Рішення

від 06.02.2023 по справі 910/11609/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.02.2023Справа № 910/11609/22

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Приватного підприємства «АЛМА ТРАНС» (04060, місто Київ, вулиця Вавілових, будинок 16/12, квартира 12) до Товариства з обмеженою відповідальністю «УВК-ІНТЕРНЕШНЛ» (02090, місто Київ, вул. Бутлерова Академіка, будинок 1) про стягнення 189 609,61 грн.,

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01.11.2022 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства «АЛМА ТРАНС» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «УВК-ІНТЕРНЕШНЛ» (далі - відповідач) про стягнення 189 609,61 грн та була передана 02.11.2022 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем відповідно до заявок відповідача на транспортування вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 2 від 03.02.2022, № 3 від 11.02.2022 та № 3 від 18.02.2022 здійснено перевезення вантажу із міста Суми до місця призначення: Данія (DK) -7100 Vejle Ammitsbolvej 37 "VEM" Jakob Sorensen Madsen Ttfunr.

Однак відповідачем вартість перевезення не оплачено в повному розмірі у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача на користь Приватного підприємства «АЛМА ТРАНС» заборгованість у розмірі 189 609,61 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

29.11.2022 від представника відповідача надійшла заява про продовження строку на подання відзиву.

Остання обгрунтована тим, що із-за тривалих відключень електромереж у відповідності до стабілізаційних графіків у місті Києві, де знаходиться Відповідач та його представник, в тому числі в порядку екстрених відключень та через часту загрозу ракетних обстрілів ускладнено збір документів та інформації для формування правової позиції у даній справі, тому ТОВ «УВК-ІНТЕРНЕШНЛ» необхідний більш тривалий час для підготовки та подачі відзиву на позовну заяву разом з усіма необхідними доказами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «УВК-ІНТЕРНЕШНЛ» про продовження строку на подання відзиву задоволено та продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю «УВК-ІНТЕРНЕШНЛ» строк для подачі відзиву до 12.12.2022 включно.

12.12.2022 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до останнього представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.

З поданої позовної заяви вбачається, що в межах даного позову об`єднано позовні вимоги, які ґрунтуються на підставі Заявок 2, 3 до Договору на міжнародне перевезення № 0102/4-225п від 01.02.2022 (надалі - Договір).

Позивач посилається на укладені Заявки № 1,2,3 зазначивши, що вони мають всі істотні умови, встановлені чинним законодавством для договору перевезення, отже кожна окрема Заявка створює права та обов`язки для Позивача та Відповідача на рівні з Договором.

Як вказує відповідач з наданих Позивачем Заявок №1,2,3 вбачається, що жодна із Заявок не містить відомостей про Сторін, їх найменування та реквізитів, а також не визначає осіб та ініціалів осіб від імені яких, були укладені заявки. А отже, надані Позивачем Заявки, не можуть бути доказом замовлення послуг, оскільки вони не мають даних, за якими можливо ідентифікувати Замовника та не можуть прирівнюватись до укладеного Договору.

Окрім того відповідач вказує, що проектом Договору, п. 3.8. «Перевізник не має права передавати свої повноваження та обов`язки по виконанню перевезення третім особам, проте, якщо Перевізник планує організувати перевезення вантажу не власним автомобілем, тобто надати транспортно-експедиційні послуги, то він має письмово повідомити про це Замовника та впевнитися, що Замовник зрозумів суть правовідносин Сторін, що встановлюються.».

Відповідач стверджує, що позивач, жодним чином не повідомляв ТОВ «УВК-ІНТЕРНЕШНЛ», як Замовника послуг, про передання перевезення третій особі.

21.12.2022 від представника відповідача надійшло клопотання про продовження строку на подання відповіді на відзив, останнє обґрунтовано тим, що відзив на позовну заяву був отриманий відповідальним співробітником Позивача в п`ятницю 16.12.2022 р. у поштовому відділенні за місцезнаходженням Позивача.

З огляду на те, що представник Позивача не є співробітником останнього та здійснює свою діяльність за іншою ніж місцезнаходження Позивача адресою, відзив на позовну заяву було передано представнику Позивача у наступний робочий день після дати отримання цього відзиву, тобто у понеділок 19.12.2022.

Разом з цим, вранці 19.12.2022 російська федерація здійснила чергову атаку на інфраструктуру м. Києва, внаслідок якої протягом 2 днів 19 та 20.12.2022 у м. Києві відбуваються постійні аварійні відключення світла (світло було наявне у представника Позивача протягом лише декількох годин за ці 2 дні), а також у ці два дні у представника Позивача фактично відсутній стабільний доступ до мобільного зв`язку та інтернету.

Зазначені обставини унеможливили належну підготовку відповіді на відзив у цій справі у строк встановлений Судом (до 21.12.2022).

Відповідно до ст. 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч.2).

Тобто, встановлений судом процесуальний строк, може бути продовжений судом за заявою учасника справи, якщо таку заяву подано до закінчення цього строку.

Беручи до уваги наведені підстави для продовження строку, а також важливість подання кожною стороною процесу письмових заяв по суті справи, оскільки саме на підставі таких заяв та поданих доказів розглядається справа по суті, судом визнано причини для продовження строку для подання відзиву на позовну заяву поважними та продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

27.12.2022 від представника позивача разом із клопотанням про поновлення строку на надання відповіді на відзив надійшла відповідь відзив.

Відповідно до останньої представник позивача просить позовні вимоги задовольнити з наступних підстав.

Заявки 1, 2 та 3 містять всі істотні умови, встановлені Цивільним та Господарським кодексами України, що необхідні для дійсності договору перевезення вантажу автомобільним транспортом, зокрема: найменування і реквізити сторін; найменування і кількість вантажу, умови і строк перевезення; місце і час навантаження і розвантаження; вартість перевезення.

У той же час, Відповідач стверджує, що Заявки не містять відомостей про Сторін, їх реквізитів, а також не визначають осіб та їх ініціалів, від імені яких були укладені заявки.

Не погоджуючись з вищевказаним твердженням представник позивача зазначає, що Заявки №№ 1-3 містять реквізити сторін, а саме - найменування (щодо Замовника - міститься у графі Заявок "Замовник" та у кінці документу, де мають бути проставлені підписи, щодо Перевізника - міститься у кінці документу, де мають бути проставлені підписи) та код ЄДРПОУ (міститься у проставлених Сторонами печатках).

Наявність цих реквізитів надає можливість однозначно ідентифікувати Позивача та Відповідача як сторін цих Заявок.

Водночас, представник звертає увагу суду на те, що усі Заявки складені Відповідачем за його типовою формою, про що свідчить наявність логотипу Відповідача у лівому верхньому куті Заявок, що додатково підтверджує безпідставність доводів Відповідача про неможливість ідентифікувати Замовника за Заявками.

Окремо представник позивача зауважив, що Відповідач не заперечує сам Факт укладення Заявок ТОВ "УВК-Інтернешнл" та підписання їх уповноваженою особою Відповідача, визнаючи таким чином, що Заявки були укладені саме ним.

29.12.2022 від представника позивача повторно разом із клопотанням про поновлення строку на надання відповіді на відзив надійшла відповідь відзив.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб було укладено договір на транспортування вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, шляхом оформлення заявок №2 від 03.02.2022, №3 від 11.02.2022 та №3 від 18.02.2022 .

За змістом вищевказаних заявок Товариства з обмеженою відповідальністю «УВК-ІНТЕРНЕШНЛ» (замовник) доручило Приватному підприємству "АЛМА ТРАНС" (перевізник) здійснити перевезення автомобільним транспортом:

- за заявкою № 2 від 03.02.2022 за маршрутом із міста Суми до місця призначення: Данія (DK) -7100 Vejle Ammitsbolvej 37 "VEM" Jakob Sorensen Madsen Ttfunr, дата завантаження 10.02.2022, орієнтовна дату прибуття та розмитнення 17.02.2022.;

- за заявкою № 3 від 11.02.2022 за маршрутом із міста Суми до місця призначення: Данія (DK) -7100 Vejle Ammitsbolvej 37 "VEM" Jakob Sorensen Madsen Ttfunr, дата завантаження 15.02.2022, орієнтовна дату прибуття та розмитнення 20.02.2022.;

- за заявкою № 3 від 18.02.2022 за маршрутом із міста Суми до місця призначення: Данія (DK) -7100 Vejle Ammitsbolvej 37 "VEM" Jakob Sorensen Madsen Ttfunr, дата завантаження 22.02.2022, орієнтовна дату прибуття та розмитнення 01.03.2022.

Вантаж призначений для перевезення у заявках № 2 від 03.02.2022, № 3 від 11.02.2022 та № 3 від 18.02.2022 визначений - сульфат заліза у біг бегах, загальною вагою по кожній заявці 22 т.

Розмір та термін оплати у заявках № 2 від 03.02.2022, № 3 від 11.02.2022 та № 3 від 18.02.2022 визначений у сумі 2300 євро за курсом НБУ на дату вивантаження Б/Г протягом 15 банківських днів тільки після отримання правильно оформлених (згідно чинного законодавства та інструкцій Замовника) оригіналів документів (рахунку , АВР, і 2х оригіналів СМR з мокрими відбитками вантажоотримувача, а також актів розбіжностей, якщо є) та оригіналу Договору. Не пізніше, ніж за 2 доби після вивантаження, Перевізник зобов`язаний скинути скан копію СМR на узгоджену з замовником адресу. В іншому випадку можливе подовження термінів оплати.

Позивачем у підтвердження здійснення перевезення за маршрутом із міста Суми до місця призначення: Данія (DK) -7100 Vejle Ammitsbolvej 37 "VEM" Jakob Sorensen Madsen Ttfunr надав міжнародно товарно-транспортні накладні за Заявкою-2 (CMR) № 214116, за Заявкою-3 CMR № 1200670, за Заявкою-3 CMR № 907700.

Як вказує представник позивача, що через надмірну завантаженість водіїв Позивача, виконання Заявки-3 було ввірено Фізичній особі-підприємцю Мациборі Олександру Миколайовичу, із яким Позивач уклав договір перевезення, копія якого додається до цього позову. Саме через це у Міжнародній товарно-транспортній № 1200670 у графі "перевізник" проставлена печатка і підпис ФОП Мацибори О. М.

Окрім того представник позивача вказує, що в усному порядку відповідач попросив Позивача направити всі підтверджуючі документи на його електронну пошту (yuriy.liashenko@uvk.ua). оскільки через війну працівники Відповідача виконують свої обов`язки дистанційно. Через це, після кожного перевезення Позивач направляв Відповідачу акт надання послуг, рахунок та скан-копію CMR за допомогою електронної пошти.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву представник відповідача заперечує стосовно позовних вимог вказуючи наступні підстав:

- заявки №2 від 03.02.2022, №3 від 11.02.2022 та №3 від 18.02.2022 не містять відомостей про Сторін, їх найменування та реквізитів, а також не визначає осіб та ініціалів осіб від імені яких, були укладені заявки, а отже, надані Позивачем Заявки, не можуть бути доказом замовлення послуг;

- проект Договору, а саме п. 3.8. «Перевізник не має права передавати свої повноваження та обов`язки по виконанню перевезення третім особам, проте, якщо Перевізник планує організувати перевезення вантажу не власним автомобілем, тобто надати транспортно-експедиційні послуги, то він має письмово повідомити про це Замовника та впевнитися, що Замовник зрозумів суть правовідносин Сторін, що встановлюються.», позивач не повідомляв ТОВ «УВК-ІНТЕРНЕШНЛ», як Замовника послуг, про передання перевезення третій особі.

Враховуючи вищевикладені підстави, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується з приписами ст. 205 Цивільного кодексу України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Судом встановлено, що між сторонами у спрощений спосіб було укладено договір на транспортування вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, шляхом оформлення заявок №2 від 03.02.2022, №3 від 11.02.2022 та №3 від 18.02.2022.

Окрім цього суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" міжнародним перевезенням визнається перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону. Організацію міжнародних перевезень вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень (стаття 53 Закону вказаного Закону).

Одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19 травня 1956 року (далі - Конвенція).

За приписами статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України „Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України „Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 № 72/14-612/1-1559 „Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17 травня 2007 року.

Суд зазначає, що згідно стаття 1 Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Тлумачення цього положення дає підстави зробити висновок, що якщо договір перевезення передбачає, що місце завантаження і місце доставки знаходяться на території різних країн, Конвенція застосовуватиметься до відносин сторін за договором, тому, враховуючи, що обставини даного спору виникли з факту міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач виступав в якості замовника у відносинах з експедитором, яким фактично здійснювалась організація перевезення вантажу, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, що підписана в Женеві 19.05.1956 року.

З врахуванням статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України „Про міжнародні договори України", статті 4 Господарського процесуального кодексу України до спірних правовідносин застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, які мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

Стаття 4 Конвенції передбачає, що Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Судом встановлено за матеріалами справи, що на виконання умов вказаних заявок позивачем було організовано та здійснено перевезення вантажу, за маршрутами:

- за заявкою № 2 від 03.02.2022 за маршрутом із міста Суми до місця призначення: Данія (DK) -7100 Vejle Ammitsbolvej 37 "VEM" Jakob Sorensen Madsen Ttfunr;

- за заявкою № 3 від 11.02.2022 за маршрутом із міста Суми до місця призначення: Данія (DK) -7100 Vejle Ammitsbolvej 37 "VEM" Jakob Sorensen Madsen Ttfunr;

- за заявкою № 3 від 18.02.2022 за маршрутом із міста Суми до місця призначення: Данія (DK) -7100 Vejle Ammitsbolvej 37 "VEM" Jakob Sorensen Madsen Ttfunr.

За результатом виконання перевезень за вищевказаними заявками позивачем було складено та надіслано на електронну пошту відповідача yuriy.liashenko@uvk.ua:

- два оригінальних примірники Заявок на транспортування вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 2 від 03.02.2022, № 3 від 11.02.2022, № 3 від 18.02.2022;

- два оригінальних примірники Договору із підписом і печаткою Позивача;

- рахунки на оплату № 164 від 18.02.2022, № 167 від 22.02.2022, № 174 від 10.03.2022;

- два оригінальних примірники актів виконаних робіт (надання послуг) № 158 від 18.02.2022, № 162 від 22.02.2022, № 169 від 10.03.2022;

- два оригінальних примірники CMR № 214116, CMR № 1200670, CMR № 907700.

Проте, вказані акти та договір не було підписано відповідачем та не повернуто перевізнику.

Будь-яких письмових пояснень щодо наявності причин не підписання та неповернення стороною зазначених актів надання послуг відповідачем станом на час розгляду справи суду не надано, отримання вищевказаних документів відповідачем не заперечувалось.

При цьому, як вбачається із наявних у матеріалах справи копій CMR та актів надання послуг, будь-які заперечення щодо повного та належного надання послуг з організації міжнародних перевезень з боку вантажоотримувача та відповідача як замовника відсутні.

Посилання позивача про укладення договору на міжнародне автомобільне перевезення №0102/4-22 п від 01.02.2022 не знайшли свого підтвердження, оскільки останні не підписаний з боку відповідача.

Натомість заявки №2 від 03.02.2022, №3 від 11.02.2022 та №3 від 18.02.2022 на транспортування вантажу в міжнародному сполученні, оформлені на бланку відповідача та містять підпис та печатки сторін.

Відповідно до частини 1 статті 906 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).

У заявках № 2 від 03.02.2022, № 3 від 11.02.2022 та № 3 від 18.02.2022 визначена вартість послуги транспортування у сумі 2300 євро за курсом НБУ (по кожній відповідно) та встановлено порядок оплати, а саме після вивантаження Б/Г протягом 15 банківських днів.

Як стверджує позивач та не заперечується відповідачем, позивач направив всі підтверджуючі документи на електронну пошту відповідача (yuriy.liashenko@uvk.ua).

Окрім того позивач у позовній заяві вказує, що відповідачем частково було оплачено вартість послуг за транспортування у сумі 35 000,00 грн, що також не заперечувалось відповідачем.

Відтак враховуючи, що в розділі "Вартість та умови оплати транспортних послуг" вказаних у заявках № 2 від 03.02.2022, № 3 від 11.02.2022 та № 3 від 18.02.2022 відповідач мав оплатити вартість перевезень протягом 15 банківських днів після отримання зазначених вище документів шляхом безготівкового переказу на користь Позивача наступних грошових сум:

За Заявкою № 2 - 74 053,00 гривень, що є гривневим еквівалентом 2300,00 евро за курсом Національного банку України (надалі - НБУ) станом на дату вивантаження (18.02.2022) згідно рахунку на оплату № 164 від 18.02.2022;

За Заявкою № 3 - 74 264,00 гривень, що є гривневим еквівалентом 2300,00 евро за курсом НБУ станом на дату вивантаження (22.02.2022) згідно рахунку на оплату № 167 від 22.02.2022;

За Заявкою № 3 - 76 292,61 гривень, що є гривневим еквівалентом 2300,00 евро за курсом НБУ станом на дату вивантаження (10.03.2022) згідно рахунку на оплату № 174 від 10.03.2022.

Тобто, загальна вартість наданих Позивачем послуг склала суму у 224 609, 61 грн. та з урахуванням часткової оплати відповідачем у розмірі 35 000,00 грн заборгованість останнього перед позивачем становить 189 609,61 грн.

Стосовно твердження відповідача, що заявки №2 від 03.02.2022, №3 від 11.02.2022 та №3 від 18.02.2022 не містять відомостей про Сторін, їх найменування та реквізитів, а також не визначає осіб та ініціалів осіб від імені яких, були укладені заявки, а отже, надані Позивачем Заявки, не можуть бути доказом замовлення послуг, суд зазначає наступне.

Заявки №2 від 03.02.2022, №3 від 11.02.2022 та №3 від 18.02.2022, оформлені на бланку відповідача та містять наступні реквізити:

- найменування (щодо Замовника - міститься у графі Заявок "Замовник" та у кінці документу, де мають бути проставлені підписи, щодо Перевізника - міститься у кінці документу, де мають бути проставлені підписи)

- код ЄДРПОУ (міститься у проставлених Сторонами печатках).

Стосовно п. 3.8. Договору на міжнародне автомобільне перевезення №0102/4-22 п від 01.02.2022, який не підписаний з боку відповідача за яким Перевізник не має права передавати свої повноваження та обов`язки по виконанню перевезення третім особам, проте, якщо Перевізник планує організувати перевезення вантажу не власним автомобілем, тобто надати транспортно-експедиційні послуги, то він має письмово повідомити про це Замовника та впевнитися, що Замовник зрозумів суть правовідносин Сторін, що встановлюються.», позивач не повідомляв ТОВ «УВК-ІНТЕРНЕШНЛ», як Замовника послуг, про передання перевезення третій особі, суд зазначає наступне.

Як було вказано вище, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено у спрощений спосіб договір на транспортування вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, шляхом оформлення заявок №2 від 03.02.2022, №3 від 11.02.2022 та №3 від 18.02.2022, а відтак суд не вбачає підстав для застосування положень договору.

Окрім того суд звертає увагу сторін, що позивачем було виконано поставку товару за заявками №2 від 03.02.2022, №3 від 11.02.2022 та №3 від 18.02.2022, що не заперечується відповідачем.

Законодавством покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач факт виконання позивачем перевезення, його вартість не заперечив. Доказів зворотного сторонами до матеріалів справи не надано.

Відповідно до статті 79 ГПК України, яка викладена в новій редакції Законом від 20.09.2019 (набрав чинності з 17.10.2019) передбачено, поняття достатності доказів замінено на стандарт доказування «вірогідність доказів»:

- наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази надані на її спростування;

- питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. Постанова КГС ВС від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Відповідно до вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано належних доказів в розумінні ст. 79 ГПК України, які б спростували вимоги позивача, а відтак сума заборгованості у розмірі 189 609,61 грн, є доведеною позивачем та підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УВК-ІНТЕРНЕШНЛ» (02090, місто Київ, вул. Бутлерова Академіка, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи: 43864334) на користь Приватного підприємства "АЛМА ТРАНС" (04060, місто Київ, вулиця Вавілових, будинок 16/12, квартира 12; ідентифікаційний код юридичної особи: 36593235) 189 609 (сто вісімдесят дев`ять тисяч шістсот дев`ять) грн. 61 коп. та судовий збір у розмірі 2844 (дві тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 14 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 06.02.2023

Суддя Владислав ДЕМИДОВ