Рішення

від 31.01.2023 по справі 915/72/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року Справа № 915/72/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Ткаченко О.В.

за участі секретаря Сулейманової С.М.

та прокурора Безкровної І.І.;

представники сторін у засідання не з?явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/72/22

за позовом керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва,

вул. Нікольська, 73, м. Миколаїв, 54003;

centr@myk.gp.gov.ua;

в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради,

вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54027;

kancel@mkrada.gov.ua;

до Товариства з обмеженою відповідальністю Білоусівський елеватор,

вул. Руставелі Шота, 44,м. Київ, 01033;

про стягнення коштів за користування земельною ділянкою у вигляді неодержаної орендної плати

В С Т А Н О В И В:

Керівником Окружної прокуратури міста Миколаєва (далі ? прокурор) в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради пред?явлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Білоусівський елеватор у порядку ст. 1212 ЦК України грошових коштів у сумі 842860 грн. 76 коп. ? неодержаної орендної плати, з посиланням на те, що ТОВ Білоусівський елеватор у період 01.11.2018-25.07.2021 використовувалася земельна ділянка за кадастровим номером 4810137200:09:058:0001 площею 3136 кв.м. по вул. Інженерній, 1 в м. Миколаєві, на якій було розташоване нерухоме майно товариства, без оформлення у визначений законодавством спосіб права користування та без сплати у повному обсязі грошових коштів за користування земельною ділянкою.

Прокурор також просить суд про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування судових витрат з оплати позовної заяви судовим збором.

За такими вимогами ухвалою від 26.01.2022 відкрито провадження в даній справі та призначено в ній підготовче засідання на 10.03.2022, проте в указану дату засідання не відбулось у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введенням на всій території України воєнного стану за Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, та проведенням активних бойових дій на території Миколаївської області та міста Миколаєва.

Наказом голови Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2022 судові засідання, призначені з 02.03.2022 по 01.04.2022, були скасовані, враховуючи ведення бойових дій на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів, враховуючи, зокрема, неможливість здійснення правосуддя Господарським судом Миколаївської області під час воєнного стану, Голова Верховного Суду розпорядженням від 22.03.2022 № 12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Одеської області.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 № 41 з 26.07.2022 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

За вказаних обставин, розгляд справи відбувається у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Ухвалою від 07.11.2022 призначено дану справу до розгляду в підготовчому засіданні на 13.12.2022.

Ухвалою від 13.12.2022, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.01.2023.

Згаданою вище ухвалою від 26.01.2022 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов п??ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Зазначену ухвалу отримано відповідачем 04.02.2022, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням про вручення в матеріалах справи (а.с. 77). Отже, відповідач мав право на подання відзиву на позовну заяву у строк до 21.02.2022 включно.

Від відповідача у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надійшов.

Решту направлених відповідачу поштових відправлень з ухвалами суду в даній справі повернуто поштовим відділенням у зв?язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

У відповідності до ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ураховуючи викладені обставини, а також те, що відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву або інших документів по суті справи, суд вважає, що ТОВ Білоусівський елеватор належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи.

Суд також вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Від сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, представники в засідання не з?явилися, при цьому Миколаївська міська рада у заяві від 02.12.2022 просила суд про розгляд справи за відсутності її представника; позивач також зазначив, що підтримує заявлені прокурором вимоги у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Між товариством з обмеженою відповідальністю Регіональна торгова компанія та ТОВ Білоусівський елеватор 05.06.2006 укладено договір № 2 купівлі-продажу об??єкта незавершеного будівництва готовністю 30%, розташований по вул. Інженерній, 1 у м. Миколаєві.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26.09.2006 у справі № 3/446/06 визнано указаний вище договір дійсним, а також визнано за ТОВ Білоусівський елеватор право власності на об?єкт нерухомого майна готовністю 30 % по вул. Інженерній, 1 у м. Миколаєві.

Згідно з інформацією ТОВ Миколаївський обласний інжиніринговий центр від 02.07.2021 за № 2245 на виконання замовлення ТОВ Білоусівський елеватор проведено інвентаризацію об?єкта незавершеного будівництва по вул. Інженерній, 1 у м. Миколаєві, за результатами якої встановлено помилку під час первинної технічної інвентаризації об?єкта та вказано, що дійсна готовність об?єкта незавершеного будівництва за згаданою адресою становить 57 %.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 08.11.2018 за № 28809023 зареєстровано за ТОВ Білоусівський елеватор право власності на об?єкт незавершеного будівництва готовністю 57 % по вул. Інженерній, 1.

Водночас, згідно рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.07.2019 у справі № 915/1523/18, залишеного без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2020, незважаючи на відсутність до 08.11.2018 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за відповідачем права власності на об?єкт незавершеного будівництва по вул. Інженерній, 1 у м. Миколаєві, у комунальному підприємстві Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації за ТОВ Білоусівський елеватор таке право власності обліковується з 19.10.2006.

Згідно з ч. 4 ст, 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, ТОВ Білоусівський елеватор у 2006 році набуло у визначений законодавством спосіб право власності на об?єкт незавершеного будівництва по вул. Інженерній, 1 у м. Миколаєві.

У подальшому зазначений вище об?єкт переданий відповідачем у власність учаснику товариства ? Любому С.П. на підставі акту приймання-передачі № 2/2021 (запис про право власності від 26.07.2021 № 43275377).

Отже, в указаний прокурором період 01.11.2018-25.07.2021 відповідач був власником об?єкта нерухомого майна по вул. Інженерній, 1 у м. Миколаєві.

За твердженнями прокурора, не спростованими відповідачем, зазначений об?єкт нерухомості розташований на земельній ділянці по вул. Інженерній, 1 в м. Миколаєві за кадастровим номером 4810137200:09:058:0001, площею 3136 кв.м.

Пунктом 9.4 рішення Миколаївської міської ради від 14.09.2007 № 14/43 вирішено: Передати товариству з обмеженою відповідальністю Білоусівський елеватор в оренду на 2 роки земельну ділянку площею 3136 кв. м, зарахувавши її до земель іншого призначення(поточне будівництво) для завершення будівництва адміністративно-виробничого корпусу по вул. Інженерній, 1.

Строк оренди земельної ділянки неодноразово продовжувався рішеннями відповідача.

Так, пунктом 21 рішення Миколаївської міської ради від 06.09.2010 № 48/61 вирішено: Продовжити товариству з обмеженою відповідальністю Білоусівський елеватор на 1 рік термін оренди земельної ділянки загальною площею 3136 кв.м, яка була надана рішенням міської ради від 14.09.07 № 14/43, залишивши земельну ділянку в землях поточного будівництва для будівництва адміністративно-виробничого корпусу по вул.Інженерній, 1. (Висновок управління містобудування та архітектури виконкому Миколаївської міської ради від 02.08.10 № 17-213/2).

Пункт 21 розглянуто на засіданні постійної комісії міської ради з питань архітектури, будівництва та регулювання земельних відносин від 22.06.10, протокол № 71, на якому рекомендовано погодити та винести це питання на розгляд сесії міської ради.

Пунктом 64 рішення Миколаївської міської ради від 28.08.2013 № 30/38 вирішено: Продовжити товариству з обмеженою відповідальністю Білоусівський елеватор на 2 роки з дати прийняття рішення (відповідно до довідки про нормативну тривалість будівництва ТОВ Партбюро від 12.07.2013 №1207) строк оренди земельної ділянки (кадастровий номер 4810137200:09:058:0001) загальною площею 3136 кв.м, яка була надана рішенням міської ради від 06.09.2010 № 48/61, залишивши її в землях громадської забудови (за функціональним призначенням в землях поточного будівництва), для завершення будівництва адміністративно-виробничого корпусу по вул. Інженерній, 1. Пункт 64 розглянуто на засіданні постійної комісії міської ради з питань архітектури, будівництва та регулювання земельних відносин від 19.08.2013, протокол № 98, на якому рекомендовано погодити та винести це питання на розгляд міської ради. (Пункт 64 включено на пленарному засіданні міської ради 28.08.2013).

На виконання останнього рішення Миколаївської міської ради нею укладено з ТОВ Білоусівський елеватор договір оренди землі від 13.12.2013 № 9877, згідно умов якого товариству продовжено строк оренди названої земельної ділянки, на якій знаходиться об?єкт незавершеного будівництва, до 28.08.2015 (п.п. 1.1, 2.1, 2.2, 3.1 договору оренди).

За оренду земельної ділянки товариство зобов?язалося сплачувати орендну плату у грошовій формі, розмір якої встановлений у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (на момент укладення договору 1256187 грн.), та у період будівництва складав 37685 грн. 61 коп. на рік; сторонами погоджено, що розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв?язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства і інших нормативних актів; розмір нормативної грошової оцінки змінюватиметься без внесення змін та доповнень до договору (п.п. 4.1-4.3 договору оренди).

Земельну ділянку Миколаївською міською радою передано ТОВ Білоусівський елеватор згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 13.12.2013.

Викладені обставини встановлені в рішенні Господарського суду Миколаївської області від 02.07.2019 у справі № 915/1523/18, яке набрало законної сили в порядку, визначеному законодавством, а тому не потребують доведення.

У зв?язку з розглядом судом справи № 915/1523/18, предметом розгляду в якій була, зокрема, законність відведення в оренду земельної ділянки за кадастровим номером 4810137200:09:058:0001, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.12.2019 в указаній справі були вжиті заходи забезпечення позову шляхом заборони Миколаївській міській раді укладати з ТОВ Білоусівський елеватор договори оренди спірної земельної ділянки.

Згідно з інформацією управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради від 15.11.2021 № 741/11.01-09, після припинення дії судової заборони договір оренди земельної ділянки не укладався. Рішення міської ради від 24.07.2018 № 41/38 не скасовувалось, інших рішень про відведення ТОВ Білоусівський елеватор в користування/власність цієї ділянки міською радою не приймалось. Одночасно з цим, Управління повідомило, що відсутність укладеного договору оренди землі не перешкоджає землекористувачу сплачувати кошти за використання ділянки комунальної власності.

Так, згідно з інформацією ГУ Державної податкової служби у Миколаївській області від 13.10.2021 № 12389/5/14-29-04-02-08, за користування земельною ділянкою відповідач у 2018 році сплатив 66983,72 грн., у 2019 році ? 12700 грн., а в 2020-2021 роках кошти не сплачував.

Отже, відповідач використовував земельну ділянку комунальної власності площею 3136 кв.м. з кадастровим номером 4810137200:09:058:0001 без оформлення у визначений законом спосіб права користування нею та без сплати коштів у повному обсязі.

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об?єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю ? обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Прокурор зазначає, що відповідач не був власником і постійним землекористувачем земельної ділянки, у зв?язку із чим не є платником плати за землю у формі земельного податку, тому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього є орендна плата. Оскільки право власності на об?єкт незавершеного будівництва, розташований на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 4810137200:09:058:0001, до 26.07.2021 належало відповідачу, Миколаївська міська рада була позбавлена можливості передати її в оренду іншим особам та отримувати від цього прибуток у повному обсязі.

У зв?язку з цим міською радою розраховано розмір втраченого доходу у вигляді орендної плати з огляду на розмір орендної плати за попереднім договором оренди землі від 13.12.2013 № 9877 за період часу з 01.11.2018 по 25.07.2021, протягом якого земельна ділянка використовувалась відповідачем без відповідних правових підстав і сплати коштів у повному обсязі, у сумі 842860 грн. 76 коп. При здійсненні розрахунку враховано здійснені відповідачем оплати.

Про необхідність сплати коштів за використання вказаної земельної ділянки відповідач повідомлявся листами Миколаївської міської ради від 06.09.2021, 02.11.2021 (а.с. 50-53).

Разом із тим, за твердженнями прокурора, не спростованими ТОВ Білоусівський елеватор, товариством до теперішнього часу розмір втраченої орендної плати не сплачено.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому матеріальної шкоди.

Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов?язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов?язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Вказана стаття досить широко визначає підстави виникнення зобов?язань у зв?язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, що виникають у зв?язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом п. 4 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим обов?язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових втрат - він зобов?язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав). На відміну від зобов??язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за пунктом 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок Іншої.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

До моменту оформлення власником об?єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об?єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов?язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, у зв?язку із наявністю права власності на нерухоме майно на відповідача було покладено обов?язок укласти та зареєструвати договір оренди щодо земельної ділянки, на якій воно розташоване. Цього обов?язку відповідач не виконав, а отже, без законних підстав зберігав у себе майно - кошти за оренду землі в сумі 441452,31 грн, які підлягають стягненню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 922/207/15, Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 № 922/3412/17.

На підставі викладеного, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги та такими, що підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі компетентного органу на здійснення такого захисту в спірних правовідносинах, зазначених прокурором при зверненні з позовом, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості з огляду на таке.

Статтею 1311 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб?єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям. У зв?язку з цим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного Суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням суспільного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні процедур реалізації прав на землю, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не бути суспільним інтересом, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості при реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб?єктів цивільних правовідносин.

У той же час, використання земель без правовстановлюючих документів та безоплатно не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні.

Отже, правовідносини щодо використання земель становлять суспільний інтерес, а незаконність при їх використанні такому суспільному інтересу не відповідає.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСШІ у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Статтями 14 Конституції України та 373 ЦК України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Несплата фактичним землекористувачем орендної плати за використання земель грубо порушує інтереси держави, оскільки спричиняє ненадходження до бюджету визначених земельним та податковим законодавством коштів. Зазначене має своїм наслідком недофінансування бюджету та неможливість реалізації місцевих програм. Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Вказане є підставою для захисту прокурором інтересів держави шляхом пред?явлення цього позову.

Статтями 13, 14 Конституції України визначається, що земля та інші природні ресурси є об?єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до п. «а» ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержання земельного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів міських рад належить справляння плати за землю, здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, використанням і охороною земель.

В даному випадку спірна земельна ділянка відноситься до комунальної власності та належить Миколаївській міській раді.

За таких обставин право пред?явлення позову до відповідача про стягнення збережених без достатніх правових підстав коштів орендної плати за землю належить Миколаївській міській раді.

Плата за землю, яка є складовою податку на майно (ст. 265 Податкового кодексу України) відповідно до вимог ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України, належить до доходів загального фонду бюджетів міст обласного значення. У зв?язку з цим збитки за безоплатне використання земельної ділянки у вигляді неотриманої орендної плати за землю підлягають перерахуванню на рахунок Миколаївської міської ради, яка діє від імені власника цієї ділянки територіальної громади м. Миколаєва.

Зі змісту положень ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в ухвалі від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16, постанові від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, «нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб?єкта владних повноважень: він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Статтею 17 Цивільного кодексу України передбачено, що орган місцевого самоврядування здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

Окружною прокуратурою міста Миколаєва листами від 10.11.2021 та від 24.11.2021 письмово повідомлено Миколаївську міську раду про необхідність самостійного вжиття органом місцевого самоврядування ефективних заходів для стягнення з указаного товариства в судовому порядку вищевказаних коштів, а також про те, що недостатність фінансування судових витрат не є поважною причиною бездіяльності міської ради.

Водночас, позивач у лисах від 17.11.2021 та від 03.12.2021 обмежився наданням інформації про те, що ТОВ Білоусівський елеватор заборгованість не сплатило, а відповідний позов не запланований до пред?явлення.

Такі дії позивача свідчать про його усвідомлену пасивну поведінку як уповноваженого суб?єкта владних повноважень, тобто нездійснення ним захисту інтересів держави в суді.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об?єднаного королівства» суд наголосив, що засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Також Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 звернуто увагу на те, що розумність строку для самостійного вжиття позивачем заходів оцінюється з урахуванням можливості подальшого відчуження спірного майна, настання невідворотних наслідків, значимості судового захисту та ні.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що позов прокурора підлягає задоволенню повністю.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат на оплату позовної заяви судовим збором, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, ? на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 129 ГПК України).

Отже, ураховуючи те, що судом визнано позовні вимоги обґрунтованими у повному обсязі, витрати прокуратури на оплату позовної заяви судовим збором належить відшкодувати за рахунок відповідача.

У судовому засіданні 31.01.2023, згідно зі ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238, ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Білоусівський елеватор, вул. Руставелі Шота, 44,м. Київ, 01033, ідентифікаційний код 33368270, на користь Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 26565573, грошові кошти у сумі 842860 грн. 76 коп. за безоплатне користування земельною ділянкою площею 3136 кв. м для завершення будівництва адміністративно-виробничого корпусу по вул. Інженерній, 1 в м. Миколаєві у вигляді неодержаної орендної плати (на розрахунковий рахунок UA588999980314000611000014483 УК у м. Миколаєві/Центральний р-н/, ЄДРПОУ одержувача 37992781, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), код платежу 24062200).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Білоусівський елеватор, вул. Руставелі Шота, 44,м. Київ, 01033, ідентифікаційний код 33368270, на користь Миколаївської обласної прокуратури, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 02910048, р/р UA748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва МФО 820172, грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 12642 грн. 91 коп.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 03.02.2023.

Суддя О.В.Ткаченко