Ухвала

від 11.01.2023 по справі 15/162-06-4434

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"11" січня 2023 р.м. Одеса Справа № 15/162-06-4434

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання К.С. Пірожковій

за участю представників:

від позивача (заявника) Чакір В.О.,

від відповідача (боржника) не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці про заміну стягувача, поновлення строку пред`явлення наказу до виконання, видачу дублікату наказу (вх. № 2-1000/22 від 01.11.2022 р.) у справі № 15/162-06-4434 за позовом Південної регіональної митниці до Приватного малого підприємства „Бест про стягнення 119672,58 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2006 року Одеська митниця звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Приватного малого підприємства „Бест суми збитків у розмірі 119672, 58 грн., завданих порушенням вимог п.п. 6, 7 договору № 12 від 28.10.1998р., посилаючись на незаконне припинення відповідачем взаєморозрахунків та неповерненням залишків конфіскованого товару на загальну суму 104383,58 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19 травня 2006 р. позовну заяву Одеської митниці прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/162-06-4434.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.07.2006 р. у справі № 15/162-06-4434 позов Одеської митниці задоволено, а саме стягнуто з Приватного малого підприємства „Бест на користь на користь Одеської митниці 119672,58 грн. завданих збитків, 1196,58 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

11.08.2006 р. на виконання рішення господарського суду Одеської області від 14.07.2006 р. господарським судом Одеської області видано наказ про його примусове виконання щодо стягнення з Приватного малого підприємства „Бест на користь Одеської митниці 119672,58 грн. завданих збитків, 1196,58 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

20.12.2007 р. Південна регіональна митниця звернулась до господарського суду Одеської області із заявою про заміну Одеської митниці правонаступником Південною регіональною митницею, оскільки діяльність Одеської митниці припинено відповідно до наказу Державної митної служби № 785 від 15.09.2006 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.01.2008 р. у справі № 15/162-06-4434 здійснено заміну позивача Одеську митницю на його правонаступника Південну регіональну митницю (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-А, код 34674579).

04.11.2022 року Державна митна служба України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці звернулась до господарського суду Одеської області із заявою, в якій заявник просить суд:

- замінити стягувача у наказі про примусове виконання рішення від 11.08.2006 р. № 15/162-06-4434, виданого господарським судом Одеської області у справі № 15/162-06- 4434, а саме Одеську митницю на її правонаступника - Державну митну службу України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці;

- поновити Державній митній службі Україні пропущений з поважних причин строк для пред`явлення до виконання наказу про примусове виконання рішення по справі № 15/162-06-4434 про стягнення з Приватного малого підприємства Бест на користь Одеської митниці суми заборгованості в розмірі 120981,30 грн. з урахуванням судового збору;

- видати Державній митній службі Україні дублікат наказу про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області по справі № 15/162-06-4434 про стягнення з Приватного малого підприємства Бест на користь Одеської митниці суми заборгованості в розмірі 120981,30 грн. з урахуванням судового збору.

В обґрунтування поданого клопотання заявник вказує, що 23.01.2008 р. постановою Першого Відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції м. Одеси відкрито виконавче провадження №В-8/133 по виконанню наказу № 15/162-06-4434. При цьому згідно листа першого ДВС Приморського РУЮ м. Одеси від 18.08.2008 р. № 18611 - державним виконавцем було накладено арешт на кошти боржника на всіх рахунках у банківській установі, та копії постанови №В-8/133 від 21.01.2008 було надіслано акціонерному товариству Південний м. Одеса. 05.08.2008 р. до відділу надійшла інформація від АТ Південний м. Одеса про прийняття постанови до виконання.

Також заявник наголошує, що Південною регіональною митницею направлялись на адресу першого Приморського відділу ДВС Одеського МУЮ листи 14.01.2010 р. за вих. № 24/27-05/5147, 22.10.2010 р. за вих. № 24-27-03/5328. 21.12.2010 р. за вих. № 24/27-03/5367, 28.09.2011 р. за вих. № 24/27-03/5433. 27.04.2012 р. за вих. № 13/41-10/5456, 22.08.2012 р. за вих. № 13/41-10/5468 з проханням повідомити митний орган про стан виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Одеської області від 11.08.2006 р. по справі № 15/162-06-4434, але відповіді від адресата не надходили.

При цьому 25.07.2022 р. Одеською митницею (як правонаступником) направлено запит до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про надання інформації про стан виконавчого провадження у справі № 15/162-06-4434.

Також 04.08.2022 р. Одеською митницею були направлені запити до Головного Управлінця статистики в Одеській області щодо обліку ПМП Бест в Єдиному державному реєстрі підприємств та організації України, а також до Головного управління ДПС в Одеській області про надання інформації щодо здійснення ПМП Бест господарської діяльності, наявності підприємства в ЄДРПОУ здійснення/нездійснення подачі підприємством звітності органам ДПС України.

22.08.2022 р. на адресу Одеської митниці надійшов лист від 18.08.2022 № 37326 від Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), відповідно до якого відомостей щодо виконавчого провадження, за яким боржником визначено МПП Бест, не виявлено, журнали вхідної, вихідної кореспонденції знищені відповідно до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5; оригінал наказу від 11.08.2006 у справі № 15/162-06-4434 на адресу Одеської митниці не повертався.

25.08.2022 р. на адресу Одеської митниці надійшла відповідь від ГУ статистики в Одеській області, відповідно до якої станом на 25.08.2022 р. у базі даних СДРПОУ по території Одеської області значиться ПМП Бест (юридична адреса - 65044. м. Одеса, бульвар Французький, буд. 89, керівник - Голов Володимир Євгенович).

02.09.2022 р. на адресу Одеської митниці надійшла відповідь від ГУ ДПС в Одеські області, згідно з якою ПМП Бест обліковується в Приморський ДПІ Головного управління ДПС в Одеській області за станом 22 - знято з обліку за основним місцем обліку (дата зняття з обліку - 01.08.2022).

Також заявник додає, що відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року № 858 Про утворення територіальних органів Державної митної служби Одеську митницю ДФС реорганізовано шляхом приєднання до Одеської митниці Держмитслужби. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1217-р Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 8 грудня 2019 р. Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи. Відповідно до акту прийому-передачі від 28 грудня 2019 року та вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України, постанови Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року № 858 Про утворення територіальних органів Державної митної служби та внаслідок реорганізації Одеської митниці ДФС правонаступником усього майна, майнових та немайнових прав та фінансових зобов`язань за цими актами є Одеська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459). Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020року № 895 Деякі питання територіальних органів Державної митної служби України та наказами Держмитслужби від 19.10.2020 р. №460 Про утворення територіальних органів Державної митної служби як відокремлених підрозділів, від 27.10.2020 р. за №480 Про реорганізацію територіальних органів Держмитслужби реорганізовано Одеську митницю Держмитслужби. В процесі реорганізації утворено відокремлений підрозділ Державної митної служби України Одеську митницю. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.12.2020 р. проведено державну реєстрацію Одеської митниці як відокремленого підрозділу юридичної особи - Державної митної служби України (ідентифікаційний код 44005631). Згідно з пунктом 1 Положення про Одеську митницю, затвердженого наказом Державної митної служби України від 29.10.2020 № 489. Одеська митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності безпосередньо здійснює митну справу, забезпечує виконання завдань, покладених на митні органи, а також реалізацію делегованих повноважень Державної митної служби України як її відокремлений підрозділ. Відповідно до Передавального акту від 28 грудня 2021 року та вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 895 Деякі питання територіальних органів Державної митної служби та внаслідок реорганізації правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків за цими актами є Державна митна служба України (код ЄДРПОУ 43115923) в особі Одеської митниці.

Наразі 15.12.2017 р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017 р. №2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів, яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

В п.п. 19.1, 19.2 п. 19 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017р. № 2147-VІІІ, чинній з 15.12.2017р.) передбачено, що до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів оформлення і видача виконавчих документів здійснюються в паперовій формі судом, який ухвалив відповідне рішення, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Оформлення і видача судових рішень, якими вносяться зміни до виконавчих документів (у тому числі про виправлення помилки у виконавчому документі; визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за виконавчим документом; поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання; відстрочку чи розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання; зупинення виконання судового рішення; заміну сторони виконавчого провадження), здійснюються в паперовій формі судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В підпункті 19.4 п. 19 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2147-VІІІ, чинної з 15.12.2017 р.) передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на зазначене, господарський суд Одеської області звертає увагу заявника, що до заяви про видачу стягувачу дубліката виконавчого документа необхідно додавати документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Крім того, відповідно до ч. 2, 3, 5 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.11.2022 р. у справі № 15/162-06-4434 заяву Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці про заміну стягувача, поновлення строку пред`явлення наказу до виконання, видачу дублікату наказу прийнято до провадження та розгляд заяви призначено в засіданні суду на 10.11.2022 р.

В засіданні суду 10.11.2022 р. представник позивача (заявника) звернувся до суду з усним клопотанням про відкладення розгляду вказаною заяви з метою надання часу для уточнення вимог, зазначених у заяві.

В засідання суду, призначене на 10.11.2022 р., представник відповідача (боржника) не з`явився.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.11.2022 р. у справі № 15/162-06-4434 розгляд заяви Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці відкладено на 23 листопада 2022 р.

Розгляд заяви у судовому засіданні 23.11.2022 р. о 15 год. 30 хв. не відбувся у зв`язку з відсутністю живлення електроенергії в адміністративній будівлі суду 23.11.2022 р. через аварійні відключення енергопостачання у м. Одесі, спричинені масовими ракетними обстрілами ворогом енергетичної інфраструктури України, про що господарським судом складено відповідну довідку.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.11.2022 р. у справі № 15/162-06-4434 розгляд заяви призначено на 12.12.2022 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.12.2022 р. у справі № 15/162-06-4434 розгляд заяви Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці відкладено на 11 січня 2023 р. о 15:00.

10.01.2023 р. до суду від Державної митної служби України надійшла заява про уточнення вимог, у якій заявник повідомив, що поважні причини пропуску пов`язані з обставинами, в силу яких стягувач був позбавлений у передбачений строк реалізувати власне волевиявлення. При цьому заявник наголосив, що 09.12.2022 р. на адресу Одеської митниці надійшла відповідь Юридичного департаменту Одеської міської ради, відповідно до якої згідно з відомостями ЄДР та інформацією відділу документального та інформативного відділу забезпечення Управління будь-яка інформація щодо юридичної особи МПМ Бест відсутня.

У судове засідання представник Приватного малого підприємства „Бест не з`явився. Однак, згідно положень ч. 2 ст. 329 ГПК України неявка учасників справи не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали заяви Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці про заміну стягувача, поновлення строку пред`явлення наказу до виконання, видачу дублікату наказу, заслухавши пояснення представника заявника (стягувача), господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, після набрання законної сили рішенням господарського суду Одеської області від 14.07.2006 р. у справі № 15/162-06-4434 та видачі судом наказу від 11.08.2006 р. на примусове виконання вказаного судового рішення щодо стягнення з Приватного малого підприємства „Бест на користь Одеської митниці 119672,58 грн. завданих збитків, 1196,58 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, була здійснена заміна позивача Одеської митниці на правонаступника Південну регіональну митницю згідно з ухвалою суду від 08.01.2008 р.

Так, Державна митна служба України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці, звертаючись до господарського суду з даною заявою про заміну стягувача, поновлення строку пред`явлення наказу до виконання, видачу дублікату наказу, вказує на необхідність виконання рішення суду, яке набрало законної сили, з огляду на принцип обов`язковості виконання судових рішень.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 Конституційний Суд України).

Статтею 18 діючого Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується зі статтею 326 цього кодексу, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України Про виконавче провадження, який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Процесуальний порядок та підстави заміни сторони виконавчого провадження за правилами господарського судочинства передбачені статтею 334 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частин 1, 2 якої у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ч.5 ст. 334 ГПК України).

Зазначена норма Господарського процесуального кодексу України узгоджується із приписами частини 5 статті 15 Закону України Про виконавче провадження, згідно з якою у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Отже, процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права.

Здійснення правонаступництва є результатом наявності визначеного юридичного складу, тобто сукупності юридичних фактів, необхідних і достатніх для того, щоб отримати відповідний ефект - наступництво в правах та обов`язках. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17, від якої суд не вбачає підстав для відступу.

У постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20, пункти 74, 75) Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, вказувала про те, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 ГПК України, з урахуванням підстав, визначених статтею 52 цього Кодексу. У такому випадку приписи статті 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 ГПК України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено в частині п`ятій статті 334 ГПК України.

Так, саме з огляду на реорганізацію органів митної служби виникла необхідність заміни стягувача у наказі суду від 11.08.2006 р. по даній справі.

Як з`ясовано судом, наказом Державної митної служби України від 14.10.2010 р. № 1218 Про оптимізацію структури митних органів, розташованих на території Дніпропетровської, Закарпатської та Одеської областей? було припинено діяльність Південної регіональної митниці шляхом приєднання до Південної митниці.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 229 Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів?, а також Переліку територіальних органів Міндоходів. які утворюються, що наведений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 229, територіальні органи Міністерства доходів і зборів, в тому числі і Південна митниця Міндоходів, утворені як юридичні особи публічного права.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 229 Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів? передбачено реорганізацію шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Міністерства доходів і зборів (в тому числі і до Південної митниці Міндоходів) територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби (в тому числі і Південної митниці) згідно з додатком 2.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 311 Про утворення територіальних органів державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність деяких актів Кабінету Міністрів України? утворено Одеську митницю ДФС. Південна митниця Міндоходів реорганізована шляхом приєднання до Одеської митниці ДФС.

У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року № 858 Про утворення територіальних органів Державної митної служби Одеську митницю ДФС реорганізовано шляхом приєднання до Одеської митниці Держмитслужби.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1217-р Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 8 грудня 2019 р. Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України (Офіційний вісник України. 2019 р., №26, ст. 900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

Відповідно до акту прийому-передачі від 28 грудня 2019 року та вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України, постанови Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року № 858 Про утворення територіальних органів Державної митної служби та внаслідок реорганізації Одеської митниці ДФС правонаступником усього майна, майнових та немайнових прав та фінансових зобов`язань за цими актами є Одеська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459).

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 895 Деякі питання територіальних органів Державної митної служби України та наказами Держмитслужби від 19.10.2020 р.№460 Про утворення територіальних органів Державної митної служби як відокремлених підрозділів, від 27.10.2020 р. за №480 Про реорганізацію територіальних органів Держмитслужби реорганізовано Одеську митницю Держмитслужби. В процесі реорганізації утворено відокремлений підрозділ Державної митної служби України Одеську митницю. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.12.2020 проведено державну реєстрацію Одеської митниці як відокремленого підрозділу юридичної особи - Державної митної служби України (ідентифікаційний код 44005631).

Згідно з пунктом 1 Положення про Одеську митницю, затвердженого наказом Державної митної служби України від 29.10.2020 № 489, Одеська митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності безпосередньо здійснює митну справу, забезпечує виконання завдань, покладених на митні органи, а також реалізацію делегованих повноважень Державної митної служби України як її відокремлений підрозділ. Відповідно до Передавального акту від 28 грудня 2021 року та вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 895 Деякі питання територіальних органів Державної митної служби та внаслідок реорганізації правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків за цими актами є Державна митна служба України (код ЄДРПОУ 43115923) в особі Одеської митниці.

Таким чином, заявник стверджує, що Державна митна служба України в особі Одеської митниці є правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків Південної регіональної митниці.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. За рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, що приймаються судами у справах, які розглядаються в порядку цивільного, адміністративного та господарського судочинства, стягувачем виступає державний орган, за позовом якого судом прийнято відповідне рішення. За рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення, та за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, стягувачем виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення або за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Отже, особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Водночас, заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, в тому числі, до відкриття виконавчого провадження.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 52 ГПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (тобто, протягом невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто, таке право не є абсолютним і обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження"). Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Заміна сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання наказу, означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість "штучно" збільшити цей строк на невизначений термін шляхом передання права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Такі дії можуть порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/10031/13, від 30.07.2019 у справі № 5/128, від 21.08.2020 р. у справі № 905/2084/14-908/4066/14 та від 11.03.2021 у справі № 910/2954/17.

У даному випадку слід зазначити, що боржник є ліквідованим, про що свідчить відсутність запису про наявність такої юридичної особи в ЄДР, і ці обставини підтверджують неможливість перебування боржника у невизначеному стані протягом тривалого строку.

Щодо строку виконання наказу суду слід зазначити про таке.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України (чинною на момент видачі наказу) було передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України (чинною на момент видачі наказу) встановлено, що виданий стягувачеві наказ може бути пред`явлено до виконання не пізніше трьох років з дня прийняття рішення, ухвали, постанови або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 21 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на момент видачі наказу) виконавчі документи, зокрема виконавчі листи та інші судові документи, можуть бути пред`явлені до виконання протягом трьох років. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються, зокрема: для виконання рішень господарських судів - з наступного дня після набрання рішенням законної сили (ч. 2 ст. 21 Закону).

Так, у вказаному наказі суду від 11.08.2006 р. встановлено строк пред`явлення його до виконання до державної виконавчої служби по 11.08.2009 р., тобто протягом 3-х років після набрання рішенням законної сили.

При цьому з матеріалів заяви вбачається, що 12.11.2007 р. постановою Першого Відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції м. Одеси № В-8/528 було повернуто наказу суду у даній справі № 15/162-06-4434 стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника коштів та майна.

Стаття 22 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на момент видачі наказу) передбачала, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

Отже, оскільки постановою від 12.11.2007 р. Першим Відділом державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції м. Одеси було повернуто наказ суду у даній справі у зв`язку з неможливістю його виконання, відповідно строк пред`явлення цього наказу до виконання переривався, та наказ міг бути повторно пред`явлений у строк до 12.11.2010 р.

Доводи заявника про відкриття Першим Відділом державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції м. Одеси виконавчого провадження №В-8/133 по виконанню наказу суду у даній справі згідно постанови від 21.01.2008 р. та накладення арешту на кошти боржника на всіх рахунках у банківській установі, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому до уваги суду не приймаються.

Щодо доводів заявника про те, що Південною регіональною митницею направлялись на адресу Першого Приморського відділу ДВС Одеського МУЮ листи 14.01.2010 р. за вих. № 24/27-05/5147, 22.10.2010 р. за вих. № 24-27-03/5328. 21.12.2010 р. за вих. № 24/27-03/5367, 28.09.2011 р. за вих. № 24/27-03/5433. 27.04.2012 р. за вих. № 13/41-10/5456, 22.08.2012 р. за вих. № 13/41-10/5468 з проханням повідомити митний орган про стан виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Одеської області від 11.08.2006 р. по справі № 15/162-06-4434, але відповіді від адресата не надходили, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів оскарження митницею дій ВДВС по виконанню/невиконанню наказу суду у даній справі.

Разом з тим слід зазначити, що положеннями ч. 1 ст. 12 Закону України „Про виконавче провадження від 02.06.2016 р., який набрав чинності з 05.10.2016 р. і є діючим, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

При цьому відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про виконавче провадження від 02.06.2016 р. виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 329 ГПК України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску строків для пред`явлення наказів до виконання, суд зазначає, що за приписами чинного процесуального законодавства суд може поновити пропущений стороною строк у разі визнання поважними причини, доведення яких законом покладено на заявника. Причини, на які посилається заявник не є поважними причинами, які б надавали суду право поновити пропущений стягувачем строк понад 12-ть років.

Адже, як зазначалось вище, наказ від 11.08.2006 р. у справі № 15/162-06-4434 був дійсний для пред`явлення до Державної виконавчої служби до 11.08.2009 р., між тим з огляду на наявну в матеріалах справи копію постанови від 12.11.2007 р., строк пред`явлення наказу до примусового виконання у справі переривався та був встановлений до 12.11.2010 р. Інших доказів переривання чи поновлення цього строку матеріали справи не містять, а тому суд вважає, що вказаний строк сплинув більше 12 років тому.

Крім того суд зазначає, що заявник у поданій заяві та уточненнях до неї зазначає, що неодноразово здійснювалась реорганізація стягувача, а також згідно з постановою Кабінету Міністром України від 11.03.2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19 з метою запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19 на всій території України був встановлений карантин, дію якого продовжено. До того ж заявник вказує, що Указом Президента України від 24.02.2022р. № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні? із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який у подальшому було неодноразово продовжено та наразі триває.

Між тим, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що суд на підставі наявних в матеріалах справи доказів повинен встановити чи дійсно такі обставини унеможливили пред`явлення до примусового виконання наказу суду від 11.08.2006 р. у справі № 15/162-06-4434. Проте, існування об`єктивних обставин таких як здійснення реорганізації, введення карантину та воєнного стану в Україні чи інші, не можуть слугувати автоматичною підставою для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, заявником має бути підтверджено вплив цих чинників на реальну можливість виконання волевиявлення - пред`явлення наказу суду від 11.08.2006 р. у справі № 15/162-06-4434 до примусового виконання.

Наразі судом з`ясовано, що Південну регіональну митницю, що є позивачем у справі, було ліквідовано з 01.05.2008 р. згідно наказу Державної митної служби України від 29.01.2008 р. № 61 „Про ліквідацію митних органів, при цьому з метою оптимізації діяльності й структури митних органів Держмитслужбою України 29.01.2008 р. було видано наказ № 64 „Про створення нових митниць і зміну зон діяльності деяких митниць, яким з 01.05.2008 р. було створено Південну митницю, яка вважалась правонаступником Південної регіональної митниці. При цьому в подальшому Південну митницю було реорганізовано у Південну митницю Міндоходів на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. № 229 „Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів.

Натомість заявник не навів достатніх аргументів, яким чином могло вплинути на неможливість пред`явлення наказу суду від 11.08.2006 р. у справі № 15/162-06-4434 до примусового виконання, реорганізація митниці за період майже 5 років з моменту створення Південної митниці (2008 рік) і до моменту її реорганізації (2013 рік).

Щодо доводів заявника про встановлення згідно з постановою Кабінету Міністром України від 11.03.2020 р. № 211 карантину, а з 24.02.2022 р. введення Указом Президента України від 24.02.2022р. № 64/2022 воєнного стану в Україні суд зазначає, що вказані чинники мали місце через 10 років після закінчення строку на пред`явлення наказу до виконання, а тому не можуть бути поважними причинами пропуску вказаного строку.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проте, заявником всупереч вказаної норми не доведено належними та допустимими доказами неможливість чи утруднень у митного органу протягом 2006-2010 року звернутися з примусовим виконанням рішення суду на підставі вищевказаного наказу суду до органів та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень суду.

Із практики Європейського Суду випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у справі, у тому числі і на стадії виконання рішення суду. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Установлений Законом строк для пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання покликаний забезпечити рівність процесуального становища сторін, адже боржник не може необмежений час знаходитися під загрозою процедур примусового виконання судового рішення, тож Закон надав суду право продовжити вказаний строк і лише у тому разі, якщо причини пропуску вказаного строку суд визнає поважними.

Поновлення строку пред`явлення наказу до виконання через 12-ть років після спливу цього строку призведе до порушення принципу правової визначеності, який є одним із основоположних аспектів верховенства права. Тим більш

За таких обставин, суд не визнає поважними причини пропуску строку пред`явлення наказу суду від 11.08.2006 р. у даній справі № 15/162-06-4434 до виконання та, відповідно, не вбачає підстав для задоволення заяви щодо поновлення цього строку.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 34/425 (провадження N 12-69гс21) наведено правову позицію, згідно якої заміна сторони виконавчого провадження правонаступником полягає в поширенні на правонаступника законної сили судового рішення з усіма її наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю. Отже, у випадку неможливості виконання судового рішення за відсутності підстав для поновлення строків для виконання наказу суду (виконавчого листа) або у випадку, якщо судове рішення не підлягає виконанню у примусовому порядку через органи виконавчої служби, правонаступник не може бути замінений у виконавчому провадженні, яке не здійснюється.

Отже, за відсутності підстав для поновлення строку для виконання наказу суду у даній справі суд не вбачає підстав для заміни заявника в якості правонаступника.

Крім того, відповідно до пункту 19.4 Перехідних положень ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

З наведених вище обставин вбачається, що звернення із заявою, яка містить вимогу про видачу дублікату наказу, відбулося поза межами строку встановленого для пред`явлення цього виконавчого документу до виконання, а тому підстави для видачі дублікату наказу у суду відсутні.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду в постанові від 21 серпня 2019 року у справі N 2-836/11 (провадження N 14-308цс19, пункт 35) про те, що у разі якщо сплив строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Враховуючи усе вищенаведене, господарський суд доходить висновку про відмову у задоволенні заяви Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці про заміну стягувача, поновлення строку пред`явлення наказу до виконання, видачу дублікату наказу у межах справи №15/162-06-4434.

Керуючись ст.ст. 234, 329, 334, п. 19 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці про заміну стягувача, поновлення строку пред`явлення наказу до виконання, видачу дублікату наказу у справі № 15/162-06-4434 відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Повний текст ухвали підписано 01 лютого 2023 р. у зв`язку відсутністю стабільного електропостачання в адміністративній будівлі господарського суду Одеської області.

Суддя В.С. Петров