Постанова

від 01.02.2023 по справі 750/2237/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

01 лютого 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/2237/21

Головуючий у першій інстанції Коверзнев В. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/325/23

Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - судді Шитченко Н.В.,

суддів Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,

із секретарем: Зіньковець О.О.,

заявник: ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: АТ КБ «ПРИВАТБАНК», товариство з обмеженою відповідальністю фірма «ТехНова», Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми),

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 листопада 2022 року у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, встановленого за поданням головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Джоли С.В.,

місце ухвалення судового рішення м. Чернігів,

час проголошення ухвали 10 год. 16 хв,

дата складання повного тексту ухвали суду першої інстанції 22 листопада 2022 року.

У С Т А Н О В И В:

У березні 2021 року головний державний виконавець Деснянського відділу ДВС у м. Чернігові звернувся до суду з поданням про встановлення ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України до виконання нею зобов`язань у зведеному виконавчому провадженні № 53199568. Мотивуючи свої вимоги, зазначав, що боржниця тривалий час ухиляється від виконання грошових зобов`язань за виконавчими документами, виданими Господарським судом Чернігівської області, Чернігівським управлінням ГУ ДФС у Чернігівській області, Чернігівським окружним адміністративним судом, управлінням ПФУ в м. Чернігові, Держспоживінспекції, Новозаводським та Деснянським районними судами м. Чернігова.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 березня 2021 року подання державного виконавця задоволено. Встановлено боржниці ОСОБА_1 тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до повного виконання нею зобов`язань по зведеному виконавчому провадженню № 53199568.

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася із заявою, в якій просила скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, встановлене ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 березня 2021 року. В обґрунтування своїх вимог посилалася на часткове погашення заборгованості у зведеному виконавчому провадженні, указавши, що непогашеною залишилася лише заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ фірмою «ТехНова».

Зазначала про те, що має на утриманні неповнолітню дочку ОСОБА_2 , 2008 року народження та повнолітнього сина ОСОБА_3 , 2000 року народження, який є особою з інвалідністю з дитинства, має тяжкий недуг, потребує стороннього догляду та лікування в Німеччині. Указувала, що у зв`язку з військовими діями втратила роботу в Україні та здатність погасити заборгованість перед банком, а за кордоном матиме можливість працевлаштування та поступового виконання грошових зобов`язань. Стверджувала, що не має наміру виїзду за кордон на постійне проживання і розглядає такий виїзд виключно як тимчасовий захід, спрямований на збереження здоров`я сина.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 листопада 2022 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Скасовано заявниці тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, застосоване ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 березня 2021 року.

В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неповноту встановлення обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що боржницею не погашено значну заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» у розмірах відповідно 14 620,28 грн, 9 356,58 доларів США та 1 086 720,89 грн. Представник банку зазначає, що судові рішення ОСОБА_1 не виконуються протягом багатьох років, жодних погашень за виконавчими провадженнями на користь банківської установи нею не здійснювалося.

Зауважує на тому, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. Реальне виконання рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковою складовою реалізації особою права на справедливий суд.

Наголошує, що доказів на підтвердження виконання зобов`язань або розв`язання спору за погодженням сторін ОСОБА_1 надано не було, отже, наявність невиконаного зобов`язання (невиконаного рішення суду) має наслідком відсутність підстав для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

У наданому відзиві представник заявниці адвокат Антоненко Л.А., вважаючи ухвалу суду законною, а апеляційну скаргу необґрунтованою, просить відхилити її, а оскаржувану ухвалу залишити в силі. Доводи відзиву зводяться до безпідставності тверджень АТ КБ «ПриватБанк» про ухилення боржниці від виконання грошових зобов`язань, оскільки більшій частині стягувачів заборгованість на даний час боржницею сплачена.

Представник зазначає, що у зв`язку з введенням в Україні через військову агресію Російської Федерації воєнного стану ОСОБА_1 не має постійного заробітку, що унеможливлює погашення наявної заборгованості у повному обсязі, але водночас не може свідчити про намір останньої ухилятися від виконання рішень судів та інших органів.

Зауважує на тому, що саме заради безпеки своїх дітей, один з яких є особою з інвалідністю з дитинства та потребує лікування у Німеччині, ОСОБА_1 має намір тимчасово виїхати за кордон на період воєнного стану з подальшим поверненням до України. Крім матері забезпечити виїзд дітей за кордон ніхто не може, оскільки їх батько, ОСОБА_4 є військовозобов`язаним.

Посилається на необхідність застосування при вирішенні апеляційної скарги практики Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої суд, оцінюючи необхідність заходів, що обмежують свободу пересування особи, зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Іншими учасниками справи відзив на апеляційну скаргу у встановлений термін не подавався.

Вислухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення представників АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити, а ухвалу суду скасувати, враховуюче наступне.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що під час дії тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржниця добровільно частково погасила заборгованість по зведеному виконавчому провадженню № 53199658 і наразі залишаються невиконаними лише судові рішення, ухвалені на користь АТ КБ «ПриватБанк», що свідчить про те, що боржниця змінила своє ставлення до виконання судових рішень і не вчиняє дій, спрямованих на умисне ухилення від їх виконання.

Районний суд указав на те, що боржниця має на утриманні повнолітнього сина, 2000 року народження, який є особою з інвалідністю з дитинства 3 групи, у зв`язку з чим потребує стороннього догляду, а перебування в зоні бойових дій негативно відображається на його загальному стані здоров`я та погіршує перебіг захворювання. Скасовуючи раніше застосований захід обмеження, суд констатував, що виїзд боржниці за межі України є тимчасовим заходом, спрямованим виключно на збереження життя сина.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись апеляційний суд, зважаючи на таке.

У справі встановлено, що на виконанні у Деснянському відділі ДВС у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває зведене виконавче провадження № 53199568 з примусового виконання: наказу Господарського суду Чернігівської області № 927/1065/17 від 23 лютого 2018 року про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь прокуратури Чернігівської області судового збору у розмірі 1 600 грн (т. 1 а.с. 7); наказу Господарського суду Чернігівської області № 927/1065/17 від 23 лютого 2018 року про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь Фонду комунального майна ЧМР 19 391,63 грн боргу та 1 260,02 грн пені (т. 1 а.с. 9); вимоги про сплату боргу (недоїмки) Чернігівського управління ГУ ДФС у Чернігівській області від 09 листопада 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 15 498,30 грн (т. 1 а.с. 11); наказу Господарського суду Чернігівської області № 927/1161/15 від 20 жовтня 2015 року про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь Державного бюджету судового збору у розмірі 1 827 грн (т. 1 а.с. 13); виконавчого листа Чернігівського окружного адміністративного суду № 825/1150/14 від 29 квітня 2014 року про стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу з адміністративного штрафу та інших санкцій в розмірі 21 069,50 грн (т. 1 а.с. 15); вимоги про сплату боргу (недоїмки) Чернігівського управління ГУ ДФС у Чернігівській області від 17 травня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 5 211,36 грн (т. 1 а.с. 17); вимоги про сплату боргу (недоїмки) управління ПФУ в м. Чернігів від 02 квітня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 3 668,50 грн (т. 1 а.с. 19); постанови про накладення стягнень Держспоживінспекції у Чернігівській області від 06 листопада 2013 року про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 8 500 грн (т. 1 а.с. 21); постанови про накладення стягнень Держспоживінспекції у Чернігівській області від 06 листопада 2013 року про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1 615 грн (т. 1 а.с. 23); виконавчого листа № 2-1643/09, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова 07 червня 2010 року, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитом у сумі 14 620,28 грн (т. 1 а.с. 25-26); виконавчого листа № 2-1917/11, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова 05 грудня 2011 року, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» 372,86 грн судового збору та 60 грн витрат на ІТЗ (т. 1 а.с. 28); виконавчого листа № 750/7375/14, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова 28 жовтня 2014 року, про стягнення солідарно з ФОП ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором у сумі 92 915,95 доларів США, що еквівалентно 1 086 720,89 грн (т. 1 а.с. 30); виконавчого листа № 750/7375/14, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова 28 жовтня 2014 року, про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 1 827 грн судового збору (т. 1 а.с. 32); наказу Господарського суду Чернігівської області № 927/840/18 від 18 січня 2018 року про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фірма «ТехНова» 11 433,54 грн боргу, 1 802,27 грн інфляційних нарахувань, 570,50 грн трьох відсотків річних та 1 762 грн судового збору (т. 1 а.с. 34); наказу Господарського суду Чернігівської області № 927/897/16 від 02 грудня 2016 року про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фірма «ТехНова» 23 314,60 грн основного боргу, 1 637,96 грн пені, 1 040,14 грн річних, 8 564,10 грн інфляційних втрат та 1 361,33 грн судового збору (т. 1 а.с. 36).

Відповідно до результатів пошуку до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону від 04 лютого 2021 року ОСОБА_1 перетинала кордон України: 05 травня 2018 року (виїзд), 09 травня 2018 року (в`їзд), 01 липня 2019 року (виїзд), 09 липня 2019 року (в`їзд) (т. 1 а.с. 37-38).

У березні 2021 року головний державний виконавець Деснянського відділу ДВС у м. Чернігові звернувся до суду з поданням про встановлення ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України до виконання нею зобов`язань у зведеному виконавчому провадженні № 53199568 (т. 1 а.с. 1-5).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 березня 2021 року подання державного виконавця задоволено. Встановлено боржниці ОСОБА_1 тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до повного виконання нею зобов`язань по зведеному виконавчому провадженню № 53199568 (т. 1 а.с. 44-45).

На виконання ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 березня 2021 року відомості стосовно ОСОБА_1 15 березня 2021 року внесено до відповідної бази даних Державної прикордонної служби України (т. 1 а.с. 48).

Згідно з довідкою КЕП «Чернігівська теплоелектроцентраль» ТОВ Фірми «ТехНова» станом на 14 червня 2022 року ФОП ОСОБА_1 грошові кошти за судовим наказом № 14/139 від 12 листопада 2010 року, судовим наказом № 10/96 від 10 жовтня 2011 року, судовим наказом № 927/897/16 від 02 грудня 2016 року та судовим наказом № 927/840/18 від 18 січня 2019 року сплачено в повному обсязі (т. 1 а.с. 68).

Відповідно до інформації, наданої Фондом комунального майна ЧМР від 06 червня 2022 року, заборгованість ОСОБА_1 з орендної плати перед фондом у сумі 20 651,65 грн на підставі наказу Господарського суду Чернігівської області від 23 лютого 2018 року у справі № 927/1065/17 відсутня (т. 1 а.с. 72).

У довідці ГУ ПФУ в Чернігівській області від 08 червня 2022 року наявні відомості, що станом на дату реєстрації довідки заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску у ОСОБА_1 відсутня (т. 1 а.с. 73).

ОСОБА_1 має неповнолітню дочку, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повнолітнього сина, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (т. 1 а.с. 81, 244).

Тимчасове посвідчення № НОМЕР_1 (замість військового квитка) містить запис від 09 серпня 2017 року про те, що ОСОБА_7 , 2000 року народження, є невійськовозобов`язаним (т. 1 а.с. 84).

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК від 13 січня 2022 року ОСОБА_7 встановлена третя група інвалідності з дитинства строком до 01 лютого 2024 року. Зазначено, що останньому протипоказано психофізичні навантаження, робота на висоті, біля механізмів, що рухаються, біля води та вогню (т. 1 а.с. 82-83).

Відповідно до консультативного висновку спеціаліста КНП «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради від 14 червня 2022 року ОСОБА_8 призначене постійне медикаментозне лікування та рекомендовано лікування в «Клінічному комплексі Північний Рейн-Вестфаля», Німеччина, м. Дуйсбург (т. 1 а.с. 85).

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. У мотивування свого клопотання зазначала про сплату заборгованості перед ТОВ фірми «ТехНова», ГУ ПФУ в Чернігівській області, Фондом комунального майна ЧМР та ГУ ДПС у Чернігівській області, а також про наявність у її повнолітнього сина тяжкого захворювання, у зв`язку з чим він потребує постійного стороннього догляду та лікування у Німеччині. Також указувала, що має неповнолітню дочку, 2008 року народження, а через наявність ухвали суду від 05 березня 2021 року вона не мала можливості перетнути з дітьми кордон України для їх безпеки та належного лікування (т. 1 а.с. 62-65, 106-109).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 серпня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відмовлено (т. 1 а.с. 134-136). Дійшовши висновку про необґрунтованість доводів заяви, районний суд зазначив, що боржниця має невиконані зобов`язання на значні суми перед ГУ ДПС в Чернігівській області, державою в особі Чернігівського окружного адміністративного суду, інспекцією з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області та АТ КБ «ПриватБанк», які виконуються в рамках виконавчого провадження № 53199568, що, у свою чергу, свідчить про те, що ОСОБА_1 й надалі продовжує ухилятися від виконання грошових зобов`язань і підпадає під критерії тимчасового обмеження, встановленого судом.

Оскарживши в апеляційному порядку ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 серпня 2022 року, ОСОБА_1 в ході судового розгляду відмовилася від апеляційної скарги (т. 1 а.с. 184-185).

Звернувшись повторно у жовтні 2022 року із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України (т. 1 а.с. 214-219), ОСОБА_1 зазначила такі ж обставини, на які посилалась у попередній заяві наявність у повнолітнього сина тяжкого захворювання, у зв`язку з чим він потребує лікування у Німеччині, необхідність вивезення дітей за кордон на період воєнного стану. Наголошувала, що непогашеною залишається заборгованість лише перед АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ Фірми «ТехНова», проте у зв`язку з військовими діями Російської Федерації на території України вона не працює і не має постійного заробітку, натомість має можливість тимчасово офіційно працевлаштуватися у Німеччині.

За змістом ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Право громадян України на пересування, в тому числі і залишення території України, закріплено у ст. 33 Конституції України. У той же час Конституція України передбачає можливість обмеження наданих громадянинові прав у випадках, що не заборонені законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України регулює ЗУ «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України». Статтею 6 даного Закону встановлені підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України. Так, право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, зокрема, коли громадянин ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Розділом VI ЦПК України визначено перелік процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

Відповідно до ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні (ч. 3 ст. 441 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами п. 18 ч. 3 ст. 18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників-юридичних осіб або боржників-фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України (ч. 8 ст. 441 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 331/8536/17 навів правову позицію, яка полягає у тому, що тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що висновок районного суду про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не відповідає вимогам закону.

З наданої начальником Деснянського відділу ДВС у м. Чернігові апеляційному суду інформації від 31 січня 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 має непогашені зобов`язання матеріального характеру перед АТ «КБ «ПриватБанк», і залишок заборгованості у зведеному виконавчому провадженні № 53199658 складає 1 101341,17 грн та 9 356,68 доларів США боргу (т. 2 а.с. 83).

ОСОБА_1 має непогашені боргові зобов`язання перед АТ КБ «ПриватБанк» у зведеному виконавчому провадженні на значну суму. Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 березня 2021 року боржниці встановлено строк тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України до повного виконання своїх зобов`язань по зведеному виконавчому провадженню № 53199568.

Виходячи з суми боргу, яка зазначалась державним виконавцем при зверненні з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, наразі заявницею не погашено половини боргових зобов`язань. Найбільший за сумою борг ОСОБА_1 мала та має перед АТ КБ «ПриватБанк».

Підставами, на які посилається ОСОБА_1 для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є те, що наразі нею частково виконані боргові зобов`язання у зведеному виконавчому провадженні, а також наявність у її повнолітнього сина тяжкого захворювання, у зв`язку з чим він потребує стороннього догляду та лікування за кордоном, що, на думку заявниці, є тими обставинами, які дають підстави для скасування накладеного стосовно неї тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

На підтвердження зазначених у заяві обставин ОСОБА_1 додала квитанції про добровільну сплату заборгованості та платіжні доручення щодо примусового списання грошових коштів у виконавчих провадженнях, а також докази щодо стану здоров`я її сина, ОСОБА_7 .

З довідки до акта огляду МСЕК від 13 січня 2022 року вбачається, що ОСОБА_7 встановлена третя група інвалідності з дитинства строком до 01 лютого 2024 року. Останньому протипоказані психофізичні навантаження, робота на висоті, біля механізмів, що рухаються, біля води і вогню. Медичний документ не містить жодних відомостей чи вказівок, що у зв`язку з наявним у нього захворюванням ОСОБА_7 потребує постійного стороннього догляду.

Такої інформації не містить і консультаційний висновок лікаря-невропатолога від 14 червня 2022 року, згідно з яким ОСОБА_7 , 2000 року народження призначене постійне медикаментозне лікування та рекомендовано лікування в «Клінічному комплексі Північний Рейн-Вестфаля», Німеччина, м. Дуйсбург. Колегія суддів виходить з того, що висновок спеціаліста містить лише рекомендацію щодо лікування, без посилання на необхідність його проходження саме у зазначеному закладі іншої країни. ОСОБА_1 не надано належних доказів на підтвердження того, що рекомендоване медичне лікування сина не може бути проведено в медичних установах на території України.

Не підтверджено належними доказами висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному судовому рішенні, щодо потреби повнолітньої дитини заявниці у сторонньому догляді, а також те, що перебування в зоні бойових дій негативно відображається на його загальному стані здоров`я та погіршує перебіг захворювання. Крім цього, апеляційний суд зважає на те, що як на час звернення з першою заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, так і на час звернення з цією заявою, територія Чернігівської області не відноситься до зони бойових дій.

Отже, судом встановлено, що син заявниці є повнолітнім, невійськовозобов`язаним, не потребує стороннього догляду. Виходячи з наведеного, колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 у відзиві на те, що лише вона може вивезти сина за кордон, оскільки його батько є військовозобов`язаний. На час розгляду цієї заяви ОСОБА_7 виповнилося 22 роки, він визнаний непридатним до військової служби, отже може самостійно перетинати кордон України у власних потребах, в тому числі, і для проходження лікування.

Крім цього, наголошуючи на тимчасовості виїзду за межі України, ОСОБА_1 указує, що не має в Україні ні роботи, ні майна, яке можна було б реалізувати в рахунок погашення боргу, тобто не має матеріальної зацікавленості у обов`язковому поверненні з огляду на існування значного розміру боргових зобов`язань.

Зважаючи на наведене вище, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 не обґрунтовано та належним чином не вмотивовано обставини, на які вона посилається та які б могли бути підставою для скасування їй тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Апеляційний суд також відхиляє посилання заявниці, як підставу для задоволення її вимоги про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, на практику ЄСПЛ у подібних справах, оскільки обставини наведених ОСОБА_1 справ, доводи та аргументи сторін і, відповідно, висновки суду щодо результатів вирішення спорів, не є тотожними з даною справою.

Так, у справі «Напіяло проти Хорватії» (заява № 66485/01) ЄСПЛ у своєму рішенні від 13 листопада 2003 року встановив, що вилучення паспорту у заявника митником відбулося на прикордонному пункті 06 лютого 1999 року за наявні ознаки митного правопорушення. Свій паспорт заявник отримав у міліції 04 квітня 2001 року, не зважаючи на те, що жодного провадження за ймовірне митне правопорушення порушено не було. ЄСПЛ дійшов висновку, що право заявника на свободу пересування було обмежено таким чином, що було втручанням у значенні ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції.

У справі «Луордо проти Італії» (заява № 32190/96) ЄСПЛ дійшов висновку про порушення свободи пересування заявника, гарантованої ст. 2 Протоколу № 4, та зазначив, що втручання у свободу заявника було непропорційним до переслідуваної мети, зважаючи на затяжне провадження про банкрутство, яке тривало 14 років та 8 місяців. У той же час не було обґрунтування обмеження свободи пересування заявника на весь час провадження у справі, оскільки, в принципі, для досягнення мети необхідне обмеження права на переїзд з місця проживання. Незважаючи на відсутність доказів про намір заявника виїхати з місця проживання або наявність відмови у дозволі на це, тривалість провадження порушила баланс, який повинен був бути (рішення від 17 липня 2003 року).

У справі «Фолдес і Фолдесне Хайлік проти Угорщини» (заява № 41463/02) Європейський Суд встановив, що заборона виїзду з країни першого заявника залишалася незмінною протягом 10 років до того часу, коли з`явилася можливість поїздки в межах Європейського Союзу з національним посвідченням особи. На думку суду, органи влади не мають права зберігати протягом тривалих періодів обмеження свободи пересування особи без періодичного перегляду їх виправдання, однак така переоцінка ніколи не проводилася у справі першого заявника, і це означає, що заборона на поїздки насправді була автоматичною, цілковитою мірою на невизначений термін, що суперечить обов`язку органів влади, передбаченому ст. 2 до Протоколу № 4, бути належним чином обережним для того, щоб будь-яке втручання у право виїзду з країни залишалося виправданим та пропорційним його тривалості в окремих умовах справи.

За обставинами даної цивільної справи тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України судом встановлено 05 березня 2021 року і переглядається судом вже двічі. Відтак, встановлений боржниці судом захід як тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон триває 1 рік 8 місяців, що, на думку апеляційного суду, за наявності існуючих у заявниці невиконаних грошових зобов`язань на загальну суму 1 101 341,17 грн та 9 356,68 доларів США є виправданим, пропорційним, має забезпечити реальне виконання рішення суду та призвести до поновлення прав стягувача.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що районний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, у зв`язку з чим ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 листопада 2022 року, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, належить скасувати та відмовити у задоволенні заяви.

Керуючись ст. 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задовольнити.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 листопада 2022 року скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, встановленого за поданням головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Джоли С.В. відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 06 лютого 2023 року.

Головуюча: Н.В. Шитченко

Судді: Н.В. Висоцька

О.Є. Мамонова