Постанова

від 25.01.2023 по справі 380/9027/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/9027/22 пров. № А/857/17192/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В.,

за участі секретаря судового засідання Вовка А.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року (головуючої судді Мричко Н.І., ухвалене у відкритому судовому засіданні о 14 год. 38 хв. в м. Львів повний текст рішення складено 03.11.2022) у справі №380/9027/22 за позовом Приватного акціонерного товариства «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» до Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» звернулося в суд з позовом до Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В1» №108/33-00-07-02 від 06.06.2022.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року позов задоволено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням Західне міжрегіональне управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, вказує про порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що за результатами перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ПП «Дор Мастер» робіт для ТзОВ «ПСП Кронос» та відповідно для позивача, у зв`язку з відсутністю достатньої кількості основних засобів, виробничих потужностей та трудових ресурсів для здійснення одночасно операцій у таких значних обсягах та у різних містах України, а тому представлені позивачем до перевірки первинні документи не підтверджують факту придбання послуг, не є свідченням реальності господарських операцій та містять недостовірні дані щодо змісту господарських операцій.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні 11.01.2023 апеляційного розгляду справи представник відповідача Палій М.В. апеляційну скаргу підтримала з підстав зазначених у скарзі надала пояснення щодо проведеної перевірки позивача та вказала про вчинені порушення, які зафіксовані в акті перевірки ПАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар», просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача Кальмук Т.В. в судовому засіданні 11.01.2023 проти апеляційної скарги заперечив, надав пояснення щодо апеляційних вимог контролюючого органу, вказав про необґрунтованість викладених мотивів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки в судовому засіданні 11.01.2023 оголошувалася перерва до 25.01.2023 та сторонами були надані всі пояснення у справі в апеляційному суді, а тому враховуючи, що особи, які беруть участь у справі в судове засідання апеляційного суду не з`явилися та належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 КАС України, не перешкоджає судовому розгляду. Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що у період з 21.01.2022 по 10.02.2022 посадові особи Західного міжрегіонального управління ДПС провели документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, а тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами чого склали акт від 17.02.2022 №35/33-00-07-02/22415322 (далі акт перевірки від 17.02.2022), в якому зафіксовано порушення позивачем: - пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі ПК України), в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість всього у сумі 942283,06 грн. за листопад 2021 року, що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на суму ПДВ 942283,06 грн., та як наслідок вплинуло на завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2021 року на суму 942283,06 грн.; - пункту 200.4 статті 200 ПК України завищено суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за листопад 2021 року на загальну суму 1126479,11 грн.

На підставі акта перевірки від 17.02.2022 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.06.2022 №108/33-00-07-02, яким за порушення ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 942283,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 235571,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянтів, що викладені у апеляційних скаргах, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 вказаного Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 вказаного Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до пункту 137.1 статті 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 вказаного Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 вказаного Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 вказаного Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 статті 193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 вказаного Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 вказаного Кодексу.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).

У пункті 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 вказаного Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 вказаного Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Не підлягає бюджетному відшкодуванню сума від`ємного значення, до розрахунку якої включено суми податку, сплачені отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг, які використані або будуть використані в операціях з першого постачання житла (об`єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта житлової нерухомості. Суми такого від`ємного значення зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду до її повного погашення податковими зобов`язаннями;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог вказаного Положення.

Пункт 2 вказаного Положення передбачає, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон № 996-XIV) встановлює, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз норм ПК України свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків визначив податковий кредит з податку на додану вартість, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Господарські операції для цілей визначення об`єкта оподаткування податку на додану вартість мають бути не лише фактично здійсненими, а й підтвердженими належними та допустимими первинними документами і доказами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентом, та є підставою для формування даних податкового обліку платника податків.

Податкові органи, вказуючи про порушення, допущені платником податків, повинні спростовувати реальність здійснення спірної угоди (операції) за допомогою доведення фактів виконання зобов`язань за угодою (операції) іншою особою, ніж особа, яка є стороною договору, укладеного з платником податків, і (або) яким зобов`язання по виконанню угоди (операції) передано за договором або законом, та (або) доведення фактів, які свідчать про те, що зобов`язання, передбачене спірною угодою (операцією), виконано платником податку самостійно.

Колегія суддів враховуючи фінансово-господарські взаємовідносини ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» з ТзОВ «Будівельна група «Укр-Буд» та ТзОВ «ПСП Кронос» встановила наступні обставини.

10.08.2021 між ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» (Замовник) та ТзОВ «Будівельна група «Укр-Буд» (Підрядник) укладено договір підряду №10082021 БГУ, згідно з умовами якого за завданням Замовника Підрядник зобов`язується якісно і обумовлені строки та терміни у відповідності до проектно-кошторисної та дозвільної документації виконати роботи з будівництва (спорудження) об`єкта будівництва Будівництво Котельної, вид будівництва нове будівництво, а Замовник зобов`язаний прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх вартість.

Згідно з підпунктом 1.4 пункту 1 договору місце будівництва: с. Довге, Стрийського р-ну, Львівської обл. Кадастровий номер земельної ділянки 4625386400:08:000:0400.

Відповідно до підпункту 3.2 пункту 3 договору загальна договірна ціна складає 12000000,00 грн та крім того податок на додану вартість у розмірі 2400000,00 грн., що разом складає 14400000,00 грн.

01.09.2021 між ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» та ТзОВ «Будівельна група «Укр-Буд» укладено акт прийому-передачі майданчика для виконання будівельно-монтажних робіт на території ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» від 01.09.2021.

06.09.2021 Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області зареєстрував повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 01.09.2021, подане ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар», що підтверджується витягом з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

29.10.2021 між ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар», ТзОВ «Будівельна група «Укр-Буд» та ТзОВ «ПСП Кронос» укладено договір про заміну сторони за договором підряду № 10082021 від 10.08.2021, відповідно до якого ТзОВ «Будівельна група «Укр-Буд», що є Підрядником за договором підряду № 10082021 від 10.08.2021, передає, а ТзОВ «ПСП Кронос» приймає на себе всі права та обов`язки ТзОВ «Будівельна група «Укр-Буд», передбачені Договором підряду та стає Підрядником за Основним договором.

Додатковою угодою №1 від 29.10.2021 до договору підряду № 10082021 БГУ від 10.08.2021 ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» та ТзОВ «ПСП Кронос» внесені зміни в умови оплати послуг. Так, сторони, серед іншого, визначили, що: - оплата вартості виконаних робіт здійснюється Замовником протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами Актів виконаних робіт; - замовник здійснює оплату 20% від загальної вартості робіт протягом 5 банківських днів з дати укладення Договору про заміну сторони за договором підряду №10082021 від 10 серпня 2021 року.

ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» здійснило передоплату ТзОВ «ПСП Кронос» за будівництво котельні згідно з рах. №50 від 21.10.2021 у розмірі 2400000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 29.10.2021 № 13166.

Згідно з підписаними Замовником (ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар») та Підрядником (ТзОВ «ПСП Кронос») довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) та актом №1 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за жовтень 2021 року вартість будівельних робіт становить 5653698,37 грн.

ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» здійснило оплату ТзОВ «ПСП Кронос» за виконані роботи по будівництву котельні згідно з рах. №50 від 21.10.2021 у розмірі 253698,37 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 02.11.2021 № 13204.

Додатково для підтвердження реальності господарських операцій за договором підряду від 10.08.2021 №10082021 БГУ позивач надав: - договір про надання послуг на здійснення технічного нагляду від 10.08.2021 №10082021ЖДМ, укладений між ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» (Замовник) та інженером технічного нагляду Жовтухою Дмитром Миколайовичем (Виконавець), згідно з умовами якого Замовник доручає, в Виконавець приймає на себе зобов`язання у відповідності із вимогами ДБН, ТУ, ДСТУ тощо та проектно-кошторисної документації надавати послуги по здійсненню технічного нагляду за якістю виконання будівельних робіт та їх приймання на об`єкті Замовника: Будівництво окремо стоячої парової котельні для виробничих потреб в селі Довге, Стрийського району, Львівської області; - акти прийому передачі наданих послуг до договору про надання послуг на здійснення технічного нагляду № 10082021 ЖДМ від 10.08.2021: № 1 від 31.08.2021, № 2 від 30.09.2021, № 3 від 31.10.2021; - платіжні доручення № 12438 від 17.09.2021, № 12852 від 12.10.2021, № 13205 від 02.11.2021 щодо проведення оплати послуг за договором про надання послуг на здійснення технічного нагляду від 10.08.2021 №10082021ЖДМ.

Окрім цього, здійснення Підрядником відповідних будівельних робіт підтверджується актами на закриття прихованих робіт від 02.09.2021, 05.09.2021, 06.09.2021, 07.09.2021, 11.09.2021, 15.09.2021, 16.09.2021, 17.09.2021, 18.09.2021.

Позивачем вказано, що під час виконання робіт з улаштування основи щебеневої під фундаменти, проводилось визначення значення статичного модуля деформації штамповим методом, в рамках будівництва окремо стоячої парової котельні для виробничих потреб в с. Довге, Стрийського р-ну, Львівської обл., за результатами чого, ФОП ОСОБА_1 склав Протокол випробувань від 17.09.2021, у якому містяться фотографії із будівельного майданчика, які відображають стан будівництва котельні станом на 17.09.2021, та у якому зазначено, що випробування виконувались на замовлення ТзОВ «Будівельна група «Укр-Буд» та у присутності головного інженера замовника ОСОБА_2 .

Позивачем зазначалося, що контролюючим органом не врахувано, що до заміни сторони за договором підряду № 10082021 БГУ від 10.08.2021, роботи виконувались генпідрядником ТзОВ «Будівельна група «Укр-Буд», у якої на субпідряді роботи виконувала компанія ПП «ДорМастер», а з Журналу реєстрації перепусток вбачається, що для працівників даної компанії було видано 31 перепустку, а саме: - 09.09.2021 - три перепустки, запис № 832, 833, 834; - 15.09.2021 - одна перепустка, запис № 872; - 20.09.2021 - дев`ять перепусток, запис № 878-886; - 29.09.2021 - три перепустки, запис № 897, 898, 900; - 05.10.2021 - дві перепустки, запис № 915, 916; - 08.10.2021 - одинадцять перепусток, запис № 944-954; - 13.10.2021 - дві перепустки, запис №984, 985; - 20.10.2021-три перепустки, запис № 1012, 1013, 1014.

Окрім перепусток, доказом підтвердження виконання робіт працівниками підрядників за Договором підряду є інформація із Журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» від 23.02.2021, з якого вбачається проведення вступного інструктажу з питань охорони праці для наступних працівників, які виконували роботи за Договором підряду: - 16.08.2021 - для сімох працівників ТОВ «Будівельна компанія «Укр-Буд», запис № 390-396; - 19.08.2021 - для одного працівника ТОВ «Будівельна компанія «Укр-Буд», запис №401 - 24.10.2021 - для трьох працівників ТОВ «ПСП Кронос», запис № 834, 835, 836; - 24.12.2021 - для одного працівника ТОВ «ПСП Кронос», запис №831.

Апелянта вказує про порушення позивачем пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, у зв`язку із встановленням неможливості фактичного здійснення ПП «Дор Мастер» робіт для ТзОВ «ПСП Кронос» та відповідно до позивача, у зв`язку з відсутністю достатньої кількості основних засобів, виробничих потужностей та трудових ресурсів для здійснення одночасно операцій у таких значних обсягах та у різних містах України, що на думку колегії суддів є необґрунтованими доводами з урахуванням наступного.

Так, в акті перевірки від 17.02.2022 встановлено, що згідно з договором від 23.09.2021 №2-ОСК/09-21 про заміну сторони за договором субпідряду від 12.08.2021 №СУБ-10082021, укладеним між ТзОВ «ПСП Кронос» (Сторона 1), ТзОВ «Будівельна група «Укр-Буд» (Сторона 2) та ПП «Дор Мастер» (Сторона 3), Сторона 2, що є підрядником за основним договором передає, а Сторона 3 приймає на себе всі права та обов`язки Сторони 2, передбачені основним договором та стає підрядником за основним договором.

Тобто ПП «Дор Мастер» було підрядником ТзОВ «ПСП Кронос», яке, в свою чергу, у взаємовідносинах з позивачем виступало підрядником. Отже, між позивачем та ПП «Дор Мастер» фактично не було жодних господарських правовідносин, таке лише було суб`єктом господарювання у ланцюгу постачання.

З огляду на вказане, посилання відповідача не неможливість фактичного здійснення ПП «Дор Мастер» робіт для ТзОВ «ПСП Кронос» та відповідно до позивача, у зв`язку з відсутністю достатньої кількості основних засобів, виробничих потужностей та трудових ресурсів для здійснення одночасно операцій у таких значних обсягах та у різних містах України суд відхиляє виходячи з того, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду у постанові від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а.

Суд зазначає, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема відшкодування сплаченого ПДВ у складі ціни придбаного товару. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь - яких дій на предмет перевірки податкової «доброчесності» контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо) в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової «надійності» такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

Відповідач не надав доказів, які б свідчили про не вжиття позивачем належних та достатніх дій щодо його обізнаності на предмет податкової «надійності» ТзОВ «ПСП Кронос».

Таким чином, при виборі контрагента позивач проявив належну обачність. В свою чергу, відповідач не надав належних і достатніх доказів, які дозволяють зробити висновок про безпідставність одержаної податкової вигоди за взаємовідносинами позивача з ТзОВ «ПСП Кронос».

Враховуючи досліджені судом первинні документи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що зміст господарських операцій, проведених позивачем із ТзОВ «ПСП Кронос» розкрито, а надані документи підтверджують реальність господарських відносин суб`єктів господарювання, які спрямовані на одержання економічного ефекту у результаті господарської діяльності, а тому позивачем правомірно зараховано за результатами проведеної господарської операції із ТзОВ ПСП Кронос 942283,06 грн. до сум податкового кредиту.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що зазначені відповідачем в акті перевірки порушення позивачем пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України не відповідають фактичним обставинам справи, а відтак і зменшення оскарженим податковим повідомленням-рішенням суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 942283,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 235571,00 грн є безпідставним.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На думку суду, доказів, які б могли спростувати дані обставини відповідач суду не надав, наведені ним аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Доводи відповідача ґрунтуються виключно на припущеннях щодо недоцільності таких дій під час укладення договорів, а не на дослідженні первинних документів, складених за результатами здійснення господарських операцій та на підставі яких платником податку сформовані спірні суми валових витрат.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, апелянтом не подано обґрунтованих доводів на спростування зазначеного судом, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, а доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 27 листопада 2018 року по справі № 804/8024/14 та від 13 червня 2019 року по справі №813/810/16, від 08 серпня 2019 року по справі № 810/7082/14, від 20 вересня 2019 по справі №825/49/15-а, від 15 лютого 2022 року по справі №826/13639/16, від 27 травня 2022 року по справі № 300/1565/19, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу «Інтерсплав проти України» у рішенні від 09.01.2007, вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються при визначенні фінансового результату, та права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів (у тому числі й у ланцюгу постачання) та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, встановлено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06).

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, наприклад, рішення Європейського суду з прав людини у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року. «Булвес АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» мас широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того. Європейський суд з прав людини також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» Європейський суд з прав людини, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржників.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року у справі №380/9027/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді Р.Й. Коваль

В.В. Гуляк

Повний текст постанови складено 01.02.2023