Рішення

від 03.02.2023 по справі 240/16491/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2023 року м. Житомир справа № 240/16491/21

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі: судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма Драйв" до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Сігма Драйв" із позовом у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлене карткою відмови №UA101020/2021/00525;

- визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA 100000/2021/000008/2 від 21.07.2021.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що придбало у нерезидента на умовах відстрочення платежу моторний транспортний засіб. У їх митному оформленні за ціною договору відповідачем було відмовлено через не підтвердження документально заявленої митної вартості. З такими висновками митного органу позивач не погоджується, оскільки ним надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

У відзиві на позов відповідач просить у його задоволенні відмовити. Зазначає, що у поданих документах містяться розбіжності і відсутні всі відомості щодо ціни товарів. Вказав, що методи визначення вартості товару 2а і 2б не могли бути застосовані у зв`язку із відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, а 2в і 2г у зв`язку із відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. При цьому, митна вартість визначена за резервним методом та із врахуванням обмежень, передбачених частиною 3 статті 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній органами доходів та зборів митній вартості схожого товару з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

У відповіді на відзив, позивач просить позов задовольнити, викладені у відзиві доводи є безпідставними.

Після з`ясування позиції учасників справи та дослідження наявних у матеріалах справи доказів, судом без виходу до нарадчої кімнати було винесено протокольну ухвалу про перехід до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження суд встановив наступні обставини.

14 липня 2021 року Позивач як покупець придбав у продавця нерезидента TOTRANS KAMION» на умовах відстрочення платежу моторний транспортний засіб - сідельний тягач: марка «MAN», модель «TGX», номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна - дизель, робочий об`єм циліндрів двигуна - 12419 см3, номер двигуна - н/в, колір - й, загальна кількість місць, включаючи місце водія - 2, - такий, що був у використанні, призначення - для використання по дорогах загального користування, колісна формула - 4x2, на виробництва - DE, календарний рік виготовлення - 2013, модельний рік виготовлення ІЗ, дата першої реєстрації - 01.07.2013, року за встановленою продавцем вартістю в сумі, становила 5500,00 евро, що підтверджується копією інвойса NsF/1/07/2021 від 7.2021 року, копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 2.2017року, копією контракту №16 від 14.07.2021 року.

Контракт укладено на строк до 31 грудня 2022 року на загальну суму 100 000 євро.

20 липня 2021 року уповноваженим представником Позивача для здійснення митного оформлення вказаного вище транспортного засобу Відповідачу було подано в електронній формі митну декларацію за № UA101020.2021.003442 з зазначенням митного режиму.

імпорт для проведення усіх необхідних митних процедур, щодо ввезеного транспортного засобу, згідно якої заявлено його митну вартість в розмірі 5 500 євро.

Позивач визначив митну вартість вказаного вище транспортного засобу згідно статті 57 Митного Кодексу України за основним методом - за ціною договору (вартість операції). Отже Позивачем відповідно до вимог статті 57 МК України, в графі 27 митної декларації "ціна товару" зазначено 5500 євро.

До вказаної митної декларації на підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості автомобіля та обраного методу її визначення Позивачем та його вповноваженим представником декларантом було долучено та надано Відповідачу наступні документи:

-копію інвойса .N№/1/07/2021 від 14.07.2021 року,

-копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 08.12.2017

року,

-копію контракту №16 від 14.07.2021 року,

-фотографії;

-.копію декларації країни - відправника 21РЬЗОІ010Е0803019;

-копія міжнародної ТТН.;

-платіжне доручення про сплату митних платежів;

-калькуляцію транспортних витрат;

-копію цивільно - правового договору №1 від 15.07.2021 року.

Житомирською митницею Державної митної служби України було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UА 100000/2021/000008/2 від 21.07.2021 року по митній декларації № UА101020.2021.003442 від 20.07.2021 року та розмитнення товару моторний транспортний засіб - сідельний тягач: марка «МАЙ», модель «ТGХ», номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна - дизель, робочий об`єм циліндрів двигуна - .2419 смЗ, номер двигуна - н/в, колір - синій, загальна кількість місць, включаючи місце водія - 2, - такий, що був у використанні, призначення - для використання по дорогах стального користування, колісна формула - 4x2, країна виробництва - БЕ, календарний рік - ;тотовлення - 2013, модельний рік виготовлення - 2013, дата першої реєстрації - 01.07.2013, току), за яким митну вартість сідельного тягача визначено за (резервним) методом митної з вартості, здійснено коригування ринкової вартості до 15002,00 євро.

Крім того, Житомирською митницею Державної митної служби України винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА 101020/2021/00525, якою в відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією № UА101020.2021.003442 від 20.07.2021 року.

Причиною відмови зазначено наступне: що митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом заявлена митна вартість товару №1 не підтверджена документально, на письмову вимогу митного органу не надано додаткових документів, які стверджують заявлену митну вартість, чим порушено вимоги ст. 52, 53 МК України. У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару № UА 01000/2021/000004/1 від 06.07.2021 року дані графи 45 і 47 митної декларації не можуть бути використані для здійснення митного оформлення товару, а крім того це може призвести до несплати встановлених законодавством митних платежів у повному обсязі, чим порушено вимоги ст.266, 289, 293 МКУ.

Позивач, вважаючи такі рішення і картку відмови протиправними, звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Приписами статей 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

За змістом частини першої статті 51, частини першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною другою статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

За приписами статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, оплату за автомобіль було здійснено, відповідно до п.4.1 контракту після отримання товару, 28 липня 2021 року в сумі 5500 євро, що підтверджується копією платіжного доручення в іноземній валюті №17.

Крім того, декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення, а саме:

-копію інвойса№Р/1/07/2021 від 14.07.2021 року,

-копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 08.12.2017

року,

-копію контракту №16 від 14.07.2021 року,

-фотографії;

- копію декларації країни - відправника 21PL301010E0803019;

-копія міжнародної ТТН.;

-платіжне доручення про сплату митних платежів;

-калькуляцію транспортних витрат;

-копію цивільно - правового договору №1 від 15.07.2021 року.

З наданого рахунка-фактури (інвойсу) F/l/07/2021 від 14.07.2021 року вбачається, що позивач придбав сідельний тягач: марка «MAN», модель «TGX» у продавця ТОВ «AUTOTRANS KAMION» по контракту №16 від 14.07.2021 року. Контракт укладено на строк до 31 грудня 2022 року на загальну суму 100 000євро.

Суд при цьому зазначає, що матеріали справи не містять, а відповідачем не наведено належних та достатніх аргументів з приводу того, що подані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару, чи є недостатніми для визначення митної вартості товару за основним методом (ціною договору).

Договір не визнано недійсним у судовому порядку відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Стаття 689 ЦК України зобов`язує покупця прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до вимог статті 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

Тобто, саме сторони визначають зміст правочину.

Якщо це повинна була бути бухгалтерська документація стосовно договорів (контрактів) з третіми особами, то ненадання позивачем договору з третіми особами, пов`язаних з Контрактом про поставку товару для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів не свідчить про неналежне виконання позивачем своїх обов`язків при декларуванні товару.

Такі договори чи контракти з третіми особами не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують ціну товару. Чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності, покупця товару, вказаної документації.

У правовій позиції, висловленій у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа 21-591а15) вказано, що митному органу необхідно витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

При цьому, наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалися обчисленню, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за резервним методом .

Аналогічного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 17.03.2022 у справі №240/11663/21.

Суд звертає увагу, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Однак, вказана митна декларація не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність з товари, що ввозились позивачем. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте, у спірних правовідносинах, як з`ясовано судом, митним органом такого порівняння зроблено не було. До суду документів, котрі б висвітлювали характеристики імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, подано не було.

Наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.09.2018 по справі № 814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі №809/4367/15.

Отже, відповідачем при здійсненні коригування митної вартості за резервним методом не дотримано вимог п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598.

Висновок митниці про можливість визначення митної вартості оцінюваних товарів на рівні митної вартості раніше імпортованого товару є недоведеним за правилами ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України через відсутність доказів відповідності оцінюваних товарів раніше імпортованим.

Суд зауважує, що у спірних правовідносинах матеріалами справи підтверджено надання позивачем під час митного оформлення товару документів, що містять у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Відповідачем не доведені неповнота, неточність чи недостатність наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом, наявність установлених частинами першою та другою статті 58 Митного кодексу України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині шостій статті 54 Митного кодексу України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а, отже, і підстав для застосування положень частини третьої статті 57 та частини третьої статті 58 Митного кодексу України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товарів при недоведеності неможливості її визначення за основним.

Правова позиція щодо необхідності доведення відповідачем обставин неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 826/23118/15.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач не довів, що вартість ввезеного товару, яку взято за основу для коригування вартості згідно зі спірним рішенням, визначено з урахуванням індивідуальних ознак товарів, що можуть свідчити про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність з товаром, ввезеним позивачем та не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалось на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що картка відмови Житомирської митниці Держмитслужби України №UA101020/2021/00525 і рішення про коригування митної вартості товарів №UA 100000/2021/000008/2 від 21.07.2021 є необґрунтованими і підлягають скасуванню, а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма Драйв" - задоволенню.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246,256 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма Драйв" (вул. Київська, 81, офіс 18,Житомир,10001, РНОКПП 43353302) до Житомирської митниці Державної митної служби України (вул. Перемоги, 25,Житомир,10003, код ЄДРПОУ 44005610) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA 100000/2021/000008/2 від 21.07.2021.

Визнати протиправним та скасувати, видану Житомирської митниці Державної митної служби України, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2021/00525 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма Драйв" судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова