Рішення

від 06.02.2023 по справі 918/1139/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2023 р. Справа № 918/1139/22

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 46)"

про стягнення заборгованості в сумі 138 032 грн 15 коп.,

у судове засідання учасники справи не з`явилися.

Відповідно до частини 3 статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В грудні 2022 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 46)" (далі - Підприємство, відповідач), в якій просить стягнути:

- заборгованість за договором купівлі-продажу від 21 січня 2019 року № 0021-01/19 в сумі 82 455 грн 46 коп.;

- заборгованість за договором купівлі-продажу від 3 січня 2020 року № 03-01/20 в сумі 55 576 грн 99 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконано свої зобов`язання з оплати поставленого позивачем відповідно до умов, укладених між Підприємцем та Підприємством, Договорів купівлі продажу від 21 січня 2019 року № 0021-01/19 та від 3 січня 2020 року № 03-01/20.

Також Підприємцем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого позивач вказує, що поніс витрати у зв`язку із зверненням до суду в розмірі 4 962 грн 00 коп., які складаються із суми сплаченого судового збору.

Ухвалою суду від 3 січня 2023 року позовну заяву Підприємця від 27 грудня 2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи призначено на 30 січня 2023 року.

Позивач у судове засідання 30 січня 2023 року не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення № 3301312327040 (а.с. 111). В той час про причини неявки суд не повідомив.

Крім того відповідач у судове засідання 30 січня 2023 року також не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення № 3301312327059 (а.с. 110). В той час про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, а неявка останнього не перешкоджає розгляду цієї справи та вирішенню спору по суті, то за висновками суду справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про судове засідання, призначене на 30.01.2023 року, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності останніх.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).

У судовому засіданні 30 січня 2023 року судом було прийнято рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

21 січня 2019 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Продавець) та Державним підприємством "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 46)" (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 0021-01/19 (далі - Договір-1, а.с.15-16), за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує ТМЦ (товарно-матеріальні цінності) (далі - товар), в кількості та за ціною, яка визначається за домовленістю сторін, та вказується у видаткових накладних.

Загальна сума договору складає суму вказану у всіх видаткових накладних (пункт 1.2. Договору-1).

Згідно з розділом 2 Договору-1 кількість товару встановлюється в одиницях виміру. Товар, що поставляється продавцем має відповідати вимогам покупця.

Згідно з п. 3.1. Договору-1 поставка товару здійснюється за домовленістю сторін.

Форма оплати: оплата товару здійснюється Покупцем на протязі 10-ти календарних днів з моменту отримання товару (пункт 3.2. Договору-1).

Відповідно до п. 3.3. Договору-1 розрахунки проводяться шляхом перерахування грошових коштів Покупцем на особовий рахунок Продавця згідно виставлених рахунків.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами зобов`язань по даному договору (пункт 7.4. Договору-1).

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплені печатками юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, у період із 31.01.2019 року по 31.12.2019 року позивачем на підставі Договору-1 було реалізовано відповідачу товар, а саме - відходи деревини на загальну суму 197 610 грн 00 коп., що підтверджується:

1. видатковою накладною та рахунком-фактурою за № 31/01 від 31.01.2019 року на реалізацію відходів деревини в кількості 120 м3 по ціні 105 грн 00 коп. за один метр кубічний на загальну суму 12 600 грн 00 коп.;

2. видатковою накладною та рахунком-фактурою за № 28/02 від 28.02.2019 року на реалізацію відходів деревини в кількості 200 м3 по ціні 105 грн 00 коп. за один метр кубічний на загальну суму 21 000 грн 00 коп.;

3. видатковою накладною та рахунком-фактурою за № 31/03 від 31.03.2019 року на реалізацію відходів деревини в кількості 334 м3 по ціні 105 грн 00 коп. за один метр кубічний на загальну суму 35 070 грн 00 коп.;

4. видатковою накладною та рахунком-фактурою за № 26/04 від 26.04.2019 року на реалізацію відходів деревини в кількості 75 м3 по ціні 140 грн 00 коп. за один метр кубічний на загальну суму 10 500 грн 00 коп.;

5. видатковою накладною та рахунком-фактурою за № 31/07 від 31.07.2019 року на реалізацію відходів деревини в кількості 150 м3 по ціні 140 грн 00 коп. за один метр кубічний на загальну суму 21 000 грн 00 коп.;

6. видатковою накладною та рахунком-фактурою за № 30/09 від 30.09.2019 року на реалізацію відходів деревини в кількості 240 м3 по ціні 140 грн 00 коп. за один метр кубічний на загальну суму 33 600 грн 00 коп.;

7. видатковою накладною та рахунком-фактурою за № 30/11 від 30.11.2019 року на реалізацію відходів деревини в кількості 135 м3 по ціні 140 грн 00 коп. за один метр кубічний на загальну суму 18 900 грн 00 коп.;

8. видатковою накладною та рахунком-фактурою за № 30/11-2 від 30.11.2019 року на реалізацію відходів деревини в кількості 96 м3 по ціні 140 грн 00 коп. за один метр кубічний на загальну суму 13 440 грн 00 коп.;

9. видатковою накладною та рахунком-фактурою за № 31/12 від 31.12.2019 року на реалізацію відходів деревини в кількості 225 м3 по ціні 140 грн 00 коп. за один метр кубічний на загальну суму 31 500 грн 00 коп.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що у період із 04.02.2019 року по 23.12.2019 року відповідачем було реалізовано позивачу товар на загальну суму 115 154 грн 54 коп., що підтверджується:

1. накладною від 4 лютого 2019 року № 3 на суму 14 559 грн 89 коп.;

2. накладною від 26 лютого 2019 року № 10 на суму 11 815 грн 27 коп.;

3. накладною від 4 березня 2019 року № 7 на суму 9 710 грн 40 коп.;

4. накладною від 8 квітня 2019 року № 27 на суму 2 800 грн 14 коп.;

5. накладною від 8 квітня 2019 року № 28 на суму 2 880 грн 15 коп.;

6. накладною від 10 травня 2019 року № 44 на суму 30 228 грн 00 коп.;

7. накладною від 17 липня 2019 року № 101 на суму 2 800 грн 14 коп.;

8. накладною від 17 липня 2019 року № 102 на суму 2 800 грн 14 коп.;

9. накладною від 17 липня 2019 року № 103 на суму 2 800 грн 14 коп.;

10. накладною від 23 вересня 2019 року № 156 на суму 1 920 грн 06 коп.;

11. накладною від 23 вересня 2019 року № 157 на суму 1 680 грн 06 коп.;

12. накладною від 23 вересня 2019 року № 158 на суму 1 680 грн 06 коп.;

13. накладною від 23 вересня 2019 року № 159 на суму 1 680 грн 06 коп.;

14. накладною від 23 вересня 2019 року № 160 на суму 1 824 грн 06 коп.;

15. накладною від 23 вересня 2019 року № 162 на суму 960 грн 05 коп.;

16. накладною від 30 вересня 2019 року № 51 на суму 18 955 грн 31 коп.;

17. накладною від 3 жовтня 2019 року № 166 на суму 240 грн 01 коп.;

18. накладною від 6 листопада 2019 року № 186 на суму 1 188 грн 00 коп.;

19. накладною від 6 листопада 2019 року № 187 на суму 1 247 грн 40 коп.;

20. накладною від 6 листопада 2019 року № 188 на суму 1 188 грн 00 коп.;

21. накладною від 6 листопада 2019 року № 189 на суму 1 247 грн 40 коп.;

22. накладною від 25 листопада 2019 року № 197 на суму 891 грн 00 коп.;

23. накладною від 23 грудня 2019 року № 213 на суму 58 грн 80 коп.

Як зазначив позивач, станом на 27 грудня 2022 року заборгованість Підприємства перед Підприємцем за реалізований згідно Договору купівлі-продажу від 21 січня 2019 року № 0021-01/19, із врахуванням реалізованого Підприємством для Підприємця товару за накладними від 4 лютого 2019 року № 3, від 26 лютого 2019 року № 10, від 4 березня 2019 року № 7, від 8 квітня 2019 року № 27, від 8 квітня 2019 року № 28, від 10 травня 2019 року № 44, від 17 липня 2019 року № 101, від 17 липня 2019 року № 102, від 17 липня 2019 року № 103, від 23 вересня 2019 року № 156, від 23 вересня 2019 року № 157, від 23 вересня 2019 року № 158, від 23 вересня 2019 року № 159, від 23 вересня 2019 року № 160, від 23 вересня 2019 року № 162, від 30 вересня 2019 року № 51, від 3 жовтня 2019 року № 166, від 6 листопада 2019 року № 186, від 6 листопада 2019 року № 187, від 6 листопада 2019 року № 188, від 6 листопада 2019 року № 189, від 25 листопада 2019 року № 197, від 23 грудня 2019 року № 213, становить 82 455 грн 46 коп. (197 610 грн 00 коп. - 115 154 грн 54 коп.)

3 січня 2020 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Продавець) та Державним підприємством "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 46)" (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 03-01/20 (далі - Договір-2, а.с. 58-59, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує ТМЦ (товарно-матеріальні цінності) (далі - товар), в кількості та за ціною, яка визначається за домовленістю сторін, та вказується у видаткових накладних.

Загальна сума договору складає суму вказану у всіх видаткових накладних (пункт 1.2. Договору-2).

Згідно з розділом 2 Договору-2 кількість товару встановлюється в одиницях виміру. Товар, що поставляється продавцем має відповідати вимогам покупця.

Згідно з п. 3.1. Договору-2 поставка товару здійснюється за домовленістю сторін.

Форма оплати: оплата товару здійснюється Покупцем на протязі 10-ти календарних днів з моменту отримання товару (пункт 3.2. Договору-2).

Відповідно до п. 3.3. Договору-2 розрахунки проводяться шляхом перерахування грошових коштів Покупцем на особовий рахунок Продавця згідно виставлених рахунків.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2020 року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами зобов`язань по даному договору (пункт 7.4. Договору-2).

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплені печатками юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, у період із 31.01.2020 року по 31.12.2020 року позивачем на підставі Договору-2 було реалізовано відповідачу товар, а саме - відходи деревини на загальну суму 105 000 грн 00 коп., що підтверджується:

1. видатковою накладною та рахунком-фактурою за № 31/01 від 31.01.2020 року на реалізацію відходів деревини в кількості 135 м3 по ціні 140 грн 00 коп. за один метр кубічний на загальну суму 18 900 грн 00 коп.;

2. видатковою накладною та рахунком-фактурою за № 28/02 від 28.02.2020 року на реалізацію відходів деревини в кількості 225 м3 по ціні 140 грн 00 коп. за один метр кубічний на загальну суму 31 500 грн 00 коп.;

3. видатковою накладною та рахунком-фактурою за № 31/03 від 31.03.2020 року на реалізацію відходів деревини в кількості 135 м3 по ціні 140 грн 00 коп. за один метр кубічний на загальну суму 18 900 грн 00 коп.;

4. видатковою накладною та рахунком-фактурою за № 29/05 від 29.05.2020 року на реалізацію відходів деревини в кількості 30 м3 по ціні 140 грн 00 коп. за один метр кубічний на загальну суму 4 200 грн 00 коп.;

5. видатковою накладною та рахунком-фактурою за № 30/11 від 30.11.2020 року на реалізацію відходів деревини в кількості 90 м3 по ціні 140 грн 00 коп. за один метр кубічний на загальну суму 12 600 грн 00 коп.;

6. видатковою накладною та рахунком-фактурою за № 31/12 від 31.12.2020 року на реалізацію відходів деревини в кількості 135 м3 по ціні 140 грн 00 коп. за один метр кубічний на загальну суму 18 900 грн 00 коп.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що у період із 31.01.2020 року по 31.12.2020 року відповідачем було реалізовано позивачу товар на загальну суму 49 423 грн 01 коп., що підтверджується:

1. накладною від 11 січня 2020 року № 2 на суму 34 800 грн 00 коп.;

2. накладною від 27 лютого 2020 року № 20 на суму 1 397 грн 11 коп.;

3. накладною від 27 лютого 2020 року № 21 на суму 1 275 грн 62 коп.;

4. накладною від 27 лютого 2020 року № 22 на суму 1 336 грн 37 коп.;

5. накладною від 27 лютого 2020 року № 23 на суму 1 275 грн 62 коп.;

6. накладною від 27 лютого 2020 року № 24 на суму 1 275 грн 62 коп.;

7. накладною від 28 лютого 2020 року № 25 на суму 864 грн 00 коп.;

8. накладною від 28 лютого 2020 року № 26 на суму 864 грн 00 коп.;

9. накладною від 28 лютого 2020 року № 27 на суму 864 грн 00 коп.;

10. накладною від 28 лютого 2020 року № 29 на суму 1 518 грн 60 коп.;

11. накладною від 2 квітня 2020 року № 53 на суму 864 грн 00 коп.;

12. накладною від 2 квітня 2020 року № 54 на суму 864 грн 00 коп.;

13. накладною від 2 квітня 2020 року № 55 на суму 864 грн 00 коп.;

14. накладною від 29 квітня 2020 року № 70 на суму 800 грн 04 коп.;

15. накладною від 24 листопада 2019 року № 142 на суму 560 грн 03 коп.

Як зазначив позивач, станом на 27 грудня 2022 року заборгованість Підприємства перед Підприємцем за реалізований згідно Договору купівлі-продажу від 3 січня 2020 року № 03-01/20, із врахуванням реалізованого Підприємством для Підприємця товару за накладними від 11 січня 2020 року № 2, від 27 лютого 2020 року № 20, від 27 лютого 2020 року № 21, від 27 лютого 2020 року № 22, від 27 лютого 2020 року № 23, від 27 лютого 2020 року № 24, від 28 лютого 2020 року № 25, від 28 лютого 2020 року № 26, від 28 лютого 2020 року № 27, від 28 лютого 2020 року № 29, від 2 квітня 2020 року № 53, від 2 квітня 2020 року № 54, від 2 квітня 2020 року № 55, від 29 квітня 2020 року № 70, від 24 листопада 2020 року № 142, становить 55 576 грн 99 коп. (105 000 грн 00 коп. - 49 423 грн 01 коп.).

Як зазначив позивач, загальна заборгованість Підприємства перед Підприємцем за Договорами купівлі продажу від 21 січня 2019 року № 0021-01/19 та від 3 січня 2020 року № 03-01/20, із врахуванням реалізованого Підприємством товару за вищезазначеними накладними становить 138 032 грн 45 коп. (82 455 грн 46 коп. + 55 576 грн 99 коп.).

Як вбачається із акта звірки розрахунків станом на 01.03.20321 року, який підписаний Підприємством та Підприємцем, сторони визнали, що за Підприємством перед Підприємцем існує заборгованість, зокрема, за відходи деревини на підставі вищезазначених видаткових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини за своїм змістом є майновими та договірними.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права в частині своєчасної та повної оплати отриманого відповідачем товару порушеними.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Як унормовано положеннями статті 11 ЦК України та статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 628 ЦК України, ст. 180 ГК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписом ст. 638 ЦК України, ст. 180 ГК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, за змістом п. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 525 ЦК України, та ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 916/1727/17 від 04.12.2019 року акти звірки взаємних розрахунків, підписані уповноваженою особою відповідача (боржника) є доказами, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами (доданими до матеріалів позовної заяви копіями видаткових накладних, рахунків-фактур, довіреностей тощо, підтверджуючих здійснення кожної поставки позивачем Товару) свідчить про визнання боржником такого боргу часткової оплати такого товару тощо.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України взяті на себе зобов`язання не виконав, за поставлені відходи деревини на підставі видаткових накладних своєчасно не розрахувався, підписав акт звіряння взаємних розрахунків станом на 01.03.2021 року, позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення суми основного боргу у розмірі 138 032 грн 45 коп. за Договорами купівлі продажу від 21 січня 2019 року № 0021-01/19 та від 3 січня 2020 року № 03-01/20.

Окрім того, як із вказаного акта звіряння взаємних розрахунків станом на 01.03.2021 року, що підписаний між позивачем та відповідачем, вбачається що сторони також визнали, що Підприємець також має перед Підприємством заборгованість у розмірі 164 577 грн 55 коп.

До позовної заяви позивачем додано докази, що підтверджують заборгованість позивача перед відповідачем у розмірі 164 577 грн 55 коп.

Із позовної заяви вбачається, що позивач не виконав зобов`язання перед відповідачем у розмірі 164 577 грн 55 коп.

Таким чином, як встановлено судом, позивач просить суд стягнути з відповідача 138 032 грн 45 коп. заборгованості, що являє собою різницю між зобов`язаннями відповідача перед позивачем за Договорами купівлі продажу від 21 січня 2019 року № 0021-01/19 та від 3 січня 2020 року № 03-01/20 в розмірі 302 610 грн 00 коп. та зобов`язаннями позивача перед відповідачем в розмірі 164 577 грн 55 коп. за накладними від 4 лютого 2019 року № 3, від 26 лютого 2019 року № 10, від 4 березня 2019 року № 7, від 8 квітня 2019 року № 27, від 8 квітня 2019 року № 28, від 10 травня 2019 року № 44, від 17 липня 2019 року № 101, від 17 липня 2019 року № 102, від 17 липня 2019 року № 103, від 23 вересня 2019 року № 156, від 23 вересня 2019 року № 157, від 23 вересня 2019 року № 158, від 23 вересня 2019 року № 159, від 23 вересня 2019 року № 160, від 23 вересня 2019 року № 162, від 30 вересня 2019 року № 51, від 3 жовтня 2019 року № 166, від 6 листопада 2019 року № 186, від 6 листопада 2019 року № 187, від 6 листопада 2019 року № 188, від 6 листопада 2019 року № 189, від 25 листопада 2019 року № 197, від 23 грудня 2019 року № 213, від 11 січня 2020 року № 2, від 27 лютого 2020 року № 20, від 27 лютого 2020 року № 21, від 27 лютого 2020 року № 22, від 27 лютого 2020 року № 23, від 27 лютого 2020 року № 24, від 28 лютого 2020 року № 25, від 28 лютого 2020 року № 26, від 28 лютого 2020 року № 27, від 28 лютого 2020 року № 29, від 2 квітня 2020 року № 53, від 2 квітня 2020 року № 54, від 2 квітня 2020 року № 55, від 29 квітня 2020 року № 70, від 24 листопада 2020 року № 142.

Відтак позивач (кредитор за одним зобов`язанням) є боржником за іншим, а відповідач (боржник за першим зобов`язанням) є кредитором за другим.

12.11.2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 904/3173/19 (ЄДРСРУ № 92841779) досліджував питання щодо правовідносин пов`язаних із зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Статтями 202, 203 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.

Відповідно до положень ст. 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до положень ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Слід зазначити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 року у справі № 914/3217/16 зазначено, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо).

З огляду на положення чинного законодавства зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку має на меті оптимізувати діяльність двох взаємопов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, що становлять предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням.

Водночас однією із важливих умов, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи невідповідність будь-якій із наведених умов виключає можливість зарахування у добровільному порядку.

Отже, вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей. При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги;

- безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої із наведених умов виключає проведення зарахування у добровільному порядку (висновок Верховного Суду у постановах від 19 серпня 2020 року у справі № 911/2560/19, від 11 червня 2020 року у справі № 910/7804/19, від 26 травня 2020 року у справі № 910/7807/19).

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Отже, з огляду на викладене зобов`язання з оплати заборгованості за договором може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, установлених статтею 601 ЦК України, та за відсутності обставин, передбачених статтею 602 ЦК України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 року у справі № 914/3217/16, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 року у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 року у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 року у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 року у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 року у справі № 910/21645/17, від 05.11.2019 року у справі № 914/2326/18, від 01.10.2019 року у справі № 910/12968/17.

Судом встановлено, що зобов`язання відповідача перед позивачем за Договорами купівлі продажу від 21 січня 2019 року № 0021-01/19 та від 3 січня 2020 року № 03-01/20 в розмірі 302 610 грн 00 коп. та зобов`язання позивача перед відповідачем в розмірі 164 577 грн 55 коп. за накладними від 4 лютого 2019 року № 3, від 26 лютого 2019 року № 10, від 4 березня 2019 року № 7, від 8 квітня 2019 року № 27, від 8 квітня 2019 року № 28, від 10 травня 2019 року № 44, від 17 липня 2019 року № 101, від 17 липня 2019 року № 102, від 17 липня 2019 року № 103, від 23 вересня 2019 року № 156, від 23 вересня 2019 року № 157, від 23 вересня 2019 року № 158, від 23 вересня 2019 року № 159, від 23 вересня 2019 року № 160, від 23 вересня 2019 року № 162, від 30 вересня 2019 року № 51, від 3 жовтня 2019 року № 166, від 6 листопада 2019 року № 186, від 6 листопада 2019 року № 187, від 6 листопада 2019 року № 188, від 6 листопада 2019 року № 189, від 25 листопада 2019 року № 197, від 23 грудня 2019 року № 213, від 11 січня 2020 року № 2, від 27 лютого 2020 року № 20, від 27 лютого 2020 року № 21, від 27 лютого 2020 року № 22, від 27 лютого 2020 року № 23, від 27 лютого 2020 року № 24, від 28 лютого 2020 року № 25, від 28 лютого 2020 року № 26, від 28 лютого 2020 року № 27, від 28 лютого 2020 року № 29, від 2 квітня 2020 року № 53, від 2 квітня 2020 року № 54, від 2 квітня 2020 року № 55, від 29 квітня 2020 року № 70, від 24 листопада 2020 року № 142 є зустрічними однорідними вимогами, строк виконання яких настав.

Окрім того, господарський суд дійшов висновку про відсутність спору між сторонами щодо характеру зобов`язань, їх змісту та умов виконання, а також про безспірність зустрічних однорідних вимог.

За результатами з`ясування обставин, на які Підприємець посилається як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про необхідність проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за Договорами купівлі продажу від 21 січня 2019 року № 0021-01/19 та від 3 січня 2020 року № 03-01/20 в розмірі 302 610 грн 00 коп. та в розмірі 164 577 грн 55 коп. за накладними від 4 лютого 2019 року № 3, від 26 лютого 2019 року № 10, від 4 березня 2019 року № 7, від 8 квітня 2019 року № 27, від 8 квітня 2019 року № 28, від 10 травня 2019 року № 44, від 17 липня 2019 року № 101, від 17 липня 2019 року № 102, від 17 липня 2019 року № 103, від 23 вересня 2019 року № 156, від 23 вересня 2019 року № 157, від 23 вересня 2019 року № 158, від 23 вересня 2019 року № 159, від 23 вересня 2019 року № 160, від 23 вересня 2019 року № 162, від 30 вересня 2019 року № 51, від 3 жовтня 2019 року № 166, від 6 листопада 2019 року № 186, від 6 листопада 2019 року № 187, від 6 листопада 2019 року № 188, від 6 листопада 2019 року № 189, від 25 листопада 2019 року № 197, від 23 грудня 2019 року № 213, від 11 січня 2020 року № 2, від 27 лютого 2020 року № 20, від 27 лютого 2020 року № 21, від 27 лютого 2020 року № 22, від 27 лютого 2020 року № 23, від 27 лютого 2020 року № 24, від 28 лютого 2020 року № 25, від 28 лютого 2020 року № 26, від 28 лютого 2020 року № 27, від 28 лютого 2020 року № 29, від 2 квітня 2020 року № 53, від 2 квітня 2020 року № 54, від 2 квітня 2020 року № 55, від 29 квітня 2020 року № 70, від 24 листопада 2020 року № 142 та припинення зобов`язання Підприємця перед Підприємством у розмірі 164 577 грн 55 коп., що виникло на підставі накладних від 4 лютого 2019 року № 3, від 26 лютого 2019 року № 10, від 4 березня 2019 року № 7, від 8 квітня 2019 року № 27, від 8 квітня 2019 року № 28, від 10 травня 2019 року № 44, від 17 липня 2019 року № 101, від 17 липня 2019 року № 102, від 17 липня 2019 року № 103, від 23 вересня 2019 року № 156, від 23 вересня 2019 року № 157, від 23 вересня 2019 року № 158, від 23 вересня 2019 року № 159, від 23 вересня 2019 року № 160, від 23 вересня 2019 року № 162, від 30 вересня 2019 року № 51, від 3 жовтня 2019 року № 166, від 6 листопада 2019 року № 186, від 6 листопада 2019 року № 187, від 6 листопада 2019 року № 188, від 6 листопада 2019 року № 189, від 25 листопада 2019 року № 197, від 23 грудня 2019 року № 213, від 11 січня 2020 року № 2, від 27 лютого 2020 року № 20, від 27 лютого 2020 року № 21, від 27 лютого 2020 року № 22, від 27 лютого 2020 року № 23, від 27 лютого 2020 року № 24, від 28 лютого 2020 року № 25, від 28 лютого 2020 року № 26, від 28 лютого 2020 року № 27, від 28 лютого 2020 року № 29, від 2 квітня 2020 року № 53, від 2 квітня 2020 року № 54, від 2 квітня 2020 року № 55, від 29 квітня 2020 року № 70, від 24 листопада 2020 року № 142.

Відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає різниця між розмірами зобов`язань за Договорами купівлі продажу від 21 січня 2019 року № 0021-01/19 та від 3 січня 2020 року № 03-01/20 та накладними від 4 лютого 2019 року № 3, від 26 лютого 2019 року № 10, від 4 березня 2019 року № 7, від 8 квітня 2019 року № 27, від 8 квітня 2019 року № 28, від 10 травня 2019 року № 44, від 17 липня 2019 року № 101, від 17 липня 2019 року № 102, від 17 липня 2019 року № 103, від 23 вересня 2019 року № 156, від 23 вересня 2019 року № 157, від 23 вересня 2019 року № 158, від 23 вересня 2019 року № 159, від 23 вересня 2019 року № 160, від 23 вересня 2019 року № 162, від 30 вересня 2019 року № 51, від 3 жовтня 2019 року № 166, від 6 листопада 2019 року № 186, від 6 листопада 2019 року № 187, від 6 листопада 2019 року № 188, від 6 листопада 2019 року № 189, від 25 листопада 2019 року № 197, від 23 грудня 2019 року № 213, від 11 січня 2020 року № 2, від 27 лютого 2020 року № 20, від 27 лютого 2020 року № 21, від 27 лютого 2020 року № 22, від 27 лютого 2020 року № 23, від 27 лютого 2020 року № 24, від 28 лютого 2020 року № 25, від 28 лютого 2020 року № 26, від 28 лютого 2020 року № 27, від 28 лютого 2020 року № 29, від 2 квітня 2020 року № 53, від 2 квітня 2020 року № 54, від 2 квітня 2020 року № 55, від 29 квітня 2020 року № 70, від 24 листопада 2020 року № 142 у сумі 138 032 грн 45 коп. (302 610 грн 00 коп. - 164 577 грн 55 коп.).

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 17 Закону України 23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21.01.1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 28.10.2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Суд наголошує на недопустимості порушення одного з основоположних принципів правосуддя, що його було сформульовано Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium) від 26.10.1984 року - має не лише здійснюватися правосуддя, ще має бути видно, що воно здійснюється.

Дана справа пов`язана з виконанням правочинів у господарській діяльності та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

За результатами з`ясування обставин, на які Підприємець посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 138 032 грн 45 коп., з яких: 82 455 грн 46 коп. - заборгованість за договором купівлі-продажу від 21 січня 2019 року № 0021-01/19; 55 576 грн 99 коп. - заборгованість за договором купівлі-продажу від 3 січня 2020 року № 03-01/20.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору в розмірі 4 962 грн 00 коп. покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 178, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 46)" (34541, Рівненська обл., с. Катеринівка, код ЄДРПОУ 08680709) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованість за договором купівлі-продажу від 21 січня 2019 року № 0021-01/19 в сумі 82 455 (вісімдесят дві тисячі чотириста п`ятдесят п`ять) грн 46 коп.

Стягнути з Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 46)" (34541, Рівненська обл., с. Катеринівка, код ЄДРПОУ 08680709) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованість за договором купівлі-продажу від 3 січня 2020 року № 03-01/20 в сумі 55 576 (п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот сімдесят шість) грн 99 коп.

Стягнути з Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 46)" (34541, Рівненська обл., с. Катеринівка, код ЄДРПОУ 08680709) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати по оплаті судового збору в сумі 4 962 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) грн 00 коп.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 6 лютого 2023 року.

Суддя Політика Н.А.