Рішення

від 12.01.2023 по справі 910/7993/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.01.2023Справа № 910/7993/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Бенчук О.О., розглянув матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365"

до Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця Національної Академії Наук України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські Електромережі"

про стягнення 768 351,58 грн

Представники учасників процесу:

від позивача Гриценко Б.М.

від відповідача Бень В.Е.

від третьої особи Клименко Я.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду м. Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" (далі - позивач) до Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця Національної Академії Наук України (далі - відповідач) про стягнення 768 351,58 грн (552 672,11 грн основного боргу, 103 684,80 грн пені, 10 881,23 грн 3% річних, 101 113,44 грн інфляційних втрат).

Позовні вимоги обґрунтовані несплатою відповідачем заборгованості за спожиту в період з вересня по листопад 2021 року електричну енергію в строк, встановлений договором № 1-Е від 24.12.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 відкрито провадження у справі № 910/7993/22 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 27.09.2022.

Ухвалою суду від 27.09.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено на 11.10.2022 о 16:00 год.

28.09.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким останнім заперечуються заявлені вимоги. Відхиляючи позовні вимоги, відповідач зазначає, що він не має доступу до приладів обліку електричної енергії, а також втратив доступ до електронного кабінету споживача, не отримував від позивача рахунки для сплати електроенергії, не підписував жодного документу, який підтверджував би заборгованість споживача на суму 456 993,71 грн.

Судове засідання, призначене на 11.10.2022, не відбулось.

Ухвалою суду від 19.10.2022 призначено проведення судового засідання на 01.11.2022.

Ухвалою суду від 01.11.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено на 10.11.2022.

10.11.2022 позивачем через підсистему електронний суд подано відповідь на відзив, у якій вказується, що дані щодо споживання відповідачем електроенергії позивач отримує від оператора системи розподілу, яким є Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські Електромережі".

Ухвалою суду від 10.11.2022 залучено до участі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські Електромережі", запропоновано третій особі надати письмові пояснення по суті спору з доказами на підтвердження обсягів споживання відповідачем електроенергії у спірний період (вересень - листопад 2021 року), а також відкладено судове засідання на 01.12.2022.

29.11.2022 від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 01.12.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, судове засідання відкладено на 19.12.2022.

19.12.2022 від третьої особи надійшли письмові пояснення у даній справі.

Ухвалою суду від 19.12.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, судове засідання відкладено на 12.01.2023.

У судовому засіданні 12.01.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд даної справи та наявність в матеріалах справи доказів, достатніх для розгляду даної справи, в судовому засіданні 12.01.2023, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та третьої особи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на такі вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

24.12.2020 між ТОВ «ЕНЕРДЖІ 365» (позивач/постачальник) та Інститутом фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України (далі - відповідач/споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 1-Е (далі - договір), відповідно до якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком № 1 до цього договору, якщо інше не передбачено комерційною пропозицією.

Заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток № 1 до договору) передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за електроустановками споживача протягом дії договору за наступними ЕІС-кодами точок комерційного обліку 62Z1129019923097, 62Z5357361956203, за адресою: Україна, 01024, місто Київ, вул. Академіка Богомольця, будинок 4.

Як погоджено сторонами в п. 5.7 договору, оплата рахунку постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

Крім того, як погоджено сторонами в комерційній пропозиції в розділі «термін надання рахунку за спожиту електроенергію та строк його оплати», погоджено, що термін надання рахунку - не пізніше 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду, який встановлюється сторонами. Строк оплати рахунку - не пізніше 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем (за умови наявності у споживача всіх необхідних платіжних документів).

Також комерційною пропозицією сторонами погоджено, що договір набирає чинності з дня його підписання та укладається до 31.12.2021, але до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Додатковою угодою № 2 від 28.12.2021 сторонами погоджено, що очікувана вартість закупівлі електроенергії становить 2 013 868,54 грн з ПДВ.

В обґрунтування вимог позивачем вказується, що ним, з дотриманням умов договору, направлено на електронну пошту споживача акти. Однак заборгованість за вересень-листопад 2021 року залишилась не сплаченою.

Так, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 30.09.2021 були підписані акти прийому-передачі електроенергії, а саме: № 4402 на суму 101 669,71 грн та № 4399 на суму 355 324,00 грн, загалом позивач зазначає, що у вересні 2021 року було поставлено електричної енергії на суму 456 993,71 грн.

Крім того, позивач зазначає, що ним 30.11.2021 засобами електронної пошти направлялись відповідачу для підписання акт прийому-передачі за жовтень 2021 року на суму 49 023,83 грн, а також акт прийому-передачі за листопад 2021 року на суму 401 878,57 грн.

Водночас, суд зазначає, що такі акти підписані лише позивачем, підпису відповідача такі акти не містять.

Як вказується позивачем та не заперечується відповідачем, 24.12.2021 останнім здійснена оплата заборгованості в розмірі 355 324,00 грн, позивач зазначає, що такі дії є визнанням відповідачем суми заборгованості.

Проте, відповідач зазначає у відзиві на позов, що така оплата здійснена ним у зв`язку з підвищенням ціни на електричну енергію та у зв`язку зі збільшенням очікуваної вартості відповідно до додаткової угоди та не є визнанням суми заборгованості.

Також відповідач зазначає, що він втратив доступ до свого електронного кабінету споживача, у зв`язку з чим не міг перевіряти обсяги споживання ним електричної енергії та її вартість, відповідно, не знав про наявність у нього заборгованості.

Згідно з доданими відповідачем до відзиву платіжними дорученнями від 23.12.2021: № 267 на суму 167 000,00 грн, № 1005 на суму 120,00 грн, № 410 на суму 188 204,00 грн, які проведені банківською установою 24.12.2021, вбачається, що кошти сплачувались відповідачем з посиланням на договір № 1-Е від 24.12.2020 та акт № 4399 від 30.09.2021, загальна сума за такими платіжними дорученнями становить 355 324,00 грн, відповідно, такі платіжні доручення повністю покривають суму за підписаним між сторонами актом № 4399 на суму 355 324,00 грн.

Доказів оплати відповідачем рахунків та актів за жовтень-листопад 2021 року матеріали справи не містять.

При цьому, суд також зазначає, що доказів отримання/вручення відповідачем рахунків на оплату переданої електричної енергії за жовтень-листопад 2021 року позивачем під час розгляду даної справи не надано.

При цьому суд зазначає, що роздруківка про направлення таких документів (рахунків та актів) на електронну пошту відповідача не може бути таким доказом, оскільки з такої роздруківки не можливо дослідити, які саме вкладення та в якому вигляді направлялись позивачем відповідачу.

Крім того, за умовами п. 13.8 договору, укладеного між позивачем та відповідачем, усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто за зазначеними в договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатись дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

При цьому, в наданому позивачем примірнику договору в п. 13.10 сторонами не погоджено можливості листування за допомогою СМС або електронної пошти відповідача, що підтверджується, зокрема, тим, що такі графи як «посада, прізвище, ім`я, по батькові, номер телефону, e-mail» відповідальної особи споживача є незаповненими.

Водночас, суд зазначає, що акти прийому-передачі за період жовтень-листопад 2021 року були направлені позивачем відповідачу разом з позовною заявою, що не заперечується сторонами під час розгляду даної справи.

Крім того, третьою особою (Оператором системи розподілу) підтверджена передача позивачем відповідачу в період з вересня по листопад 2021 року електроенергії за погодженими точками обліку в загальному обсязі 250 382 кВт*год, що підтверджується звітами, наданими третьою особою.

При цьому, дані, надані третьою особою, збігаються з даними, вказаними позивачем в актах за період вересень-листопад 2021 року.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 вказаної норми, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як погоджено сторонами в п. 5.7 договору, оплата рахунку постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

У комерційній пропозиції сторонами погоджено, що строк оплати рахунку - не пізніше 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем (за умови наявності у споживача всіх необхідних платіжних документів).

Водночас, позивачем під час розгляду даної справи не надано суду доказів отримання відповідачем рахунків та актів за жовтень-листопад 2021 року.

Поряд з цим, суд зазначає, що положеннями ст. 530 ЦК України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову. При цьому волевиявлення щодо виконання боржником відповідного обов`язку має бути вчинено кредитором в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до відома боржника (аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/10958/20).

За вказаних обставин, враховуючи, що позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача грошових коштів, суд розцінює поданий позов як вимогу позивача в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України.

Відповідачем під час розгляду даної справи не надано доказів оплати отриманої в період вересня-листопада електричної енергії в розмірі 552 672,11 грн, відтак суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у вищезазначеному розмірі обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 10 881,23 грн 3% річних та 101 113,44 грн втрат від інфляції, нарахованих за період з 16.11.2021 по 12.08.2022.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, розрахунок таких вимог здійснено відповідачем станом на 12.08.2022, у той час, як з вказаним позовом позивач звернувся до суду 22.08.2022 (позовна заява сформована в підсистемі «Електронний суд»).

При цьому, як зазначено вище, позивачем не доведено факту надання відповідачу рахунків та актів до моменту звернення до суду з даним позовом, отже, позивачем не доведено прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати переданої електричної енергії.

Відтак, суд не вбачає підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 10 881,23 грн 3% річних та 101 113,44 грн втрат від інфляції, нарахованих за період з 16.11.2021 по 12.08.2022, оскільки за вказаний період строк оплати не настав, доказів протилежного позивачем під час розгляду справи не надано.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 103 684,80 грн, нарахованої з 16.11.2021 по 12.08.2022.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 5.8 договору в разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до цього договору.

Водночас, суд зазначає, що умовами комерційної пропозиції сторонами не погоджувався розмір пені за порушення строку оплати або штрафу.

Крім того, пеня нарахована позивачем до 12.08.2022, тобто за період, в якому у відповідача ще не настав строк оплати електричної енергії, оскільки позивачем не надано доказів вручення/отримання відповідачем рахунків та актів, відтак обов`язок останнього за такий період не може вважатись простроченням з оплати, у зв`язку з чим вимоги в частині стягнення пені, нарахованої з 16.11.2021 по 12.08.2022, в розмірі 103 684,80 грн не підлягають задоволенню.

Суд звертає увагу позивача на приписи пп. 16 п. 1 постанови Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2022 № 413, надано настанову на період дії в Україні зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

При цьому, частина пені, заявлена позивачем, припадає на період дії воєнного стану, який запроваджено в Україні з 24.02.2022.

За вказаних обставин, оцінивши подані сторонами докази та обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, водночас вимоги про стягнення з відповідача 3% річних, втрат від інфляції та пені за заявлений позивачем період є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по оплаті позову судовим збором підлягають покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 8 290,08 грн.

Крім того, в позові позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн.

Станом на момент ухвалення рішення у даній справі позивачем не надано доказів понесення ним таких витрат, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для розподілення витрат позивача на правничу допомогу між сторонами у справі.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні задовольнити частково.

2. Стягнути з Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця Національної Академії Наук України (01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, буд. 4, код 05417093) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 18/2, офіс 12, код 41447959) 552 672,11 грн (п`ятсот п`ятдесят дві тисячі шістсот сімдесят дві грн 11 коп.) основного боргу, 8 290,08 грн (вісім тисяч двісті дев`яносто грн 08 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 06.02.2023.

Суддя О.Г. Удалова