Постанова

від 17.01.2023 по справі 560/2411/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/2411/19

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

17 січня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б.

секретар судового засідання: Лунь Т. С.,

за участю:

представників відповідача: Водільнікової Ілони Василівни, Грень Наталії Володимирівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" та Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просив суд:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: - від 10.07.2019 № 0008521411, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням 1327961,00 та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 331990,25 грн; - від 10.07.2019 № 0008511411, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковим зобов`язанням 1521436,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 380359,00 грн; - від 10.07.2019 № 0008501411, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 12172806,00 грн в частині 9966915,56 гривень.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2022 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням, сторони подали апеляційні скарги.

Позивач в своїй апеляційній скарзі просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.Щодо задоволення вимог апеляційної скарги відповідача заперечує.

Представники відповідача в своїй апеляційній скарзі просять суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача, апеляційну скаргу відповідача задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні адміністративного позов відмовити.

В обґрунтування апеляційних скарг апелянти послались на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на їх думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Сторони своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористались та не подали відзиви на апеляційні скарги.

17 січня 2023 року до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що Головне управління ДФС У Хмельницькій області провело документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Модуль - Україна" за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, і склало Акт за №0489/22-01-14-11/37863825 від 24.06.2019 (далі - Акт перевірки) (арк. спр.16-139, т.1).

Відповідно до податкового повідомлення-рішення №0008521411 від 10.07.2019 на підставі Акту перевірки встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201, п.192,1, п.192.3 ст.192 ПК України, п.19 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №1307 від 31.12.2015, п.4 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016 та застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі п.123.1 ст.123 ПК України у зв`язку з чим збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ - 1327961 гривень і штрафні (фінансові) санкції - 331990,25 гривень (арк. спр.141, т.1).

Згідно з податковим повідомленням-рішенням №0008501411 від 10.07.2019 на підставі Акту перевірки встановлено порушення п.44.1, 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.140.2, пп140.4.2 пп.140.5.11 п.140.5 ст.140 ПК України, п.4, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №137 від 28.05.1999, 14 П(С)БО 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №20 від 31.01.2000, п.7 П(С)БО 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999, п.7, п.20 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.121999, п.4, п.7, п.8 П(С)БО 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №193 від 10.08.2000, п.8 П(С)БО 26 "Виплати працівникам", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №301 від 28.10.2008 та зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 12172806 гривень (арк. спр.142, т.4).

Відповідно до податкового повідомлення-рішення №0008511411 від 10.07.2019 на підставі Акту перевірки встановлено порушення п.44.1, 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.140.2, пп140.4.2 пп.140.5.11 п.140.5 ст.140 ПК України, п.4, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №137 від 28.05.1999, 14 П(С)БО 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №20 від 31.01.2000, п.7 П(С)БО 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999, п.7, п.20 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999, п.4, п.7, п.8 П(С)БО 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №193 від 10.08.2000, п.8 П(С)БО 26 "Виплати працівникам", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №301 від 28.10.2008 та застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі п.123.1 ст.123 ПК України у зв`язку з чим збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств - 1521436 гривень та штрафні (фінансові) санкції - 380359 гривень (арк. спр.140, т.1).

Вважаючи податкові рішення протиправними, позивач звернувся до суду для їх скасування.

Даючи оцінку доводам апеляційної скарги позивача щодо протиправності винесення відповідачем податкового повідомлення - рішення в частині, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що згідно з постановою Верховного Суду від 22.07.2020 у справі №822/711/13-а було залишено в силі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.02.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року (далі - Судове рішення №822/711/13-а) якими, зокрема, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кам`янець-Подільської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 15.03.2013 №0000042342 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 7737799 грн .

Отже, судовим рішенням №822/711/13-а встановлені обставини, які не потребують доказування у цій справі, відповідно до вимог ч.4 ст.78 КАС України, які в свою чергу впливають на визначення грошових зобов`язань в оскаржуваних податкових повідомленнях рішеннях щодо суми податку на прибуток приватних підприємств, яка становитиме 128632 гривень.

Водночас, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо заниження позивачем суми інших операційних витрат по операціях з коригування компенсації ТОВ ПзІІ "Едпол" податку на нерухоме майно; не відображення у складі податкових різниць, що збільшують фінансовий результат до оподаткування, визнаних штрафів, нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, на користь ПАТ "ЧЗПСН -Профнастил"; не визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті на суму кредиторської заборгованості перед ПАТ "ЧЗПСН -Профнастил"; завищення інших операційних витрат внаслідок відображення їх у складі суми витрат на створення резерву для виплати премій за попередній звітний період, з огляду на наступне.

20.03.2014 року між ТОВ "Модуль - України" та ВАТ "ЧЗПСН -Профнастил" 9 (Російська Федерація) укладено зовнішньоекономічний контракт №995 на поставку металопродукції (контракт 995).

Згідно п.6.2. Контракту 995 сторони встановили, що все, що не передбачено цим контрактом, сторони керуються діючим законодавством Російської Федерації.

Враховуючи відсутність обігових коштів, ТОВ "Модуль - Україна" не здійснило повернення грошових коштів у встановлені строки.

Так, позивач відповідно до розрахунку коригування №1 від 10.03.2017 до акту №ЕД - 0000037 від 02.12.2016: компенсація податку на нерухоме майно за 2015 рік в сумі на зменшення провів 480711,62 гривень, а згідно з розрахунком коригування №2 від 10.03.2017 до акту №ЕД - 0000041 від 30.12.2016: компенсація податку на нерухоме майно за 4 квартал 2016 рік в сумі на зменшення провів 311253,66 гривень. Всього по бухгалтерському обліку підприємства проведено коригування на зменшення витрат, які стосуються компенсації орендодавця на сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 1960226 гривень.

Отже, позивач не зменшив суму інших операційних витрат за 2016 рік на суму 1960226 гривень по операціях з компенсації ТОВ ПзІІ "Едпол" податку на нерухоме майно, так як це зроблено у березні 2017 року шляхом зменшення суми збитків по бухгалтерському рахунку №442 "Непрямі збитки", що є порушенням п.4, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №137 від 28.05.1999.

Колегія суддів зауважує, що позивач мав право на створення резерву для виплати премій працівникам у 2017 році, який відповідно до даних бухгалтерського обліку створило тільки у 2018 році, що підтверджено даними бухгалтерського обліку та є порушенням, так як наслідок завищено інші операційні витрати за 2018 рік у сумі 1865000 гривень.

Згідно з постановою Вісімнадцятого арбітражного апеляційного суду м. Челябінська від 16.11.2017 № 18АП-8361/2017 у справі № А76-23465/2016, винесено рішення, яким на користь ПАТ «ЧЗПСН-ПРОФНАСТИЛ» стягнено грошові кошти у розмірі 88 936 773 руб. 25 коп., а також процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 20 058 100 руб. 49 коп., судових витрат у розмірі 200 000 руб.

В зв`язку з стягненням коштів в сумі 99936773,25 рос. рублів за постановою Вісімнадцятого арбітражного апеляційного суду м. Челябінська від 16.11.2017 № 18АП-8361/2017 у справі № А76-23465/2016, немонетарна стаття балансу стала монетарною, а тому підприємство зобов`язане визначити курсові різниці за монетарними статтями в іноземній валюті на дату балансу, а також дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею відповідно до облікової політики, а саме на суму кредиторської заборгованості з урахуванням штрафів, пені, неустойок для ПАТ «ЧЗПСН-ПРОФНАСТИЛ» у розмірі 109194873,74 рос. рублів, що позивач не зробив.

З огляду на вищенаведені обставини, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивач порушив п.4, п.7, п.8 П(С)БО 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №193 від 10.08.2000, що призвело до заниження інших операційних витрат на суму 7471849,47 гривень.

Також, колегія суддів критично ставиться до доводів апеляційної скарги позивача, що присуджені кошти за користування чужими коштами за постановою Вісімнадцятого арбітражного апеляційного суду м. Челябінська від 16.11.2017 №18АП-8361/2017 у справі №А76-23465/2016 є штрафними санкціями, і це відповідно не є підставою для збільшення фінансового результату, з огляду на наступне.

Відповідно до п.6.2 Контракту поставки металопродукції №995 від 20.03.2014, зокрема, у всьому що не передбачено цим контрактом, сторони керуються чинним законодавством Російської Федерації. Пунктом 6.3 цього контракту, зокрема стверджено, що у разі якщо домовленості не може бути досягнуто, спір має бути переданий на розгляд в Арбітражний суд Челябінської області із застосуванням матеріального і процесуального права Російської Федерації (арк. спр.143-146, т.1).

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Частиною 1 ст.614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже було зазначено вище, спір між позивачем та ПАТ «ЧЗПСН-ПРОФНАСТИЛ» про стягнення передоплати по Контракту поставки металопродукції №995 від 20.03.2014 був вирішений постановою Вісімнадцятого арбітражного апеляційного суду м. Челябінська від 16.11.2017 №18АП-8361/2017 у справі №А76-23465/2016 за нормами законодавства російської федерації, відповідно умов цього контракту. При цьому, цим судовим рішенням встановлено порушення ТОВ "Модуль-Україна" грошового зобов`язання та відповідальність за це із застосуванням ч.2 ст.625 ЦК України та законодавства російської федерації, відповідно умов контракту щодо розрахунку відсотків, згідно ст.395 ЦК російської федерації, що видно із змісту судового рішення у справі №А76-23465/2016 .

Отже, зобов`язання позивача по Контракту поставки металопродукції №995 від 20.03.2014 було забезпечено, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, і відповідно є відповідальністю ТОВ "Модуль-Україна" (фінансовою санкцією) перед резидентом та дійсно не є відповідальністю у вигляді неустойки (штрафу чи пені), на що вказує позивач у позові.

При цьому, слід враховувати, що позивач у бухгалтерському обліку здійснив проведення Д-т рах. 948 К-т рах. 362 щодо коригування боргу перед ПАТ «ЧЗПСН-ПРОФНАСТИЛ» на суму визнаних процентів за користування чужими коштами на суму 8904448,07 гривень (аналітика "Визнані штрафи, пені, неустойки") по картці рахунку 362 за квітень 2016 року, що підтверджує висновки контролюючого органу що це є визнаною відповідальністю за грошові зобов`язання перед резидентом.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Підпунктом 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Відповідно до пп.140.5.11 п.140.5 ст.140 ПК України, фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується: на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, на користь осіб, які не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, а також на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства.

Згідно з пп.141.4.2 п.141.4 ст.144 ПК України, резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб`єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.5 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, а також вказані обставини, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не сплатив до бюджету податок з доходу за ставкою передбаченою п.141.1 ст.141 ПК України з нарахованої санкції у розмірі 8816538,07 гривень та не збільшив фінансовий результат за 2017 рік на суму цих витрат.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин, зокрема, щодо часткового визнання позивачем порушень щодо: завищення суми інших операційних витрат по операціях з коригування компенсації ТОВ ПзІІ "Едпол" податку на нерухоме майно (занижена база оподаткування 1960226 гривень); не визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції, а саме на суму кредиторської заборгованості перед ПАТ «ЧЗПСН-ПРОФНАСТИЛ», що призвело до заниження інших операційних доходів на суму 7717514 гривень та заниження інших операційних витрат на суму 7471850 гривень (занижена база оподаткування 2456654 гривень); заниження показника, що відображається в рядку 3.2.4 сума від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років за 2018 рік на суму 737799 гривень, в результаті не відображення у складі податкових різниць, що зменшують фінансовий результат до оподаткування (занижена база оподаткування 7737799 гривень), податкове повідомлення-рішення №0008511411 від 10.07.2019 є протиправним щодо податку на прибуток підприємств у розмірі 1392804 ( 1521436 - 128632) гривень та за штрафними фінансовими санкціями на суму 348201 (380358 - 32158) гривень.

Вказане свідчить про правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення рішення від 10.07.2019 № 0008501411, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 12172806,00 грн в частині 9966915,56 гривень.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги відповідача щодо правомірності винесення податкових повідомлень рішень від 10.07.2019 № 0008521411, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням 1327961,00 та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 331990,25 грн; - від 10.07.2019 № 0008511411, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковим зобов`язанням 1521436,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 380359,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.07.2019 №0008521411 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1 323 311 гри та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 330 827,75 гри.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення в скасованій судом частині слугувало встановлене за результатом перевірки позивача завищення податкового кредиту за рахунок віднесення до його складу 1 323 311,21 грн на підставі податкових накладних, складених продавцем ТОВ «ЕРУ Трейдінг", які містять помилки в обов`язкових реквізитах, визначених пунктом 201.1 статті 201 ПК України, а саме: невідповідність фактичним обсягам постачання (здійсненої попередньої оплати).

Досліджуючи матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що до перевірки позивачем надано договір №2/1020 від 21.06.2017 про постачання природного газу, укладений між ТОВ «ЕРУ ТРЕЙДІНГ» - постачальник, та ТОВ «Модуль - Україна» - споживач.

В доповнення до договору від 21.06.2017 №2/1020 про постачання природного газу укладено додатково угоду №5 від 29.00.2017 року про таке:

п.1. сторони керуючись п. 2.3. Договору, дійшли згоди, що обсяг природного газу, який постачальник планує передати в період з 01 листопада 2017 року по 31 грудня 2017 р., а споживач прийняти та оплатити на умовах даного Договору І 000.000 тс. куб. м (один мільйон кубічних метрів);

п.3. Сторони, керуючись положеннями пункту 6.5. Договору, дійшли згоди про наступний порядок розрахунків за постачання Газу згідно даної Додаткової угоди:

-50 %(п`ятдесят відсотків) від вартості шкільного обсягу Газу згідно пункту 1 даної Додаткової угоди - шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника до «29» вересня 2017 року включно;

-50% (п`ятдесят відсотків) від вартості місячного обсягу Газу - шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника до 5 (п`ятого) числа місяця, після відповідного звітного (розрахункового) місяця («Місяця постачання»).

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України, встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису у повноваженої платником особи га зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ІІКУ термін.

Вказаною нормою ПК України також встановлено перелік обов`язкових реквізитів, які підлягають відображенню у податковій накладній:

а)порядковий номер податкової накладної;

б)дата виписування податкової накладної;

в)повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г)податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкової о номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

ґ) виключено;

д)повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану

вартість, - покупця (отримувача) товарі в/послуг;

е)опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж)ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з)загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и)виключено;

і) код товару згідно з УК Г ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій і постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в (ТИН та надати покупцю за його вимогою.

Пунктом 201.4 статті 201 11К України передбачено, що платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер:

покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця;

покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця.

У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевити вартісгь поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарі в/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Відповідно до п.6.12 Договору № 2/1020 від 21.06.2017 на постачання природного газ) ТОВ «ЕРУ Трейдінг" складало зведені податкові накладні, які передбачені п. 201.4 ст. 201 ПК України.

Відповідно до даних бухгалтерською обліку підприємства по рахунку №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (картка рахунку 631 за квітень 2016 року - березень 2019 року по контрагенту ТОВ «ЕРУ Трейдінг », Договір №2 1020 від 21.06.2017) по розрахунках із ТОВ «ЕРУ Трейдінг" станом на 01.09.2017 рахувалась кредиторська заборгованість в розмірі 1 742 920,44 три. Дана заборгованість оплачена 05.09.2017 року в сумі 1 742 920.44 три. відповідно до платіжного доручення № 24119 від 05.09.2017.

Окрім того, протягом вересня 2017 року Позивачем здійснено попередню оплатУ за природний газ в розмірі 7 567 202,00 грн. відповідно до платіжних доручень:

-№ 24238 від 12.09.2017 на суму 1 500 000.00 гри.;

-№ 24355 від 19.09.2017 на суму 1 000 000,00 гри.;

-№24471 від 26.09.2017 на суму 700 000.00 гри.;

-№ 24567 від 29.09.2017 на суму 4 367 202,00 гри.

Згідно акту приймання-передачі природного газу від 30 вересня 2017 року позивачем у вересні 2017 року отримано від ТОВ «ЕРУ Трейдінг" природний газ в обсязі 502,772 тис.куб.м на загальну суму 3 695 374,20 грн., в тому числі ПДВ 615 895.70 гри.

Таким чином, станом на 30.09.2017 року сума попередньої оплати, яка перерахована ТОВ «ЕРУ Трейдінг" у вересні 2017 року складає 3 871 827,80 гри. (7 567 202.00 гри. - 3 695 374.20 грн.), що підтверджується даними бухгалтерського обліку підприємства по рахунку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», а саме: станом на 30.09.2017 року рахується дебіторська заборгованість в сумі 3 871 827,80 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ «ЕРУ Трейдінг" не пізніше останнього дня місяця, в якому було отримано попередню оплату від покупця, повинен був скласти у відповідності до п.201.4 сг.201 ПКУ наступні податкові накладні:

-на суму 3 695 374.20 грн., в тому числі ІІДВ 615 895.70 грн., з урахуванням усього

обсягу постачання природного газу протягом вересня 2017 року ТОВ «Модуль-Україна»;

-на суму передоплати, що перевищує вартість поставленого природного газу у вересні 2017 року, в розмірі 3 871 827 грн., в тому числі ІІДВ 645 304,50 грн.

Натомість, як було зазначено представником відповідача під час апеляційного розгляду справи та встановлено з матеріалів справи, ТОВ «ЕРУ Трейдінг" у вересні 2017 року виписано податкові накладні: № 68 від 29.09.2017 на загальну суму 4 367 202,00 і рн., в тому числі І ІДВ 727 867,00 грн., та №34 від 30.09.2017 на загальну суму 3 695 374,20 гри., в тому числі І1ДВ 615 895,70 гри., всього на загальну суму ПДВ 1 343 762.70 грн.

Таким чином, ТОВ "ЕРУ Трейдінг" безпідставно складено податкову накладну №68 від 29.09.2017 на загальну суму 4 367 202,00 гри., в тому числі ПДВ 727 867,00 грн., оскільки станом на 30.09.2017 року сума попередньої оплати, отриманої від ТОВ «Модуль-Україна» за постачання природного газу по договору № 2/1020 від 21.06.2017 року становить 3 871 827 грн., в тому числі ПДВ 645 304,50 гри.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку підприємства по рахунку №631 «Розрахунки і вітчизняними постачальниками» (картка рахунку 631 за квітень 2016 - березень 2019 року по контрагенту ТОВ "ЕРУ Трейдінг", Договір №2/1020 від 21.06.2017) по розрахунках із ТОВ "ЕРУ Трейдінг" станом на 01.10.2017 рахувалась дебіторська заборгованість в розмірі 3871 827.80 грн.

Протягом жовтня 2017 року, позивачем здійснено оплату за природний газ в розмірі 3 495 374, 20 грн. відповідно до платіжних доручень:

-№ 24608 від 05.10.2017 на суму 495 374.20 грн.;

-№ 24733 від 10.10.2017 на суму 1 000 000.00 грп.;

-№24910 від 19.10.2017 на суму 1 000000,00 грн.;

-№ 25044 від 31.10.2017 на суму 1 000 000,00 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі природною газу від 31 жовтня 2017 року ГОВ «Модуль-Україна» в жовті 2017 року отримано від ТОВ «ЕРУ Трейдінг" природний газ в обсязі 415.426 тис.куб.м на загальну суму 3 572 665, 26 грн., в тому числі ПДВ 595 444, 21 грн.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку позивача по рахунку № 631 «Розрахунки і вітчизняними постачальника" (картка рахунку 631 за квітень 2016 - березень 2019 року по контрагенту ТОВ «ЕРУ Трейдінг", Договір №2/1020 від 21.06.2017) по розрахунках із ТОВ «ЕРУ Трейдінг" станом на 31.10.2017 рахувалась дебіторська заборгованість в розмірі 3 794 536, 74 грн.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ «ЕРУ Трейдінг" не пізніше останнього дня місяця, в яком) було отримано попередню оплат) від покупця, повинен був скласти у відповідності до п.201.4 статті 201 І1К України, податкову накладну:

-на загальну суму передоплати, отриманої у жовтні 2017 року в розмірі 3 495 374,20 грн., в тому числі ПДВ 582 562,37 грн., оскільки обсяг постачання природного газу у жовтні 2017 року складає 3 572 665.26 грн. при наявності попередньої оплати станом на 01.10.2017 року в сумі 3 871 827,80 грн.

Натомість, як встановлено під час апеляційного розгляду справи, ТОВ «ЕРУ Трейдінг» в жовтні 2017 року виписано податкову накладну з відміткою «зведена» №34 на загальну суму 3 572 665, 26 грн.. в тому числі ПДВ 595 444, 21 грн.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить ло висновку, що ТОВ «ЕРУ Трейдіш безпідставно складено податкову накладну №46 від 31.10.2017 на загальну суму 3 572 665,26 грн., в тому числі ПДВ 595 444, 21 гри., оскільки сума попередньої оплат, триманої від ТОВ «Модуль-Україна» за постачання природного газу по договору № 2/1020 від 21.06.2017 року в жовтні 2017 року складає 3 495 374,20 гри.

Згідно з пунктом 198.3 етапі 198 ГІК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПКУ, протяюм такого звітною періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), ввезенням товарів га/або необоротних активів на митну територію України.

Не відносяться до податковою кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг. не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - СР1ІН) податковими накладинми/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями,іншими документами ПК України).

При цьому, відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних Документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 11К України,

Згідно з пунктом 6 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України віл 28.01.2016 р, N21. дані, наведені в податковій звітності мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Відповідно до п.201.10 ст.201ПК України у разі допущенняпродавцем товарів послу і помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого покупця/продавця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову наклади) або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку зв`язку з придбанням таких товарі в/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік га фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення в частині даного порушення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач не складав податкові накладні.

Також, зазначив, що контролюючий орган не спростовує факт постачання позивачу природного газу та позивач не вчинив податкового правопорушення при господарських взаємовідносинах з ТОН «ЕРУ ТРЕЙДІНГ», адже порушень цього контрагента контролюючим органом встановлено не було, водночас вказані операції для цілей визначення податкового кредиту є фактично здійсненими та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, які спричинили реальні зміни майнового стану платника податків і без порушень ТОВ «Модуль-У країна».

Проте, такий висновок суду не відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 16 квітня 2020 року по справі №821/232/17: «... Системний аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави дія висновку про те, що подання платником заяви зі скаргою на постачальника з одночасним представленням первинних документів на підтвердження реальності виконання господарської операції з придбання товарів, робіт, послуг надає право такому платнику на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість й у разі порушення постачальником порядку заповнення та/або порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, у тому числі в разі невідповідності показників/реквізитів податкової накладної, вказаних постачальником при її реєстрації в Єдиному реєстрі. З цією метою законодавець надав покупцю можливість звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Також, судом першої інстанції визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.07.2019 .№000852/411 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 1392 804 гри та штрафними (фінансовими) санкціями г розмірі 348201 гри.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення в скасованій судом частині слугувало встановлене за результатом перевірки позивача невідображення у складі податкових різниць, що зменшують фінансовий результат до оподаткування, результатів планової перевірки, що підтверджується актом від 28.12.2012 .№3104/221/37863825 та постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.06.2018 по справі №822/711/13-а.

Відповідно до п.п.134.1.1 и.134.1 ст.134 11К України об`єктом оподаткування об`єктом оподаткування податковм на прибуток є прибуток із джерелом походження і України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку) визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень, (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних сіандартів фінансової звітності на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Відповідно до п.п. 140.4.2 п. 140.2 ст.140 11К України фінансовий результат до до оподаткування зменшується на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років.

Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу.

В суді апеляційної інстанції було з`ясовано, що в результаті перевірки встановлено, що сума від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років, що відображається у рядку 3.2.4. додатку РІ (Різниці) до Декларації з податку на прибуток, з врахуванням результатів попередньої планової виїзної перевірки ТОВ «Модуль-Україна» (акт від 28.12.2012 №3104/221/7863825) та постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.06.2018 року по справі №822 711/13-а, за півріччя 2018 року складає 23 187 451 гри.

За результатами попередньої планової виїзної перевірки Т0В «Модуль-Україна» встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 9 234 752 грн.. що стало підставою для винесення податкового повідомлення- рішення форми "П" №.0000042342 від 15.01.2013.

З матеріалів справи встановлено, що вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в судовому порядку в частій зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 7 737 799 гри.

Рішенням Хмельницької о окружного адміністративного суду від 06.02.2018 по справі №822 711 13-а позов задоволено. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.06.2018 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.

Відповідно до абз.4 п.56.18 ст.56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, у зв`язку із набранням законної сили постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.06.2018 колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що позивач зобов`язаний був відобразити зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за півріччя 2018 року в розмірі 7 737 799 гри.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Верховного Суду від 10.09.2019 в справі №822/711/13-а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.06.2018 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Верховного Суду від 22.07.2020 у справі №822/711/13-а було залишено в силі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.02.2018, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2020, якими, зокрема, визнано протиправним та скасовано №0000042342 від 15.01.2013 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 7 737 799грн.

При цьому судом першої інстанції не враховано, що на момент написання акта перевірки 24.06.2019 та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення 10.07.2019 у позивача існував обов`язок відобразити зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за півріччя 2018 року в розмірі 7 727 799 гри, так як постанова Вінницького апеляційного адміністративного від 25.06.2018 набрала законної сили та підлягала обов`язковому виконанню.

Враховуючи факт встановлення судом апеляційної інстанції відсутності в діях відповідача, під час прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, порушень норм Податкового законодавства колегія суддів приходить до висновку, що спірні податкові повідомлення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Судова колегія наголошує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Разом з тим судом першої інстанції не було враховано та не здійснено належного дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються спірних податкових повідомлень рішень з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів, у зв`язку з чим суд прийшов до помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області задовольнити.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 27 січня 2023 року.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Матохнюк Д.Б.