Рішення

від 02.02.2023 по справі 420/13681/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/13681/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючої судді Бойко О.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «ІЛ-ТРАНС-КО» до Державної служби з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області про визнання протиправним та скасування постанови від 18.07.2022 №331796 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000, 00 грн., вирішив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

І. Суть спору:

Позивач, Приватне підприємство «ІЛ-ТРАНС-КО», звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Державної служби з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області, в якому просив суд:

(1). Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 331796 від 18 липня 2022 року на суму 17000,00 грн.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція Позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Позивач вважає, що оскаржувана постанова не відображає складу правопорушення та посилання на нормативний акт, який порушив позивач, а тому таке рішення є необґрунтованим, невмотивованим та прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Позивач звертає увагу, що з аналізу приписів законодавства слідує, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі заповнені техокарти або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, а у разі керування транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія. При цьому, позивач наголошує, що картка водія була наявна у ОСОБА_1 , однак він не скористався особистою карткою, про що зазначив в акті проведення перевірки. На думку позивача, водій транспортного засобу, який облаштований цифровим тахографом повинен мати при собі один із визначених документів або картку водія або роздруківку даних роботи тахографу. А тому, за наявності особистої картки водія ОСОБА_1 у нього не виникло обов`язку мати при собі роздруківку даних роботи тахографу.

Крім того, позивач звертає увагу, що запрошення на розгляд справи, яке призначене на 18.07.2022 він не отримував, а тому оскаржувана постанова винесена за відсутності належного сповіщення позивача про дату та час розгляду справи.

(б) Позиція Відповідача

19.10.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволення позову відмовити.

Представник відповідача звертає увагу, що формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія під час перевірки, тобто саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи на підставі яких здійснюється перевезення та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини. При цьому, на місці події (зупинки) за наданими водієм транспортного засобу матеріалами та відомостями складено акт, який є носієм доказової інформації (доказової бази) та встановлено відсутність роздруківки даних роботи тахографа за 02.02.2022. Відповідач звертає увагу, що відсутність роздруківки даних роботи цифрового тахографа за 02.02.2022 та те, що особиста картка водія не використовувалась водієм позивач визнає у позовній заяві.

Таким чином, на думку відповідача, позивач надавав послуги з перевезення вантажів без оформлення усіх документів, які передбачені для автомобільного перевізника статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, а тому допустив порушення законодавства про автомобільний транспорт і до нього правомірно на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ застосована санкція у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.

Крім того, відповідач звертає увагу, що листом від 06.07.2022 № 20034/35/24-22 позивача запрошено на розгляд справи на 18.07.2022, який директор позивача особисто отримав 07.07.2022, що спростовує доводи позивача з приводу його неналежного повідомлення.

(в) Відповідь на відзив

20.10.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначає, що за відсутності особистої картки водія чи роздруківки даних роботи тахографу або за відсутності щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку до автомобільних перевізників є за можливим застосовувати як абзац 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», так і абзац 11 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в залежності від типу перевезення (внутрішнє або міжнародне). Позивач звертає увагу, що відповідач під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажу автомобільним транспортом позивача не були враховані обставини, які свідчать про здійснення міжнародного перевезення відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення.

(г) Заперечення на відповідь на відзив

03.11.2022 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких представник зазначив, що положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів від 19.05.1956, до якої приєдналась Україна в травні 2007 року, можуть застосовуватись до будь-якого договору перевезення вантажів автомобільним транспортом, тільки коли зазначене в договорі місце прийняття вантажу та місце, передбачене для доставки вантажу, знаходиться на території двох різних країн. Отже, використання міжнародної CMR - накладної для внутрішніх перевезень не передбачено цією Конвенцією. Відповідно до наданої CMR накладної пункт навантаження та розвантаження знаходиться на території України. Також відповідач звертає увагу, що вантаж прибув в Одеський морський торгівельний порт, потім здійснено його розформування та завантажено на транспортний засіб, що був перевірений посадовими особами відповідача. Тобто, було здійснено вивантаження в Одеському морському торгівельному порту та його завантаження на автомобільний транспорт, що виключає застосування конвенції.

ІІІ Процедура та рух справи

03.10.2022 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

ІV. Обставини справи встановлені судом та докази на їх підтвердження

02.02.2022 посадова особа відповідача склала Акт №327120 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якого перевірка була проведена на ділянці Харківська обл., А/ш м 29 Харків Красноград Перещепино 79 відповідно до направлення на перевірку від 31.01.2022 № 015075.

Перевірка здійснена щодо транспортного засобу марки RENAULT, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 ; водій ОСОБА_1 , документ, що посвідчує особу водія, п/в НОМЕР_3 .

У Акті зафіксовано порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз.3 ч.1: перевезення вантажів згідно CMR 771 за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме роздруківки даних роботи тахографа за 02.02.2022 (водій ОСОБА_1 не використовує особисту картку водія, передбаченої п.33 наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010, п.6.1 МТЗУ №340 від 07.06.2010 (а.с.19).

В графі Акту щодо пояснень водія про причини порушень водій ОСОБА_1 зазначив, що забув вставити особисту карту водія.

17.06.2022 позивач подав заперечення на акт № 327120 від 02.02.2022, де зазначив, що водій ОСОБА_1 не використав особисту картку водія, що унеможливлювало здійснити роздруківку даних роботи електронного тахографу. Даний факт встановлено та не заперечується позивачем, а таке порушення унормоване абз.11 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» і передбачає штраф у розмірі 680 грн. 00 коп.

На підставі акту № 327120 від 02.02.2022 відповідач прийняв постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.07.2022 № 331796, відповідно до якої ураховуючи, що позивач допустив порушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 абз.3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт", постановлено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн.

IV. Джерела права та висновки суду

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не належить до задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІ від 05.04.2001 (далі - Закон № 2344-ІІІ) визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до статті 5 Закону № 2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Згідно статті 6 Закону України № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (надалі Порядок №1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Пунктом 3 Порядку №1567 встановлено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Таким чином, Відділ державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, яке уповноважене здійснювати державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті, зокрема, шляхом здійснення рейдових перевірок та притягнення до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Суд встановив, що підставою для звернення до суду із даним адміністративним позовом є незгода позивача із застосуванням до нього адміністративно-господарського штрафу за порушення ч.1, абз.3, ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Обґрунтовуючи свою позицію щодо неправомірності прийняття оскаржуваної постанови, позивач наголошував на тому, що за відсутності особистої картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа або за відсутності щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку до автомобільних перевізників є за можливим застосовувати як абзац 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», так і абзац 11 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в залежності від типу перевезення (внутрішнє або міжнародне).

При цьому, позивач наголошує, що відповідач під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажу автомобільним транспортом позивача, не врахував обставини, які свідчать про здійснення міжнародного перевезення, відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Суд встановив, що відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1 вказаної Конвенції ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін. Для цілей цієї Конвенції "транспортний засіб" означає автомобілі, автопоїзди, причепи і напівпричепи як це визначено в статті 4 Конвенції про дорожній рух від 19 вересня 1949 року.

Відповідно до п.1 ст.2 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, якщо транспортний засіб, що містить вантаж, частину шляху здійснює по морю, залізниці, внутрішнім водним шляхом або повітряним транспортом, і, крім випадку, коли застосовуються положення статті 14, вантаж з транспортного засобу не вивантажується, ця Конвенція застосовується до всього перевезення в цілому. Якщо буде доведено, що будь-яка втрата вантажу, його пошкодження чи затримка доставки, що мали місце під час перевезення, яке було здійснене іншим видом транспорту, і не були викликані дією чи недоглядом автомобільного перевізника, а викликані подією, що могла мати місце лише під час і з причини перевезення, здійсненого цим іншим видом транспорту, відповідальність автомобільного перевізника визначається не цією Конвенцією, а таким чином, як визначалась би відповідальність перевізника іншим видом транспорту, якщо б договір перевезення вантажу був би укладений відправником виключно з перевізником іншим видом транспорту згідно з умовами, визначеними законодавством про перевезення вантажу цим видом транспорту. Однак, якщо такі умови відсутні, то відповідальність автомобільного перевізника визначається цією Конвенцією.

При цьому, суд звертає увагу, що для застосування вказаної Конвенції визначальним є умова, що місце прийняття вантажу і місце, передбачене для доставки під час саме автомобільного перевезення вантажу знаходяться у двох різних країнах.

Крім того, для застосування п.1 ст.2 Конвенції, на яку посилається позивач, необхідною умовою є те, що вантаж з транспортного засобу не вивантажується. При, цьому, позивач у відповіді на відзив зазначає, що відповідно до видаткового ордеру № 0721841 від 01.02.2022 20-футовий контейнер CAIU 3697713 контейнерної лінії CMA CGM з вантажем «поліпропілен» іноземного походження прибув в Одеський морський торговельний порт на іноземному судні CMA CGM AMBARLI/OBM9US1MA за коносаментом CO195304AO, виданим морським перевізником вантажу. На території Одеського морського торговельного порту в зоні діяльності Одеської митниці ДФС здійснено розформування контейнеру CAIU 3697713 контейнерної лінії CMA CGM з вантажем «поліпропілен» на транспортний засіб позивача.

Тобто, в даному випадку було здійснено вивантаження в Одеському морському торгівельному порту вантажу та його завантаження на автомобільний транспорт позивача, що виключає можливість застосування Конвенції.

Також суд погоджується із доводами представника відповідача, що відповідно до наданої позивачем CMR-накладної пункт навантаження та розвантаження знаходиться на території України.

Таким чином, враховуючи, що транспортний засіб позивача здійснював перевезення вантажу на території України, у суду немає підстав застосовувати норми, які стосуються міжнародних вантажних перевезень, оскільки, в даному випадку, здійснювались внутрішні вантажні перевезення.

Спірним питанням в межах розгляду даної справи є встановлення тієї обставини, чи застосовуються адміністративно-господарські штрафи до осіб, які здійснюють внутрішні перевезення вантажів транспортними засобами за відсутності на момент перевірки документів, що передбачені ст. 48 Закону № 2344-ІІІ зокрема, в даному випадку, роздруківки даних роботи тахографа (водій не використовує особисту картку водія).

Відповідно до статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Зі змісту даної норми слідує, що вказаний у цій статті перелік документів не є вичерпним, тобто законодавцем передбачено можливість його доповнення іншими визначеними законодавством документами.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 року № 385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

У відповідності до пункту 1.1 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті затверджену Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (далі Інструкції 385), передбачено, що її положення розроблені відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (далі ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, ратифіковані державою Україна, а також відповідно до Законів України "Про автомобільний транспорт" та "Про дорожній рух".

Відповідно до пункту 1.4. Інструкції №385 тахограф - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно із пунктом 3.1. Інструкції №385, виробники транспортних засобів, перевізники, водії та пости сервісного обслуговування тахографів використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зокрема:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пункту 3.6 Інструкції №385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами, а також, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності чинної особистої картки водія для цифрового тахографа.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами при проведенні перевірки на транспортному засобі позивача було встановлено цифровий тахограф.

Таким чином, оскільки транспортний засіб позивача обладнаний цифровим тахографом у водія транспортного засобу виникає обов`язок мати при собі картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа.

Суд наголошує, що без наявності вказаних документів, особа, яка здійснює перевірку не може здійснити контроль дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водія та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом, тому їх наявність є обов`язковою для перевізників, які здійснюють як міжнародні, так і внутрішні автомобільні перевезення пасажирів та вантажів.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує правову позицію у подібних правовідносинах, яка викладена у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17.

Так, актом від 02.02.2022 № 327120 зафіксовано факт відсутності у водія ОСОБА_1 роздруківки даних роботи тахографа за 02.02.2022 (водій не використовує особисту картку водія).

При цьому, у позові позивач не заперечує, що у водія була відсутня така роздруківка даних роботи тахографа за 02.02.2022, проте позивач наголошує, що водій мав особисту карту водія, але нею не скористався, про що зазначив в акті.

Суд звертає увагу, що водій ОСОБА_1 , у разі наявності у нього індивідуальної картки водія під час проведення перевірки, мав можливість викласти свої заперечення у акті із зазначенням цієї обставини, проте зазначив лише, що забув її вставити.

При цьому, надання такої картки водія суду не доводить пред`явлення її на момент перевірки та не спростовує правомірності накладеного на позивача адміністративно-господарського штрафу (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №826/2239/16). Позивач не надав до суду жодних доказів, які б свідчили, що водій надавав свою карту особам, які здійснювали перевірку.

Суд звертає увагу, що в редакції Закону, яка вже набрала чинності на момент виникнення спірних правовідносин в диспозиції абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" зазначено, що при перевезенні пасажирів та вантажів, за відсутності певних документів на момент перевірки, застосовується адміністративно-господарський штраф.

Оформлення результатів рейдової перевірки (перевірки на дорозі) та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені п. 20-30 Порядку № 1567.

Виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Відповідно до п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Згідно з п.26 та п.27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

Щодо доводів позивача, що запрошення на розгляд справи на 18 липня 2022 року він не отримував, а тому оскаржувана постанова винесена за відсутності належного сповіщення позивача про дату та час розгляду справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до довіреності № 1 від 22.06.2022, яка наявна в матеріалах справи позивач довіряє директору ОСОБА_2 отримувати запрошення на розгляд справи в Державній службі України з безпеки на транспорті Відділі державного контролю в Одеській області.

Листом від 18.02.2022 № 10603/720.2/24-22 відповідач запросив позивача на розгляд справи на 09.03.2022, яке не було проведене через наявність загрози здоров`ю та життю посадових осіб відповідача та з огляду на відсутність можливості забезпечення належних організаційних та технічних умов.

Листом від 08.06.2022 № 15905/720.2/24-22 відповідач запросив позивача на розгляд справи на 17.06.2022, яке отримано особисто директором позивача Єзеровим О.М. 16.06.2022.

Листом від 21.06.2022 № 17654/35/24-22 відповідач запросив позивача на розгляд справи на 04.07.2022, яке отримано особисто директором позивача Єзеровим О.М. 23.06.2022.

Листом від 06.07.2022 № 20034/35/24-22 відповідач запросив позивача на розгляд справи на 18.07.2022, яке отримано особисто директором позивача Єзеровим О.М. 07.07.2022.

Таким чином, доводи позивача, щодо його неповідомлення про розгляд справи спростовується доказами, які наявні в матеріалах справи.

Виходячи з встановлених обставин у цій справі, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для визнання протиправною та скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 331796 від 18.07.2022, а тому заявлені позовні вимоги не належать до задоволення.

VI. Розподіл судових витрат

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, а тому питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 77, 161,245, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Оксана БОЙКО

.