Ухвала

від 30.01.2023 по справі 297/4032/22

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 297/4032/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2023 року м. Берегове

Берегівський районнийсуд Закарпатськоїобласті вособі:головуючого ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши в судовому засіданні клопотання прокурора Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016071060000039 від 28.11.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України, на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності,

встановив:

Прокурор Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016071060000039 від 28.11.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України, на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Так, у клопотанні прокурор зазначає, що у провадженні слідчого відділення Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області перебуває кримінальне провадження №42016071060000039 від 28.11.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України.

Так, інженер з організації керування виробництвом Берегівського відділення ПАТ «Закарпатгаз» ОСОБА_4 , будучи відповідальною за здійснення господарських операцій і правильності їх оформлення, у випадку відсутності у споживачів необхідної технічної документації на газове обладнання, пропонує громадянам надати їй грошові кошти за виготовлення технічних умов, проектної документації, виконання будівельно-монтажних робіт газового обладнання від імені ТОВ «Газ-Дар» (код ЄДРПОУ 39021489, м.Ужгород вул. Озерна,43).

14.01.2016 року ОСОБА_5 отримала від громадянки ОСОБА_6 , 1972 р.н., мешканки АДРЕСА_1 грошові кошти в сумі 2174 грн. за видачу завідомо підробленого акту здачі - приймання будівельно-монтажних робіт газового обладнання від імені ТОВ «Газ-Дар», за фактично невиконані роботи, а також рахунку №15 від 14.01.2016 року на суму 2174 грн.

Встановлено, що у вказаний спосіб працівник Берегівського відділення ПАТ «Закарпатгаз», ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_2 , від громадянки ОСОБА_8 , мешканки АДРЕСА_3 , отримав готівкові кошти 2800 гри., якій видав завідомо підроблений акт здачі приймання будівельно-монтажних робіт газового обладнання від імені ТОВ «Газ-Дар» за фактично невиконані роботи, а також рахунок №2 від 11.01.2016 на суму 2138 грн..

Працівники Берегівського відділення ПАТ «Закарпатгаз», ОСОБА_7 , ОСОБА_4 видаючи завідомо підроблені акти здачі-приймання робіт газового обладнання ТОВ «Газ-Дар», за фактично невиконані роботи, а також рахунки про оплату невиконаних робіт протягом 2015- 2016 років отримали грошові кошти 36 442,59 гри., частину яких привласнили.

Проведені слідчі (розшукові) дії: витребувано запитом документи ТОВ «ГАЗ-ДАР»; приєднано до кримінального провадження надані документи на запит слідчого; витребувано запитом документи ПАТ «Закарпатгаз»; приєднано до кримінального провадження надані документи на запит слідчого.

В ході досудового розслідування проведено ряд слідчих (розшуковик) дій, однак не встановлено особу, яка вчинила дане кримінальне правопорушення, тому повідомлення про підозру не здійснювалось.

Оскільки кримінальне правопорушення відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 12 КК України, в редакції Закону України № 2617-VІІІ від 22.11.2018 року, відноситься до нетяжких злочинів, та було вчинено у 2016 році, тому з урахуванням положеньст. 49 КК України, прокурор просить закрити це кримінальне провадження на підставі п. 3-1 ч. 1ст. 284 КПК України, посилаючись на те, що не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінчилися строки давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Прокурор ОСОБА_3 всудовому засіданніклопотання підтримавта просивйого задовольнитиз тихпідстав,що злочин,який буловчинено у2016році,на підставіст. 49КК України та п. 3-1 ч. 1ст.284КПК України підлягає закриттю, посилаючись на те, що не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінчилися строки давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Вивчивши клопотання прокурора, суд приходить до наступного.

Відповідно до п. 3-1 ч.1 статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров`я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.

Відповідно до п. 1-1 ч. 2ст. 284 КПК Україникримінальне провадження закривається судом з підстави, передбаченої п. 3-1 ч. 1 цієї статті.

Встановлено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1ст. 366 КК України, відповідно дост.12КК України (у редакції Закону України від 22.11.2018 №2617-VІІІ), відноситься до нетяжких злочинів.

У випадку, що досліджується, після внесення змін до вказаної статті мало місце поліпшення становища особи порівняно із попередніми редакціями ст. 12 КК та ст. 49 КК, що були чинними на час скоєння кримінального правопорушення. У зв`язку з цим у кримінальному провадженні є підстави для застосування положень 1 ст. 5 КК щодо зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі.

Згідно із ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції Закону України від 22.11.2018 №2617-VІІІ) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;

3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давностізупиняється,якщо особа,що вчинилакримінальне правопорушення,ухилилася віддосудового розслідуванняабо суду.У цихвипадках перебігдавності відновлюєтьсяз дняз`явленняособи іззізнанням абоїї затримання,а зчасу вчиненнякримінального проступку-п`ять років.У цьомуразі особазвільняється відкримінальної відповідальності,якщо зчасу вчиненнякримінального правопорушенняминуло п`ятнадцятьроків.

З даного приводу Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 05.04.2021 року у справі №328/1109/19 висловив таку правову позицію.

Згідно з ч. 2ст. 49 КК(у редакціїЗакону N 2617-VIII від 22 листопада 2018 року) перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років.

Для застосування зазначеної норми обов`язково має бути підтверджено факт ухилення особи від досудового слідства або суду, що є обставиною, яка виключає благополучне закінчення строків давності, і зупиняє диференційований строк, передбачений ч. 1ст. 49 КК(у редакціїЗакону N 2617-VIII від 22 листопада 2018 року). При цьому час, який минув із дня вчинення кримінального правопорушення до дня, коли особа почала ухилятися від слідства або суду, не втрачає свого значення, а зберігається і зараховується до загального строку давності, що продовжує спливати. Тобто, у цьому випадку закон передбачає загальний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які ухиляються від слідства чи суду оскільки факт свідомого ухилення особи від відповідальності свідчить про те, що вона все ще є суспільно небезпечною, тож це зумовлює необхідність більш суворого підходу до неї при вирішенні питання про давність притягнення до кримінальної відповідальності.

Відповідно до усталеної судової практики під ухиленням від слідства або суду з погляду застосуванняст. 49 ККслід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, що змушує правоохоронні органи вживати заходи, спрямовані на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство. При з`ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку.

Разом з цим, положення ч. 2ст. 49 КК(у редакціїЗакону N 2617-VIII від 22 листопада 2018 року) можуть розумітися неоднозначно. Недостатньо конкретний нормативний зміст цих положень обумовлений перш за все тим, що на початку другого речення вказаної норми вжите словосполучення "У цих випадках", а на початку третього - "У цьому разі".

Не викликає сумніву, що вживання словосполучення "У цих випадках" у другому реченні поєднує між собою ситуації, передбачені першим і другим реченнями (положеннями) ч. 2ст. 49 КК(у редакціїЗакону N 2617-VIII від 22 листопада 2018 року). Таке поєднання означає: ухилення особи від досудового розслідування або суду має своїм наслідком зупинення перебігу давності; перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання.

Водночас нормативний зміст другого речення (положення) зазначеної норми не містить конкретної вказівки щодо строків давності, на які необхідно орієнтуватись після відновлення її перебігу.

Вживання словосполучення "У цьому разі" у третьому реченні (положенні) ч. 2ст. 49 КК(у редакціїЗакону N 2617-VIII від 22 листопада 2018 року) в свою чергу поєднує між собою ситуації, передбачені усіма трьома її реченнями (положеннями). При цьому таке поєднання не несе в собі елементу невизначеності оскільки встановлені у третьому реченні строки давності не можуть розглядатись як диференційовані.

Проаналізувавши вказані норми закону України про кримінальну відповідальність, об`єднана палата виходить з такого кримінально-правового змісту ч. 2ст. 49 КК(у редакціїЗакону N 2617-VIII від 22 листопада 2018 року): ухилення особи від досудового розслідування або суду має своїм наслідком зупинення перебігу давності; перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання; у разі ухилення особи від досудового розслідування або суду і наступного її з`явлення із зізнанням чи затримання - встановлені ч. 1ст. 49 КК(у редакціїЗакону N 2617-VIII від 22 листопада 2018 року) диференційовані строки давності до уваги не беруться; щодо такої особи застосовуються визначені ч. 2ст. 49 КК(у редакціїЗакону N 2617-VIII від 22 листопада 2018 року) загальні строки давності - п`ять років у разі вчинення нею кримінального проступку і п`ятнадцять років - у раз вчинення нею злочину будь-якого ступеня тяжкості.

Отже, враховуючи те, у даному кримінальному провадженні, відомості про які були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016071060000039 від 28.11.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України вчиненого у 2016 році, має місце ухилення особи від досудового розслідування, тому щодо такої особи застосовуються визначені ч. 2ст. 49 КК(у редакціїЗакону N 2617-VIII від 22 листопада 2018 року) загальні строки давності - п`ятнадцять років.

За таких обставин, суд вважає, що у клопотанні прокурора ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016071060000039 від 28.11.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України, на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, слід відмовити.

Керуючись ст.ст.12,49 КК України, ст.ст. 370, 372, 376 КПК України,

ухвалив:

В задоволенні клопотання прокурора Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016071060000039 від 28.11.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України, на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Лайош ГАЛ