 140191,73 грн заборгованості за спожиту теплову енергію за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2005 №27 за період з грудня 2021 року по липень 2022 року, 968,03 грн інфляційних втрат, 189,73 грн 3% річних.

Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує укладення між сторонами договору про постачання теплової енергії в гарячій воді, виконання договору позивачем та надання послуг відповідачу із постачання теплової енергії, неналежне виконання умов договору відповідачем, зокрема не сплати за надані послуги, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 140191,73 грн.

Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, предметом доказування у справі є виникнення між сторонами майнового господарського зобов`язання; виконання свого обов`язку у зобов`язанні позивачем; невиконання відповідачем грошового зобов`язання; розмір невиконаного грошового зобов`язання; порушення суб`єктивного права за захистом якого позивач звернувся до суду.

3. Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

На підтвердження обставин, які є предметом доказування позивач подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:

01.01.2005 Відкрите акціонерне товариство Черкаське хімволокно в особі Відокремленого підрозділу Черкаська ТЕЦ (енергопостачальна організація) (правонаступником якого є позивач у справі - Приватне акціонерне товариство Черкаське хімволокно в особі Відокремленого підрозділу Черкаська ТЕЦ) та Приватне підприємство "Черкаська технічна станція по обслуговуванню автомобілів" (споживач) уклали договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 27 (а.с. 5), відповідно до умов якого домовилися про наступне:

п. 1.1. за цим договором енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором;

п. 2.1 теплова енергія постачається споживачу орієнтовно в обсягах згідно з додатком 1 цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення в період опалювального сезону; гаряче водопостачання протягом року. Фактичне споживання теплової енергії за звітний період визначається на підставі показників приладів обліку;

п. 2.2 теплова енергія вважається поставленою споживачу на межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності теплових мереж енергопостачальної організації;

п. 3.2.2- споживач теплової енергії зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені договором;

п. 4.2.1 обов`язки енергопостачальної організації забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з договором;

п. 4.2.3 - обов`язки енергопостачальної організації повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів. У разі зміни тарифів, внесення відповідних змін до цього договору (додаток 1 до договору) не є обов`язковим;

п. 5.1 облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом (до встановлення приладів обліку);

п. 5.4 при відсутності приладів обліку або виході його з ладу, кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом згідно додатку 1 до договору;

п. 6.1 розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів;

п. 6.2 розрахунки здійснюються шляхом перерахування на поточний рахунок енергопостачальної організації коштів згідно додатку 1 (показань приладів обліку) не пізніше 25 числа розрахункового місяця (для проміжних рахунків) та 10 числа наступного за розрахунковим (для остаточних розрахунків). Проміжні рахунки виставляються енергопостачальною організацією до 15 числа розрахункового місяця в розмірі 50% вартості теплової енергії спожитої в попередньому розрахунковому періоді. Остаточний розрахунок виставляється на підставі даних теплової інспекції як різниця між фактичної вартістю спожитої теплової енергії за місяць та вартістю проміжного рахунку;

п. 6.4 - споживач має право здійснювати оплату теплової енергії, що буде спожита ним в наступному періоді (попередня оплата) в розмірі, що не перевищує розмір оплати теплової енергії за попередній розрахунковий період. Остаточний розмір оплати уточнюється згідно показників приладів обліку або розрахунковим способом (п. 5.4 договору) в кінці звітного місяця;

п. 10.1 цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2005 року;

п. 10.3 припинення дії договору не звільняє споживача від обов`язку повної сплати спожитої теплової енергії;

п. 10.4 договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не було письмово заявлено однією із сторін.

У додатках №1 до договору сторони визначили обсяги постачання теплової енергії та адресу, за якою здійснюється постачання теплової енергії (а. с. 6, 7-8).

Рішенням загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства Черкаське хімволокно від 27.12.2019 (протокол загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства Черкаське хімволокно) змінено тип на найменування Відкритого акціонерного товариства Черкаське хімволокно на Публічного акціонерне товариство Черкаське хімволокно (абзац 1 пункту 1.1 статуту Приватного акціонерного товариства Черкаське хімволокно (а. с. 21 на звороті).

Рішенням загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства Черкаське хімволокно від 20.04.2018 (протокол загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства Черкаське хімволокно) змінено тип на найменування Публічного акціонерного товариства Черкаське хімволокно на Приватне акціонерне товариство Черкаське хімволокно (абзац 1 пункту 1.1 статуту Приватного акціонерного товариства Черкаське хімволокно (а. с. 19 на звороті).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу теплову енергію за період з грудня 2021 року по березень 2022 року вартістю 177655,23 грн, що підтверджено рахунками-фактурами від 31.12.2021 №5517 (а. с. 9), від 31.01.2022 № 636 (а.с. 9 на звороті), від 28.02.2022 № 1072 (а. с. 10), від 31.03.2022 №1795 (а.с. 10 на звороті).

При розрахунку відпущеної відповідачу теплової енергії позивач застосував тариф 1519,46 грн за 1 Гкал на підставі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 07.10.2021 №1094 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води, які надаються ПрАТ "Черкаське хімволокно" (а. с. 13-15).

Відповідач прийняв теплову енергію без скарг, претензій щодо якості, кількості, вартості отриманої теплової енергії та частково сплатив за спожиту теплову енергію в розмірі 37463,50 грн.

Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію за період з 01.12.2021 по 31.07.2022 включно складає 140191,73 грн (177655,23 грн - 37463,50 грн).

За прострочення виконання зобов`язання зі сплати коштів за надані послуги з постачання теплової енергії позивач нарахував та просив стягнути з відповідача за період з 01.12.2021 по 31.07.2022 включно на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 968,03 грн інфляційних втрат та 189,73 грн 3% річних, стягнення яких і становить предмет майнових позивача до відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема такими засобами як письмові докази.

Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

На підставі поданих позивачем доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Тому подані позивачем докази суд визнає належними.

Суд не встановив, що докази подані позивачем, отримані з порушенням закону. Тому подані позивачем докази суд визнає допустимими.

Подані позивачем докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Тому суд визнає докази, подані позивачем, достовірними.

Відповідач, на спростування обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, доказів не подав.

4.Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, суд визнає встановленими такі обставини:

- виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язання на підставі договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2005 №27 з додатками №1;

- виконання позивачем свого обов`язку у зобов`язанні та надання послуг з постачання теплової енергії у період з грудня 2021 по березень 2022;

- у підтвердження надання послуг позивач склав рахунки-фактури від 31.12.2021 №5517, від 31.01.2022 № 636, від 28.02.2022 № 1072, від 31.03.2022 №1795;

- виникнення у відповідача обов`язку сплатити позивачу за надані послуги на підставі виставлених позивачем рахунків-фактур;

- здійснення відповідачем часткової оплати за надані послуги у розмірі 37463,50 грн;

- нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України від суми боргу за весь час прострочення оплати за надані послуги за період з 01.12.2021 по 31.07.2022;

- розмір грошових вимог позивача до відповідача становить 140191,73 грн боргу за надані послуги, 189,73 грн 3% річних, 968,03 грн інфляційних втрат від суми боргу за весь час прострочення сплати боргу за надані послуги.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечення.

За змістом статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

У даній справі, враховуючи наявність чітких та переконливих доказів, а також вірогідність поданих позивачем доказів суд дійшов висновку про доведеність обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язання на підставі господарського договору та неналежне виконання відповідачем свого обов`язку у зобов`язанні.

Відповідачем не подано суду доказів на спростування обставин, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. З огляду на вказане суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

5. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.

Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права. Висновки про застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, неодноразово наведені у постановах Верховного Суду.

Передумовою виникнення спору є виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язання на підставі договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2005 №27.

Причиною виникнення спору є невиконання відповідачем обов`язку з оплати спожитих послуг постачання теплової енергії.

Позивач належним чином виконав зобов`язання та поставив відповідачу у період з грудня 2021 по березень 2022 теплову енергію, а відповідач прийняв та спожив надані послуги позивача.

За поставлену у період з грудня 2021 по березень 2022 року теплову енергію відповідач сплатив частково у розмірі 37463,50 грн. Заборгованість відповідача становить 140191,73 грн.

Розмір невиконаного грошового зобов`язання відповідача становить 140191,73 грн. На суму боргу позивач нарахував 3% річних у розмірі 189,73 грн та інфляційні втрати у розмірі 968,03 грн.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, розроблений позивачем: 189,73 грн 3 % річних (74463,50 грн борг за рахунком фактурою від 31.12.2021 №5517 за період з 01.12.2021 по 31.12.2021 х 3% х 31 день прострочення : 365 : 100), суд дійшов висновку про його відповідність періоду нарахування та сумі боргу. Розмір 3 % річних за порушення грошового зобов`язання складає 189,73 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з 01.12.2021 по 31.01.2022, суд установив розмір інфляційних нарахувань у розмірі 1 978,71 грн. Розрахунок здійснено за формулою ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, … ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення. Останній період IIc (100,60 : 100) x (101,30 : 100) = 1.01907800. Інфляційне збільшення: 103 716,62 x 1.01907800 - 103 716,62 = 1 978,71 грн.

Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розмір позовних вимог позивача є меншим від розміру заборгованості відповідача встановленого судом. Суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Позивач у цій справі прагне захистити своє право на отримання плати за надані відповідачу послуги.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Невиконання відповідачами свого обов`язку у зобов`язанні порушує право позивача на належне виконання зобов`язаною стороною свого обов`язку у зобов`язанні з оплати поставленої теплової енергії.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є примусове виконання обов`язку в натурі.

Боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі встановлених у справі обставин суд дійшов переконання про порушення відповідачем господарського зобов`язання внаслідок його неналежного виконання й несвоєчасної оплати за надані послуги у строк, передбачений договором. Невиконання відповідачем свого обов`язку у зобов`язанні порушує право позивача на належне виконання зобов`язаною стороною свого обов`язку у зобов`язанні та отримання позивачем коштів за надані послуги з постачання теплової енергії у строки, передбачені умовами договору. Розмір боргу відповідача з урахуванням розміру 3% річних та інфляційних за порушення виконання грошового зобов`язання, суд визнає встановленим, а вимоги про їх стягнення обґрунтованими.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії у розмірі 140191,73 грн за період з 01.12.2021 по 31.03.2022, 3% річних за порушення грошового зобов`язання у розмірі 189,73 грн, та 968,03 грн інфляційних втрат суд визнає обґрунтованими, спосіб захисту обраний позивачем є належним та ефективним, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

6.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права. Висновки про застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, неодноразово наведені у постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Наведеними вище нормами господарського законодавства врегульовано правові підстави виникнення господарських зобов`язань, до яких, зокрема, належить господарський договір.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.

Відповідно до частини першої статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 526 зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Невиконання відповідачем обов`язку у зобов`язанні порушує право позивача на належне виконання зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі.

Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 526 зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Мотивом застосування вказаних норм цивільного права є висновок суду про порушення відповідачем грошового зобов`язання та правові наслідки такого порушення у вигляді сплатити суму боргу з урахуванням 3 % річних та інфляційних втрат від простроченої суми.

7.Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За подання позовної заяви при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2481 грн (а. с. 3).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволенні повністю, до відшкодування йому за рахунок відповідача підлягає судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Черкаська технічна станція по обслуговуванню автомобілів" (ідентифікаційний код 14211373, адреса місцезнаходження: 18036, м. Черкаси, вул. Хоменка, 9) на користь Приватного акціонерного товариства Черкаське хімволокно в особі Відокремленого підрозділу Черкаська ТЕЦ(ідентифікаційний код 00204033, адреса місцезнаходження: 18036, м. Черкаси, просп. Хіміків, 76) 140191,73 грн (сто сорок тисяч сто дев`яносто одна гривня 73 копійки) заборгованості за спожиту теплову енергію, 968,03 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 03 копійки) інфляційних втрат, 189,73 грн (сто вісімдесят дев`ять гривень 73 копійки) 3% річних, 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня) витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя А.І. Гладун