Рішення

від 03.02.2023 по справі 600/3907/22-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2023 року м. Чернівці Справа № 600/3907/22-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до Приватного акціонерного товариства «Добробут АГ» про стягнення податкового боргу,

У С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося до адміністративного суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Добробут АГ» про стягнення податкового боргу з рахунків у банках платника та за рахунок готівки на суму податкового боргу 199087,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог Головне управління ДПС у Хмельницькій області зазначає, що у зв`язку із несплатою грошового зобов`язання за відповідачем рахується заборгованість на загальну суму 199087,42 грн, яка виникла із земельного податку, орендної плати з юридичних осіб, у тому числі основний платіж та пеня.

Ухвалою суду від 17 листопада 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання до суду заяв по суті справи.

З матеріалів справи вбачається, що 21 листопада 2022 року на адресу відповідача, яка зазначена в позовній заяві, а саме: Чернівецька область, Сокирянський район, с. Ломачинці, вул. Українська, 24, було відправлено ухвалу від 17 листопада 2022 року. Однак конверт із такою ухвалою повернувся до суду з відміткою пошти про не вручення, причина «адресат відсутній за вказаною адресою».

Частиною одинадцятою статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За наведених обставин та норм, вважається, що відповідача було належним чином повідомлено про розгляд даної справи в суді та про можливість подати відзив на позов.

Правом подати відзив на позов відповідач не скористався.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до наданих позивачем ідентифікаційних даних Приватне акціонерне товариство «Добробут АГ» (код ЄДРПОУ 30149639) зареєстроване як юридична особа, а також перебуває на обліку в податковому органі як платник податків, місцезнаходження - Чернівецька область, Сокирянський район, с. Ломачинці, вул. Українська, 24.

18 вересня 2018 року контролюючим органом направлено відповідачу податкову вимогу №35716-17 від 13 вересня 2018 року на загальну суму 38016,22 грн. Вказану вимогу отримано відповідачем 20 вересня 2018 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем подавалися податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), у яких визначено суми податку, за наступні періоди: за 2019 рік 4275,13 грн (орендна плата), за 2019 рік 25863,57 грн (земельний податок).

Крім цього, дослідженням наявних у справі матеріалів установлено, що відносно Приватного акціонерного товариства «Добробут АГ» позивачем винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 04 грудня 2019 року №0033325704, прийняте на підставі акту перевірки від 19 листопада 2019 року №888/22-01-57-04/30149639 про зобов`язання сплатити штраф у сумі 961,59 грн за платежем земельний податок з юридичних осіб;

- податкове повідомлення-рішення форми Ш 04 грудня 2019 року №0033295704, прийняте на підставі акту перевірки від 19 листопада 2019 року №888/22-01-57-04/30149639 про зобов`язання сплатити штраф у сумі 3467,22 грн за платежем земельний податок з юридичних осіб;

- податкове повідомлення-рішення форми Ш від 14 квітня 2020 року №0021145704, прийняте на підставі акту перевірки від 30 березня 2020 року №785/22-01-57-04/30149639, про зобов`язання сплатити штраф у сумі 20690,84 грн за платежем земельний податок з юридичних осіб;

- податкове повідомлення-рішення форми Ш від 14 квітня 2020 року №0021165704, прийняте на підставі акту перевірки від 30 березня 2020 року №785/22-01-57-04/30149639, про зобов`язання сплатити штраф у сумі 9405,27 грн за платежем орендна плата з юридичних осіб.

Зазначені вище податкові повідомлення-рішення були направлені на адресу відповідача та згідно відмітками вручені відповідачу особисто.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Приватним акціонерним товариством «Добробут АГ» рахується заборгованість на загальну суму 199087,42 грн, яка виникла на підставі:

- податкового розрахунку земельного податку №9012934151 від 06 лютого 2019 року на суму 4275,14 грн;

- податкового розрахунку земельного податку №9012934151 від 06 лютого 2019 року на суму 4275,14 грн;

- податкового розрахунку земельного податку №9012934151 від 06 лютого 2019 року на суму 4475,47 грн;

- нарахованої пені в сумі 3602,02 грн;

- нарахованих штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням форми «Ш» №0021165704 від 14 квітня 2020 року в сумі 9405,27 грн;

- податкового розрахунку земельного податку №9012933643 від 06 лютого 2019 року на суму 25863,57 грн;

- податкового розрахунку земельного податку №9012933643 від 06 лютого 2019 року на суму 25863,57 грн;

- нарахованої пені в сумі 8185,87 грн;

- податкового розрахунку земельного податку №9012933643 від 06 лютого 2019 року на суму 25863,57 грн;

- нарахованої пені в сумі 3565 грн;

- нарахованих штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням форми «Ш» №0033295704 від 04 грудня 2019 року в сумі 3467,22 грн;

- нарахованих штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням форми «Ш» №003325704 від 04 грудня 2019 року в сумі 961,59 грн;

- податкового розрахунку земельного податку №9012933643 від 06 лютого 2019 року на суму 25863,57 грн;

- нарахованої пені в сумі 3478,61 грн;

- податкового розрахунку земельного податку №9012933643 від 06 лютого 2019 року на суму 25863,56 грн;

- нарахованої пені в сумі 3387,41 грн;

- нарахованих штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням форми «Ш» №0021145704 від 14 квітня 2020 року в сумі 20690,84 грн.

Оскільки відповідач у добровільному порядку вказану суму не сплатив, Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулось до адміністративного суду з цим позовом.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

У відповідності до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Статтею 8 Податкового кодексу України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад..

Згідно зі статтею 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків належать: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; екологічний податок; рентна плата; мито.

Відповідно до пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок.

Статтею 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Абзацом 1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом «е» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов`язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Порядок сплати податку на майно врегульовано Розділом ХІІ Податкового кодексу України.

Підпунктом 265.1.3 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України передбачено, що податок на майно складається з плати за землю.

Статтею 269 Податкового кодексу України визначено, що платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, а платниками орендної плати є землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Відповідно до статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності; земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування.

Об`єктами оподаткування орендною платою є земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Згідно з пунктом 271.1 Податкового кодексу України базою оподаткування земельним податком є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Дослідженням наявних у справі матеріалів судом установлено, що відповідачем сформовано та подано до контролюючого органу податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), у яких визначено суми податку, за наступні періоди: за 2019 рік 4275,13 грн (орендна плата), за 2019 рік 25863,57 грн (земельний податок).

Разом з цим, визначені відповідачем самостійно суми грошового зобов`язання з указаного податку не сплачені. Зазначені обставини в ході судового розгляду даної справи відповідачем не спростовано.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом проведено перевірку, внаслідок чого складено відповідні акти, на підставі яких і винесено податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання (пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що на адресу відповідача було направлено податкову вимогу від 13 вересня 2018 року №35716-17, яка отримана відповідачем.

При цьому, станом на день розгляду справи судом указана податкова вимога позивачем не відкликана.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем, який є платником земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки, рахується грошове зобов`язання згідно поданих ним декларацій за 2019 рік.

Згідно зі встановленими судом обставинами справи відповідачу також направлялись податкові повідомлення-рішення, на підставі яких також ґрунтуються позовні вимоги, які згідно відміток рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення також були особисто вручені відповідачу.

Відтак, відповідачу належним чином вручені податкові повідомлення-рішення №0033325704 від 04 грудня 2019 року, №0033295704 від 04 грудня 2019 року, №0021145704 від 14 квітня 2020 року, №0021165704 від 14 квітня 2020 року.

Доказів оскарження названих рішень в судовому чи в адміністративному порядку відповідачем не надано.

Будь-яких доказів сплати самостійно обчислених у податкових деклараціях сум податкового зобов`язання та штрафних санкцій за вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями відповідач суду не надав.

Таким чином, суми грошового зобов`язання та штрафних санкцій, визначені у зазначених податкових деклараціях та податкових повідомленнях-рішеннях, на момент розгляду справи відповідачем не сплачені, у зв`язку з чим утворився податковий борг.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що за відповідачем рахується заборгованість на загальну суму 199087,42 грн і є узгодженим, що підтверджується матеріалами справи.

Суд зауважує, що в даній справі вимогами заявленого контролюючим органом позову є саме стягнення податкового боргу, тобто предметом доказування є обставини, що свідчать про наявність чи відсутність правових підстав з якими закон пов`язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, у той час як питання правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, як і питання правильності визначення у них суми відповідного податкового зобов`язання не є предметом даного спору.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.02.2019 року справа № 824/399/17-а (провадження №К/9901/53274/18).

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пунктів 95.1 95.4 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Зважаючи на наведені норми та встановлені обставини, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача податкового боргу на загальну суму 199087,42 грн з банківських рахунків та готівки.

Пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості на день розгляду справи, або ж спростовували доводи позивача, відповідачем суду не подано.

Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позов у встановлений судом строк.

Зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, а також виходячи з конституційного принципу обов`язковості сплати податків і зборів, суд вважає, що позовні вимоги Головного управління ДПС у Хмельницькій області є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки під час розгляду даної справи не залучались свідки та не проводились експертизи, то відсутні підстави для стягнення з відповідача судових витрат.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Хмельницькій області до Приватного акціонерного товариства «Добробут АГ» про стягнення податкового боргу задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Добробут АГ» до бюджету податковий борг на суму 199087,47 (сто дев`яносто дев`ять тисяч вісімдесят сім) грн 47 коп. з рахунків у банках платника податків та за рахунок готівки.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 03 лютого 2023 року.

Повне найменування учасників процесу: позивач Головне управління ДПС у Хмельницькій області (м. Хмельницький, вул. Пилипчука, 17, код ЄДРПОУ 44070171); відповідач Приватне акціонерне товариство «Добробут АГ» (Чернівецька обл., Сокирянський район, с. Ломачинці, вул. Українська, буд. 24, код ЄДРПОУ 30149639).

Суддя О.П. Лелюк