Постанова
від 24.01.2023 по справі 380/5122/22
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/5122/22 пров. № А/857/15057/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Пліша М.А.,

за участі секретаря судового засідання Гранат В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року (суддя Сподарик Н.І., м. Львів, повне судове рішення складено 26 вересня 2022 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР-ЗАХІД" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР-ЗАХІД" (далі ТОВ "ЛІДЕР-ЗАХІД") у березні 2022 року звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі ГУ ДПС у Львівській області), в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області №496/13-01-07-02 від 19.01.2022; вимогу про сплату боргу (недоїмки) №497/13-01-07-16 від 19.01.2022; рішення №498/13-01-07-16 від 19.01.2022; податкове повідомлення рішення №499/13-01-07-16 від 19.01.2022; податкове повідомлення рішення №500/13-01-07-16 від 19.01.2022. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що відповідно до положень абз.1 п.52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (далі ПК України) щодо проведення документальної планової перевірки позивача було встановлено мораторій на проведення відповідної перевірки податковим органом на підставі ст.77 ПК України, а положення Постанови КМУ від 03.02.2021 №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» не мають вищої юридичної сили над положеннями абз.1 п.52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України, тому вважає, дії ГУ ДПС у Львівській області щодо проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» протиправними. Окрім цього вказує, що не погоджується з висновками акта перевірки щодо порушення відповідних положень ПК України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень ПК України при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість є хибними, базуються виключно на суб`єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами. Також зазначає, що сам факт наявності вироків не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого необхідно перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення та комплексно досліджувати всі складові господарських операцій з урахуванням обставин, установлених у вироках, які набули законної сили. З огляду на таке, вважає оскаржувані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а висновки, викладені в акті перевірки такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування апеляційних вимог стосовно проведення документальної виїзної перевірки ТОВ ЛІДЕР-ЗАХІД у період дії карантину зазначає, що податковим органом було взято до уваги публічний інтерес щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень. Зазначає, що позивачем всупереч вимог ПК України під час проведення перевірки не було підтверджено: первинними документами зміст та мету господарських операцій з контрагентами: ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 ; наявність у контрагентів позивача необхідних трудових та матеріальних ресурсів для фактичного надання послуг в обмежені проміжки часу в різних областях України, виходячи з задекларованих в звітах їх обсягів та специфіки;до перевірки представлено дефектні акти наданих послуг, в яких не відображено: детальний опис послуг, кількість людино/годин на проведення досліджень для збору інформації, що передбачено умовами договорів, у зв`язку з чим неможливо зрозуміти повністю зміст та об`єм наданих послуг. Щодо податкового повідомлення-рішення від 19.01.2022 №2496/13-01-07-02, яким донараховано 3107295,75 грн грошового зобов`язання з податку на прибуток, зазначив, що проведеною перевіркою було встановлено обставини не відображення бухгалтерській та податковій звітності позивача коштів, які були спрямовані на виплату на інші розрахункові рахунки та готівкою працівникам позивача у сумі 7675800 грн, такі були встановлені ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 27.08.2021 у справі №450/2043/21. В ході перевірки також встановлено, що дані суми не були відображені в звіті про фінансові результати підприємства та декларації з податку на прибуток за 2019-2020 роки та не приймали участі у визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток. Також зазначив, що у дефектних актах наданих послуг від ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 ,ФОП ОСОБА_3 ,ФОП ОСОБА_4 ,ФОП ОСОБА_5 ,ФОП ОСОБА_6 ,ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 відсутні обов`язкові реквізити, які повинні мати первинні документи: посади і прізвища осіб, відповідальних за приймання даних послуг, адресу складання актів, місце надання послуг; у вказаних актах не відображено детального опису, асортименту, кількості, вартості та порядку надання послуг (робіт); до перевірки не представлено звітів про хід виконання доручень та замовлень, відсутні узгоджені відповідні додатки до Договорів. З урахуванням зазначеного, перевіркою не встановлено факту надання вищенаведеними контрагентами робіт, послуг на адресу ТзОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД», а виписані вказаними контрагентами для ТзОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» первинні документи про здійснення господарських операцій, є такими, що фактично не відбулись. Щодо податкового повідомлення-рішення від 19.01.2022 №499/13-01-07-16, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 1495947,03 грн та податкового повідомлення-рішення від 19.01.2022 №500/13-01-07-16, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір у сумі 115137 грн, зазначив, що перевіркою встановлено, що ТзОВ ««ЛІДЕР-ЗАХІД» протягом січня-грудня 2020 року здійснило виплату своїм працівникам на неосновні розрахункові рахунки, а також готівкою доходів на загальну суму 7675800,00 грн, не утримавши та не перерахувавши при цьому податок на доходи фізичних осіб в розмірі 1381644,00 грн а також військовий збір в розмірі 115137,00 грн. Вказаний факт підтверджений ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 27.08.2021 у справі №450/2043/21. Щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.01.2022 №497/13-01-07-16 на суму боргу 1688676,00 грн, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.01.2022 №498/13-01-07-16, яким застосовано штрафні санкції у сумі 844338,00 грн, зазначено, що перевіркою повноти відображення у звітності за період з 01.10.2017 по 30.09.2021 сум нарахованої заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок встановлено не відображення в звітах по єдиному соціальному внеску за період січень-грудень 2020 року сум доходів, виплачених на користь працівників ТзОВ «Лідер-Захід» в розмірі 7675800,00 грн, на неосновні розрахункові рахунки відкриті працівниками підприємства, а також готівкою. Проте, позивачем при здійсненні кримінального провадження було здійснено сплату єдиного внеску в сумі 1688676,00 грн, що підтверджено дорученням АТ АКБ «Львів» від 25.05.2021 №4927, однак така сплата не знайшла свого підтвердження у звітності по єдиному соціальному внеску за період січень-грудень 2020 року, тобто дана сума ним не задекларована. Відповідно, не пройшло нарахування у базах даних ДПС України щодо нарахувань ЄСВ.

Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивач ТОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» зареєстроване у встановленому законодавством порядку, як юридична особа 27.11.2013 за реєстраційним номером 1000000006722, за адресою: 81130, Львівська область, Львівський район, с. Сокільники, вул. Стрийська, 20; код ЄДРПОУ 38994526, що підтверджується Інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що розміщена на офіційному сайті Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch), набуло правового статусу суб`єкта господарювання юридичної особи, як платник податків, зборів (обов`язкових платежів), знаходиться на обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області з 27.11.2013 за №132313188715.

ТОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» є платником: по податку на прибуток; по податку на додану вартість; по податку з доходів фізичних осіб; по єдиному податку соціального внеску; по військовому зборі; по екологічному податку.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основні види діяльності ТОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» по КВЕД є: 47.73 Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах; 46.46 Оптова торгівля фармацевтичними товарами; 47.74 Роздрібна торгівля медичними й ортопедичними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.75 Роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними при належностями в спеціалізованих магазинах; 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність;

63.91 Діяльність інформаційних агентств; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 73.11 Рекламні агентства; 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; 53.20 Інша поштова та кур`єрська діяльність.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 24.11.2021 №12988, 12989, 12990, 12991, 12992, 12993 виданих Головним управлінням ДПС у Львівській області згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20; п.п.75.1.2 п. 75.1 ст.75, ст.77; п. 82.1 ст.82 Податкового кодексу України, планом-графіком проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2021рік, наказом ГУ ДПС у Львівській області від 12.11.2021 №3585-ПП «Про проведення документальної виїзної перевірки» працівниками ГУ ДПС у Львівській області проведена планова документальна виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2018 по 30.09.2021.

За результатами перевірки складено акт від 29.12.2021 №24843/13-01-07-02/38994526, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI, п. 7 П(С)БО15 «Дохід», в результаті чого занижено податок на прибуток на зальну суму 2930230,00грн, в тому числі IV квартал 2018року - 20700,00грн, І квартал 2019року 123344,00грн, ІІ квартал 2019року 21600,00грн, ІІІ квартал 2019року 40851,00грн, IV квартал 2019року 94320,00грн, І квартал 2020року 407448,00грн, ІІ квартал 2020року 329364,00грн, ІІІ квартал 2020року 380772,00грн, IV квартал 2020року 695022,00грн, І квартал 2021року 105300,00грн, ІІ квартал 2021року 244899,00грн, ІІІ квартал 2021року 466610,00грн;

- пп.163.1 ст.163, пп.164.1, пп.164.2.1 пп.164.2 ст.164, пп.168.1.1 пп.168.1.2 п. 168.1.2 п. 168.1 ст.168 . п.167.1 ст.167, п.171.1 п.171.2 «а» ст.171 ПК України від 02.12.2010 №2756-УІ (із змінами та доповненнями) не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб протягом січня-грудня 2020року в сумі 1381644,00 грн;

-пп.168.1.1, пп.168.1.2,пп.168.1.5 п.168.1ст.168, п.171.1ст.171, п.176.2 ст.176 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ із змінами та доповненнями, не сплачено (не перераховано) податок на доходи фізичних осіб за 2019рік в сумі 45009,98грн;

-п.п.168.1.1. п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176, п.п.1.5 п.п.1.6 п.16-1 підрозділу10 розділу XX Перехідних положень ПК України від 02.12.2010 №2755- VI із змінами та доповненнями, не утримано та не перераховано до бюджету військового збору протягом січня-грудня 2020року в сумі 115137,00грн;

-п.1 ч.1 ст.7, ч.2 ст.9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями не нараховано та не відображено у податковій звітності суми єдиного внеску в розмірі 1688676,00грн із доходів, виплачених на користь працівників протягом січня - грудня 2020року;

- п.51.1 ст. 51 та ч.б п. 176.2 ст.176 ПК України - подання недостовірних відомостей про суми виплачених доходів в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за І - IV кв. 2020року;

-встановлено сплату єдиного соціального внеску по кримінальному провадженні №32021140000000022, внесеному до ЄРДР 25.02.2021 в сумі 1688676,00грн та виплату не облікованих доходів готівкою працівникам підприємства на суму 7675800,00грн без відповідного відображення у бухгалтерській та податковій звітності Товариства.

Також вказаним актом встановлено, що фактично ТОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 і складено первинні документи (договори, акти здачі-приймання робіт (надання послуг)) всупереч норм ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704. Оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідного акта, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутні господарські операції як певні дії або події у визначені абзацом 5 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в основі яких має бути дійсний рух певного активу.

Акт перевірки підписано головним бухгалтером ТОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» ОСОБА_10 із запереченнями.

На підставі акта перевірки від 29.12.2021 №24843/13-01-07-02/38994526 податковий орган 19.01.2022 прийняв: - податкове повідомлення-рішення від 19.01.2022 №496/13-01-07-02, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 3107295,75 грн.; - податкове повідомлення-рішення від 19.01.2022 №499/13-01-07-16, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 1495947,03 грн.; - податкове повідомлення-рішення від 19.01.2022 №500/13-01-07-16, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір в сумі 119934,38 грн;

- рішення №498/13-01-07-16 від 19.01.2022 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано до ТзОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» штрафні санкції в розмірі 844338,00грн; - вимогу про сплату боргу (недоїмки) №497/13-01-07-16 від 19.01.2022 на суму 1688676,00 грн

Вважаючи, що у контролюючого органу не було правових підстав для прийняття рішень, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в спірному випадку перевірка позивача призначена та проведена з порушенням норм ПК України під час дії мораторію, а також те, що відповідач не довів наявності порушень, зазначених в акті перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області №496/13-01-07-02, №499/13-01-07-16 та №500/13-01-07-16 від 19.01.2022, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №497/13-01-07-16 від 19.01.2022; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №498/13-01-07-16 від 19.01.2022, тому такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, в тому числі, стосовно реєстрації податкової накладної, регулюються нормами ПК України.

Статтею 62 ПК України визначено, що одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до вимог п.п.5.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до ст.77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування, затвердження плану-графіка та внесення змін до нього, а також перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Внесення змін до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік допускається не частіше одного разу в першому та одного разу в другому кварталі такого року, крім випадків коли зміни пов`язані із змінами найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок.

Документальна перевірка платника податків, який був включений до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік внаслідок внесення змін у такому році (інших ніж зміни найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок), може бути розпочата не раніше 1 липня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у першому кварталі такого року і не раніше 1 жовтня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у другому кварталі такого року.

Оновлений план-графік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 числа останнього місяця кварталу (у випадках змін найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок - до 30 числа місяця, що передує місяцю, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки).

Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 4,45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу.

Забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов`язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам податку з доходів фізичних осіб та зобов`язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

У разі планування перевірок одного й того самого платника податків контролюючими органами та органами державного фінансового контролю у звітному періоді такі перевірки проводяться зазначеними органами одночасно. Порядок координації проведення таких перевірок та залучення до перевірок інших органів, передбачених законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Суд першої інстанції вважав, що податкові органи позбавлені можливості проводити податкову перевірку у зв`язку з дією норм п.522 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положенні ПК України.

Податковий орган в обґрунтування апеляційних вимог стосовно проведення документальної виїзної перевірки ТОВ ЛІДЕР-ЗАХІД у період дії карантину зазначає, що податковим органом було взято до уваги публічний інтерес щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині з огляду на наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-IX внесено зміни до ПК України, зокрема підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 52-2, яким установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України корона вірусної хвороби (COVID-19), крім: - документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; - документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту78.1 статті 78 цього Кодексу; - фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: - обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; - цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; - обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; - здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2,80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України корона вірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України корона вірусної хвороби (COVID-19).

Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18.03.2020 та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України корона вірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.

На період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України корона вірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Дію карантину введено постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» продовження дію карантину з 19.12.2020 до 28.02.2021. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 №104 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" продовжено дію карантину до 30.04.2021 (період в який було прийнято оскаржуваний наказ). Постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2021 №405 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» продовжено дію карантину до 30.06.2021. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2021 №611 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» продовжено дію карантину до 31.08.2021. 11.08.2021 Кабінетом Міністрів України прийнято рішення про продовження адаптивного карантину, а також продовження режиму надзвичайної ситуації до 01.10.2021 . Постановою Кабінету Міністрів України №981 від 22.09.2021 продовжено дію карантину до 31.12.2021.

Під дію мораторію, передбаченою вказаною нормою ПК України, попадають планові перевірки.

Апелянт, як на наявність підстави для проведення перевірки, посилається на введення в дію постанови Кабінету Міністрів України «Про скорочення строку дії обмежень в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» №89 від 03.02.2021, за якою відповідачу дозволено здійснювати документальні перевірки, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 ПК України.

Проте, норма п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України в частині обмежень на проведення планових перевірок є чинною та наразі не скасована. Жодних змін до неї законодавцем не вносилось. Карантин також діє.

Відповідно до п. 2.1 ст.2 ПК України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 5.2. ст.5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України є нормою вищої юридичної сили ніж постанова Кабінету Міністрів України №89 від 03.02.2021 і суперечить останній, тому, у відповідності до п.5.2 ПК України, саме норми ПК України підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Змінити норми, встановлені ПК України, в тому числі і щодо зміни строків та компетенції проведення документальної планової виїзної перевірки можливо лише шляхом внесення відповідних змін до ПК України, як це передбачено п.2.1 ст.2 ПК України.

Отже, за наявності чинної норми пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України, прийняття наказу ГУ ДПС у Львівській області від 12.11.2021 №3585-ПП про проведення документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР-ЗАХІД» у період дії карантину суперечить вимогам податкового законодавства, а тому є протиправним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 дійшла висновку, що якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Велика Палата Верховного Суду також вказала, що підставами для скасування рішень, прийнятих за підсумками перевірки, є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

За правовим висновком, сформульованим Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

З урахуванням наведеного, обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки входить до предмету доказування для цілей вирішення спору, й підлягає першочерговому дослідженню.

Оскільки доказом правомірності оскаржуваних рішень зі сторони контролюючого органу є акт документальної планової перевірки, складений в період коли відповідач не мав законних підстав на проведення такої перевірки, то даний акт не може бути прийнятий і оцінений як допустимий доказ, через передчасність проведення перевірки.

Отже, з урахуванням того, що при оскарженні рішень контролюючого органу, прийнятих за наслідками податкової перевірки, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких рішень, і таким підставам позову, за їх наявності, суд повинен надавати правову оцінку в першу чергу, тому суд вважає, що встановлені обставини щодо неправомірності проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої й були прийняті спірні рішення, є достатніми для висновку про їх протиправність.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 27.05.2021 у справі №320/2460/19 та від 29.07.2021 у справі №320/2460/19.

Крім того, у постанові від 28.10.2021 у справі №810/3099/18, окрім наведених вище висновків, Судова палата з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що наслідки перевірки, яка не мала бути призначена і проведена, якби відповідач діяв відповідно до вимог законодавства, є також незаконними і не можуть створювати правових наслідків такої.

За таких обставин, оскільки порушення порядку проведення контрольного заходу позбавило суд можливості прийняти акт перевірки як допустимий доказ, висновки відповідача про наявність в діях позивача порушень норм податкового законодавства є передчасними, а тому оскаржувані рішення є неправомірними.

Як вірно вказує суд першої інстанції, внаслідок того, що прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.01.2022 №496/13-01-07-02, №499/13-01-07-16, №500/13-01-07-16, рішення №498/13-01-07-16 від 19.01.2022 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, вимога про сплату боргу (недоїмки) №497/13-01-07-16 від 19.01.2022 за результатами проведеної перевірки з недодержанням вимог п.52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положенняПК України, тому останні підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Стосовно встановлених податковим органом під час перевірки порушень позивачем законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки від 29.12.2021 №24843/13-01-07-02/38994526, а тому слід дослідити обґрунтованість таких висновків контролюючого органу.

Як вірно зазначає суд першої інстанції, з матеріалів справи вбачається що зв`язок у скерованих запитах контролюючого органу на адресу позивача і відсутності відповіді на такі свідчить, що контролюючий орган здійснив перевірку без з`ясування фактичних обставин у справі.

Стосовно донарахованих податкових зобов`язань з ПДВ та податку на прибуток.

Апелянт вважає висновки суду першої інстанції в цій частині неправильними, оскільки позивачем всупереч вимог ПК України під час проведення перевірки не було підтверджено: первинними документами зміст та мету господарських операцій з контрагентами: ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 ; наявність у контрагентів позивача необхідних трудових та матеріальних ресурсів для фактичного надання послуг в обмежені проміжки часу в різних областях України, виходячи з задекларованих в звітах їх обсягів та специфіки; до перевірки представлено дефектні акти наданих послуг, в яких не відображено: детальний опис послуг, кількість людино/годин на проведення досліджень для збору інформації, що передбачено умовами договорів, у зв`язку з чим неможливо зрозуміти повністю зміст та об`єм наданих послуг.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.22.1 ст.22 ПК України, об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Як встановлено положеннями п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

У п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пункт 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 (далі - Положення №88) також зазначає, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 3.4 Положенням № 88, інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерських звітів, порядок складання яких встановлюється відповідною інструкцією.

Отже первинні документи оформлюються у порядку, передбаченому Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-XIV із змінами та доповненнями та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88 із змінами та доповненнями.

Згідно з п.44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно з п. 5 П (С)БО 16 «Витрати» витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Відповідно до пункту 7 П (С)БО 16 «Витрати» витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені

Згідно з пунктом 10 П (С)БО 15 «Дохід», дохід, пов`язаний з наданням послуг, визнається, виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції. Результат операції з надання послуг може бути достовірно оцінений за наявності всіх наведених нижче умов: можливості достовірної оцінки доходу; імовірності надходження економічних вигод від надання послуг; можливості достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу; можливості достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для їх завершення.

Аналіз положень п.п.44.1, 44.2 ст. 44, п.134.1 ст.134 ПК України свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Визначення нового розміру податку на прибуток для підприємства може бути здійснено й податковим органом. Але, у цьому разі, податковий орган має дотримуватися порядку, встановленого Податковим кодексом України. За таких підстав обчисленню грошового зобов`язання за податком на прибуток та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток має передувати складання фінансової звітності підприємства з зазначенням правильних показників, які отримані під час податкової перевірки. При цьому податковий орган на підставі доказів, що відповідають ст. 83 цього Кодексу має встановити та описати в акті перевірки відповідно до яких норм національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (міжнародних стандартів фінансової звітності) слід було складати підприємству фінансову звітність; яких порушень цих керівних документів припустився платник податку.

За змістом абз.11 ч.1 ст.1, ч.ч. 1 та 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми);дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Аналіз вказаних норм законів свідчить, що показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що передбачено у п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України.

До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону. Зазвичай обліковий працівник не має права відмовити у реєстрації первинного документу, що надійшов на підприємство. За такою презумпцією податковий орган встановивши, що певний первинний документ не мав бути облікований, має навести підстави для такої відмови та підтвердити ці обставини зібраними під час перевірки доказами.

Зокрема нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, які базуються лише на податковій інформації без належного дослідження усіх первинних документів позивача.

Відповідно до ст.83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені Податковим кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Слід зауважити, що будь-які документи (у тому числі договори, акти, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством, а для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Верховним Судом у постанові від 13.03.2018 у справі №809/1062/17 зроблено висновок про обґрунтованість відхилення доводів контролюючого органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій позивача, зважаючи на те, що вони ґрунтуються виключно на припущеннях, які в свою чергу базуються на узагальненій податковій інформації без дослідження первинних документів позивача. При цьому, можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не може свідчити про відсутність у позивача права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких, сформовано позивачем податковий кредит.

Згідно з абз.1-5 п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно п. 201.1 ст. 201 та/або п.192.1 ст.192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Згідно з актом перевірки підставою для донарахувань податкових зобов`язань, слугувало те, що згідно з ІТС «Податковий блок», податкової інформації та Єдиного державного реєстру судових рішень наявна негативна інформація по контрагентами-постачальниками з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 у зв`язку із чим, ТзОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» не підтверджено факт придбання товарів, робіт, послуг у вищезазначених контрагентів-постачальників та можливість самостійного їх виконання.

У постанові від 13.10.2020 у справі № 0340/1408/18 Верховним Судом зазначено, що виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються при визначенні фінансового результату, та права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у постачальників контрагента чи у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самі по собі не можуть бути самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність недоліків у первинних документах може свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 01.10.2018 по 30.09.2021 ТзОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» задекларовано в рядку 01 декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків визначений за правилами бухгалтерського обліку» у сумі 1510581999,00 грн

Перевіркою відображених у рядку 01 декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» показників за період з 01.10.2018 по 30.09.2021 встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із реалізації в роздрібній торгівлі фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах (аптеках, аптечних пунктах), отримані відсотки банку, знижки (бонуси) від постачальників, маркетингові послуги, дохід від реалізації оборотних активів, тощо.

Перевіркою повноти визначення задекларованих ТзОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» показників у рядку 01 Декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» за період з 01.10.2018 по 30.09.2021 встановлено їх заниження всього на суму 7675800,00грн, в тому числі за 1 квартал 2020 року на суму 1733600,00грн; 2 квартал 2020 року на суму 1779800,00грн; 3 квартал 2020року на суму 1808400,00грн; 4квартал 2020року на суму 2354000,00 грн

Висновки даного акта перевірки ґрунтуються суто згідно з обвинувального акту у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.02.2021 за № 32021140000000022, який розглянуто Пустомитівським районним судом Львівської області у відкритому підготовчому судовому засіданні (ухвала від 27.08.2021 справа №450/2043/21, провадження №1-кп/450/326/21), та довідки управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ГУ ДПС у Львівській області від 21.12.2021 №48/13-01-08-01-06/38994526, які взяті за основу.

Виходячи з інформації, наведеної в судовому рішенні, кошти, які були спрямовані на виплату на інші розрахункові рахунки та готівкою працівникам підприємства у сумі 7675800,00 грн не були відображені у бухгалтерській та податковій звітності товариства.

Крім того, в ході проведення перевірки встановлено, що дані суми також не були відображені в звіті про фінансові результати підприємства та декларації з податку на прибуток за 2020 рік та не приймали участі у визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Таким чином, перевіркою встановлено, що ТОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» на порушення п.7 П(С)БО 15, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України та вимог Закону України «Про бухгалтерські облік та фінансову звітність в Україні» занижено дохід на загальну суму 7675800,00 грн, в тому числі за 1 квартал 2020 року на суму 1733600,00грн; 2 квартал 2020 року на суму 1779800,00 грн; 3 квартал 2020року на суму 1808400,00 грн; 4квартал 2020року на суму 2354000,00 грн

Перевіркою задекларованих у рядку 02 Декларацій «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» показників за період з 01.10.2018 по 30.09.2021 36576413,00 грн

Перевіркою повноти декларування ТОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» показників рядка 02 Декларацій «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» встановлено заниження (з врахуванням порушення, описаного в п.1 розділу 3.1.1.1 Дохід та фінансовий результат до оподаткування, визначені за правилами бухгалтерського обліку) всього у сумі 16279055,00 грн, в тому числі: IV квартал 2018 року - 115000,00 грн, І квартал 2019 року 185242,00 грн, II квартал 2019 року 120000,00 грн, ІІІ квартал 2019 року 226952,00 грн, IV квартал 2019 року 524000,00 грн. І квартал 2020 року 2263600,00 грн. II квартал 2020 року 1829800,00 грн, III квартал 2020 року 2115400,00 грн, IV квартал 2020року 13861232,00 грн, І квартал 2021 року 585000,00 грн, II квартал 2021 року 1360550,00 грн, ІІІ квартал 2021 року 2592279,00 грн, а саме по взаємовідносинами з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 .

Згідно з матеріалами справи, позивачем до перевірки були надані первинні документи по взаємовідносинах із його контрагентами з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , а саме: договори про надання послуг, договори про надання правової допомоги, додаткові угоди, акти прийому-здачі виконаних робіт, акти надання послуг та звіти до них, протоколи тренінгів, видаткові накладні, податкові накладні та інші первинні документи, копії яких надані до матеріалів справи.

Щодо податкового повідомлення рішення №496/13-01-07-02 від 19.01.2022 у відповідності до якого позивачу донараховано 3107295,00 грн, з яких 2930230,00 грн податкове та інше зобов`язання та 177065,74 грн штрафні санкції про заниження грошового зобов`язання з податку на прибуток, слід зазначити наступне.

Стосовно договірних відносин між ТОВ ЛІДЕР-ЗАХІД та ФОП ВільчинськийМ.І.

Апелянт стверджує, що позивачем представлено до перевірки дефектні Акти наданих послуг, в яких відсутні обов`язкові реквізити та неможливість надання послуг, на думку відповідача, відтак вважає, що послуги, які надавалися не можуть прийматися відповідачем до уваги та підлягають до включення у вищезгадану ППР.

Вказане спростовується наступним.У відповідності до Договорів про надання послуг Сторонами були підписані Акти виконаних робіт (наданих послуг), звіти до акту про виконані роботи, додаткові угоди. Як вбачається із вищезгаданих актів та звітів, в останніх наявні реквізити Сторін, що спростовує посилання відповідача про їх відсутність та дефектність угод, яка в подальшому була взята органом ДПС як підстава для включення в ППР.

Також апелянту надані додаткові угоди до договору, звіти про надані послуги.

Слід зазначити, що Акти надання послуг, додаткові угоди до договору, звіти про надані послуги, підписані та затверджені представниками виконавця ФОП ОСОБА_1 та позивача, і на думку апеляційного суду - відповідають статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІУ (зі змінами та доповненнями).

Таким чином, враховуючи усе вищезазначене та наявність усіх первинних документів - Актів надання послуг, додаткових угод до договору, звітів про надані послуги до Договору, що підтверджують здійснення фінансово - господарської діяльності між позивачем та ФОП ОСОБА_1 , оформлених у відповідності до п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІУ на загальну суму 1 046 879,00грн. без ПДВ слід вважати такими, що документально підтверджені.

Вищезазначені господарські операції відображені в бухгалтерському обліку наступним чином: -Дт 92 Кт 6851 - відображено вартість вищезазначених послуг та віднесено до адміністративних витрат, як загальні корпоративні витрати . -Дт 6851 Кт 311 проведено оплату.

Стосовно договірних відносин між ТОВ ЛІДЕР-ЗАХІД та ФОП ОСОБА_2 .

Апелянт стверджує, що позивачем представлено до перевірки дефектні Акти наданих послуг, в яких відсутні обов`язкові реквізити та неможливість надання послуг, на думку відповідача, відтак вважає, що послуги, які надавалися, не можуть прийматися відповідачем до уваги та підлягають до включення у вищезгадану ППР

Вказане спростовується наступним.У відповідності до Договорів про надання послуг Сторонами були підписані Акти виконаних робіт (наданих послуг), звіти до актів про виконані роботи, додаткові угоди. Як вбачається із вищезгаданих актів та звітів, в останніх наявні реквізити Сторін, що спростовує посилання відповідача про їх відсутність та дефектність угод, яка в подальшому була взята органом ДПС як підстава для включення в ППР.

Слід зазначити, що Акти надання послуг, додаткові угоди до договору, звіти про надані послуги, підписані та затверджені представниками виконавця Калитяк Л.З. та позивача, і на думку апеляційного суду - відповідають статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІУ (зі змінами та доповненнями).

Таким чином, враховуючи усе вищезазначене та наявність усіх первинних документів - Актів надання послуг, додаткових угод до договору, звітів про надані послуги до Договору, що підтверджують здійснення фінансово - господарської діяльності між позивачем та ФОП ОСОБА_2 , оформлених у відповідності до п. 1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-Х1У на загальну суму 300 000,00грн. без ПДВ слід вважати такими, що документально підтверджені.

Крім цього, відповідачу надавалося, а також у самого відповідача є доступ до звітності позивача, оскільки остання подається електронним шляхом, банківські виписки по розрахунковому рахунку, відповідно до яких позивач за період, що перевірявся, сплатив грошові кошти на рахунок ФОП ОСОБА_2 за надані послуги за відповідний період згідно Договору. Вищезазначені господарські операції відображені в бухгалтерському обліку наступним чином: -Дт 92 Кт 6851 - відображено вартість вищезазначених послуг та віднесено до адміністративних витрат, як загальні корпоративні витрати; -Дт 6851 Кт 311 проведено оплату.

Стосовно договірних відносин між ТОВ ЛІДЕР-ЗАХІД та ФОП ОСОБА_3 .

Як вбачається із вищезгаданих актів та звітів, в останніх наявні реквізити Сторін, що спростовує посилання відповідача про їх відсутність та дефектність угод, яка в подальшому була взята органом ДІІС як підстава для включення в ППР.

Слід зазначити, що Акти надання послуг, додаткові угоди до договору, звіти про надані послуги, підписані та затверджені представниками виконавця Мурмило Н.Є, та позивача, і на думку апеляційного суду - відповідають статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІУ (зі змінами та доповненнями).

Таким чином, враховуючи усе вищезазначене та наявність усіх первинних документів - Актів падання послуг, додаткових угод до договору, звітів про надані послуги до Договору, що підтверджують здійснення фінансово - господарської діяльності між позивачем та ФОП ОСОБА_3 , оформлених у відповідності до п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV на загальну суму 1 043 000,00грн. без ПДВ слід вважати такими, що документально підтверджені.

Крім цього, апелянту надавалося, а також у самого відповідача є доступ до звітності позивача, оскільки остання подається електронним шляхом, банківські виписки по розрахунковому рахунку, відповідно до яких позивач за період, що перевірявся, сплатив грошові кошти па рахунок ФОП ОСОБА_3 , за надані послуги за відповідний період згідно Договору. Вищезазначені господарські операції відображені в бухгалтерському обліку наступним чином: -Дт 92 Кт 6851 - відображено вартість вищезазначених послуг та віднесено до адміністративних витрат, як загальні корпоративні витрати; -Дт 6851 Кт 311 проведено оплату.

Стосовно договірних відносин між ТОВ ЛІДЕР-ЗАХІД та ФОП ОСОБА_4 .

Апелянт стверджує, що позивачем представлено до перевірки дефектні Акти наданих послуг, в яких відсутні обов`язкові реквізити та неможливість надання послуг, на думку відповідача, відтак вважає, що послуги, які надавалися, не можуть прийматися відповідачем до уваги та підлягають до включення у вищезгадану ППР.

Вказане спростовується наступним. У відповідності до Договорів про надання послуг Сторонами були підписані Акти виконаних робіт (наданих послуг), звіти до актів про виконані роботи, додаткові угоди. Як вбачається із вищезгаданих актів та звітів, в останніх наявні реквізити Сторін, що спростовує посилання відповідача про їх відсутність га дефектність угод, яка в подальшому була взята органом ДПС як підстава для включення в ППР.

Акти надання послуг, додаткові угоди до договору, звіти про надані послуги, підписані та затверджені представниками виконавця Остапів У.М. та позивача, і на думку апеляційного суду відповідають статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІУ (зі змінами та доповненнями).

Враховуючи усе вищезазначене та наявність усіх первинних документів - Актів надання послуг, додаткових угод до договору, звітів про надані послуги до Договору, що підтверджують здійснення фінансово - господарської діяльності між позивачем та ФОП ОСОБА_4 , оформлених у відповідності до п. 1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІУ на загальну суму 800 000,00грн. без ПДВ слід вважати такими, що документально підтверджені.

Крім цього, відповідачу надавалося, а також у самого відповідача є доступ до звітності позивача, оскільки остання подається електронним шляхом, банківські виписки по розрахунковому рахунку, відповідно до яких позивач за період, що перевірявся, сплатив грошові кошти на рахунок ОСОБА_4 , за надані послуги за відповідний період згідно Договору. Вищезазначені господарські операції відображені в бухгалтерському обліку наступним чином: -Дт 92 Кт 6851 - відображено вартість вищезазначених послуг та віднесено до адміністративних витрат, як загальні корпоративні витрати; -Дт 6851 Кт 311 проведено оплату.

Стосовно договірних відносин між ТОВ ЛІДЕР-ЗАХІД та ФОП ОСОБА_5 .

Апелянт стверджує, що позивачем представлено до перевірки дефектні Акти наданих послуг, в яких відсутні обов`язкові реквізити та неможливість надання послуг, відтак вважає, що послуги, які надавалися, не можуть прийматися відповідачем до уваги та підлягають до включення у вищезгадану ППР.

Вказане спростовується наступним.У відповідності до Договорів про надання послуг Сторонами були підписані Акти викопаних робіт (наданих послуг), звіти до актів про виконані роботи, додаткові угоди. Як вбачається із вищезгаданих актів та звітів, в останніх наявні реквізити Сторін, що спростовує посилання відповідача про їх відсутність та дефектність угод, яка в подальшому була взята органом ДПС як підстава для включення в ППР.

Акти надання послуг, додаткові угоди до договору, звіти про надані послуги, підписані та затверджені представниками виконавця Рубчук Г.О. та позивача, і на думку апеляційного суду - відповідають статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-Х1У (зі змінами та доповненнями).

Враховуючи усе вищезазначене та наявність усіх первинних документів - Актів надання послуг, додаткових угод до договору, звітів про надані послуги до Договору, що підтверджують здійснення фінансово - господарської діяльності між позивачем та ОСОБА_11 , оформлених у відповідності до п. 1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІУ на загальну суму 697 242,00грн. без ПДВ слід вважати такими, що документально підтверджені.

Вищезазначені господарські операції відображені в бухгалтерському обліку наступним чином: -Дт 92 Кт 6851 - відображено вартість вищезазначених послуг та віднесено до адміністративних витрат, як загальні корпоративні витрати; -Дт 6851 Кт 311 проведено оплату.

Стосовно договірних відносин між ТОВ ЛІДЕР-ЗАХІДФОП ОСОБА_6 .

Апелянт стверджує, що позивачем представлено до перевірки дефектні Акти наданих послуг, в яких відсутні обов`язкові реквізити та неможливість надання послуг, відтак апелянт вважає, що послуги, які надавалися, не можуть прийматися відповідачем до уваги та підлягають до включення у вищезгадану ППР.

Акти надання послуг, додаткові угоди до договору, звіти про надані послуги, підписані та затверджені представниками виконавця Семигродська Л.О. та позивача, і на думку апеляційного суду - відповідають статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІУ (зі змінами та доповненнями).

Враховуючи усе вищезазначене та наявність усіх первинних документів - Актів надання послуг, додаткових угод до договору, звітів про надані послуги до Договору, що підтверджують здійснення фінансово - господарської діяльності між позивачем та ФОП ОСОБА_6 , оформлених у відповідності до п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІУ на загальну суму 1 071 390,00грн. без ПДВ слід вважати такими, що документально підтверджені.

Крім цього, апелянту надавалося, а також у самого відповідача є доступ до звітності позивача, оскільки остання подається електронним шляхом, банківські виписки по розрахунковому рахунку, відповідно до яких позивач за період, що перевірявся, сплатив грошові кошти на рахунок ОСОБА_6 , за надані послуги за відповідний період згідно Договору. Вищезазначені господарські операції відображені в бухгалтерському обліку наступним чином: -Дт 92 Кт 6851 - відображено вартість вищезазначених послуг та віднесено до адміністративних витрат, як загальні корпоративні витрати; -Дт 6851 Кт 311 проведено оплату.

Стосовно договірних відносин між ТОВ ЛІДЕР-ЗАХІД та ФОП ОСОБА_7 .

Апелянт стверджує, що позивачем представлено до перевірки дефектні Акти наданих послуг, в яких відсутні обов`язкові реквізити та неможливість надання послуг, на думку апелянта, відтак вважає, що послуги, які надавалися, не можуть прийматися відповідачем до уваги та підлягають до включення у вищезгадану ППР.

Вказане спростовується наступним. У відповідності до Договорів про надання послуг Сторонами були підписані Акти виконаних робіт (наданих послуг), звіти до актів про виконані роботи, додаткові угоди. Як вбачається із вищезгаданих актів та звітів, в останніх наявні реквізити Сторін, що спростовує посилання відповідача про їх відсутність та дефектність угод, яка в подальшому була взята органом ДПС як підстава для включення в ППР.

Акти надання послуг, додаткові угоди до договору, звіти про надані послуги, підписані та затверджені представниками виконавця Стисло Л.Ф. та позивача, і на думку апеляційного суду - відповідають статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІУ (зі змінами та доповненнями).

Враховуючи усе вищезазначене та наявність усіх первинних документів - Актів надання послуг, додаткових угод до договору, звітів про надані послуги до Договору, що підтверджують здійснення фінансово - господарської діяльності між позивачем та ФОП ОСОБА_7 , оформлених у відповідності до п. 1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІУ на загальну суму 894 174,00грн. без ПДВ слід вважати такими, що документально підтверджені.

Крім цього, відповідачу надавалося, а також у самого відповідача є доступ до звітності позивача, оскільки остання подається електронним шляхом, банківські виписки по розрахунковому рахунку, відповідно до яких позивач за період, що перевірявся, сплатив грошові кошти на рахунок ОСОБА_7 , за надані послуги за відповідний період згідно Договору. Вищезазначені господарські операції відображені в бухгалтерському обліку наступним чином: -Дт 92 Кт 6851 - відображено вартість вищезазначених послуг та віднесено до адміністративних витрат, як загальні корпоративні витрати; -Дт 6851 Кт 311 проведено оплату.

Стосовно договірних відносин між ТОВ ЛІДЕР-ЗАХІД та ФОП ОСОБА_8 .

Вказане спростовується наступним. У відповідності до Договорів про надання послуг Сторонами були підписані Акти виконаних робіт (наданих послуг), звіти до актів про виконані роботи, додаткові угоди. Як вбачається із вищезгаданих актів та звітів, в останніх наявні реквізити Сторін, що спростовує посилання відповідача про їх відсутність та дефектність угод, яка в подальшому була взята органом ДПС як підстава для включення в ППР.

Акти надання послуг, додаткові угоди до договору, звіти про надані послуги, підписані та затверджені представниками виконавця Матвійків О.М., та позивача, і на думку апеляційного суду - відповідають статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІУ (зі змінами та доповненнями).

Враховуючи усе вищезазначене та наявність усіх первинних документів - Актів надання послуг, додаткових угод до договору, звітів про надані послуги до Договору, що підтверджують здійснення фінансово - господарської діяльності між позивачем та ФОП ОСОБА_8 , оформлених у відповідності до п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV на загальну суму 1 400 570,00грн гри. без ПДВ слід вважати такими, що документально підтверджені.

Крім цього, відповідачу надавалося, а також у самого відповідача є доступ до звітності позивача, оскільки остання подається електронним шляхом, банківські виписки по розрахунковому рахунку, відповідно до яких позивач за період, що перевірявся сплатив грошові кошти па рахунок ОСОБА_8 , за надані послуги за відповідний період згідно Договору. Вищезазначені господарські операції відображені в бухгалтерському обліку наступним чином: -Дт 92 Кт 6851 - відображено вартість вищезазначених послуг та віднесено до адміністративних витрат, як загальні корпоративні витрати; -Дт 6851 Кт 311 проведено оплату.

Стосовно договірних відносин між ТОВ ЛІДЕР-ЗАХІД та ФОП ОСОБА_9 .

Вказане спростовується наступним. У відповідності до Договорів про надання послуг Сторонами були підписані Акти виконаних робіт (наданих послуг), звіти до актів про виконані роботи, додаткові угоди. Як вбачається із вищезгаданих актів та звітів, в останніх наявні реквізити Сторін, що спростовує посилання відповідача про їх відсутність та дефектність угод, яка в подальшому була взята органом ДПС як підстава для включення в ППР.

Акти надання послуг, додаткові угоди до договору, звіти про надані послуги, підписані та затверджені представниками виконавця Васюник І.В. та позивача, і на думку апеляційного суду - відповідають статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІУ (зі змінами та доповненнями).

Враховуючи усе вищезазначене та наявність усіх первинних документів - Актів надання послуг, додаткових угод до договору, звітів про надані послуги до Договору, що підтверджують здійснення фінансово - господарської діяльності між Позивачем та ФОП ОСОБА_9 , оформлених у відповідності до п. 1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІУ на загальну суму 1 350 000,00грн. без ІІДВ вважаємо такими, що документально підтверджені.

Крім цього, відповідачу надавалося, а також у самого відповідача є доступ до звітності позивача, оскільки остання подається електронним шляхом, банківські виписки по розрахунковому рахунку, відповідно до яких Позивач за період, що перевірявся, сплатив грошові кошти на рахунок ОСОБА_9 , за надані послуги за відповідний період згідно Договору. Вищезазначені господарські операції відображені в бухгалтерському обліку наступним чином: -Дт 92 Кт 6851 - відображено вартість вищезазначених послуг та віднесено до адміністративних витрат, як загальні корпоративні витрати; -Д*г6851 Кт 311 проведено оплату.

Проаналізоване вище вказує на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в результаті господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі.

Контролюючим органом також не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження визнання в судовому порядку угод між позивачем та з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 не дійсними.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов`язковим для правозастосування органами правосуддя.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» (заява №803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Отже, дослідивши первинні документи, подані позивачем до спірної перевірки в межах предмета та умов виконання договорів, укладених між позивачем та контрагентами, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказаними документами розкриваються зміст та мета господарських операцій з придбання позивачем робіт у кожного з контрагентів, чим підтверджується їх реальний характер.

Підставами для донарахування податкових зобов`язань з ПДВ та податку на прибуток, згідно акту перевірки є опрацьована податкова інформація та інформація з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Зазначені підстави контролюючого органу є необґрунтованими з огляду на наступне.

Що стосується податкової інформації/даних податкових баз, слід зазначити про таке: доказом правомірності включення сум ПДВ до податкового кредиту с належним чином оформлена та зареєстрована в ЄРПН продавцем податкова накладна, а не дані інформаційних баз.

Крім того, відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

За визначенням, наведеним в п.2 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015 (далі Порядок №727), акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п.3 розділу II Порядку №727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.4 розділу III Порядку №727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема: - чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; - зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; - у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

Колегія суддів констатує, що податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача не має правових наслідків, тобто не може вважатись доказом у розумінні ст. 69 КАС України.

Стосовно покликань апелянта на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 27.08.2021 у справі №4502043/21,у тексті якої згадуюються контрагенти позивача, а саме: ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 ..

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, належними засобами доказування, які підтверджують певні юридичні обставини та юридичні факти, є судові рішення, що набрали законної сили.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 17.01.2021 у справі №450/2043/21 провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.163-4 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення №005703 від 29.11.2021 серія ГУ ЛВ № 861) закрито у зв`язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-4 КУпАП.

Проте, відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Слід звернути увагу, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Вказане підтверджується численною судовою практикою, зокрема постановами Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №813/1766/17; 27.02.2018 у справі №802/1853/16-а; від 29.03.2018 у справі №826/3498/15; від 08.11.2018 у справі №826/15028/17.

У постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17 Верховний Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Далі, аналізуючи правовідносини у зазначеній справі, Верховний Суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути й необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

До того ж, відповідно до правої позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 24.07.2020 у справі №140/1504/19 сам по собі факт, що контрагент позивача є фігурантом у незавершеному кримінальному провадженні, не дає підстав до висновку про безтоварність господарських операцій, оскільки їх реальність підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема первинними бухгалтерськими документами, і не спростована у встановлений законом спосіб належними й допустимими доказами.

Верховним Судом у постанові від 18.03.2020 у справі №826/18952/14 сформовано наступні правові висновки з окреслених питань: «сам по собі факт того, що контрагенти позивача фігурують в досудових розслідуваннях, порушених за ознаками кримінального правопорушення, не є доказом протиправного формування витрат та податкового кредиту і не тягне за собою правових наслідків для позивача».

Також у постанові від 10.03.2020 у справі №280/373/19 КАС Верховний Суд дійшов висновку, що посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень, в яких фігурують підприємства контрагентів позивача суди попередніх інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги, оскільки, по-перше, в зазначених кримінальних провадженнях відсутні вироки, а по-друге, відомості отримані під час досудового розслідування кримінального правопорушення, не відповідають вимогам належності на допустимості в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України та не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків.

У постанові від 19.02.2019 по справі №811/217/17 Верховний Суд приходить до висновків, що податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника.

Контролюючим органом в акті перевірки не описано та не підтверджено будь-якими доказами, що обставини зазначених кримінальних проваджень стосуються позивача та відповідно, можуть бути підставою для формування для ним негативних податкових наслідків.

Посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС «Податковий блок» та податкової інформації щодо контрагентів позивача є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту тахарактеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016 в справі №К/800/39786/15.

Інформація з баз даних АІС «Податковий блок» та податкова інформація, що надана іншими контролюючими органами, щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, с неприйнятною, оскільки не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, вона носить виключно інформативний характер та не є належнимдоказом в розумінні процесуального закону. Крім того, податковезаконодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання тім податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року в справі №816/166/15-а (№К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року в справі №816/809/17, від 14.08.2018 року в справі №815/3479/17. Суд зауважує, що електроні бази даних органів ДПС, зокрема реєстраційна інформація про платників податків або система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів, формуються па підставі поданої платниками податків до податкового органу податкової звітності, яка сама по собі не може бути беззаперечним доказом відсутності па том чи іншому підприємстві основних фондів, та інших виробничих активів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів /власних, орендованих/ та інших виробничих активів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Також слід звернути увагу на те, що єдиною підставою для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при укладанні та виконанні угод з вказаними підприємствами слугувала податкова інформація. Дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу по виконання своїх професійних обов`язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку. Інформація, отримана податковим органом за результатом податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу. Це в однаковій мірі стосується і дій податкового органу щодо внесення такої інформації до існуючих інформаційних систем. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 23 травня 2018 року у справі №804/853/14. Таким чином, в силу закону отримання податковим органом податкової інформації, акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку щодо встановлення та доведення факту вчинення конкретним платником податків порушення закону.

Відповідно до принципу офіційності податковий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення.

Акт перевірки не містить також і встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з ТзОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» або встановлення обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій з вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Податковий орган в акті перевірки не зазначив, які данні в первинних документах та в яких саме не відповідають даним бухгалтерського обліку. В акті перевірки також не зазначений жодний первинний документ або регістр бухгалтерського обліку.

В той же час, згідно умов договорів про надання послуг, укладених із контрагентами виконали роботу, її результат передали позивачеві. При цьому між усіма учасниками проводилися розрахунки за виконану роботу, надану послугу.

Відповідач неправомірно позбавив позивача права на формування податкового кредиту та витрат підприємства через недотримання вимог податкового законодавства його контрагентами, а також дійшов безпідставного висновку у акті перевірки про заниження позивачем доходу.

Податкове законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від додержання податкової дисципліни і стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

На час укладення та виконання договорів контрагенти позивача були зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, тобто мали достатній об`єм правоздатності для складання первинних документів та укладання будь-яких правочинів.

Господарські операції між позивачем та з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Ознаками реальності господарської операції є вчинення суб`єктом господарювання дій відповідно до визначеної господарської мети (статутної діяльності) та економічної обґрунтованості, фактичне отримання та використання/реалізація товару/послуги, досягнення конкретних результатів, які визначають поняття господарської операції тощо.

Відповідачем не зазначено про відсутність чи порушення цих ознак у господарських операціях позивача, що свідчить про відсутності обґрунтованих підстав стверджувати про нереальність операцій.

Операції позивача з контрагентами, що були об`єктом перевірки здійснені в межах його статутної господарської діяльності та відповідають дійсному економічному змісту та господарській меті.

Слід звернути увагу на те, що статутною діяльністю позивача за зареєстрованими основними видами діяльності за КВЕД є: 47.73 Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах; 46.46 Оптова торгівля фармацевтичними товарами; 47.74 Роздрібна торгівля медичними й ортопедичними товарами в спеціалізованих магазинах;47.75 Роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними при належностями в спеціалізованих магазинах; 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність; 63.91 Діяльність інформаційних агентств; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 73.11 Рекламні агентства; 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; 53.20 Інша поштова та кур`єрська діяльність.

Отже, достатньо обґрунтованим, з огляду на статутну діяльність позивача, є придбання ним підрядних робіт (залучення субпідрядників) з метою своєчасного виконання робіт, а також оренда будівельних риштувань.

Окрім цього суд зауважує, що відповідачем у акті перевірки зазначено, що у бухгалтерському обліку позивача зазначені операції відображені відповідними бухгалтерськими проводками, які підтверджують дійсний облік розрахунків позивача з цими контрагентами.

Також договори та первинні документи із контрагентами позивача, повністю відповідають положенням законодавства і містять всі обов`язкові реквізити, що передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Ці ознаки, в сукупності є свідченням добросовісності позивача при здійсненні операцій з контрагентами та не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 .

Натомість, як вірно вказує суд першої інстанції, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення до складу податкового кредиту спірної суми податку по господарським операціям із зазначеними контрагентами.

Відповідачем не зазначено будь-яких доказів які спростовували б достовірність та дійсність відомостей, що містяться у документах податкового обліку позивача, свідчили б про їх невідповідність вимогам, встановлених законом, чи підтверджували б нереальність операцій з контрагентами.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, придбання товарів та послуг з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, правильного обчислення витрат та податкового кредиту, наявності первинних документів, в тому числі податкових накладних, виданих особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, платник податку на додану вартість має право на валові витрати/витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та податковий кредит.

З урахуванням наведеного, варто зробити висновок, що відповідачем не доведено обґрунтованості висновків перевірки щодо нереальності вказаних господарських відносин між ТОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» із ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , а матеріали справи та встановлені судом обставини свідчать про протилежне.

У зв`язку із цим суд вважає протиправними та такими, що підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення №496/13-01-07-02 від 19.01.2022.

Щодо нарахування позивачу сум грошових зобов`язань з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, слід зазначити наступне.

Перевіряючи податкові повідомлення-рішення від 19.01.2022 №499/13-01-07-16, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 1495947,03 грн та від 19.01.2022 №500/13-01-07-16, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір у сумі 115137,00 грн, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №497/13-01-07-16 від 19.01.2022; рішення №498/13-01-07-16 від 19.01.2022 на відповідність вимогам ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, слід зазначити наступне.

Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу про порушення ТОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» вимог законодавства в частині не нарахування, не утримання та не сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору при виплаті винагород у вигляді додаткового блага у грошовій формі на користь фізичних осіб.

Стосовно єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

Адміністрування єдиного соціального внеску (далі ЄСВ) регламентується Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, яким визначено, що платники ЄСВ зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати ЄСВ.

Для роботодавців, які використовують працю найманих працівників на умовах трудового договору (контракту), договору ЦПХ, та інших умовах встановлений строк подання звітності - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного, що регламентується п.1 Розділу ІІІ « Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», який затверджений наказом Мінфіну від 14.04.2015 № 435.

Згідно з ст.8 розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, пункту 5: Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної ст.7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Максимальний розмір заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, встановлено Законом України від 08.07.2010 № 2464-V «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

З 01.10.2011 максимальна величина бази нарахування ЄСВ дорівнювала 17-ти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З 01.01.2016 - 25 прожиткових мінімумів. З 01.01.2018 максимальна величина бази нарахування ЄСВ дорівнює 15 розмірам мінімальної зарплати.

На підставі ст.64 ГКУ підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Форма штатного розпису затверджена наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2002 №57 лише для підприємств, установ та організацій, які фінансуються з бюджету. Проте її можна взяти за зразок і підприємствам (установам, організаціям) небюджетної сфери.

У штатному розписі вказують: № з/п структурного підрозділу (посади окремо у штатному розділі не нумерують); назву структурного підрозділу відповідно до затвердженої структури підприємства (наприклад, «Адміністративно-господарський відділ», «Фінансовий відділ», «Бухгалтерія», «Відділ кадрів», «Відділ маркетингу»); назву посади та код відповідно до Класифікатора професій щодо основних працівників, сумісників, а також щодо вакантних посад; кількість штатних посад за кожною посадою окремо або за групою штатних одиниць; посадовий оклад (тарифну ставку), надбавки й доплати. Для працівників із відрядною системою оплати праці можна не зазначати розмір їх оплати праці, а фіксувати кількість штатних одиниць (див. лист Мінсоцполітики від 28.12.2016 № 1812/0/101-16/284). Розміри надбавок і доплат указують у тому разі, коли вони мають постійний характер;

У рядку «Разом по підприємству» вказують загальний показник відповідної графи.

У штатному розписі підприємства (установи, організації) назви посад зазначають з урахуванням кваліфікаційних категорій, розрядів, класів, передбачених відповідними кваліфікаційними характеристиками (лист Мінсоцполітики України від 28.12.2016 №1812/0/101-16/284).

Особливу увагу до штатного розпису виявляє і Держпраці під час перевірок та в разі відсутності штатного розпису може застосувати штраф у розмірі 1 мінімальної заробітної плати (ст. 265 КЗпП). Мінсоцполітики в листі від 17.06.2008 № 165/06/186-08 категорично наголошувало, що за умови відсутності штатного розпису роботодавець може нести адміністративну відповідальність згідно із ч. 1 ст. 41 КУпАП у вигляді штрафу від 30 до 100 НМДГ (від 510,00 до 1700,00грн).

Проаналізувавши бухгалтерські рахунки 661 «Розрахунки за заробітною платою» та 651 «За розрахунками із загальнооб. держ. соц..страхування» за період, в якому проводилася перевірка, відповідно до яких з`ясована загальна сума нарахованої з/плати та нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, судом встановлено, а саме: що за період 01.10.2018-31.12.2018 загальна сума нарахованої з/плати становить 2973520,93 грн, нараховано єдиного внеску - 22% -652309,09 грн, нараховано єдиного внеску - 8,41% - 6498,10 грн, податок на доходи фізичних осіб (18%)- 517527,23 грн; за період 2019року загальна сума нарахованої з/плати становить 1406834,29 грн, нараховано єдиного внеску- 22% -3085719,06 грн, нараховано єдиного внеску - 8,41% - 33261,22 грн, податок на доходи фізичних осіб (18%)- 2471737,04 грн; за період 2020року загальна сума нарахованої з/плати становить 20084899,26 грн, нараховано єдиного внеску - 22% -4424795,51 грн, нараховано єдиного внеску - 8,41% - 50955,38 грн, податок на доходи фізичних осіб (18%)- 3495496,16 грн; за період з 01.01.2021 по 30.09.2021 загальна сума нарахованої з/плати становить 27060308,88 грн, нараховано єдиного внеску - 22% -5895342,93 грн, нараховано єдиного внеску - 8,41% - 82039,01 грн, податок на доходи фізичних осіб (18%)- 4772686,02 грн.

Як вбачається з даних податкових повідомлень-рішень, згідно відомостей на виплату заробітної плати, банківських виписок та видаткових касових ордерів, перевіркою встановлено, що заробітна плата в періоді, що перевірявся виплачувалася протягом звітного та наступного за звітним місячного періоду, при цьому податок на доходи фізичних осіб та військовий збір в повному обсязі були перераховані до бюджету. Як слідує із звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування підприємства усі нараховані позивачем суми було сплачено.

Крім цього, відповідачу надані «Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» (форма 1-ДФ)позивача за період перевірки. Отже, якщо провести співставлення сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку позивача за період перевірки за даними платника, то суд зазначає, що перевірки податок на доходи фізичний осіб відповідає первинним документам та вимогам Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 163.1 ст.163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

За змістом п. 164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Пунктом «е» п.п.164.2.17 п.164.2 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 ст. 165 цього Кодексу.

Згідно з п.п.168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 171.2 ст.171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов`язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлено військовий збір.

Підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід фізичної особи).

Згідно з п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Абзацом 1 п.1 ч.1 ст.7 вказаного Закону визначено, що для платників, зазначених у п.1 (крім абз. 7) ч.1 ст. 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці2, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

З аналізу наведених положень вбачається, що визначальною передумовою для сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску є наявність виплати фізичним особам додаткового блага у грошовій формі.

З аналізу Акту перевірки можна прийти до висновку, що відповідачем не здійснювалася жодна перевірка первинної та звітної документації платника податку, що, в свою чергу, свідчить про формальний підхід податкового органу до перевірки фінансово-господарської діяльності позивача, а отже відповідачем не встановлено належним чином факту порушення позивачем вимог ПК України в частині неутримання та не перерахування до бюджету військового збору, єдиного соціального внеску, податку на доводи фізичних осіб, що в подальшому призвело до нарахування штрафних санкцій. Документи на які посилається відповідач, а саме дані кримінального провадження та висновок аналітичного дослідження не належать до первинних документів з бухгалтерського та фінансового обліку платника податків та не можуть враховуватися ні відповідачем ні судом як фактичний доказ можливого правопорушення.

Слід також зазначити, що відповідачем неправомірно застосовано п. 123.2 ст. 123 ПК України при визначені позивачу розміру штрафних санкцій, які вказано в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу другого п. 109.1 ст. 109 ПК України діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПКУ та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У випадках, визначених п.119.3 ст.119, п.п.123.2-123.5 ст.123, п.п. 124.2, 124.3 ст.124, п.п.125 1.2 - 125 1.4 ст.125 1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи (абз.2 п.109.3 ст.109 ПКУ).

Згідно з п.112.7 ст.112 ПК України у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, то останній не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Водночас, положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Застосовуючи відповідальність за п.123.2 ст.123 ПКУ та приймаючи податкові повідомлення-рішення, відповідач не встановив та не довів обставини, які свідчать про вину позивача та що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом.

Суд першої інстанції правильно вказує, що застосування до позивача штрафних санкцій без встановлення вини та умислу, як того вимагає податкове законодавство України, є протиправними.

Таким чином, судом встановлено правомірність формування позивачем витрат, за наслідками господарських операцій з із ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , тому необґрунтованими є доводи контролюючого органу про отримання безоплатно позивачем послуг від перелічених контрагенті, що є правовою підставою для скасування оскаржуваних рішень.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року в справі №380/5122/22- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда М. А. Пліш Повне судове рішення складено 03 лютого 2023 року


Дата ухвалення рішення	24.01.2023
Оприлюднено	06.02.2023
Номер документу	108779195
Судочинство	Адміністративне

Ніколін Володимир Володимирович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 24.01.2023 по справі 380/5122/22ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —380/5122/22

Постанова від 24.01.2023

Постанова
від 24.01.2023 по справі 380/5122/22
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД