Рішення

від 12.01.2023 по справі 910/9962/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.01.2023Справа №910/9962/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство Промтехсервіс"доТовариства з обмеженою відповідальністю "БГ Груп"простягнення 496 531,06 грн. Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Кучерява О.М.Представники сторін:від позивача:Старовойтова Д.А.від відповідача:не з`явивсяОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство Промтехсервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БГ Груп" про стягнення 496 531,06 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство Промтехсервіс" вказує на те, що ним на підставі Договору поставки товару №34 від 24.04.2020 з 24 червня 2020 року по 08 квітня 2021 року було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "БГ Груп" товар загальною вартістю 1 486 477,95 грн., в той час як останнім було частково оплачено поставлений товар - у сумі 1 130 300,07 грн., у зв`язку з чим у відповідача виник борг перед позивачем у розмірі 356 177,88 грн.

Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "БГ Груп" зобов`язання з оплати товару позивач вказує на наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 80 017,85 грн. та 3% річних у розмірі 6 908,65 грн., нарахованих з 03.02.2022 по 27.09.2022, а також інфляційних втрат у розмірі 53 426,68 грн., нарахованих з лютого по серпень 2022 року.

У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство Промтехсервіс" виклало попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач поніс витрати на сплату судового збору у розмірі 7 447,00 грн. та очікує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 50 000,00 грн., докази понесення яких будуть подані в порядку та строки, передбачені ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 (постановленою після усунення позивачем недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою суду від 29.09.2022) відкрито провадження у справі №910/9962/22; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив; призначено судове засідання на 17.11.2022.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 відкладено судове засідання на 08.12.2022.

08.12.2022 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство Промтехсервіс" надійшли письмові пояснення, в яких позивач зазначає, що згідно з випискою із банківського рахунку Товариством з обмеженою відповідальністю "БГ Груп" було перераховано позивачу кошти у розмірі 1 259 446,70 грн., проте частина коштів у розмірі 129 146,63 грн. була перераховано відповідачем в якості оплати товару за укладеними сторонами у спрощений спосіб договорами поставки товарів, а не за Договором поставки товару №34 від 24.04.2020. Також позивачем було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 задоволено клопотання позивача та відкладено судове засідання на 12.01.2023.

В судове засідання 12.01.2023 представник позивача з`явилась, надала пояснення по суті спору, за змістом яких позовні вимоги підтримала та просила задовольнити повністю, а також подала заяву про розподіл судових витрат.

Відповідач явку свого представника в судові засідання по справі не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, хоча про розгляд справи №910/9962/22 та призначені судові засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наступним.

Ухвала суду від 17.10.2022 та всі послідуючі ухвали про повідомлення місця, дати та часу судового засідання надсилались відповідачу на адресу місцезнаходження, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (03150, м. Київ, вул. Лабораторна, буд. 8, кв. 1), рекомендованими листами з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвал.

Однак поштові відправлення не були вручені відповідачу та повернулись до суду із відмітками на довідках відділення поштового "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвал суду по справі №910/9962/22 є день проставлення у довідках відділення поштового зв`язку відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на наведені приписи господарського процесуального закону, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень відповідача про причини неявки його представника в судові засідання, зокрема у призначене на 12.01.2023, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "БГ Груп".

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 долучено подані позивачем разом із клопотанням від 04.01.2023 докази до матеріалів справи.

В судовому засіданні 12.01.2023 судом завершено розгляд справи №910/9962/22 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БГ Груп" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство Промтехсервіс" (постачальник) укладено Договір поставки товару №34 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність (повне господарське відання) покупця товар, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар на умовах, у строки та в порядку, що визначаються цим договором і чинним законодавством України.

У відповідності до п.п. 1.2, 3.1 Договору кількість, перелік, найменування та вартість товару зазначаються в рахунках-фактури.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що розрахунки за договором проводяться на умовах 100% оплати товару протягом 14 днів з дати відвантаження товару.

Днем одержання товару вважається день підписання сторонами товаросупровідних документів (п. 4.7 Договору).

Пунктом 7.3 Договору визначено, що за порушення строків оплати покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, до діяла на момент прострочення, від загальної суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020. У випадку якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 15 календарних днів до дати закінчення договору письмово не заявить іншій стороні про намір його припинити/змінити, дія договору вважається автоматично продовженою строком на один календарний рік. Аналогічний порядок продовження строку дії договору застосовується і щодо всіх подальших періодів дії договору (п. 11.1 Договору).

Спір у справі виник у зв`язку твердженнями позивача, що ним на виконання своїх зобов`язань за Договором було поставлено відповідачу товар загальною вартістю 1 486 477,95 грн., в той час останнім відповідний товар було оплачено частково - в сумі 1 130 300,07 грн., у зв`язку у чим наявні правові підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БГ Груп" боргу у розмірі 356 177,88 грн., а також пені у розмірі 80 017,85 грн., 3% річних у розмірі 6 908,65 грн. та інфляційних втрат у розмірі 53 426,68 грн.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

З аналізу умов Договору вбачається, що він є рамковим договором, тобто таким, що укладений з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови поставки товару постачальником, та при цьому погодження істотних умов (найменування товару, кількість, вартість тощо) кожного окремого зобов`язання з поставки товару (партії товару) погоджується сторонами, зокрема, у рахунках-фактури та видаткових накладних.

Крім того, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів письмового повідомлення за 15 календарних днів до закінчення терміну дії цього договору однією із сторін іншої сторони про припинення/зміну договору, суд дійшов висновку, що вказаний Договір був автоматично пролонгованим на 2021 рік у відповідності до п. 11.1 Договору.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Із наявних в матеріалах справи видаткових накладних вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство Промтехсервіс" було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "БГ Груп" товар загальною вартістю 1 486 477,95 грн.

Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін.

Позивачем також було долучено до матеріалів справи податкові накладні, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, складені за наслідками здійснення господарських операцій із постачання спірних партій товарів Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство Промтехсервіс" Товариству з обмеженою відповідальністю "БГ Груп" з 24 червня 2020 року по 08 квітня 2021 року.

Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 3.3 Договору сторонами погоджено, що розрахунки за договором проводяться на умовах 100% оплати товару протягом 14 днів з дати відвантаження товару.

Отже, відповідач зобов`язаний був оплачувати кожну окрему партію товару, поставлену за відповідною видатковою накладною, протягом 14 днів з дати підписання ним відповідної видаткової накладної з урахуванням приписів ст.ст. 253, 254 Цивільного кодексу України.

Із наданої Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" інформації вбачається, що у період з 04.05.2020 по 02.02.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "БГ Груп" було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство Промтехсервіс" кошти у загальному розмірі 1 259 446,70 грн.

Позивач пояснив, що в рахунок виконання Договору Товариством з обмеженою відповідальністю "БГ Груп" було сплачено кошти у розмірі 1 130 300,07 грн., натомість інша частина коштів у розмірі 129 146,63 грн. була перераховано відповідачем в якості оплати товару за укладеними сторонами у спрощений спосіб договорами поставки товарів. На підтвердження відповідних доводів Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство Промтехсервіс" було долучено до матеріалів справи №910/9962/22 відповідні видаткові накладні та рахунки на оплату.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач своїм правом на спростування доводів позивача щодо того, що кошти у розмірі 129 146,63 грн. були перераховані Товариством з обмеженою відповідальністю "БГ Груп" Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство Промтехсервіс" в якості оплати товару за укладеними у спрощений спосіб договорами поставки товарів, а не за Договором, не скористався.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Доказів оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "БГ Груп" поставленого позивачем товару в частині - 356 177,88 грн. (1 486 477,95 грн. загальної вартості поставленого товару - 1 130 300,07 грн. часткової оплати) станом на дату розгляду даної справи відповідачем суду не надано.

З огляду на приписи ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи, що остання партія спірного товару була поставлена позивачем ще у квітні 2021 року та згідно п. 3.3 Договору мала бути оплачена протягом 14 календарних днів, суд приходить до висновку, що відповідачем було прострочено виконання своїх грошових зобов`язань з оплати поставленого позивачем згідно Договору товару та станом на дату розгляду даної справи у Товариства з обмеженою відповідальністю "БГ Груп" наявний перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство Промтехсервіс" борг у розмірі 356 177,88 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "БГ Груп" підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим в цій частині позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство Промтехсервіс" підлягають задоволенню.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство Промтехсервіс" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БГ Груп" пені у розмірі 80 017,85 грн. та 3% річних у розмірі 6 908,65 грн., нарахованих з 03.02.2022 по 27.09.2022, а також інфляційних втрат у розмірі 53 426,68 грн., нарахованих з лютого по серпень 2022 року.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БГ Груп" не навело обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 80 017,85 грн., нараховану за період з 03.02.2022 по 27.09.2022.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Так, згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Згідно з ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 Цивільного кодексу України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Пунктом 7.3 Договору визначено, що за порушення строків оплати покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від загальної суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

З наведеного пункту Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ, що діяла на момент прострочення), порядок нарахування пені (від загальної суми заборгованості, за кожен день прострочення), проте не визначено строк такого нарахування.

Тобто, пункт 7.3 Договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням "до дати фактичного виконання", тощо.

Відтак, умову, передбачену у 7.3 укладеного сторонами у цій справі Договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі №904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19.

При цьому, у постанові від 20.08.2021 у справі №910/13575/20 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, зазначила, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, який є меншим або більшим шести місяців.

За приписами ст. 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Статтею 213 Цивільного кодексу України визначено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Приймаючи до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, суд приходить до висновку, що у п. 7.3 Договорі словосполучення "включаючи день оплати" було застосоване сторонами при встановленні порядку нарахування пені - від загальної суми заборгованості, за кожен день прострочення, в тому числі за день, в який було проведено оплату (хоч відповідна умова також не відповідає законодавству, оскільки день фактичного виконання зобов`язання не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені, оскільки пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов`язання, на що наголошував Верховний Суд у постановах від 10.07.2018 у справі №927/1091/17 та від 08.05.2019 у справі №910/9078/18).

Відтак, правомірним нарахуванням пені буде протягом півроку після спливу 14 календарних днів з дати підписання відповідної видаткової накладної (із врахуванням приписів ст.ст. 253, 254 Цивільного кодексу України).

Наприклад, враховуючи, що останньою датою постачання позивачем відповідачу за Договором партії товару є 08.04.2021, то правомірним було б нарахування пені за видатковою накладною №ТВП007746 від 08.04.2021 з 23.04.2021 по 22.10.2021, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "БГ Груп" є таким, що прострочило виконання свого обов`язку з оплати поставленого за такою видатковою накладною товару, з 22.04.2021.

З огляду на наведене вбачається, що нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "БГ Груп" пені за порушення обов`язку з оплати поставленого з 24 червня 2020 року по 08 квітня 2021 року товару за період з 03.02.2022 по 27.09.2022 є неправомірним, у зв`язку з чим суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство Промтехсервіс" у задоволенні вимоги про стягнення пені у розмірі 80 017,85 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство Промтехсервіс" заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БГ Груп" нараховані з 03.02.2022 по 27.09.2022 3% річних у розмірі 6 908,65 грн. та нараховані з лютого по серпень 2022 року інфляційні втрати у розмірі 53 426,68 грн.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з врахуванням визначеного позивачем періоду їх нарахування, та зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БГ Груп" 3% річних у розмірі 6 908,65 грн. та інфляційних втрат у розмірі 53 426,68 грн.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство Промтехсервіс" підлягають частковому задоволенню, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "БГ Груп" підлягає стягненню сума боргу у розмірі 356 177,88 грн., 3% річних у розмірі 6 908,65 грн. та інфляційні втрати у розмірі 53 426,68 грн.

Щодо розподілу судового збору.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В поданій до суду позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство Промтехсервіс" заявлено вимогу майнового характеру - про стягнення з відповідача коштів у розмірі 496 531,06 грн.

Отже, за подання до господарського суду даної позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство Промтехсервіс" повинне було сплатити судовий збір у розмірі 7 447,97 грн. (496 531,06 грн. х 0,015).

В той же час, Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство Промтехсервіс" за звернення до Господарського суду міста Києва із майновою вимогою про стягнення коштів сплачено судовий збір у розмірі 7 448,00 грн. (квитанція №1620-0298-1164-6403 від 17.08.2022 на суму 588,00 грн. та платіжне доручення №475 від 29.09.2022 на суму 6 860,00 грн.).

Тобто, позивачем при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 0,03 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суд звертає увагу позивача, що останній вправі звернутись до суду з клопотанням про повернення з Державного бюджету України надмірно сплаченого судового збору у розмірі 0,03 грн., проте в цій частині судовий збір не підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, судом розподіляється між сторонами судовий збір, який підлягав сплаті позивачем при зверненні до господарського суду з даним позовом, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство Промтехсервіс" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БГ Груп" (03150, м. Київ, вул. Лабораторна, буд. 8, кв. 1; ідентифікаційний код 40114796) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство Промтехсервіс" (03134, м. Київ, вул. Якутська, буд. 12; ідентифікаційний код 41227462) суму основного боргу у розмірі 356 177 (триста п`ятдесят шість тисяч сто сімдесят сім) грн. 88 коп., 3% річних у розмірі 6 908 (шість тисяч дев`ятсот вісім) грн. 65 коп., інфляційні втрати у розмірі 53 426 (п`ятдесят три тисячі чотириста двадцять шість) грн. 68 коп. та судовий збір у розмірі 6 247 (шість тисяч двісті сорок сім) грн. 70 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06.02.2023.

Суддя Р.В. Бойко