Рішення
від 04.07.2022 по справі 160/6381/22
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2022 року Справа № 160/6381/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

28.04.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» до Дніпровської митниці, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару №UA110050/2021/000074/1 від 01.09.2021р.;

- визнати протиправним та скасувати Рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару №UA110150/2021/000172/1 від 22.09.2021р.;

- визнати протиправними та скасувати Рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару №UA110150/2021/0000176/1 від 29.09.2021р.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.05.2022 року роз`єднано позовні вимоги у справі №160/6184/22 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, в провадженні адміністративної справи №160/6184/22 залишено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару №UA110050/2021/000074/1 від 01.09.2021р. та виділено в самостійне провадження позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування Рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару № UA110150/2021/000172/1 від 22.09.2021р., а також виділено в самостійне провадження позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування Рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару № UA110150/2021/0000176/1 від 29.09.2021р.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.05.2022 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» про поновлення процесуального строку звернення до суду з адміністративним позовом задоволено, поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» строк звернення до суду з адміністративним позовом до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару №UA110150/2021/000172/1 від 22.09.2021р., а також прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/6381/22 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 06.06.2022 року за наявними у справі матеріалами у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду і встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

В обґрунтування позовної заяви в цій частині зазначено, що ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ» з метою митного оформлення товарів подало до митниці електронну митну декларацію, в якій обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною контракту та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України, які не містили розбіжностей та ознак підробки, а, навпаки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що, в свою чергу, виключало можливість витребування митницею у декларанта додаткових документів у розумінні приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Однак, відповідач, не зважаючи на вищенаведене, посилаючись на формальні підстави, витребував у позивача додаткові документи. Позивач додатково надав наявні в нього документи та повідомив митний орган, що не має можливості надати інші витребувані документи, з огляду на їх відсутність. Проте, відповідач, не здійснивши повну перевірку відомостей, що містяться в наданих документах, що підтверджують заявлену митну вартість та правильність розрахунку, здійсненого декларантом, не упевнившись в достовірності та точності заяв, документів та розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України. При цьому, позивач зауважує, що зазначена в митній декларації митна вартість товарів у повній мірі співпадає з митною вартістю товарів, що відображена у документах, поданих відповідно до статті 53 Митного кодексу України, які у повній мірі підтверджують розмір заявленої митної вартості товару за ціною контракту. Натомість, всі вказані у спірному рішенні зауваження митниці носять формальний характер та не свідчать про дійсну наявність розбіжностей, а надані позивачем документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості. Таким чином, не погоджуючись з висновками відповідача та винесеним ним рішенням, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду для захисту своїх порушених прав та законних інтересів.

20.05.2022 року до суду надійшов відзив Дніпровської митниці на позовну заяву ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ», в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що під час здійснення Дніпровською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, однак, такі документи декларантом надані не були, у зв`язку із чим відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості заявленого позивачем товару діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

07.06.2022 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останнім висловлено позицію, аналогічну викладеній в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві, як підстави для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст. ст. 243, 250, 257, 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ», код ЄДРПОУ 42634661, зареєстроване як юридична особа 19.11.2018 року.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» (Покупець) та YINAN COUNTY KAI LILAI MASHINERY CO, LTD, (Китай) (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №KL/2 від 20.08.2019 року, відповідно до умов п.1.1 якого Продавець продає, а Покупець купує товар в асортименті, кількості, та за цінами, вказаними в специфікаціях (додатках), які є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з п.3.1 контракту №KL/2 від 20.08.2019 року поставка здійснюється на умовах згідно з правилами Інкотермс за редакцією 2010 року, які мають обов`язковий характер для сторін у рамках цього контракту. Конкретні умови поставки партії товару, реквізити вантажоодержувача, а також строки поставки зазначаються в специфікації (додатку) до цього контракту. Сторони мають право після підписання специфікації змінити умови поставки, зазначені в ній, шляхом підписання додаткової угоди.

Відповідно до п.п.3.1.1. п.3.1 контракту №KL/2 від 20.08.2019 року у разі використання правил Інкотермс FОВ (вільно на борту) у порту відвантаження продавець зобов`язаний за свій рахунок здійснити завантаження товару на борт зазначеного покупцем судна на узгоджену дату або в межах обумовленого терміну в названому порту відвантаження відповідно до звичаїв порту, а також виконати митні формальності, необхідні для вивозу. Покупець зобов`язаний за свій рахунок зафрахтувати судно і своєчасно сповістити продавця про терміни, умови та місце навантаження, назву, час прибуття судна. Ціна FОВ (FОВ ргісе) означає, що контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

До вказаного контракту сторонами погоджено Специфікацію №2021-4 від 29.04.2021 року, згідно з якою було узгоджено найменування товару, його загальну кількість та вартість, а також умови поставки: FОВ Циндао, Китай, на умовах відповідно до правил Інкотермс станом на 2010 рік; та умови оплати товару: передплата 100%.

Водночас, 04.07.2021р. сторонами контракту №KL/2 від 20.08.2019 року підписано додаткову угоду (додаток) №12 до цього контракту, згідно з якою умови оплати Специфікації №2021-4 від 29.04.2021 року, контракту №KL/2 від 20.08.2019 року читати в наступній редакції: умови оплати: 346777,00 дол.США передоплата; 153413,00 дол.США протягом 90 днів з моменту поставки товару.

Як встановлено судом, компанією YINAN COUNTY KAI LILAI MACHINERY CO., LTD, відповідно до умов вищевказаного зовнішньоекономічного Контракту, Специфікації №2021-4 від 29.04.2021р. та рахунку-фактури №KL2021-4С від 01.06.2021р. здійснено поставку ТОВ «ПК «ДТЗ» товарів:

- трактори, що керуються водієм, який іде поряд, нові, одновісні, без фрези мотоблоку: - Мотоблок Kentavr НОМЕР_1 -8 без додаткового захисту ременів, не регульоване кермо - 79шт. (Потужність, кВт/к.с.: 8,89/12,0; Тип палива: Дизель; Система запуску двигуна: ручний/електростартер; Колеса: 6,00-12,00). В розібраному стані для зручності транспортування, в комплекті з інструментом та приладдям для налагоджування та обслуговування. Виробник: Y1NAN COUNTY KAI LILAI MACHINERY CO., LTD. (Товар №1 в гр. 31 ЕМД).

- машини сільськогосподарські для оброблення ґрунту, навісні грунтофрези до мотоблоків. Застосовуються для інтенсивного розкришення (розпушення) ґрунту, знищення бур`янів, подрібнення рослинних залишків, перемішування шарів ґрунту і вирівнювання поверхні поля: - Грунтофреза 110 - 79шт. Виробник: Y1NAN COUNTY KAI LILAI MACHINERY CO., LTD. (Товар № 2 в гр. 31 ЕМД).

З метою митного оформлення вказаних товарів позивач 20.09.2021 року подав до Дніпровської митниці електронну митну декларацію (ЕМД) №UA110150/2021/015549.

У вказаній митній декларації митну вартість товару визначено (за основним методом) за ціною контракту.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цієї МД, а саме: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний контракт від 20.08.2019 №KL/2, додаток (специфікація) до нього від 29.04.2021 №2021-4; додаткова угода №12 від 04.07.2021; рахунок-фактура (інвойс) від 01.06.2021р. №KL2021-4С; пакувальний лист від 01.06.2021р.; платіжні доручення щодо оплати товару: №565 від 06.07.2021р., №568 від 08.07.2021р. та №604 від 22.07.2021р.; заяви на купівлю іноземної валюти: №697 від 06.07.2021р. та №698 від 06.07.2021р., сертифікат країни походження товару №21С4403А2506/03118 від 21.07.2021р.; технічні характеристики (опис) товарів; договір ТЕО №2 від 01.11.2021р.; заявку на ТЕО №61 від 08.06.2021; коносамент № ZJSM21060390 від 19.06.2021р.; рахунок на оплату ТЕО №F03/08/2021 від 10.08.2021р.; акт виконаних робіт № 30 від 10.08.2021р.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв`язку із чим повідомлено декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:

1) ТОВ «ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ДТЗ» до митного контролю та оформлення за ЕМД від 31.08.2021 №UA110150/2021/015549 заявлено партію товару, імпортовану на підставі контракту від 20.08.2019 №KL/2 з компанією - виробником (код 4104 в гр..44) YINAN COUNTY KAI LILAI MACHINERY CO., LTD, специфікації від 29.04.2021№2021-4, інвойсу від 01.06.2021р. №KL2021-4С, Торгівельна марка - " KENTAVR ". Відповідно до статті 58 МКУ, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої статті 58 МКУ. Відповідно до відомостей наданих до митного оформлення документів, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB - QINGDAO, China, згідно Інкотермс. Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс-2010) за терміном FОВ, Продавець зобов`язаний доставити товар на борт судна в названому порту відвантаження. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту. Враховуючи умови поставки FOB, Продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Відповідно до відомостей коносаменту № ZJSM21060390 від 19.06.2021р., товар було завантажено на судно 19.06.2021. Відповідно п.5.2 контракту від 20.08.2019 №KL/2 умови оплати кожної партії товару зазначаються у відповідних Специфікаціях (Додатках) до Контракту. У Специфікації від 29.04.2021 №2021-4 зазначено, що оплата: переплата 100%, у Додатковій угоді №12 від 04.07.2021 зазначено, що оплата здійснюється протягом 90 днів з моменту поставки товару. Якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (п.2 ст.53 МКУ);

2) відповідно до відомостей, наданих до митного оформлення документів, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB - Qingdao, China, згідно Інкотермс. Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс-2010) за терміном FОВ, Продавець повинен доставити товар на борт судна в названому порту відвантаження. Водночас, відповідно до п.4.2 контракту від 20.08.2019 №KL/2 у ціну товару включена виключно вартість пакування та маркування. Надані до митного оформлення комерційні документи (специфікація, інвойс) не містять інформації стосовно вартості послуг навантаження чи включення вказаних витрат до ціни товару;

3) заявленими умовами поставки FOB передбачено здійснення митних формальностей у країні відправлення продавцем. Крім того, відповідно до п.3.1.1 контракту, ціна товару включає ціну експортного митного оформлення товару. Всупереч зазначеному, митна декларація країни відправлення не надана до митного оформлення;

4) з метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом надано договір перевезення вантажу морським транспортом від 01.11.2019 №2, рахунок від 10.08.2021 №F03/08/2021, заявка на перевезення від 10.08.2021 №F03/08/2021, Довідка про транспортні витрати від 20.07.2021 та Акт виконаних робіт №30 від 10.08.2021. В наданому рахунку про надання послуг перевезення від 10.08.2021 №F03/08/2021 зазначена вартість морського фрахту з урахуванням перевантаження, на загальну суму 5950 дол.США. А у наданій до митного оформлення Заявці від 10.08.2021 №F03/08/2021 містяться різні відомості про включення додаткових витрат, а саме в п.10 вартість послуг, при цьому, вартість фрахту по маршруту вказана з врахуванням перевантаження на загальну суму 5950 дол.США. У коносаменті від 19.06.2021 №ZJSM21060390 наявна інформація про перевізника ФСР Лоджистик України (код ЄДРПОУ 42870347), що може свідчити про залучення третіх осіб для перевезення вантажу та додаткові витрати на транспортування. Наявність перевантаження свідчить про наявність транспортного документу, що у порушення вимог ст.335 МК України, до митного оформлення не надавався. Документи щодо додаткових транспортних витрат до митного оформлення не надано;

5) якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (п.2 ст.53 МК України). Надані платіжні доручення №565 від 06/07/20121, №568 від 08/07/2021, №604 від 22/07/2021 не кореспондуються з партією товару та специфікацією від 29.04.2021 №2021-4.

У зв`язку із виявленими розбіжностями Дніпровська митниця, посилаючись на ч.5 ст.54 Митного кодексу України, зобов`язала позивача у 10-денний термін надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару 2) за наявності - інші платіжні та/ або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, з урахуванням відомостей про перевантаження оцінюваної партії товару; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) прайс-листи виробника товару; 6) копію митної декларації країни відправлення; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Так, позивачем до Дніпровської митниці надано лист №811 від 21.09.2021 року, до якого долучено додаткові документи, а саме: прайс-лист виробника; комерційну пропозицію виробника, а також вказано про відмову у поданні інших додаткових документів.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом, Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA110150/2021/000172/1 від 22.09.2021 року, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України, та ґрунтується на підставі раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях, з використанням наявної у митного органу інформації, що наявна в ЦБД.

Не погодившись з вищевказаним рішенням відповідача про коригування митної вартості товару, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Разом з тим, згідно з ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019р. в адміністративній справі №803/667/17.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015р. у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Судом встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Щодо доводів відповідача про необхідність надання до митного оформлення документів, що підтверджують митну вартість товару, зокрема, банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, а також щодо того, що надані позивачем платіжні доручення №565 від 06/07/20121, №568 від 08/07/2021 та №604 від 22/07/2021 не кореспондуються з партією товару та специфікацією від 29.04.2021 №2021-4, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, поставка спірної партії товару, задекларованого у митній декларації №UA110050/2021/008645, здійснювалась на підставі контракту №KL/2 від 20.08.2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ДТЗ» та компанією YINAN COUNTY KAI LILAI MASHINERY CO, LTD, (Китай), п.1.1 якого передбачено, що Продавець продає, а Покупець купує товар в асортименті, кількості, та за цінами, вказаними в специфікаціях (додатках), які є невід`ємною частиною даного договору.

При цьому, відповідно до Специфікації №2021-4 від 29.04.2021 року до контракту №KL/2 від 20.08.2019 року сторонами цього контракту узгоджено найменування товару, його загальну кількість та вартість, а також умови поставки: FОВ Циндао, Китай, на умовах відповідно до правил Інкотермс станом на 2010 рік; та умови оплати товару: передплата 100%.

Водночас, 04.07.2021р. сторонами контракту №KL/2 від 20.08.2019 року підписано додаткову угоду (додаток) №12 до цього контракту, згідно з якою умови оплати Специфікації №2021-4 від 29.04.2021 року, контракту №KL/2 від 20.08.2019 року читати в наступній редакції: умови оплати: 346777,00 дол.США передоплата; 153413,00 дол.США протягом 90 днів з моменту поставки товару.

Таким чином, на момент декларування товару, термін повної оплати коштів за товар не сплинув, відтак, підприємством повна оплата здійснена не була, а тому надати відповідні банківські платіжні документи стосовно її здійснення не було можливим, у зв`язку з їх відсутністю, про що митницю було повідомлено листом.

Отже, суд зазначає, що на момент митного оформлення товару декларант не був зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що підтверджують повну оплату товару.

Водночас, надані позивачем до митного оформлення платіжні доручення №565 від 06/07/20121, №568 від 08/07/2021 та №604 від 22/07/2021 підтверджують здійснення позивачем передплати за вищевказаною Специфікацією №2021-4 від 29.04.2021 року, з урахуванням умов додаткової угоди (додатку) №12 від 04.07.2021р. до контракту №KL/2 від 20.08.2019 року. Дійсно, в цих платіжних дорученнях вказані суми, що у своїй сукупності є більшими за передбачену за Специфікацією №2021-4 від 29.04.2021 року передплату (346777,00 дол.США), бо вказаними платіжними дорученнями здійснювалася оплата не за однією специфікацією, а декількома, водночас, вказані платіжні доручення містять посилання на Специфікацію №2021-4 від 29.04.2021 року, а їх загальна сума є такою, що перекриває передбачену цією специфікацією передплату, що свідчить про відсутність будь-яких розбіжностей між цими документами, разом з цим, чинним законодавством не передбачено виділення з загальної суми сплачених коштів за декількома специфікаціями окремо сплачену суму щодо кожної з них.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до приписів ст.53 МК України надання до митного органу банківських платіжних документів та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару, не є безумовним або обов`язковим.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі №804/4680/16 та від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17.

Крім того, уявлення митного органу щодо проміжку часу для внесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб`єктів, а питання оплати вирішуються сторонами на вільній основі, з урахуванням власних ризиків та можливостей.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 року по справі № 815/4132/17.

Суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що не має будь яких підстав вважати, що дати здійснення оплати за товар впливають на ідентифікацію товару і визначення його митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.11.2019 року справа №804/911/14).

Щодо доводів відповідача відносно того, що надані до митного оформлення комерційні документи (специфікація, інвойс) не містять інформації стосовно вартості послуг навантаження чи включення вказаних витрат до ціни товару, суд зазначає таке.

Як встановлено судом, згідно з п.3.1 контракту №KL/2 від 20.08.2019 року поставка здійснюється на умовах згідно з правилами Інкотермс за редакцією 2010 року, які мають обов`язковий характер для сторін у рамках цього контракту. Конкретні умови поставки партії товару, реквізити вантажоодержувача, а також строки поставки зазначаються в специфікації (додатку) до цього контракту. Сторони мають право після підписання специфікації змінити умови поставки, зазначені в ній, шляхом підписання додаткової угоди.

Відповідно до п.п.3.1.1. п.3.1 контракту №KL/2 його сторонами погоджено, що у разі використання правил Інкотермс FОВ (вільно на борту) у порту відвантаження продавець зобов`язаний за свій рахунок здійснити завантаження товару на борт зазначеного покупцем судна на узгоджену дату або в межах обумовленого терміну в названому порту відвантаження відповідно до звичаїв порту, а також виконати митні формальності, необхідні для вивозу. Покупець зобов`язаний за свій рахунок зафрахтувати судно і своєчасно сповістити продавця про терміни, умови та місце навантаження, назву, час прибуття судна. Ціна FОВ (FОВ ргісе) означає, що контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Відповідно до Специфікації №2021-4 від 29.04.2021 року до контракту №KL/2 сторонами цього контракту було узгоджено найменування товару, його загальну кількість та вартість, а також умови поставки: FОВ Циндао, Китай, на умовах відповідно до правил Інкотермс станом на 2010 рік.

При цьому, згідно з базисом поставки FOB Інкотермс 2010 (вільно на борту) у порту відвантаження продавець зобов`язаний за свій рахунок здійснити завантаження товару на борт зазначеного покупцем судна в узгоджену дату або в межах обумовленого терміну в названому порту відвантаження відповідно до звичаїв порту, а також виконати митні формальності, необхідні для вивозу. Покупець повинен за свій рахунок зафрахтувати судно і своєчасно сповістити продавця про терміни, умови та місце навантаження, назву, часу прибуття судна. Ціна FОВ (FОВ price) означає, що контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) у порт призначення.

Таким чином, зважаючи на те, що умовами поставки товару - FOB Циндао, Китай, на умовах відповідно до правил Інкотермс станом на 2010 рік, а також умовами п.3.1.1 п.3.1 Контракту №KL/2 прямо визначено, що за таких умов поставки контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна, посилання відповідача на надання позивачем до митного оформлення комерційних документів (специфікація, інвойс), що не містять інформації стосовно вартості послуг навантаження чи включення вказаних витрат до ціни товару, є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо тверджень відповідача відносно того, що митна декларація країни відправлення не надана до митного оформлення, суд зазначає про таке.

Так, посилання відповідача на ненадання до митного органу митної декларації країни відправлення є необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України митна декларація країни відправлення не відноситься до документів, що підтверджують числові значення митної вартості, а лише може вимагатись та досліджуватись (за наявності) митним органом у разі, якщо документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України мають розбіжності, ознаки підробки або всієї інформації.

При цьому, ч.5 ст.53 МК України прямо забороняє вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Посилаючись на відсутність митної декларації країни відправлення відповідач не наводить розбіжностей у документах та складових митної вартості, поданих позивачем у відповідності до ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що в свою чергу могли бути усунені після дослідження декларації країни відправлення.

Контрактом №KL/2 сторонами узгоджені документи, які повинні надаватись для підтвердження поставки товару, серед яких митна декларація країни відправлення відсутня.

Здійснення митного оформлення в країні відправлення є обов`язком китайського підприємства-постачальника відповідно до законодавства КНР. Діючим митним законодавством ані України, ані КНР не передбачено зобов`язання українського підприємства надавати підтвердження митного оформлення в країні відправлення.

Верховним Судом з аналогічних правовідносин було сформовано правову позицію, висловлену ним у постанові від 19 березня 2019 року у справі №810/4116/17, відповідно до якої ненадання позивачем митної декларації країни відправлення не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару.

Посилання митниці на нормативно-правовий акт КНР як міжнародно-правовий акт, є необґрунтованим і безпідставним, оскільки Законом КНР «Про порядок заповнення вантажної експортно-імпортної декларації», затвердженим маніфестом Головного митного управління КНР №52 2008 року, передбачено виключно порядок заповнення митної декларації суб`єктами господарської діяльності КНР і жодним чином не передбачено зобов`язання для підприємства КНР надання копії такої декларації підприємству України та не встановлено зобов`язання надання копії декларації КНР підприємством України митному органу України, тому твердження митниці про наявність такої декларації у ТОВ «ПК «ДТЗ» ґрунтується виключно на припущеннях і є безпідставним.

Суд також зазначає, що документи, які були надані позивачем митному органу, підтверджують вартість товару, а вказані в них відомості узгоджуються між собою та дають змогу ідентифікувати товар, що перевозився та його вартість. Водночас, відповідачем не обґрунтовано, які саме складові митної вартості товару має підтвердити (або спростувати) митна декларація країни відправлення.

Отже, не надання копії декларації країни відправлення до митного оформлення не може слугувати підставою для витребування у декларанта додаткових документів та не підтвердження через її ненадання заявленої митної вартості.

Щодо посилання митниці на те, що зазначення у коносаменті від 19.06.2021 №ZJSM21060390 інформації про перевізника ФСР Лоджистик України (код ЄДРПОУ 42870347) може свідчити про залучення третіх осіб для перевезення вантажу та додаткові витрати на транспортування, а наявність перевантаження товару свідчить про наявність транспортного документу, що у порушення вимог ст.335 МК України до митного оформлення не надавався, суд зазначає про таке.

Згідно з пунктами 5, 6 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Судом встановлено, що позивачем, як Клієнтом, укладено з компанією «IMOGATE SOLUTION Sp. z o.o.» (Польща), як Експедитором, Договір транспортно-експедиторського обслуговування від 01.11.2019р. №2, відповідно до якого предметом цього Договору є надання Експедитором Клієнту послуг з транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів Клієнта, в тому числі організації перевезень різними видами транспорту, перевалки в портах та надання інших узгоджених Сторонами послуг.

Умовами Договору транспортно-експедиторського обслуговування від 01.11.2019р. №2 також передбачено, що:

- під кожне конкретне перевезення Клієнт подає Експедитору письмову заявку на експедирування з інформацією про найменування та кількість вантажу, маршруту перевезення (порт навантаження, порт вивантаження, місце доставки вантажу), заплановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника і вантажоодержувача та іншу необхідну інформацію, що стосується організації ТЕО. При підтвердженні заявки Експедитор зазначає в заявці перелік послуг, їх вартість, розмір плати Експедитора. Підписана Сторонами заявка є невід`ємною частиною даного Договору (п.1.2 Договору);

- в рамках цього Договору Експедитор має право вибирати та змінювати вид транспорту та маршрут перевезення, вибирати та змінювати порядок виконання транспортно-експедиторських послуг, діючи в інтересах Клієнта; укладати від свого імені чи від імені Клієнта договори з портами, перевізниками та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та інші послуги, що пов`язані з виконанням цього Договору, в т.ч. перепакування, перемаркування, ремонт тари, завантаження та розвантаження контейнерів, відбір проб і зразків, зважування, фумігацію, дезактивацію, визначення кількості та якості, сертифікацію, страхування вантажів та контейнерів (п.п.2.1.1, п.п.2.1.2 п.2 Договору);

- у разі перевантаження (перевалки) контейнера (контейнерів) на інше судно в проміжному порту, вартість даного перевантаження включається в загальну вартість морського перевезення (фрахту), зазначену в рахунку (інвойсі) і акті виконаних робіт (п.4.2 Договору).

На виконання умов Договору транспортно-експедиторського обслуговування від 01.11.2019р. №2 компанією-перевізником «IMOGATE SOLUTION Sp. z o.o.» видано коносамент від 19.06.2021 №ZJSM21060390, який підтверджує факт здійснення перевезення вищевказаного вантажу позивача.

Таким чином, безпосередньо самими умовами Договору транспортно-експедиторського обслуговування від 01.11.2019р. №2 передбачено, що у разі перевантаження (перевалки) контейнера (контейнерів) на інше судно в проміжному порту, вартість даного перевантаження включається в загальну вартість морського перевезення (фрахту).

Отже, перевантаження контейнерів на інше судно у порту перевалки відноситься до основних умов перевезення, узгоджених сторонами Договору, а твердження митниці про наявність у позивача додаткового транспортного документу щодо перевантаження контейнеру з товарною партією з судна на судно, який не було надано до митного оформлення, ґрунтується виключно на припущеннях.

Відповідно до наказу Мінфіну №651 від 30.05.2012р «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа», відомості про відправника, якщо переміщення товарів здійснювалось послідовно за декількома товарно-транспортними документами, декількома видами транспорту, відомості про особу яка є відправником, зазначається згідно з першим із зазначених документів.

З урахуванням викладеного, достатнім є надання коносаменту, як єдиного транспортного документа для визначення числових значень транспортної складової митної вартості, який і було подано декларантом митниці під час здійснення митного оформлення спірної партії товару.

При цьому, за наведених вище обставин, також помилковими та безпідставними є посилання митного органу на те, що наявність факту перевантаження контейнерів з товаром з судна на судно свідчить про наявність транспортного документу, що у порушення вимог cт.335 МК України до митного оформлення не надавався, та наявність додаткових витрат, пов`язаних з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, що є складовими митної вартості товару, оскільки, як встановлено судом за умовами Договору транспортно-експедиторського обслуговування від 01.11.2019р. №2 у разі перевантаження (перевалки) контейнера (контейнерів) на інше судно в проміжному порту, вартість даного перевантаження включається в загальну вартість морського перевезення (фрахту), зазначену в рахунку (інвойсі) і акті виконаних робіт, що спростовує доводи відповідача про наявність додаткових витрат, пов`язаних з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, а також виключає наявність у позивача додаткового транспортного документу, пов`язаного з таким перевантаженням, оскільки позивач в прямі взаємовідносини з агентами морської лінії не вступав, позаяк відповідно до умов Договору транспортно-експедиторського обслуговування від 01.11.2019р. №2, перевізником міжнародного морського перевезення (фрахту) вантажів ТОВ «ПК «ДТЗ» виступає саме компанія «IMOGATE SOLUTION Sp. z o.o.».

Саме вартість морського перевезення відповідно до умов поставки є транспортною складовою митної вартості товару в даному випадку, оскільки відповідно до ч.11 ст.58 МК України до транспортних витрат, як складової митної вартості включаються виключно витрати до митного кордону України.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що у наданому до митного оформлення коносаменті від 19.06.2021 №ZJSM21060390 зазначено інформацію про перевізника ФСР Лоджистик України (код ЄДРПОУ 42870347), що, в свою чергу, свідчить про залучення Експедитором третіх осіб для перевезення вантажу та наявність додаткових витрат на транспортування, а, отже, надані транспортні документи не містять всіх числових значень витрат на залучення третіх осіб, залучених для перевезення вантажу, суд зазначає таке.

Як слідує з умов Договору транспортно-експедиторського обслуговування від 01.11.2019р. №2 компанія «IMOGATE SOLUTION Sp. z o.o.» за цим договором виступає саме у якості Експедитора і взяла на себе за цим договором зобов`язання саме щодо надання Клієнту (позивачу) послуг з транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів Клієнта, в тому числі організації перевезень різними видами транспорту, перевалки в портах та надання інших узгоджених Сторонами послуг.

Згідно зі ст.116, ч.1 ст.117 Кодексу торговельного мореплавства України у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов`язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства. Морський агент виконує формальності та дії, пов`язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з службами порту, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов`язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників мультимодального перевезення.

Компанія ФСР Лоджистик України, яка зазначена у коносаменті від 19.06.2021 №ZJSM21060390 в якості особи, до якої треба звертатись в порту вивантаження з питань доставки вантажу, виступає агентом морської лінії (морським агентом) в порту призначення, а не перевізником, як помилково вважає відповідач.

Таким чином, зазначена компанія надає послуги судновласнику на території України і не має ніякого відношення до контракту з міжнародного морського перевезення, відтак, доводи митниці щодо того, що зазначення цієї компанії у коносаменті від 19.06.2021 №ZJSM21060390 може свідчить про залучення третіх осіб для перевезення вантажу та наявність додаткових витрат на транспортування, є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо доводів відповідача відносно того, що у наданому до митного оформлення рахунку про надання послуг перевезення від 10.08.2021 №F03/08/2021 зазначена вартість морського фрахту з урахуванням перевантаження, на загальну суму 5950 дол.США., а у наданій до митного оформлення Заявці від 10.08.2021 №F03/08/2021 містяться різні відомості про включення додаткових витрат, а саме в п.10 вартість послуг, при цьому, вартість фрахту по маршруту вказана з врахуванням перевантаження на загальну суму 5950 дол.США., суд зазначає наступне.

По-перше, митним органом помилково в казано дату та номер заявки на перевезення, наданої до митного оформлення, як «заявка від 10.08.2021 №F03/08/2021», бо такі реквізити є реквізитами не заявки, а рахунку про надання послуг перевезення від 10.08.2021 №F03/08/2021, що відповідачем не заперечується, при цьому, до митного оформлення було надано саме заявку на перевезення від 08.06.2021р. №61.

По-друге, у графі 11 «Вартість послуги (включаючи додаткові витрати)» заявки на перевезення від 08.06.2021р. №61 зазначено: «ТЕО за межами території України: Кінгдао Чорноморськ 950,00 доларів США; Фрахт за маршрутом: Кінгдао Чорноморськ 5000,00 доларів США (перевалка входить в загальну вартість); разом 5950,00 доларів США.

При цьому, у графі 12 «Додаткові витрати (оформлення додаткових документів, страхування, конвой та інше)» заявки на перевезення від 08.06.2021р. №61 вказано: «немає».

Водночас, пунктом 1.2 Договору транспортно-експедиторського обслуговування від 01.11.2019р. №2 передбачено, що під кожне конкретне перевезення Клієнт подає Експедитору письмову заявку на експедирування з інформацією про найменування та кількість вантажу, маршруту перевезення (порт навантаження, порт вивантаження, місце доставки вантажу), заплановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника і вантажоодержувача та іншу необхідну інформацію, що стосується організації ТЕО. При підтвердженні заявки Експедитор зазначає в заявці перелік послуг, їх вартість, розмір плати Експедитора. Підписана Сторонами заявка є невід`ємною частиною даного Договору.

Як слідує з Заявки на перевезення від 08.06.2021р. №61 в графі 1 зазначено загальний маршрут проходження вантажу, а саме: «порт Кінгдао, Китай, порт Чорноморськ, Україна». В графі ж 11 цієї Заявки зазначено вартість послуги саме з фрахту по маршруту: «порт Кінгдао, Китай, порт Чорноморськ, Україна» із врахуванням перевантаження, що входить в загальну вартість.

При цьому, в даному випадку в пункті 11 Заявки від 08.06.2021р. №61 зазначена вартість фрахту і зазначено, що вартість перевантаження включена у загальну вартість фрахту, разом з цим, пункт 12 цієї заявки містить інформацію про відсутність таких додаткових витрат, як оформлення додаткових документів, страхування та конвой, отже, будь-які протиріччя в заявці відсутні, тому посилання митниці на виявлення в цих відомостях розбіжностей є безпідставними.

Саме вартість морського перевезення відповідно до умов поставки є транспортною складовою митної вартості товару в даному випадку, оскільки відповідно до ч.11 ст.58 МК України до транспортних витрат, як складової митної вартості включаються виключно витрати до митного кордону України.

Відомості стосовно вартості фрахту (числових показників транспортної складової митної вартості) у графі 11 Заявки від 08.06.2021р. №61 повністю відповідають цим же відомостям, зазначеним у рахунку на оплату ТЕО від 10.08.2021 №F03/08/2021 та акті виконаних робіт № 30 від 10.08.2021р., тобто ніяких розбіжностей між числовими показниками транспортної складової митної вартості в усіх зазначених документах не існує, а позиція митного органу, що через не зазначення в графі 12 вищевказаної заявки про наявність додаткових витрат (на перенавантаження) виникають певні розбіжності з цього приводу, є необґрунтованою, оскільки як вказано у графі 11 цієї заявки та у п.4.2 Договору транспортно-експедиторського обслуговування від 01.11.2019р. №2, у разі перевантаження (перевалки) контейнера (контейнерів) на інше судно в проміжному порту, вартість даного перевантаження включається в загальну вартість морського перевезення (фрахту), зазначену в рахунку (інвойсі) і акті виконаних робіт, що і відображено у заявці від 08.06.2021р. №61, при цьому, окреме виділення із загальної ціни послуги саме витрат на перевантаження ані умовами Договору транспортно-експедиторського обслуговування від 01.11.2019р. №2, ані змістом заявки до нього не передбачено.

Таким чином, зважаючи на надані позивачем до митного оформлення документи щодо транспортування товару, суд доходить висновку про необґрунтованість доводів митного органу щодо неможливості підтвердження транспортної складової заявленої митної вартості, оскільки позивачем надано документи, які у своїй сукупності надають змогу перевірити суму, сплачену за транспортування товару.

Разом з цим, суд зауважує, що положеннями п.6 ч.2 ст.53 МК України та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником довідки про транспортно-експедиторські витрати є допустимими доказами розміру таких витрат.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 року у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 року у справі №810/2784/18, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

З наведеного слідує, що подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Натомість, зазначені митницею у повідомленнях декларанту та рішеннях про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірні Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення Позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії валі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано Позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17.

Зважаючи на те, що під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у вищенаведеній поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту спірного рішення про коригування митної вартості товару, слід дійти висновку, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, а тому відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

З огляду на вищезазначене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи закону зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Інші підстави, зазначені у спірному рішенні про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МКУ.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема, з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та здійснення коригування митної вартості.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованим та правомірним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що «принцип юридичної визначеності» означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на «принцип юридичної визначеності», держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

За таких обставин, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як свідчать матеріали справи, позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою, в якій останній первинно просив визнати протиправними та скасувати Рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару:

- №UA110050/2021/000074/1 від 01.09.2021р. (загальна різниця митних платежів від митної вартості визначеної позивачем та скоригованої митницею становить 34243,95грн.);

- №UA110150/2021/000172/1 від 22.09.2021р. (загальна різниця митних платежів від митної вартості визначеної позивачем та скоригованої митницею становить 181233,17грн.);

- №UA110150/2021/0000176/1 від 29.09.2021р. (загальна різниця митних платежів від митної вартості визначеної позивачем та скоригованої митницею становить 584266,10грн.), було визначено загальну ціну позову 799743,22грн. та, відповідно, сплачено судовий збір на загальну суму 11996,15грн. відповідно до платіжного доручення №2032 від 27.01.2022р.

При цьому, з загальної ціни первинного позову про оскарження всіх трьох вищевказаних рішень відповідача - 799743,22грн. ціна позову про оскарження саме рішення Дніпровської митниці №UA110150/2021/000172/1 від 22.09.2021р. становить 181233,17грн., тобто 22,5% від загальної ціни первинного позову, відтак, сума судового збору, сплаченого за ціну позову про визнання протиправним та скасування рішення Дніпровської митниці №UA110150/2021/000172/1 від 22.09.2021р., від загальної суми судового збору, сплаченого за подання первинної позовної заяви про оскарження всіх трьох рішень відповідача - 11996,15грн. складає 2699,13грн. (22,5% від 11996,15грн.).

З урахуванням наведеного у сукупності, а також зважаючи на задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Дніпровської митниці №UA110150/2021/000172/1 від 22.09.2021р. у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою, у сумі 2699,13грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення їх з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» (код ЄДРПОУ 42634661, місцезнаходження: вул. Н. Алексеєнко, буд.100, прим. 1, м. Дніпро, 49000) до Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371, місцезнаходження: вул. Княгині Ольги, буд.22, м. Дніпро, 49038) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару №UA110150/2021/000172/1 від 22.09.2021р.

Стягнути з Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371, місцезнаходження: вул. Княгині Ольги, буд.22, м. Дніпро, 49038) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» (код ЄДРПОУ 42634661, місцезнаходження: вул. Н. Алексеєнко, буд.100, прим. 1, м. Дніпро, 49000) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2699,13грн. (дві тисячі шістсот дев`яносто дев`ять гривень 13 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: О.М. Турова

СудДніпропетровський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення04.07.2022
Оприлюднено06.02.2023
Номер документу108772786
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо

Судовий реєстр по справі —160/6381/22

Ухвала від 15.05.2023

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Бишевська Н.А.

Ухвала від 03.04.2023

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Бишевська Н.А.

Ухвала від 13.03.2023

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Бишевська Н.А.

Рішення від 04.07.2022

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Турова Олена Михайлівна

Ухвала від 03.05.2022

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Турова Олена Михайлівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні