Ухвала

від 03.02.2023 по справі 460/6239/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 лютого 2023 року

м. Київ

справа №460/6239/20

адміністративне провадження №Зі/990/10/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Єзерова А.А. та Кравчука В.М. від участі у розгляді справи №460/6239/20 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "КРОНОСПАН РІВНЕ", Товариство з обмеженою відповідальністю "АБМК", про визнання протиправним та скасування висновку, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Верховного Суду перебуває зазначена справа.

На адресу Верховного Суду через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний Суд» 01.02.2023 надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів Єзерова А.А. та Кравчука В.М. від участі у розгляді цієї справи на підставі пункту 4 частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Позивач обґрунтовує заяву тим, що 25.01.2023 ним було подано клопотання про передачу справи на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 20.01.2023 у справі №460/8998/20 у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Берназюка Я.О., Кравчука В.М.

Позивач наголошує, що судді Єзеров А.А. та Кравчук В.М. не можуть бути безсторонніми, неупередженими та об`єктивними при вирішенні питання про необхідність відступу від висновку викладеного у постанові, в ухваленні якої вони брали безпосередню участь як члени колегії суддів, а тому наявна підстава для їх відводу, яка передбачена пунктом 4 частини 1 статті 36 КАС України.

За результатами розгляду вказаної заяви про відвід, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01.02.2023 визнав її необґрунтованою та передав до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду питання про відвід.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, згадану заяву 02.02.2023 передано на розгляд судді Шарапи В.М.

З`ясувавши обставини, дослідивши аргументи заявника та проаналізувавши норми процесуального права, які регулюють порушене питання, покладені в основу заяви, Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шарапи В.М. дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід з огляду на наступне.

Положення частин 1-3 статті 39 КАС України передбачають, що за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 КАС України, згідно з частиною першою якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) у тому числі, якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи та за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Отже метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Частина 1 статті 129 Конституції України встановлює, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відтак, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Європейський Суд з прав людини в пункті 49 рішення у справі «Білуха проти України» вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об`єктивного критерію цей суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі «Білуха проти України»).

Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Одночасно Верховний Суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Наведені позивачем підстави для відводу суддів Єзерова А.А. та Кравчука В.М. є безпідставними, оскільки вони не викликають обґрунтованих сумнівів у об`єктивності суддів, а матеріали заяви не містять доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цих суддів.

Інших підстав, визначених статтею 36 чи статтею 37 КАС України, які б свідчили про особисту упередженість судді або його необ`єктивність під час розгляду справи позивач у своїй заяві не вказав, а Верховний Суд під час розгляду відповідної заяви таких підстав також не встановив.

При цьому слід наголосити, що відповідно до частини 4 статті 36 КАС України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Отже, з огляду на наведені аргументи у заяві та положення статті 36 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку, що підстави для задоволення заявленого відводу відсутні.

Керуючись положеннями статей 36, 39, 40, 236 КАС України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Єзерова А.А. та Кравчука В.М. від участі у розгляді справи №460/6239/20 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "КРОНОСПАН РІВНЕ", Товариство з обмеженою відповідальністю "АБМК" про визнання протиправним та скасування висновку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяВ.М. Шарапа