Постанова

від 02.02.2023 по справі 295/1433/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/1433/22 Головуючий у 1-й інст. Чішман Л.М.

Категорія 82 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів : Павицької Т.М., Микитюк О.Ю.

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 295/1433/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворк Тайм ЛТД» про захист прав споживача, визнання недійсним договору, стягнення коштів

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 23 листопада 2022 року, ухваленого під головуванням судді Чішман Л.М. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним договір №412/001/7896, укладений між сторонами в 2020 році; застосувати наслідки недійсності договору та стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 300,00 доларів США та 400,00 євро сплачені на виконання умов договору, відсотки за користування чужими коштами без законних на те підстав в розмірі 2286,07 грн. та судові витрати.

В обгрунтування позовних вимог вказала, що в 2020 році між сторонами було укладено договір про надання послуг, зокрема з надання інформації про правила виїзду за кордон в Країни Шенген , актуальні пропозиції праці, умови та вартість проживання. Вона 27.06.2020 сплатила відповідачу за надання послуг за умовами договору 300 дол. США та 400,00 євро, проте відповідач умови договору не виконав, очікуваних послуг не надав. Також вказала, що ТОВ «Ворк Тайм ЛТД» не має ліцензії на надання послуг з посередництва в працевлаштуванні за кордоном, а тому вважала укладений договір недійсним.

Виходячи із наведеного, посилаючись на те, що оспорюваний договір укладено без відповідної ліцензії, вчинено під впливом обману, вчинено внаслідок помилки щодо обставин, які мають істотне значення, щодо природи правочину прав та обов`язків сторін, просила задовольнити її позовні вимоги.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 23 листопада 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що предметом оспорюваного договору є, зокрема, надання контактної інформації представників потенційних роботодавців. Основним видом діяльності ТОВ «Ворк Тайм ЛТД» є - Діяльність агенств працевлаштування (основний). Однак, на момент укладення правочину у відповідача не було ліцензії з посередництва у працевлаштуванні за кордоном і юридичною особою (ТОВ «Ворк Тайм ЛТД») було вчинено правочин без відповідного дозволу (ліцензії). Таким чином відповідач ввів позивача в оману щодо своєї правомочності на укладання відповідного договору та дійсного наміру його укладання в цілому. Заявник зауважує, що розділом І Договору передбачено ряд послуг, які у своїй сукупності є посередницькою діяльністю із працевлаштування за кордоном, оскільки сам договір під час його підписання переслідував саме таку мету. Отже, судом першої інстанції не було в повній мірі досліджено обставини справи, не встановлено природи укладеного договору, дійсних намірів сторін, змісту предмету та умов договору.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В суді апеляційної інстанції представник позивача адвокат Гарбузюк О.В. доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити, надала пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі.

Інші учасники судового розгляду до апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст. 372 ЦПК України).

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що в 2020 році між ОСОБА_1 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ворк Тайм ЛТД» (виконавець) укладено договір № 412/001/7896(а.с.8).

27.06.2020 ОСОБА_1 внесла на рахунок «Ворк Тайм ЛТД» передоплату за договором №412/001/7896 300 доларів США та 400 євро (а.с.9,10).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що оскільки не доведені підстави для визнання оспорюваного договору недійсним з підстав, якими обґрунтовані позовні вимоги у даній справі, то договір не може бути визнаний недійсним. При відмові у визнанні недійсним договору не можуть бути застосовані правові наслідки недійсності правочину.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює.

Статтею 3 ЦК України передбачено, що однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним договору про надання послуг з посередництва працевлаштування за кордом, зокрема, за відсутності відповідного дозволу (ліцензії).

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має вчинятись у формі, встановленій законом (ч. 4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності регламентується Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності".

Пунктом 20 ч.1 ст.7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" передбачено, що ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності, як посередництво у працевлаштуванні за кордоном.

Посередництво у працевлаштуванні за кордоном як вид економічної діяльності суб`єкта господарювання передбачає певні умови, а саме укладення з іноземним суб`єктом (іноземними суб`єктами) господарювання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном з метою сприяння укладенню трудового контракту.

Вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, а також вичерпний перелік вимог, обов`язкових для виконання під час провадження зазначеної діяльності визначається Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності посередництва у працевлаштуванні за кордоном, затвердженні постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 р. № 1060.

Так, вказаним вище Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності посередництва у працевлаштуванні за кордоном визначено, що господарська діяльність з посередництва у працевлаштуванні за кордоном - послуга, яка надається суб`єктами господарювання в межах укладених з іноземним суб`єктом (іноземними суб`єктами) господарювання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном з метою сприяння укладенню трудового договору (контракту наймання) відповідно до заявок іноземного роботодавця щодо вільних робочих місць (вакансій), включаючи надання інформаційно-консультаційних послуг щодо можливостей працевлаштування, найменування та місцезнаходження роботодавця, інформації про умови праці.

Пунктом 9 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності посередництва у працевлаштуванні за кордоном передбачено, що ліцензіат зобов`язаний провадити господарську діяльність з посередництва у працевлаштуванні за кордоном у межах укладеного між ліцензіатом та іноземним суб`єктом господарювання зовнішньоекономічного договору (контракту) про надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, який повинен відповідати вимогам законодавства; зберігати протягом строку дії ліцензії документи, копії яких подавалися органу ліцензування, зокрема ті, що підтверджують достовірність даних, зазначених здобувачем ліцензії в документах, які подавалися органу ліцензування для отримання ліцензії, до укладення договору (контракту) про надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном безоплатно надати клієнту завірену ним достовірну інформацію про умови праці та умови проживання у державі працевлаштування; укладати з клієнтом письмовий договір про надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном; надавати клієнтам ліцензіата, яким надано послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, інформацію з питань правового і соціального захисту та про механізм добровільної участі в загальнообов`язковому державному соціальному страхуванні в Україні; забезпечувати захист конфіденційної та іншої інформації, що охороняється законом; надавати клієнтам достовірну інформацію.

Згідно з п. 11 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності посередництва у працевлаштуванні за кордоном, виконання умов договору між ліцензіатом і клієнтом про надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном оформляється актом наданих послуг, який підписується обома сторонами після укладення клієнтом ліцензіата трудового договору (контракту) з іноземним роботодавцем, умови праці якого відповідають тим, що визначені в проекті трудового договору (або поліпшують їх), поданого ліцензіатом органу ліцензування.

Ліцензіат не має права отримувати від клієнтів плату за послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном до підписання акта наданих послуг (п. 12 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності посередництва у працевлаштуванні за кордоном).

Частиною 2 ст. 36 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що до послуг з посередництва у працевлаштуванні належать пошук роботи та сприяння у працевлаштуванні особи, добір працівників відповідно до замовлень роботодавців (у тому числі іноземних) у межах укладених з роботодавцями договорів (контрактів).

Статтею 38 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що послуги з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном надаються відповідно до заявок іноземного роботодавця (його контрагента) щодо вільних робочих місць (вакансій) і лише в межах укладених іноземними суб`єктами господарювання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про надання посередницьких послуг у сфері працевлаштування з метою сприяння підписанню трудового договору (контракту найму). Обов`язковим додатком до зовнішньоекономічного договору (контракту) про надання посередницьких послуг у сфері працевлаштування за кордоном є проект трудового договору, завірений іноземним роботодавцем.

Відповідно до ч. 1.3 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона ( представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє, представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Тобто, у випадку здійснення виду діяльності посередництва у працевлаштуванні за кордоном, відповідач виконував би функції представника на території України певного роботодавця та надавав би послуги за заявою іноземного суб`єкта, щодо пошуку та працевлаштування певних робітників, а також надавав би консультації з приводу умов праці конкретного роботодавця.

Враховуючи практику Верховного Суду досліджуючи договори, суди перш за все повинні виявляти справжню природу укладеного договору, незалежно від найменування документів, і залежно від встановлених результатів робити відповідні правові висновки.

Водночас, договір № 001/19 від 01 лютого 2019 року про надання послуг з працевлаштування не містить у своєму змісті жодних тверджень та посилань щодо надання саме посередницьких послуг у працевлаштуванні за кордоном.

Із виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Ворк Тайм ЛТД" здійснює підприємницьку діяльність з 30.01.2017 та має право займатися наступними видами діяльності: діяльність агентств працевлаштування (основний), інші: діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; діяльність агентств тимчасового працевлаштування; інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами; діяльність туристичних агентств; надання комбінованих офісних адміністративних послуг; фотокопіювання, підготування документів та інша спеціалізована допоміжна офісна діяльність; інші види освіти, н. в. і. у, інша поштова та кур`єрська діяльність; видання газет; оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність; діяльність інформаційних агентств; надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у.; агентства нерухомості; дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки( а.с.20).

Відповідно до розділу 1 предметом договору є надання послуг з інформування про правила виїзду в Країни Шенген, актуальні пропозиції праці, умови та вартість проживання, інші пов`язані витрати, маршрут та вартість доїзду, формування пакету документів, складання резюме, заповнення заяв на вакансію, замовлення перекладу документів, замовлення апостилю, оформлення страхового полісу, надання контактної інформації представників потенційних-роботодавців. Перелік замовлених послуг визначається сторонами у формі письмової заявки (додаток 1) або фотокопії заявки. Замовник може замовити послуги як в комплексі так і поокремо згідно дійсного прайс-листа.

Аналіз положень договору, дає підстави для висновку, що відповідач надавав послуги виключно інформаційного характеру і не передбачав жодної умови про обов`язкове працевлаштування за кордоном позивача безпосередньо відповідачем, оскільки жодним пунктом договору не передбачалося сприяння відповідача як посередника у працевлаштування за кордоном та укладення контракту з іноземним роботодавцем, тощо.

Виходячи із наведеного, колегія суддів погоджується із твердженнями суду першої інстанції про те, що надання послуг з працевлаштування, із пошуку актуальної інформації про роботу не потребує ліцензування на відміну від посередництва у працевлаштуванні за кордоном, за таких обставин, укладення сторонами договору про надання послуг з пошуку актуальної інформації про роботу не потребувало наявності ліценції, оскільки такий вид діяльності як надання інформації про роботу за кордоном не є тотожним такому виду діяльності як працевлаштування за кордоном.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що підстави для визнання договору недійсним внаслідок того, що останній вчинений юридичною особою, без відповідного дозволу (ліцензії), відсутні.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 також посилалася і на те, що оспорюваний договір укладено шляхом введення її в оману та правочин укладено внаслідок помилки щодо обставин, які мають істотне значення, щодо природи правочину прав та обов`язків сторін.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 202, частини третьої статті 203 ЦК України головним елементом угоди (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тому основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договорів та з`ясування питання про те, чи не укладені ці угоди з метою приховати іншу угоду та яку саме.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч.1 ст.229 ЦК України).

Відповідно до абз.2 ч.1 ст. 230 ЦК України обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України

від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача , істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення (п.20 зазначеної постанови Пленуму).

Відповідно до положень статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (стаття 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 вказала, що відповідач, укладаючи оспорюваний договір, застосував нечесну підприємницьку практику шляхом здійснення діяльності з посередництва при працевлаштуванні за кордоном і таким чином ввів її в оману щодо обставин, які мають істотне значення і могли б перешкоджати вчиненню правочину та протягом обіцяного часу не вчинив жодних дій на виконання умов договору та не мав наміру виконувати свої зобов`язання за договором.

Як уже встановлено виконавець надає замовнику послуги з інформування про правила виїзду в країни Шенген , актуальні пропозиції праці. Оспорюваний договір не містить зобов`язань відповідача щодо працевлаштування позивача за кордоном. Умовами договору передбачено надання актуальної інформації про пропозиції праці, формування пакету документів.

Виходячи із наведеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те що між сторонами договір про працевлаштування за кордоном не укладений, а укладений договір про надання інформаційних послуг. Отже, якщо позивач й помилялась, то внаслідок лише власного недбальства.

Також не заслуговують на увагу посилання позивача на те, що оспорюваний договір укладено внаслідок помилки, так як розділом 1 оспорюваного договору передбачено, що сторони мали погодити перелік послуг у формі письмової заявки ( додатку 1) до договору, однак, як правильно вказав суд першої інстанції у своєму рішенні, позивачем до матеріалів позовної заяви не долучено даного письмового доказу, за таких обставин, суд позбавлений можливості встановити, на що саме було направлено волевиявлення позивача і які саме послуги позивач мала отримати за умовами договору.

Колегія суддів зазначає, що власне суб`єктивне трактування умов договору і його розуміння не є підставою для визнання його недійсним в розумінні положень ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Колегія суддів відхиляє арґумент апеляційної скарги про відсутність у ОСОБА_1 волевиявлення на укладення оспорюваного договору оскільки вони не підтверджені доказами, а рішення суду не може грунтуватись на припущеннях.

Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору №412/001/7896, оскільки позивач не довела та судом не встановлено обставин, на які вона посилалась як на підставу позовних вимог. Відтак, суд правильно відмовив у задоволенні решти вимог як похідних.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованого та правильного висновку суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із наведеного, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено із дотриманням норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 23 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03.02.2023.

Головуючий Судді