Постанова

від 25.01.2023 по справі 759/12313/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №759/12313/20 Головуючий у 1 інстанції: Кириленко Т.В.

провадження №22-ц/824/977/2023 Головуючий суддя: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 січня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Головуючого судді: Олійника В.І.,

суддів: Сушко Л.П., Суханової Є.М.,

при секретарі: Лободі Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 листопада 2021 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАРДАМ» до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_1 , державний реєстратор філії Комунального підприємства Київської обласної ради «ГОТОВО» Никоненко (Бондаренко) Ангеліна Вікторівна, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

У липні 2018 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Слардам» з позовом до Міністерства юстиції України, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1 та державного реєстратора філії Комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» Бондаренко Ангеліни Вікторівни, в якому просив, з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 02.10.2018 року:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 20.07.2018 №2419/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень»;

- зобов`язати Міністерство юстиції України вчинити дії щодо поновлення всіх записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, які били скасовані на підставі наказу Міністерства юстиції України від 20.07.2018 №2419/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», а саме: поновити записи, внесені на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.07.2017 №35946954, прийняте державним реєстратором філії Комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» Бондаренко Ангеліною Вікторівною, від 26.07.2017 №36329589, №36329784, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмируком Олександром Валерійовичем, від 31.08.2017 №36858763, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленою Володимирівною, від 20.12.2017 №38856446, №38856914, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондрою Людмилою Вікторівною, від 21.12.2017 №38884334, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леонтьєвим Глібом Олеговичем, від 18.06.2018 №41669435, №41669579, від 25.06.2018 №41781435, №41782328, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юніною Аліною Анатоліївною, від 25.06.2018 №41796299, №41796327, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Людмилою Василівною.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що скаржником ОСОБА_1 , за результатами розгляду скарги якого винесено оскаржуваний наказ, порушено строки оскарження рішень державних реєстраторів, встановлених приписами ч.3 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», з урахуванням того, що за твердженням представника позивача, безпосередньо права третьої особи-1 у межах спірних правовідносинах не порушено.

Крім того, представником позивача наголошено на тому, що відповідачем під час винесення оскаржуваного наказу допущено грубі процедурні положення, які регулюють порядок розгляду відповідних скарг, а саме: під час розгляду скарги був відсутній голова комісії, однак не зазначено, яка саме особа його замінює; головою комісії не підписано висновок; оскаржуваний наказ підписано особою, яка не має таких повноважень; доповнення до скарги фактично розглядались після засідання комісії та без участі позивача та інших осіб.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.11.2018 року позовні вимоги ТОВ «Слардам» було частково задоволено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 року апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишено без задоволення, а вищезазначене рішення без змін.

В подальшому, постановою Верховного суду від 18.05.2020 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.11.2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 року було скасовано, а провадження по справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Ухвалою Верховного суду від 15.07.2020 року вказану справу передано на розгляд до Святошинського районного суду м. Києва.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 01 листопада 2021 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано п.2 наказу Міністерства юстиції України від 20.07.2018 року № 2419/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень».

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Міністерства юстиції України з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким в частині задоволення позовних вимог відмовити.

Скарга обґрунтована тим, що з поданих разом зі скаргою документів, беручи до уваги інформацію викладену у скарзі, Комісія встановила порушення прав скаржника у результаті прийняття оскаржуваних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Крім того, посилання скаржника на порушення норм законодавства у сфері державної реєстрації речових прав були підтверджені відомостями державного реєстру прав та знайшли своє відображення під час розгляду скарги.

Скаржник обґрунтовує свої вимоги тим, що є засновником (учасником) ТОВ «Системо Інвестмент», яке є власником нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 907171380000).

Однак, 02.05.2018 року скаржнику стало відомо, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відкрито розділ щодо Будівлі та зареєстровано право власності на Будівлю.

Скаржник зазначає, що за вказаною адресою відсутні інші об`єкти нерухомого майна, окрім Нежитлових приміщень та що реєстрація Будівлі в установленому порядку до 2013 року не проводилась. На підтвердження вказаного до скарги додано копії листа комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 25.04.2018 №062/14-4943 (И-2018), листа ПП «БТІ Експрес-Сервіс» від 28.09.2017 № 219 (зазначено, що технічної інвентаризації ПП «БТІ Експрес-Сервіс» стосовно Будівлі не проводило та не видавало технічний паспорт на Будівлю).

Засновник товариства може оскаржити дії державного реєстратора, вчинені щодо майна такого товариства, якщо він обґрунтує відповідні вимоги порушенням його корпоративних прав, оскільки дії державного реєстратора порушують права товариства та призводять до погіршення майнового стану підприємства, що впливає на право скаржника як учасника з часткою в статутному капіталі.

Також, позивач посилається на те, що наказом Міністерства юстиції України №2073/7 від 14.06.2018 року скаржнику ТОВ «Системе Інвестмент» було відмовлено у задоволенні скарги у зв`язку із закінченням встановленого законом строку для подачі скарги.

Звертає увагу суду, що звернення юридичної особи до відповідача зі скаргою не може бути перешкодою для звернення зі скаргою учасника такої юридичної особи, оскільки скаржником було підтверджено факт порушення його прав та викладені обґрунтовані пояснення щодо строку коли він дізнався про вчинення протиправних дій суб`єктами реєстрації.

Вказує, що державним реєстратором Бондаренко A.B. при розгляді Заяви та прийнятті оскаржуваного рішення порушено законодавство у сфері державної реєстрації прав.

Під час розгляду скарги по суті Комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі прав, і вирішує, зокрема, які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню (підпункт 5 пункту 8 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128).

У випадку задоволення даної скарги Міністерством юстиції України за результатами її розгляду шляхом прийняття рішення про скасування рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав (частина друга статті 26 Закону). Враховуючи вищезазначене, записи, які були внесені до Державного реєстру прав на підставі оскаржуваних рішень, підлягають скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ТОВ «Сладарм» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Зазначає, що вимоги апелянта є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом апеляційної інстанції, виходячи з відсутності обґрунтування вказівки апелянта щодо неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні рішення по справі

№759/12313/20, вказівки щодо неповного з`ясування обставин справи, та вказівки на допущення посилання на недоведені обставини.

Доводи апелянта по суті зводяться до висловлення незгоди з оскаржуваним судовим рішенням і є спробою переконати суд апеляційної інстанції до необхідності втручання у фактичну складову рішення суду першої інстанції.

Наведене дає підстави стверджувати, що апелянт, не враховуючи вимог ст.356 Цивільного процесуального кодексу України та принципу res judicata, просто намагається домогтися прийняття іншого рішення у справі.

Вказує, що як вірно визначено судом першої інстанції, правом на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора наділена лише та особа, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Також вказує, що судом першої інстанції вірно встановлено, що у межах спірних правовідносин оскаржувані ОСОБА_1 у скарзі рішення про державну реєстрацію не впливають на права та обов`язки учасників (засновників) товариства як на самостійних суб`єктів даних правовідносин у сфері публічного права, з урахуванням того, що ТОВ «Системе Інвестмент» є самостійним суб`єктом права, який, у відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру, не припинений як юридична особа.

Судом першої інстанції надано належну правову оцінку тій обставині, що ОСОБА_1 , який станом на момент подання скарги до Міністерства юстиції України був учасником (засновником) ТОВ «Системе Інвестмент», мав право на захист своїх корпоративних прав шляхом звернення саме уповноваженої особи такого товариства з відповідною скаргою до Міністерства юстиції України, а не шляхом його індивідуального звернення.

При цьому, чинним законодавством України не передбачено право учасника господарського товариства звертатися за захистом прав та інтересів товариства поза відносинами представництва, що знаходить своє відображення і в ч.1. ст.5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

З огляду на те, що товариство стає власником майна після вчинення певних дій його засновниками та учасниками, які набувають його корпоративні права, передбачені законом та установчими документами товариства, вказівка ОСОБА_1 на порушення його корпоративних прав не відповідає фактичним обставинам справи, та правомірно відхилена судом першої інстанції як хибна.

Окрім цього, як вірно наголошено судом першої інстанції, скарга, аналогічна поданої ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, вже подавалась 03 травня 2018 року до останнього від Товариства з обмеженою відповідальністю «Системе Інвестмент», та за наслідками її розгляду Міністерством юстиції України винесено наказ від 14.06.2018 року №2073/7 «Про відмову у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Системе Інвестмент» від 03.05.2018 №03-05/18».

Так, дублювання аналогічних вимог при зверненні до уповноваженого органу призводить до можливості зловживання учасником (учасниками) товариства своїм правом на звернення з аналогічними скаргами.

Наведене, в свою чергу, порушує стабільність самих відносин та перешкоджає досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2018р. у справі №13/634-АП (ЄДРСР №75644526) та від 21.08.2018 року у справі №826/10315/16 (ЄДРСР №76027769).

Крім того, апелянт посилається на Довідку БТІ про не реєстрацію права власності на будівлю. Однак, Апелянт не бере до уваги лист КП Київської міської Ради «Київського міського бюро інвентаризації» від 28.09.2017 року №062/14-11778:

Даний документ підтверджує той факт, що лист носить довідковий характер, та те, що на час доступу КП Київської міської Ради «Київського міського бюро інвентаризації» до Державного реєстру прав на нерухоме майно, право власності на об`єкт, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не було зареєстровано, а на сьогодні, у КП Київської міської Ради «Київського міського бюро інвентаризації» немає доступу та інформації до Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Таким чином, судом першої інстанції по справі №759/12313/20 вірно встановлено протиправність оскаржуваного Наказу Міністерства юстиції України від 20.07.2018 року

№2419/5, у зв`язку з хибними мотивами його ухвалення та відсутності належних правових підстав, що свідчать про порушення апелянтом як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 року.

Матеріали справи №759/12313/20 свідчать про те, що суд першої інстанції, у відповідності до вимог процесуального закону всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, у відповідності до вимог закону та встановлених обставин вирішив спір у справі.

З огляду на наведене, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування відповідних рішень по справі №759/12313/20.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України від 20.07.2018 року №2419/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» є протиправним та підлягає скасуванню в частині п.2, що стосується прав та охоронюваних інтересів позивача, як такий, що прийнятий без достатньої правової підстави.

В іншій частині оскаржуваного наказу суд відмовив у визнанні його протиправним та скасуванню, оскільки решта положень стосується іншого суб`єкта або носить організаційно-розпорядчий характер, що не впливає на права позивача та не створює для нього додаткових обов`язків.

Інші доводи позивача, покладені в обґрунтування заявлених позовних вимог, суд визнав необґрунтованими, оскільки вони не спростовують викладене та не доводять протилежного. Крім того, правомірність підписання оскаржуваного наказу заступником Міністра Чернишовим Д.В. підтверджується змістом наказів Міністерства юстиції України від 11.07.2018 року №2596/к «Про розподіл повноважень між Міністром юстиції, першим заступником Міністра, заступниками Міністра, заступником Міністра з питань європейської інтеграції, заступником Міністра з питань виконавчої служби, заступником Міністра з питань державної реєстрації, заступником Міністра - Уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини» та наказом Міністерства юстиції України від 19.07.2018 року №810/6 «Про відрядження», а відповідно до Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016 №37/5, у разі відсутності голови комісії його обов`язки виконує заступник голови комісії.

Також, щодо позовної вимоги про зобов`язання Міністерства юстиції України вчинити дії щодо поновлення всіх записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, які були скасовані на підставі наказу Міністерства юстиції України від 20.07.2018 №2419/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», суд вірно зазначав, що у межах спірних правовідносин, у разі набрання даним рішенням законної сили, Міністерством юстиції України виноситься відповідний наказ, за наслідками якого державним реєстратором здійснюється внесення відповідних записів до реєстрів. Відтак, повноваження у Міністерства юстиції України щодо поновлення записів, як вказано позивачем, відсутні, а тому заявлені позовні вимоги зобов`язального характеру суд вважав такими, що до задоволення не підлягали.

Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 подано до Міністерства юстиції України скаргу від 04.06.2018 року, в якій він, як засновник (учасник) ТОВ «Системс Інвестмент» (код ЄДРПОУ 40326826), який володіє у вказаному товаристві часткою у розмірі 49% статутного фонду, просив провести перевірку правомірності прийнятого державним реєстратором філії Комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» Бондаренко Ангеліною Вікторівною рішення відносно державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «Метаком», об`єкта нерухомого майна: нежитлової будівлі (літ. «З»), загальною площею 1101,2 кв.м в АДРЕСА_1 , індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) 35946954 від 03.07.2017 року, а також скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.07.2017 року №35946954, прийняте державним реєстратором філії Комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» Бондаренко Ангеліною Вікторівною, від 26.07.2017 року №36329589, №36329784, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмируком Олександром Валерійовичем, від 31.08.2017 року №36858763, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленою Володимирівною, від 20.12.2017 року №38856446, №38856914, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондрою Людмилою Вікторівною, від 21.12.2017 року №38884334, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леонтьєвим Глібом Олеговичем, та інші рішення та дії державних реєстраторів та приватних нотаріусів, що були вчинені у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно по відношенню до нежитлової будівлі (літ. «З»), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1289707780000, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 69-73).

Встановлено, що за результатами розгляду вказаної скарги та на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 02.07.2018 року Міністерством юстиції України винесено наказ від 20.07.2018 року №2419/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» визначено: 1) задовольнити скаргу ОСОБА_1 від 04.06.2018 року у повному обсязі; 2) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.07.2017 року №35946954, прийняте державним реєстратором філії Комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» Бондаренко Ангеліною Вікторівною, від 26.07.2017 року №36329589, №36329784, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмируком Олександром Валерійовичем, від 31.08.2017 року №36858763, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленою Володимирівною, від 20.12.2017 року №38856446, №38856914, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондрою Людмилою Вікторівною, від 21.12.2017 року №38884334, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леонтьєвим Глібом Олеговичем, від 18.06.2018 року №41669435, №41669579, від 25.06.2018 року №41781435, №41782328, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юніною Аліною Анатоліївною, від 25.06.2018 року №41796299, №41796327, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Людмилою Василівною, та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів, які були внесені на підставі цих рішень; 3) тимчасово заблокувати доступ державного реєстратора філії Комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» Бондаренко Ангеліни Вікторівни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці; 4) виконання пункту 2 наказу покласти на Департамент державної реєстрації та нотаріату; 5) виконання пункту 3 наказу покласти на Державне підприємство «Національні інформаційні системи» (т.1, а.с.15-20).

Так, нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За ч.1, 2 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю (ч. 3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Виходячи з наведеного, строк подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав до Міністерства юстиції України обмежений 60-ма календарними днями з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав.

Як зазначено ОСОБА_1 у скарзі, за результатами якої винесено оскаржуваний наказ, про реєстрацію права власності на спірний об`єкт скаржнику стало відомо 02.05.2018 року з отриманої інформаційної довідки.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представником позивача, зокрема, зазначено, що скаржником порушено строки оскарження рішень державних реєстраторів, встановлений приписами ч.3 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки ОСОБА_1 було відомо про реєстрацію права власності на спірний об`єкт значно раніше, ніж 02.05.2018 року, як вказано у скарзі.

На підтвердження зазначеного у позовній заяві наголошено, що 30.11.2017 року відбулись загальні збори учасників ТОВ «Академсервіс Плюс», на яких був присутній ОСОБА_1 , як представник ТОВ «Системс Інвестмент», на якому обговорювались питання включення ТОВ «Інтер-Плюс» до складу учасників ТОВ «Академсервіс Плюс», оскільки на той час ТОВ «Інтер-Плюс» було власником нежитлової будівлі під літ. «З» по АДРЕСА_1 .

Також, за твердженнями представника позивача, 27.11.2017 року ОСОБА_1 особисто повідомив одного з орендарів (ТОВ «Юнівест Препрес») приміщень в будівлі під літ. «З» про те, що ТОВ «Системс Інвестмент» не погоджується з реєстрацією права власності на дану будівлю за ТОВ «Інтер-Поліс» та вважає її протиправною.

Вказував, що 12.02.2018 року відбулась спроба неправомірного захоплення спірного об`єкта нерухомого майна групою осіб, серед яких був і ОСОБА_1 , в процесі чого були пред`явлені правовстановлюючі документи на будівлю.

Крім того, комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України розглядалась скарга ТОВ «Інтер-Поліс», представником якого був ОСОБА_1 , від 24.11.2017 на рішення про державну реєстрацію прав від 01.11.2017 року, а також скарга ТОВ «Системс Інвестмент», одним із засновників якого є ОСОБА_1 , від 03.05.2018 року.

Дослідивши зміст протоколу №3 загальних зборів учасників ТОВ «Академсервіс Плюс» від 30.11.2017 року, копія якого наявна у матеріалах справи, суд звернув увагу, що останній не містить у собі посилання на те, що під час вказаних зборів озвучувалось питання реєстрації права власності на спірний об`єкт. У той же час, зазначений представником позивача лист від 27.11.2017 року, адресований директору ТОВ «Юнівест Препрес», підписаний директором ТОВ «Системс Інвестмент» Хомутським Д.В., а не безпосередньо ОСОБА_1 , як наголошено у позовній заяві, а факт пред`явлення правовстановлюючих документів на будівлю 12.02.2018 року належними та допустимими доказами не підтверджено (т. 1 а.с. 40-44).

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У Рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

При цьому, особа на власний розсуд визначає, чи порушені її права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки цієї особи у сфері публічно-правових відносин.

В аспекті поставленого у конституційному поданні питання положення ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України треба розуміти так, що акціонер може захищати свої права та охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства.

За ч.1, 2 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Відповідно до ч.3 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Згідно з ч.5 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: 1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; 2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; 3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; 4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

На підставі наведеного судом зроблено вірний висновок про те, що ОСОБА_1 , який, станом на момент подання скарги до Міністерства юстиції України був учасником (засновником) ТОВ «Системс Інвестмент», мав право на захист своїх корпоративних прав шляхом звернення саме уповноваженої особи такого товариства з відповідною скаргою до Міністерства юстиції України, а не шляхом його індивідуального звернення.

За вказаних обставин, у межах спірних правовідносин, оскаржувані ОСОБА_1 у скарзі рішення про державну реєстрацію не впливають на права та обов`язки учасників (засновників) товариства як на самостійних суб`єктів даних правовідносин у сфері публічного права, з урахуванням того, що ТОВ «Системс Інвестмент» є самостійним суб`єктом права, який, у відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру, не припинений як юридична особа.

Також, як зазначено представником позивача та підтверджується матеріалами справи, скарга, аналогічна поданої ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, вже подавалась 03 травня 2018 року до останнього від ТОВ «Системс Інвестмент», та за наслідками її розгляду Міністерством юстиції України винесено наказ від 14.06.2018 року №2073/7 «Про відмову у задоволенні скарги ТОВ «Системс Інвестмент» від 03.05.2018 №03-05/18».

За пунктом 7 ч.8 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо скарга подана особою, яка не має на це повноважень.

Отже, ОСОБА_1 не підтвердив факт порушення безпосередньо його прав у результаті прийняття оскаржуваних ним рішень про державну реєстрацію, а тому в даному випадку підлягає застосуванню положення п.7 ч.8 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Як вірно зазначав суд першої інстанції, оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України від 20.07.2018 року №2419/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» є протиправним та підлягає скасуванню в частині п.2, що стосується прав та охоронюваних інтересів позивача, як такий, що прийнятий без достатньої правової підстави.

В іншій частині оскаржуваного наказу суд вірно відмовив у визнанні його протиправним та скасуванню, оскільки решта положень стосується іншого суб`єкта або носить організаційно-розпорядчий характер, що не впливає на права позивача та не створює для нього додаткових обов`язків.

Інші доводи позивача, які покладені в обґрунтування заявлених позовних вимог, суд визнав необґрунтованими, оскільки вони не спростовують викладене та не доводять протилежного.

Крім того, правомірність підписання оскаржуваного наказу заступником Міністра Чернишовим Д.В. підтверджується змістом наказу Міністерства юстиції України від 11.07.2018 №2596/к «Про розподіл повноважень між Міністром юстиції, першим заступником Міністра, заступниками Міністра, заступником Міністра з питань європейської інтеграції, заступником Міністра з питань виконавчої служби, заступником Міністра з питань державної реєстрації, заступником Міністра - Уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини» та наказом Міністерства юстиції України від 19.07.2018 року №810/6 «Про відрядження», а відповідно до Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016 року №37/5, у разі відсутності голови комісії його обов`язки виконує заступник голови комісії.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Міністерства юстиції України вчинити дії щодо поновлення всіх записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, які були скасовані на підставі наказу Міністерства юстиції України від 20.07.2018 року №2419/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», а саме: поновити записи, внесені на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.07.2017 року №35946954, прийняте державним реєстратором філії Комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» Бондаренко Ангеліною Вікторівною, від 26.07.2017 року №36329589, №36329784, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмируком Олександром Валерійовичем, від 31.08.2017 року №36858763, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленою Володимирівною, від 20.12.2017 року №38856446, №38856914, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондрою Людмилою Вікторівною, від 21.12.2017 року №38884334, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леонтьєвим Глібом Олеговичем, від 18.06.2018 року №41669435, №41669579, від 25.06.2018 року №41781435, №41782328, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юніною Аліною Анатоліївною, від 25.06.2018 року №41796299, №41796327, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Людмилою Василівною, то як вірно зазначив суд, відповідно до п. 9 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128, рішення, дії або бездіяльність суб`єкта розгляду скарги можуть бути оскаржені до суду. У разі скасування судом рішення Мін`юсту про задоволення скарги або про відмову у задоволенні скарги, у тому числі без розгляду її по суті, Мін`юст не пізніше п`яти робочих днів з дня надходження рішення суду приймає рішення про скасування відповідного власного рішення у формі наказу. Рішення Мін`юсту у випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, у разі скасування рішення про відмову у задоволенні скарги, у тому числі без розгляду її по суті, виконується суб`єктом розгляду скарги не пізніше наступного робочого дня з дати його прийняття шляхом повторного розгляду скарги відповідно до Законів. Рішення Мін`юсту у випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, у разі скасування рішення про задоволення скарги виконується державним реєстратором шляхом внесення відповідних записів до реєстрів відповідно до Законів. У разі коли після задоволення Мін`юстом скарги та внесення відповідного запису до реєстрів у таких реєстрах проведено інші реєстраційні дії, внесення відповідних записів до реєстрів здійснюється державним реєстратором виключно за наявності судового рішення, яким вирішується питання щодо правового статусу таких реєстраційних дій.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у разі набрання даним рішенням законної сили, Міністерством юстиції України виноситься відповідний наказ, за наслідками якого державним реєстратором здійснюється внесення відповідних записів до реєстрів. Тому, повноваження у Міністерства юстиції України щодо поновлення записів, як вказано позивачем, відсутні, а заявлені позовні вимоги зобов`язального характеру є такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.

Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 02 лютого 2022 року.

Головуючий:

Судді: