Постанова

від 31.01.2023 по справі 480/2423/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 р. Справа № 480/2423/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Юсіфової Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.11.2021, суддя І.Г. Шевченко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 06.12.21 по справі № 480/2423/21

за позовом Сумського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру

до Головного управління ДПС у Сумській області третя особа Державне підприємство "Українське державне аерогеодезичне підприємство"

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Сумське державне підприємство геодезії, картографії та кадастру (далі - позивач, Сумське державне підприємство геодезії, картографії та кадастру, ДП "Сумигеодезкартографія") звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області (далі - ГУ ДПС у Сумській області), третя особа - державне підприємство "Українське державне аерогеодезичне підприємство" (далі - третя особа, ДП "Українське державне аерогеодезичне підприємство"), в якій просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області від 20.10.2020 №0006380702; № 0006400702; № 0006390702.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновок за результатами перевірки відносно заниження доходу на суму 74242грн. є неправомірним, оскільки які саме види доходів не було задекларовано підприємством в акті не зазначено, тим більше, встановлення даної обставини на підставі оборотно-сальдових відомостей є неприпустимим, оскільки лише первинні документи засвідчують факт здійснення підприємством господарських операцій. Заниження показника Фінансовий результат до оподаткування у сумі 1 403 330 грн. також не відповідає дійсності, оскільки в акті зведені дані щодо встановлення та підтвердження документально витрат в акті відсутні. Відмічає, що оскільки перевірка повністю не охоплювала 2019 рік, а здійснювалась лише за період з 13.05.2019 по 31.12.2019, тому понесені ДП «Сумигеодезкартографія» витрати в період з 01.01.2019 по 12.05.2019 під час перевірки не враховано. Про це свідчить, зазначена в Акті перевірки сума нарахованої заробітної плати, аліментів та ЄСВ, що становить в сумі лише 1 259 456 грн. Крім того зазначив, що відповідач на час виникнення спірних правовідносин не мав повноважень збільшувати суму грошового зобов`язання з платежу частина чистого прибутку та, відповідно, ГУ ДПС у Сумській області було безпідставно визначено позивачу частину чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету на суму 437878,00грн. за період до 23.05.2020 - дати набрання чинності Законом № 466.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 20.10.2020 №0006380702, №0006400702, №0006390702.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Сумській області (вул.Іллінська, буд.13, м.Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 43995469) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Сумського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 20720,65грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що перевіркою повноти визначення задекларованого ДП Сумигеодезкартографія показника в рядку 01 Декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 року встановлено його заниження всього на суму 74242 грн. Позивачем на порушення підпункту п.44.1, п.44.2 ст.44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст.134, п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України занижено рядок 01 Декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку на загальну суму 74242 грн. При цьому, позивачем до перевірки не надано первинні документи щодо проведених господарських операцій у 2019 році. Посадовими особами ДП Сумигеодезкартографія надано лише оборотно-сальдові відомості за період з 01.01.2019 по 08.10.2019, які завірені та відповідно зазначені в них дані є дійсними. Також перевіркою повноти декларування ДП Сумигеодезкартографія показників рядка 02 Декларацій Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності встановлено його заниження всього у сумі 1403330 грн. Також, за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 року ДП Сумигеодезкартографія задекларовано фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток) визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності у загальній сумі (-) 810 000 грн. Також перевіркою повноти визначення чистого прибутку (доходу), що враховуються при визначенні частина чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету встановлено його заниження на загальну 437878 грн.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 31.01.2023 представник відповідача, Савченко С.І., підтримав свою правову позицію по справі.

Крім того, представником відповідача 31.01.2023 подано до суду клопотання про призначення розгляду справи в режимі відеоконференції поза межами суду. Враховуючи, прибуття представника відповідача Савченко С.І. в судове засідання 31.01.2023, колегія суддів зазначає, що клопотання про призначення розгляду справи в режимі відеоконференції підлягає залишенню без розгляду.

Представник позивача та представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 30.01.2019 № 15 прийнято рішення реорганізувати Сумське державне підприємство геодезії, картографії та кадастру шляхом приєднання до державного підприємства Українське державне аерогеодезичне підприємство (код ЄДРПОУ 04722078), затверджено план заходів з реорганізації (т.1 а.с.42-46).

У зв`язку з зазначеним у відповідності до пп.78.1.7. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та на підставі наказу ГУ ДПС у Сумській області від 11 серпня 2020 року № 795 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки уповноваженими особами ГУ ДПС у Сумській області згідно виданих направлень від 11.08.2020 за №№916, 917, 917, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП Сумигеодезкартографія з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.05.2019 по 11.08.2020, дотримання єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 13.05.2019 по 11.08.2020, відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт документальної позапланової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи від 28.08.2020 № 500/18-28-05-05-18/2571706/45 (т.1 а.с.9-36), в якому, крім інших, зафіксовано порушення позивачем п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1. п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого:

- занижено податок на прибуток всього в сумі 106799грн., у тому числі за 2019 рік в сумі 106799грн.;

- завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування всього на суму 810000грн., у тому числі за 2019 рік на суму 810000грн.;

- заниження частини чистого прибутку (доходу), що відраховується до Державного бюджету всього на суму 437878грн., у тому числі за 2019 рік на суму 437878грн.

20.10.2020 на підставі вищезазначеного акта перевірки ГУ ДПС України в Сумській області прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0006380702, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 810000грн. (т.1 а.с.41);

- №0006400702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на суму 133498,75грн., в т.ч. 106 799 грн. за податковим зобов`язанням та 26699,75грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.37-38);

- №0006390702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та об`єднань) на загальну суму 438878,00грн., в т.ч. 437878грн. за податковим зобов`язанням (т.1 а.с.39-40).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав скаргу на них до Державної податкової служби України та просив їх скасувати (т.1 а.с.47-50), за результатами розгляду якої рішенням Державної податкової служби України від 16.02.2021 спірні податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення (т.1 а.с.51-54).

Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області від 20.10.2020 №0006380702; № 0006400702; № 0006390702 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування з податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 135 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 N996-XIV (далі Закон N996-XIV) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону N 996-XIV (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення №88), під первинними документами розуміють документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Таким чином, з наведених вище норм випливає, що об`єктом оподаткування податку на прибуток є не будь-які господарські операції, а лише ті, які підтверджені первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності, іншими документами, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Разом з тим, стверджуючи в акті перевірки про заниження позивачем доходу від будь-якої діяльності за 2019р. на загальну суму 74242 грн., заниження фінансового результату до оподаткування всього на суму 1403330 грн. за 2019 рік, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 106799 грн. та завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування всього на суму 810000 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, відповідачем в акті перевірки не було наведено жодної господарської операції, при здійсненні якої підприємство, в порушення наведених вище норм, не нарахувало податкові зобов`язання.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 86.1 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно п. 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 (далі - Наказ №727), акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 5 Наказу № 727 передбачено, що факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, у випадку встановлення в ході проведення перевірки порушень податкового законодавства, контролюючий орган повинен скласти акт перевірки, в якому описати виявлене порушення з посиланням на первинні документи, які його підтверджують.

Однак, як вбачається з акта перевірки відповідач робить висновок про порушення позивачем податкового законодавства лише на даних оборотно-сальдових відомостях (т.1, а.с.217-226).

Водночас, як вже зазначалось вище, частиною 1 ст. 9 Закону №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. У свою чергу первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (ст. 1 Закону №996-XIV).

У силу положень ч. 3 ст. 9 Закону №996-XIV, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Відповідно до п. 3.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Згідно п. 3 та 4 Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 25.06.2003 № 422 (далі - Методрекомендації), регістри бухгалтерського обліку складаються щомісяця та підписуються головним бухгалтером або особою, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку.

Формування даних для записів у регістрах бухгалтерського обліку здійснюється групуванням однакової за економічним змістом інформації первинних документів у допоміжних відомостях, аркушах-розшифровках та інших зведених документах.

При цьому п. 48 Методрекомендацій визначено, що підсумкові записи з відомостей переносяться до Оборотно-сальдової відомості, яка використовується для узагальнення даних регістрів бухгалтерського обліку за кожним рахунком бухгалтерського обліку.

Оборотно-сальдова відомість складається щомісяця і використовується для записів даних за дебетом і кредитом кожного рахунку окремо. Оборотно-сальдова відомість заповнюється перенесенням кредитових оборотів із регістрів бухгалтерського обліку у дебет відповідних рахунків.

Таким чином, оборотно-сальдова відомість є регістром бухгалтерського обліку, яка узагальнює інформацію з інших регістрів, а тому не містить інформації про зміст господарських операцій, а відтак, не можуть бути самостійною підставою для висновків про заниження підприємством податкових зобов`язань з податку на прибуток.

Контролюючий орган в акті перевірки та представник відповідача під час судового розгляду стверджували, що позивачем не було надано первинних документів на підтвердження отриманого в 2019р. доходу на суму 74242грн., та на підтвердження витрат на суму 1329088грн., у зв`язку з чим занижено показники у Декларації «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» на суму 1403330грн. (74242+1329088). У зв`язку з цим складено відповідні акти ненадання до перевірки запитуваних документів (т.1, а.с.228,229)

Разом з тим, вказані доводи і надані акти суд оцінює критично та не приймає до уваги, оскільки доводи відповідача про не надання позивачем документів спростовується як самим актом перевірки (т.1, а.с.15,17), в якому вказується про дослідження ряду актів виконаних робіт, видаткових, податкових накладних, так і додатком 4 до акта перевірки «Перелік документів, які були використано при проведенні перевірки ДП «Сумигеодезкартографія», де серед документів, які були використані при проведенні перевірки зазначено, банківські документи, рахунки, видаткові накладні, акти виконаних робіт (т.1, а.с.33-34).

Крім того, позивач, звертаючись зі скаргою до податкового органу на оскаржувані податкові повідомлення-рішення (т.1, а.с.47-48), так і в позові, наголошував на тому, що під час перевірки відповідачем не було взято до уваги документи на підтвердження понесених витрат по операціям щодо надання консультативних послуг - ФОП ОСОБА_1 на суму 16 000 грн. згідно акта від 27.06.2019; ФОП ОСОБА_2 на суму 16 000 грн. згідно акта № 20 від 04.07.2019; надання юридичних послуг з дослідження рину землі - СТБ «Сумиагропромбіржа» на суму 30 000грн. згідно акта від 27.06.2019; надання послуг з ремонту двигуна ПФ «КОМАГРОСЕРВІС» на суму 16 740,00 грн. згідно акта № 406 від 08.01.2019; послуги з обслуговування офісної техніки та постачання запчастин - ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 23 373 грн.; ТОВ «МЕГІС» (код ЄДРПОУ 41747027) на суму 3 448,00 грн. (т.1, а.с.121-142).

Представник відповідача стверджує, що такі акти не надавались під час перевірки, однак, жодних доказів на спростування даних доводів відповідачем не надано. При цьому суд наголошує, що відповідно до п.85.7 Податкового кодексу України отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

Під час розгляду справи складання такого опису отриманих копій документів під час перевірки не встановлено, та суду такого опису не надано.

Враховуючи, що суть документальної перевірки полягає саме у перевірці первинних бухгалтерських та податкових документів, які підтверджують правильність нарахування платником податків податкових зобов`язань, однак, акт перевірки не містить конкретних реквізитів ні видаткових накладних, ні актів виконаних робіт, зокрема дати їх складання, змісту та посилань, які саме накладні та акти виконаних робіт було досліджено податковим органом та враховані/чи не враховано під час проведення перевірки, вказане свідчить про те, що податковим органом не доведено в судовому засіданні обґрунтованість висновків про заниження фінансового результату до оподаткування на суму 1403330грн., що призвело до завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування всього на суму 810000грн. та заниження податку на прибуток всього у сумі 106799 грн. (1403330-810000)*18%).

На підставі викладеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.10.2020 за №0006380702, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 810000грн. (т.1 а.с.41); та №0006400702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на суму 133498,75грн., в т.ч. 106 799 грн. за податковим зобов`язанням та 26699,75грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.37-38), не можуть відповідати критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак, позовні вимоги про визнання їх протиправними та скасування підлягають задоволенню.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.10.2020 №0006390702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та об`єднань) на загальну суму 438878,00грн., в т.ч. 437878грн. за податковим зобов`язанням (т.1 а.с.39-40), виходячи з наступного.

В акті перевірки відповідачем зафіксовано порушення позивачем статті 11-1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138 «Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями», в результаті чого занижено частину чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету за 2019рр. всього на суму 437878грн. Вказані висновки відповідач робить у зв`язку з встановленням заниження позивачем фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток) за 2019рр., що призвело до заниження частини чистого прибутку (доходу) на суму 437878грн.

У той же час, враховуючи, що в судовому засіданні не встановлено заниження фінансового результату до оподаткування, про що зазначено вище, висновки відповідача в частині заниження частини чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету за 2019рр. є необґрунтованим.

Правові основи управління об`єктами державної власності визначає Закон України «Про управління об`єктами державної власності» від 21.09.2006 №185-V, статтею 11-1 якого встановлені особливості відрахування державними підприємствами частини прибутку (доходу).

Частиною першою цієї статті передбачено, що державні унітарні та їх об`єднання зобов`язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, Кабінет Міністрів України Постановою від 23 лютого 2011 року № 138 відповідно до статті 29 Бюджетного кодексу України та статей 5 і 11-1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" затвердив Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, відповідно до п.2 якого державним унітарним підприємства сплачується до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Пунктом 17 частини другої статті 29 Бюджетного кодексу України (далі -БК України) до доходів загального фонду Державного бюджету України віднесено частину чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань, що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, та дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність.

Органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків і зборів та інших доходів відповідно до законодавства. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи міських (міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) рад координують діяльність відповідних органів стягнення щодо виконання визначених для територій показників доходів бюджету (частина третя статті 45 БК України).

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3статті54 Податкового кодексу України в редакції чинній до 23.05.2020 (період, за який відповідачем збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємстві та їх об`єднань») передбачено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України (в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено, серед іншого, факт:

невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;

заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Згідно пп. 14.1.39 Податкового кодексу України в редакції чинній до 23.05.2020 (період, за який відповідачем збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємстві та їх об`єднань») грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У свою чергу пп. 14.1.156 Податкового кодексу України в редакції чинній до 23.05.2020 (період, за який відповідачем збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємстві та їх об`єднань») визначав, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Комплексне тлумачення вказаних норм, а також положень підпунктів14.1.1-1,14.1.39,14.1.156пункту 14.1статті 14, статті36 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), дає підстави для висновку, що відповідач має право визначати (у цьому випадку збільшувати) суми грошових зобов`язань лише щодо податків або зборів, які передбачені податковим законодавством.

Ураховуючи нормативні визначення понять грошове зобов`язання, податкове зобов`язання (в редакції Податкового кодексу України на час спірних відносин), частина чистого прибутку не є податковим платежем, у розумінні норм Податкового кодексу України. Цей платіж, хоча і є обов`язковим, але не віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків.

Покладення на контролюючі органи повноважень щодо обліку таких платежів не змінює правової природи такого платежу. Крім того, серед переліку функцій, які закріплені за контролюючими органами статті 19-1 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних відносин) також відсутня функція, яка б визначала обов`язок відповідача здійснювати адміністрування частини чистого прибутку (доходу).

Лише Законом України № 466-IX від 16 січня 2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» стаття 19-1 доповнена підпунктом 19-1.1.51, яким визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, зокрема, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету державними та комунальними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є державна та/або комунальна власність.

А пунктом 1-1 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції Закону № 466-IX) встановлено, що стягнення заборгованості з частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань здійснюється у порядку, визначеному статтями 59, 60 глави 4, статтями 87-101 глави 9 розділу II цього Кодексу.

Відтак законодавець лише у 2020 році усунув неузгодженості у податковому законодавстві, в тому числі й щодо адміністрування частини чистого прибутку, який має сплачуватися до Державного бюджету України державними унітарними підприємствами.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 12.10.2020 у справі №640/19757/19, від 18 вересня 2019 року у справі № 520/1919/19, від 27 листопада 2019 року у справі № 826/14937/15, від 17 вересня 2020 року у справі № 640/18375/18.

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач не мав повноважень збільшувати суму грошового зобов`язання з платежу частина чистого прибутку за 2019р.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області від 20.10.2020 №0006390702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та об`єднань) на загальну суму 438878,00грн., в т.ч. 437878грн. за податковим зобов`язанням (т.1, а.с.39-40) не відповідає критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування даного рішення є також обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 по справі № 480/2423/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.В. Катунов Судді Г.Є. Бершов І.М. Ральченко Постанова складена в повному обсязі 03.02.23.