Рішення

від 06.02.2023 по справі 914/3027/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2023 Справа № 914/3027/22

За позовом: Комунального підприємства Львівської обласної ради «Підприємство автотранспортного обслуговування», м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Асоціація виробників шкіргалантерейної продукції», м. Львів,

про стягнення 51'460,88 грн заборгованості,

Суддя Б. Яворський.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Справу розглянуто без судового засідання та виклику сторін.

Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Комунального підприємства Львівської обласної ради «Підприємство автотранспортного обслуговування» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асоціація виробників шкіргалантерейної продукції» про стягнення 46'700,88 грн заборгованості за угодою №21 на стоянку транспортних засобів в закритому приміщенні (боксі) на 2022 рік від 04.01.2022, з яких: 38'080,00 грн - основний борг, 5'525,52 грн - пеня, 373,32 грн - 3% річних та 2'722,04 грн - інфляційних втрат. У позовній заяві позивач зазначив, що очікує понести витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 10'000,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 02.12.2022 року справу № 914/3027/22 передано на розгляд судді Яворському Б.І.

Ухвалою суду від 06.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. Суд встановив строк для реалізації учасниками справи процесуальних прав, а також повідомив сторін, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати у строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернулося на адресу суду із відміткою органу зв`язку «за закінченням терміну зберігання». Отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення відповідача та на нього як на особу, яка здійснює підприємницьку діяльність, покладається організація належного отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійсненням ним такої діяльності. Отже, негативні наслідки неодержання товариством звернення до нього за юридичною адресою, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на нього (аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19). Відтак, в розумінні ст. 242 ГПК України відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходяться у вільному доступі. Окрім того, за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18.).

Ухвалою від 14.12.2022 суд прийняв заяву (вх.№4076/22 від 13.12.2022) про збільшення розміру позовних вимог до розгляду, яка також надсилалася відповідачу.

26.12.2022 позивач подав клопотання (вх.№26674/22) про долучення доказів щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10'000,00 грн.

06.02.2023 позивач на електронну адресу суду подав заяву, у якій інформував суд, що заборгованість відповідачем добровільно не погашена (№2926/23).

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Стаття 114 ГПК України визначає, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.248 ГПК України).

Згідно з ч. 2 та ч. 8 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх пояснення. Судові дебати не проводяться.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

04 січня 2022 року Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Підприємство автотранспортного обслуговування» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Асоціація виробників шкіргалантерейної продукції» (замовник) укладено угоду №21 на стоянку транспортних засобів в закритому приміщенні (боксі) на 2022 рік, відповідно до умов якої виконавець на умовах цієї угоди зобов`язується надати послуги на стоянку електромобіля (ів) замовника в закритому боксі підприємства.

Оплата послуг наданих виконавцем проводиться замовником згідно з додатком №1 з розрахунку 4'760 грн за календарний місяць, у т.ч. ПДВ-20%. Оплата за надані послуги здійснюється замовником щомісячно до 5-го числа наступного за звітним місяця згідно угоди (п.2.1 та п.2.3 угоди).

Відповідно до п.2.4 угоди за несвоєчасне проведення розрахунків замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період порушення строків сплати, від вартості наданих послуг за кожний день прострочення.

Сторони погодили, що угода набирає чинності з 01.01.2022 і діє до 31.12.2022, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами договірних зобов`язань (розділ 4 угоди).

Разом з угодою сторони підписали протокол згоди про договірну ціну на стоянку транспортних засобів в закритому приміщенні (боксі) та встановили перелік електромобілів, а саме: д.н.з. НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .

Позивач стверджує, що на виконання угоди за період з січня 2022 року по листопад 2022 включно ТОВ «Асоціація виробників шкіргалантерейної продукції» надано послуги із стоянки транспортних засобів впродовж 11-ти календарних місяців на загальну суму 52'360 грн. (11 міс. х 4'760 грн.). Відповідач взяті на себе зобов`язання виконав частково, через касу виконавця здійснив плату за надані послуги лише на суму 9'520,00 грн. (оплати проведені 14.02.2022 і 15.05.2022). Залишок заборгованості з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог становить 42'840,00 грн.

02 листопада 2022 відповідачу скеровувалась претензія №141, яка повернулась відправнику.

За неналежне виконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати вартості наданих послуг просить стягнути з відповідача 5'525,52 грн - пені, 373,32 грн - 3% річних та 2'722,04 грн - інфляційних втрат.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст.626 ЦК України).

Договір, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного угоду №21 на стоянку транспортних засобів в закритому приміщенні (боксі) на 2022 рік з додатком №1 до неї.

Доказів розірвання угоди або визнання її недійсною матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Як уже відзначалося, додатком №1 до угоди сторони погодили договірну ціну за стоянку двох транспортних засобів, що був підставою для проведення взаємних розрахунків і платежів. Однак відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобовязання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань щодо оплати наданих послуг. Доказів наявності обставин, зазначених у ст.617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідачем не подано, і такі підстави судом не встановлено.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати, відтак, позовна вимога про стягнення 42'840,00 грн основного боргу є обґрунтованою.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, із врахуванням положень ч.5 ст.254 ЦК України, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягають заявлені позивачем 2'722,04 грн інфляційних втрат та 372,06 грн 3% річних, оскільки датою порушення зобов`язань за надані послуги у травні 2022 року є 07.06.2022, а у жовтні 08.11.2022.

Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п.2.4 угоди за несвоєчасне проведення розрахунків замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період порушення строків сплати, від вартості наданих послуг за кожний день прострочення.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування 5'505,96 грн. пені.

У задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.

Оскільки відповідач доводів позивача не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, суд дійшов висновку про задоволення часткове позовних вимог.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням № 1066 від 18.11.2022 на суму 2'481,00 грн.

Відповідно до ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Законом України «Про судовий збір» вказана сума судового збору визначена мінімальною ставкою при зверненні із позовною заявою до суду у 2022 році, тому суд вбачає за можливе застосувати ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України при розподілі судових витрат і судовий збір у розмірі 2'481,00 грн покласти на відповідача.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 10'000,00 грн. витрат на правову допомогу. На підтвердження понесених витрат подав копію договору про надання правової допомоги №36/22 від 18.11.2022, укладений між адвокатом Пилипцем Р.Ю. та КП ЛОР «Підприємство автотранспортного обслуговування» (клієнт), свідоцтва серії ЛВ №002061 від 04.12.2020 та ордеру серії ВС №1175174 від 13.12.2022.

За умовами договору адвокат зобов`язується надати правову допомогу клієнту, пов`язану із судовим розглядом справи про стягнення заборгованості за угодою №21 від 04.01.2022 та інших належних клієнту сум, зокрема, але не виключно, у вигляді надання відповідних консультацій, збору необхідних документів та доказів, підготовки позовної заяви та інших необхідних процесуальних документів, представництва інтересів клієнта у судах усіх інстанцій тощо.

Згідно п.4.2 договору розмір гонорару за надання правової допомоги клієнту встановлюється у фіксованому розмірі та становить 10'000,00 грн.

29.11.2022 КП ЛОР «Підприємство автотранспортного обслуговування» оплатило Пилипцю Р.Ю. 10'000,00 грн. за надання правової допомоги за договором від 18.11.2022.

Відповідно до положень п.4.2.3 договору, за результатами надання правової допомоги складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг (правової допомоги) від 21.12.2022.

У детальному описі робіт (наданих послуг) зазначено, що адвокатом надано консультацію з правових питань, що пов`язаних із стягненням заборгованості за угодою №21 від 04.01.2022; вивчення документів; підготовка проекту позовної заяви та її скерування до суду та відповідачу; підготовка та скерування заяви про збільшення розміру позовних вимог; підготовка та скерування суду та відповідачу клопотання щодо витрат на правову допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ст.126 ГПК України).

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України).

Судові витрати, крім судового збору, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.129 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та адвокатом Пилипцем Р.Ю. укладено договір про надання правової допомоги, проведена оплата за надання таких послуг.

Відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З огляду на предмет договору об`єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги, зокрема, у зв`язку із вирішенням спору в суді першої інстанції.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

У матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подані клопотання, передбачені ст.126 ГПК України, а також докази неспівмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката. Натомість витрати позивача на правову допомогу підтверджуються наявними матеріалами.

При цьому суд відзначає, що Велика Палата Верховного Суду у справі від 16.11.2022 №922/1964/21 відступила від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18. Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків: учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права; у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Як уже відзначалося, за ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Оскільки спір виник з вини відповідача, а заявлені витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та співмірними із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт і витраченим ним часом, суд стягує з відповідача понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 10'000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 126, 129, 231-233, 236-238, 240, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Асоціація виробників шкіргалантерейної продукції» (79005, м.Львів, вул.Дудаєва, 19/4; код ЄДРПОУ 37693987) на користь Комунального підприємства Львівської обласної ради «Підприємство автотранспортного обслуговування» (79008, м. Львів, вул. Винниченка, 16; код ЄДРПОУ 04013927) 42'840,00 грн основного боргу, 372,06 грн - 3% річних, 2'722,04 грн - інфляційних втрат, 5'505,96 грн - пені, 2'481,00 грн. судового збору та 10'000,00 грн витрат на правову допомогу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Б. Яворський.