Рішення

від 25.01.2023 по справі 910/9097/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.01.2023Справа № 910/9097/22

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Петрук Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом ОСОБА_1

АДРЕСА_1

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Еллайс - Приват"

вул. П.Пестеля 11 б, м. Київ, 01135

2. ОСОБА_2

АДРЕСА_2

про розірвання трудового договору та зобов`язання вчинити дії

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еллайс - Приват" (далі-відповідач 1) та ОСОБА_2 (далі-відповідач 2) про розірвання трудового договору та зобов`язання вчинити дії.

Оскільки відповідачами у справі було визначено фізичну особу, що не є підприємцем, судом в порядку статті 176 ГПК України було постановлено ухвалу про запит та скеровано запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_2 .

28.10.2022 від Вишневої міської ради надійшла відповідь на запит стосовно зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання у справі на 23.11.2022.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачам строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

Означену ухвалу, направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак поштове відправлення повернуто до суду з посиланням на відсутність адресата за вказаною адресою.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/9097/22 однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Протокольною ухвалою суду від 23.11.2022 відкладено підготовче засідання на 21.12.2022.

Протокольною ухвалою суду від 21.12.2022 суд закрив підготовче провадження та за погодженням із сторонами призначив справу до судового розгляду по суті на 25.01.2023.

У судове засідання 25.01.2023 з`явився представник позивача та підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, представник відповідача у судове засідання не з`явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 25.01.2023 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку, вважає позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 призначено на посаду директора товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЛАЙС-ПРИВАТ» та внесено відомості про нього, як директора (керівника) та підписанта цього товариства до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Трудовий договір у письмовій формі між Позивачем та Відповідачем не укладався. Факт перебування позивача у трудових відносинах з ТОВ «ЕЛЛАЙС-ПРИВАТ» підтверджується сформованим витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, доданим до позову.

Засновником ТОВ «ЕЛЛАЙС-ПРИВАТ» є фізична особа ОСОБА_2 , місцеперебування якого згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_3 .

Обґрунтовуючи власні позовні вимоги, позивач вказує, що ТОВ «ЕЛЛАЙС-ПРИВАТ» фактично не здійснює господарську діяльність у зв`язку з чим позивач втратив економічну чи будь яку іншу зацікавленість у перебуванні на посаді директора підприємства та виявив бажання припинити трудові відносини із ним. З цією метою, 20.10.2021 року позивачем було направлено на адресу ТОВ «ЕЛЛАЙС- ПРИВАТ» заяву про звільнення з посади директора ТОВ «ЕЛЛАЙС-ПРИВАТ» за власним бажанням, на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю з 25.10.2021 р. листом з оголошеною цінністю з трек номером 0314819862340. Вказаний лист повернувся за зворотною адресою в результаті закінчення терміну зберігання (відправлення не вручене під час доставки), що додатково підтверджується відстеженням трек номеру через сайт Укрпошти.

20.10.2021 р. на адресу засновника ТОВ «ЕЛЛАЙС-ПРИВАТ» був направлений лист з оголошеною цінністю про ініціювання прийняття рішення єдиним учасником (трек номер 0314819862359) щодо вирішення питання звільнення позивача з займаної посади директора ТОВ «ЕЛЛАЙС-ПРИВАТ» і призначення нового директора. Вказаний лист також повернувся без вручення. На сьогодні питання про звільнення позивача з посади директора не вирішено.

За твердженням позивача, здійснюючи перевірку трек-номерів 0314819862340 та 0314819862359 видно, що листи з заявою позивача про звільнення та про скликання уповноваженого органу не були отримані в період перебування у точці видачі і 05.11.2021р. повернені за зворотною адресою. Таким чином, позивач стверджує, що саме 05.11.2021 р. можна вважати кінцевою датою попередження власника про розірвання трудового договору і саме з цієї дати вважаю за необхідне обраховувати двотижневий термін, після спливу якого трудовий договір можна вважати розірваним.

На переконанням позивача, він вжив всіх заходів задля розірвання трудових відносин, але в результаті бездіяльності засновника ТОВ «ЕЛЛАЙС-ПРИВАТ» вважає, що його право на припинення трудових відносин порушене.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 вказує, що загальні збори учасників товариства не відбулися, у зв`язку з чим він не має можливості звільнитись без рішення загальних зборів товариства, а тому просить вирішити питання щодо припинення трудових правовідносин між ТОВ «ЕЛЛАЙС-ПРИВАТ» та ОСОБА_1 у судовому порядку.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.05.2020 по справі № 910/7164/19, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка на її думку порушує її права й охоронювані законом інтереси.

Згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Отже, відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Разом з тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.

Частиною першою статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства (ч. 1 статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не визначено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Згідно з ч. 1-3 статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Відповідно до частин 2, 3 статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Як було встановлено судом, ОСОБА_1 20.10.2021 на адресу ТОВ «ЕЛЛАЙС- ПРИВАТ» та на адресу засновника ТОВ «ЕЛЛАЙС-ПРИВАТ» направлено заяву про звільнення з посади директора ТОВ «ЕЛЛАЙС-ПРИВАТ» за власним бажанням. Однак листи повернулись без вручення. Станом на момент звернення до суду питання про звільнення позивача з посади директора не вирішено.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими. Аналогічну позицію висловив Верховний Суд від 24.12.2019 у постанові по справі № 758/1861/18.

Передбачений частиною 1 статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов`язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов`язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.

Матеріалами справи підтверджено, що 20.10.2021 позивачем була направлена на адресу ТОВ «ЕЛЛАЙС- ПРИВАТ» та на адресу засновника ТОВ «ЕЛЛАЙС-ПРИВАТ» заява про звільнення з посади директора. Вказані докази свідчать про дотримання ОСОБА_1 вимог закону щодо реалізації свого права на припинення трудових відносин із товариством. Проте, невирішення загальними зборами учасників товариства питання про звільнення за власним бажанням працівника з посади директора є порушенням прав позивача.

Таким чином, за висновками суду, уповноважений на звільнення директора орган ТОВ «ЕЛЛАЙС-ПРИВАТ» проігнорував повідомлення позивача про його звільнення і не розглянув по суті заяву позивача про звільнення протягом передбачених законодавством строків, не виконав покладених на нього Статутом обов`язків.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, бездіяльністю відповідача, яка виразилася у не розгляді та не вжитті заходів для прийняття рішення про звільнення позивача в межах статутної діяльності товариства відповідачем були порушені трудові права позивача, зокрема його право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням, та право на вільне обрання місця для його реалізації.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що на теперішній час трудові відносини між сторонами фактично припинені з 20.11.2021 року , однак процедура розірвання трудового договору відповідно до законодавства України про працю не виконана, а тому, враховуючи встановлені судом обставини справи, які ніким не оспорюються та наведені норми права, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про розірвання трудового договору з 21.11.2021 року та визнання його повноважень як директора ТОВ «ЕЛЛАЙС-ПРИВАТ» припиненими підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд зазначає наступне.

Позивач просить внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом виключення запису в ТОВ «ЕЛЛАЙС-ПРИВАТ» про позивача у графі «відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи».

Суд звертає увагу на тому, що у ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.

Слід зазначити, що у постанові від 24.12.2019 року по справі №758/1861/18 (провадження №61-4911св18) Верховний Суд зазначив, що суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстраційної служби, зобов`язуючи його вносити будь-які відомості до єдиного державного реєстру.

Також в постанові від 17.03.2021 року у справі №761/40378/18 (провадження №61-18255св19) Верховний Суд зробив висновок, що позовна вимога до відділу державної реєстрації про зобов`язання внести зміни до відомостей з ЄДР шляхом виключення відомостей про керівника ТОВ не може бути звернена до органу державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (державного реєстратора такого органу), який зобов`язаний виконати рішення суду щодо припинення трудових відносин керівника юридичної особи з такою особою незалежно від того, чи був цей орган (реєстратор) залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.

Таким чином, рішення суду про визнання трудових відносин припиненими, після набрання ним законної сили, є підставою для здійснення уповноваженим державним органом (державним реєстратором) відповідних реєстраційних дій, передбачених зазначеним вище законом, а суд не вправі втручатися в діяльність органу державної реєстраційної служби, зобов`язуючи його вносити будь-які відомості до єдиного державного реєстру.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ця позовна вимога задоволенню не підлягає, як зайва.

При цьому суд звертає увагу на те, що у разі необґрунтованої відмови відповідного державного органу у вчиненні реєстраційних дій на підставі рішення суду про визнання трудових відносин припиненими, після набрання ним законної сили, позивач не позбавлений права звернутися до суду у передбаченому законом порядку.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

За таких обставин суд вважає, що наявні підстави для визнання припиненими трудових відносин ОСОБА_1 з ТОВ «ЕЛЛАЙС-ПРИВАТ» з 20.11.2021 у зв`язку зі звільненням позивача з посади директора за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України, відтак - позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Розірвати з 20 листопада 2021 року трудовий договір, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛЛАЙС-ПРИВАТ» (код ЄДРПОУ 34695756, місцезнаходження: 01135, місто Київ, вулиця Павла Пестеля, будинок 11, Літера "Б"), визнавши повноваження Висоцького Олександра Петровича як директора ТОВ «ЕЛЛАЙС-ПРИВАТ» припиненими.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еллайс - Приват" (вул. П.Пестеля 11 б, м. Київ, 01135; ідентифікаційний код 34695756) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 2481,00 грн. - судового збору.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 06.02.2023

Суддя М.О. Лиськов