Рішення

від 06.02.2023 по справі 910/5411/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.02.2023Справа № 910/5411/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Мандриченка О.В. розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення сторін, матеріали справи № 910/5411/22

за позовом Міністерства оборони України;

до Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень";

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Рось-Гума";

про стягнення 9 836,12 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" грошової суми за банківською гарантією у розмірі 9 836,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань у зв`язку з настанням гарантійного випадку згідно умов банківської гарантії № 12327/19-ТГ від 03.07.2019, виданої АТ "Банк інвестицій та заощаджень" Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Рось-Гума".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5411/22, розгляд справи поставлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Рось-Гума".

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

19.07.2022 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що вимога не була надіслана через банк бенефіціара, який повинен засвідчити повноваження підписанта, а простим рекомендованим листом. Крім того, у вимозі не обґрунтовано настання гарантійного випадку, а тому вимога мала неналежне представлення.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.07.2022 була направлена на адреси учасників судового процесу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Міністерством оборони України (далі - позивач, бенефіціар) оприлюднено оголошення про проведення відбору учасників для проведення переговорної процедури закупівлі для потреб оборони UA-2019-06-18-001000-с, предметом якого є двигуни та їх частини.

Акціонерним товариством "Банк інвестицій та заощаджень" (далі - відповідач, гарант) було видано гарантію №12327/19-ТГ від 03.07.2019, згідно з якою з метою забезпечення цінової пропозиції, наданої принципалом, щодо участі у оголошених бенефіціаром переговорних процедур для потреб оборони, згідно оголошення № UA-2019-06-18-001000-с, оприлюдненого на офіційному сайті http://prozorro.gov.ua (посилання на тендер на офіційному сайті - https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-06-18-001000-c), на закупівлю "Двигуни та їх частини (34310000-3): лот №l - (34312000-7) частини двигунів (запасні частини до систем живлення двигунів, 39 найменувань); лот №2 - (34312000-7) частини двигунів (запасні частини до систем охолодження двигунів, 26 найменувань); лот №3 - (34312000-7) частини двигунів (запасні частини до підгрупи блоків, колінчатих валів та маховиків, 17 найменувань); лот №4 - (34312000-7) частини двигунів (головки двигунів та запасні частини до них, 7 найменувань); лот №95 - (34312000-7) частини двигунів (запасні частини до ціліндро-поршньової групи, 7 найменувань); лот №6 - (34312000-7) частини двигунів (запасні частини до систем змащування двигунів, 6 найменувань); лот №7 - (34312000-7) частини двигунів (прокладки до двигунів та гумові вироби, 13 найменувань); лот №8 - (343 12000-7) частини двигунів (карбюратори та запасні частини до них, 5 найменувань) Код державного класифікатора: (34310000-3).Код державного класифікатора: (34310000-3) ", згідно оголошення про проведення відбору учасників на закупівлю двигунів та їх частини (34310000-3), приймає на себе зобов`язання у наданні банківської гарантії (надалі - гарантія) на загальну суму 9 836 гривень 12 копійок.

Гарант зобов`язується протягом 5 (п`яти) банківських днів сплатити бенефіціару гарантійну суму, за його першою письмовою вимогою з поясненням у чому полягає порушення принципалом зобов`язання, забезпеченого цією гарантією, за умови одночасного письмового підтвердження бенефіціаром, що принципал відмовляється виконувати свої зобов`язання, які передбачаються його тендерною пропозицією, а саме: відмови або неучасті в переговорах, призначених замовником, у визначену замовником дату їх проведення; не підписання учасником, який став переможцем переговорної процедури закупівлі договору про закупівлю у визначені замовником терміни; ненадання учасником документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 Закону України "Про публічні закупівлі"; ненадання переможцем переговорної процедури закупівлі забезпечення виконання договору про закупівлю після отримання повідомлення про намір укласти договір, якщо надання такого забезпечення вимагалося в оголошенні про проведення відбору.

Письмова вимога бенефіціара про сплату повинна бути підписана уповноваженого особою та надіслана гаранту рекомендованим листом через банк бенефіціара, який засвідчить, що наявні підписи на даній вимозі є дійсними, мають юридичну силу та законне відношення до бенефіціара.

Ця гарантія набуває чинності з моменту підписання її гарантом і діє до "30" жовтня 2019 року включно.

Проколом засідання тендерного комітету Міністерства оборони України №75/386/12 від 18.07.2019 відповідно до вимог пунктів другого та сьомого частини 1 статті 4 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" відхилено за лотом 7 цінову пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю " Торгово-виробниче підприємство "РОСЬ-ГУМА" (далі - третя особа, принципал) у зв`язку з невідповідністю товарів, робіт чи послуг учасника технічним, якісним та кількісним характеристикам предмета закупівлі і неусуненням учасником недоліків у поданих ним документах протягом наступних 24 години з моменту ознайомлення учасника з такими недоліками під час проведення переговорів.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "РОСЬ-ГУМА" за лотом 7 надано документи, які вимагалися в оголошенні, однак з недоліками: у ціновій пропозиції термін постачання не відповідає вимогам оголошення та розмір податку не відповідає наданим документам; відомості про учасника не відповідають формі встановленій в оголошенні; довідка про досвід виконання аналогічного договору не відповідає вимогам оголошення; відсутній відгук щодо досвіду виконання аналогічного договору; надана копія аналогічного договору не містить усіх додатків; відсутній гарантійний лист від виробника продукції; у гарантійному листі відсутня інформація щодо якості товару; не завантажено документи щодо ст. 17 ЗУ "Про публічні закупівлі". Крім цього, пропозиція ТОВ "ТВП "РОСЬ-ГУМА" не відповідає технічним вимогам замовника за 10,12,13 найменуванням, сертифікати відповідності надані на не діючі ГОСТи. Позиції: 1, 10, 12, 13 не відповідають вимогам замовника. Усі вищезазначені недоліки учасником не було усунуто протягом 24 годин з дня ознайомлення під час переговорів.

Позивач надіслав на адресу відповідача вимогу №286/3/4987 від 31.07.2019 про настання гарантійного випадку та виплату 9 836 грн 12 коп., у зв`язку з ненаданням учасником документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених ст.17 Закону України Про публічні закупівлі».

Листом №05-1/2/4695 від 08.08.2019 року відповідач повідомив позивача, що з наданих бенефіціаром документів неможливо встановити, що вимога складає належне представлення, вимога не була надіслана через банк бенефіціара, який повинен засвідчити повноваження підписанта, а простим рекомендованим листом.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що у зв`язку з простроченням виконання постачальником його зобов`язань з поставки товару, просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" на його користь суму банківської гарантії у розмірі 9836 грн 12 коп.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що вимога складає належне представлення, вимога не була надіслана через банк бенефіціара, який повинен засвідчити повноваження підписанта, а простим рекомендованим листом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Міністерства оборони України не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок видачі гарантії №12327/19-ТГ від 03.07.2019 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерним товариством «Банк інвестицій та заощаджень» було видано гарантію №12327/19-ТГ від 03.07.2019, згідно з якою з метою забезпечення цінової пропозиції, наданої принципалом, щодо участі у оголошених бенефіціаром переговорних процедур для потреб оборони, згідно оголошення № UA-2019-06-18-001000-с, оприлюдненого на офіційному сайті http://prozorro.gov.ua (посилання на тендер на офіційному сайті - https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-06-18-001000-c), на закупівлю "Двигуни та їх частини (34310000-3): лот №l - (34312000-7) частини двигунів (запасні частини до систем живлення двигунів, 39 найменувань); лот №2 - (34312000-7) частини двигунів (запасні частини до систем охолодження двигунів, 26 найменувань); лот № 3 - (34312000-7) частини двигунів (запасні частини до підгрупи блоків, колінчатих валів та маховиків, 17 найменувань); лот №4 - (34312000-7) частини двигунів (головки двигунів та запасні частини до них, 7 найменувань); лот № 95 - (34312000-7) частини двигунів (запасні частини до ціліндро-поршньової групи, 7 найменувань); лот №6 - (34312000-7) частини двигунів (запасні частини до систем змащування двигунів, 6 найменувань); лот №7 - (34312000-7) частини двигунів (прокладки до двигунів та гумові вироби, 13 найменувань); лот №8 - (343 12000-7) частини двигунів (карбюратори та запасні частини до них, 5 найменувань) Код державного класифікатора: (34310000-3). Код державного класифікатора: (34310000-3)", згідно Оголошення про проведення відбору учасників на закупівлю двигунів та їх частини (34310000-3), приймає на себе зобов`язання у наданні банківської гарантії на загальну суму 9 836 гривень 12 копійок.

Гарант зобов`язується протягом 5 (п`яти) банківських днів сплатити бенефіціару гарантійну суму, за його першою письмовою вимогою з поясненням у чому полягає порушення принципалом зобов`язання, забезпеченого цією гарантією, за умови одночасного письмового підтвердження бенефіціаром, що принципал відмовляється виконувати свої зобов`язання, які передбачаються його тендерною пропозицією, а саме: відмови або неучасті в переговорах, призначених замовником, у визначену замовником дату їх проведення; не підписання учасником, який став переможцем переговорної процедури закупівлі договору про закупівлю у визначені замовником терміни; ненадання учасником документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 Закону України "Про публічні закупівлі"; ненадання переможцем переговорної процедури закупівлі забезпечення виконання договору про закупівлю після отримання повідомлення про намір укласти договір, якщо надання такого забезпечення вимагалося в оголошенні про проведення відбору.

Письмова вимога бенефіціара про сплату повинна бути підписана уповноваженого особою та надіслана гаранту рекомендованим листом через банк бенефіціара, який засвідчить, що наявні підписи на даній вимозі є дійсними, мають юридичну силу та законне відношення до бенефіціара.

Вказана гарантія набуває чинності з моменту підписання її гарантом і діє до « 30» жовтня 2019 року включно.

Відповідно до частин 1, 2 статті 200 Господарського кодексу України, гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

Згідно зі статтею 560 Цивільного кодексу України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано (частини 1, 2, 3, 4 статті 563 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Отже, у відносинах за гарантією беруть участь три суб`єкти - гарант, беніфеціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов`язку перед беніфеціаром.

Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору-беніфеціару грошову суму відповідно до умов гарантій у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією. Тобто, гарантія створює зобов`язання тільки для гаранта.

Статтею 564 Цивільного кодексу України унормовано, що після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (частина 1 статті 565 Цивільного кодексу України).

Виходячи з Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 (далі - Положення), видачі гарантії передує укладення договору між гарантом та боржником про надання фінансових послуг з видачі гарантії. Вказаний договір виступає зв`язуючим ланцюгом між основним договором принципала і беніфеціара, оскільки у договорі про видачу гарантії вказується, що гарантія видається на прохання принципала у зв`язку з його обов`язком перед беніфеціаром за основним договором, та гарантією, видача якої є основним обов`язком гаранта за цим договором.

Відповідно до розділу І Положення, гарантійний лист - це гарантія, що оформлена належним чином на паперовому носії. Гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов`язань у повному обсязі або їх частину в разі пред`явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов`язання принципала (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на таке зобов`язання безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Проколом засідання тендерного комітету Міністерства оборони України №75/386/12 від 18.07.2019 відповідно до вимог пунктів другого та сьомого частини 1 статті 4 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" відхилено за лотом 7 цінову пропозицію принципала у зв`язку з невідповідністю товарів, робіт чи послуг учасника технічним, якісним та кількісним характеристикам предмета закупівлі і неусуненням учасником недоліків у поданих ним документах протягом наступних 24 години з моменту ознайомлення учасника з такими недоліками під час проведення переговорів.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "РОСЬ-ГУМА" за лотом 7 надано документи, які вимагалися в оголошенні, однак з недоліками: у ціновій пропозиції термін постачання не відповідає вимогам оголошення та розмір податку не відповідає наданим документам; відомості про учасника не відповідають формі встановленій в оголошенні; довідка про досвід виконання аналогічного договору не відповідає вимогам оголошення; відсутній відгук щодо досвіду виконання аналогічного договору; надана копія аналогічного договору не містить усіх додатків; відсутній гарантійний лист від виробника продукції; у гарантійному листі відсутня інформація щодо якості товару; не завантажено документи щодо ст. 17 ЗУ "Про публічні закупівлі". Крім цього, пропозиція третьої особи не відповідає технічним вимогам замовника за 10,12,13 найменуванням, сертифікати відповідності надані на не діючі ГОСТи. Позиції: 1, 10, 12, 13 не відповідають вимогам замовника. Усі вищезазначені недоліки учасником не було усунуто протягом 24 годин з дня ознайомлення під час переговорів.

Частиною 3 статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин сторін) визначено, що замовник у тендерній документації зазначає, що інформація про відсутність підстав, визначених у частинах першій і другій цієї статті, надається в довільній формі. Спосіб документального підтвердження згідно із законодавством відсутності підстав, передбачених пунктами 2, 3, 5, 6 і 8 частини першої та частиною другою цієї статті, визначається замовником для надання таких документів лише переможцем процедури закупівлі. Замовник не вимагає документального підтвердження інформації, що міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов`язання, останнє може бути двох видів. По-перше, це невиконання зобов`язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов`язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі невідповідності виконання зобов`язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов`язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Проте, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні статтей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Рось-Гума" документів, передбачених статтю 17 Закону України "Про публічні закупівлі", визначених в оголошенні Міністерства оборони України про проведення переговорної процедури закупівлі для потреб оборони UA-2019-06-18-001000-с, предметом якого є двигуни та їх частини.

Враховуючи те, що подання документів, передбачених статтю 17 Закону України "Про публічні закупівлі", є критерієм належності виконання зобов`язання з подання всіх необхідних документів для участі у процедурі закупівлі, то неподання вказаних документів у строк, визначений в оголошенні Міністерства оборони України про проведення переговорної процедури закупівлі для потреб оборони UA-2019-06-18-001000-с, свідчить про порушення зобов`язання.

Суд зазначає, що за гарантією №12327/19-ТГ від 03.07.2019 року Акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень" взяло на себе зобов`язання виплатити Міністерству оборони України гарантійну суму, за його першою письмовою вимогою з поясненням у чому полягає порушення принципалом зобов`язання, забезпеченого цією Гарантією, за умови одночасного письмового підтвердження бенефіціаром, що принципал відмовляється виконувати свої зобов?язання, які передбачаються його тендерною пропозицією, а саме: відмови або неучасті в переговорах, призначених замовником, у визначену замовником дату їх проведення; не підписання учасником, який став переможцем переговорної процедури закупівлі договору про закупівлю у визначені замовником терміни; ненадання учасником документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 Закону України "Про публічні закупівлі"; ненадання переможцем переговорної процедури закупівлі забезпечення виконання договору про закупівлю після отримання повідомлення про намір укласти договір, якщо надання такого забезпечення вимагалося в оголошенні про проведення відбору.

Відповідно, за змістом гарантії бенефіціар набуває права вимоги до гаранта у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання боржником, а гарант зобов`язаний сплатити кошти у разі настання гарантійного випадку.

Судом встановлено, що всупереч вимог статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі" Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Рось-Гума" не були подані вказані документи.

Врахувавши встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що гарантійний випадок за наданою відповідачем гарантією є таким, що настав, оскільки факт порушення принципалом виконання зобов`язання з подання документів, передбачених статтею 17 Закону України "Про публічні закупівлі", є доведеним, що не спростовано відповідачем та третьою особою, а у відповідача (гаранта) відповідно до частини 1 статті 563 Цивільного кодексу України за вимогою кредитора (бенефіціара) виник обов`язок сплатити позивачу (кредитору) грошову суму відповідно до умов виданої ним гарантії.

За своєю правовою природою гарантія має автономний (незалежний) характер від основного зобов`язання та відповідно не залежить від обставин припинення основного зобов`язання. У зв`язку з цим виплата гарантом суми, на яку видано гарантію, жодним чином не може зараховуватись в рахунок виконання основного зобов`язання та відповідно впливати на його чинність/припинення.

Пунктом 2 Глави 4 розділу II Положення "Про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах", яке затверджено постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639, визначено, що одержана вимога/повідомлення бенефіціара або банку бенефіціара є достатньою умовою для банку-гаранта (резидента) сплатити кошти бенефіціару за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримані банком-гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії.

Згідно зі ст. 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше.

Відповідно до ч. 2 ст. 200 Господарського кодексу України зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

Положеннями ч. 2, 4 ст. 563 Цивільного кодексу України визначено, що вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта в межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надіслав на адресу відповідача вимогу №286/3/4987 від 31.07.2019 про настання гарантійного випадку та виплату 9 836 грн 12 коп., у зв`язку з ненаданням учасником документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі».

Листом №05-1/2/4695 від 08.08.2019, відповідач повідомив позивача, що з наданих бенефіціаром документів неможливо встановити, що вимога складає належне представлення, вимога не була надіслана через банк бенефіціара, який повинен засвідчити повноваження підписанта, а простим рекомендованим листом.

Згідно з п. 62 Положення, бенефіціар для отримання платежу за гарантією подає до банку-гаранта безпосередньо або через банк бенефіціара (залежно від того, як це визначено умовами гарантії) вимогу за гарантією, а також усі документи, передбачені умовами гарантії (якщо таке подання в ній передбачено). Банк бенефіціара (резидент) після отримання від банку-гаранта платежу за гарантією:

1) зараховує кошти на поточний або розподільчий рахунок бенефіціара, якщо в банку відкрито рахунок, або

2) здійснює переказ коштів за реквізитами, отриманими від бенефіціара, або банку бенефіціара, або іншого авізуючого банку, якщо бенефіціару відкрито рахунок в іншому банку (п. 63 Положення).

Відповідно до п. 11, 12 Положення, представлення означає доставку документа за гарантією/контргарантією банку-гаранту/банку-контргаранту. Положенням також надано визначення належному представленню представлення документів за гарантією/ контргарантією, яке відповідає вимогам і умовам такої гарантії/контргарантії; вимогам правил, яким підпорядковується гарантія/контргарантія.

Як вже встановлено судом, позивач (бенефіціар), 31.07.2019 засобами поштового зв`язку направив на адресу відповідача (зазначену у гарантії) вимогу (з посиланням на номер і дату гарантії) про виплату коштів за банківською гарантією. Вказана вимога була отримана представником банку 07.08.2019 (до закінчення терміну дії гарантії (30.10.2019).

Враховуючи приписи статтей 560, 563, 565 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду у складі касаційного господарського суду від 18.10.2018 у справі №910/21641/17, від 20.06.2018 у справі №904/9536/17, від 02.03.2018 у справі №910/8297/17 та від 14.11.2019 у справі №910/20326/17.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19 дійшла висновку, що відповідно до статтей 560, 563, 565 Цивільного кодексу України обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.

Проте, судом встановлено, що вимога бенефіціара всупереч умовам гарантії №12327/19-ТГ від 03.07.2019 була надіслана не рекомендованим листом через банк бенефіціара, який засвідчить, що наявні підписи на даній вимозі є дійсними, мають юридичну силу та законне відношення до бенефіціара, а засобами поштового зв`язку, про що зазначив відповідач у відзиві на позовну заяву. При цьому, позивачем в свою чергу не спростовані вказані заперечення.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що вимога бенефіціара не була належно представлена банку, а тому відповідач правомірно відмовив у задоволенні вимоги позивача відповідно до частини 1 статті 565 Цивільного кодексу України.

За таких підстав, у Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" не виникло зобов`язання з виплати суми банківської гарантії у розмірі 9 836 грн 12 коп.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97).

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (заява № 4241/03) зазначено, що суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", Series A, № 274).

Згідно із частинами 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, позовні вимоги Міністерства оборони України до Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" про стягнення 9 836,12 грн є законодавчо необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко