Постанова

від 01.02.2023 по справі 710/980/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 710/980/20

провадження № 61-528св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - фермерське господарство «Ольвія»,

третя особа - державний реєстратор виконавчого комітету Матусівської сільської ради Шполянського району Черкаської області Степова Таїсія Борисівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу фермерського господарства «Ольвія» на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 30 липня

2021 року у складі судді Симоненко О. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 26 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Єльцова В. О., Карпенко О. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до фермерського господарства «Ольвія» (далі - ФГ «Ольвія»), третя особа - державний реєстратор Виконавчого комітету Матусівської сільської ради Шполянського району Черкаської області Степова Т. Б., про визнання договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) недійсним та скасування його державної реєстрації.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯГ № 626196 належить земельна ділянка площею 2,5899 га, що розташована в межах Матусівської сільської ради Шполянського району Черкаської області. 17 травня 2019 року між сторонами укладено договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), державна реєстрація якого проведена 24 червня 2019 року. Однак, позивач вважав, що такий договір є незаконним, оскільки укладений безстроково, тобто на невизначений час, що суперечить чинному законодавству, частині першій статті 408 ЦК України і частині четвертій статті 102-1 ЗК України, та порушує права позивача, як власника земельної ділянки. Крім того, умовами оспорюваного договору визначена його безоплатність, що також порушує матеріальні права позивача, оскільки відповідно до положень статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним.

ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладений 17 травня 2019 року між ФГ «Ольвія» та

ОСОБА_1 ; скасувати державну реєстрацію права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), номер запису 32175289 від 24 червня 2019 року; зобов`язати ФГ «Ольвія» повернути ОСОБА_1 належну йому земельну ділянку, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах Матусівської сільської ради Шполянського району Черкаської області; стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору та витрат на правову допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 30 липня

2021 року позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладений 17 травня 2019 року між ФГ «Ольвія» та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки кадастровий номер 7125785200:03:001:0709.

Скасовано державну реєстрацію права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), номер запису 32175289 від 24 червня 2019 року.

Зобов`язано ФГ «Ольвія» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,5899 га, кадастровий номер 7125785200:03:001:0709, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах Матусівської сільської ради Шполянського району Черкаської області.

Стягнуто із ФГ «Ольвія» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі

2 522,40 грн.

Стягнуто із ФГ «Ольвія» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу розмірі 6 000,00 грн.

Рішення мотивовано тим, що оспорюваний договір, суперечить актам цивільного законодавства, оскільки зміст договору вказує на безстроковість дії договору, що суперечить статті 102-1 ЗК України. Більше того інформація щодо державної реєстрації іншого речового права, яка міститься в цьому ж реєстрі суперечить наявним в ньому документам (договору), оскільки строк дії договору емфітевзису вказаний до 24 червня 2068 року, що не відповідає самому договору емфітевзису, який міститься в матеріалах реєстраційної справи, а тому суд дійшов висновку, що договір є недійсним з підстав недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частиною першою статті 203 ЦК України.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 26 листопада 2021 року апеляційну скаргу ФГ «Ольвія» залишено без задоволення.

Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 30 липня

2021 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу ФГ «Ольвія» без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання спірного правочину недійсним.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

05 січня 2022 року представник ФГ «Ольвія» - Різник Ю. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 30 липня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 26 листопада 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заявник у касаційній скарзі вказує, що судами не було належним чином досліджено спірний договір.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року поновлено ФГ «Ольвія» строк на касаційне оскарження рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 30 липня 2021 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 26 листопада 2021 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Шполянського районного суду Черкаської області.

Зупинено виконання рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 30 липня 2021 року та постанови Черкаського апеляційного суду

від 26 листопада 2021 року в частині зобов`язаня ФГ «Ольвія» повернути

ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,5899 га, стягнення із ФГ «Ольвія» на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 2 522,40 грн та стягнення із

ФГ «Ольвія» на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в розмірі

6 000,00 грн, а в іншій частині - зупинено дію рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 30 липня 2021 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 26 листопада 2021 року до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Фактичні обставини справи

17 травня 2019 року між ОСОБА_1 та ФГ «Ольвія» в особі Кравченка І. В., який діє на підставі Статуту, укладено договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

Предметом договору є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, яка розташована за адресою: Черкаська область, Шполянський район, Матусівська сільська рада, площею 2,5899 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7125785200:03:001:0709, щодо якої власник передає емфітевту права володіння, користування для сільськогосподарських потреб (емфітевтичне право), зберігаючи за собою право розпорядження нею. Земельна ділянка належить власнику на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯГ № 626196, виданого

28 жовтня 2006 року (пункт 1.2).

Відповідно до пункту 2.1, 2.2 договору земельна ділянка, що є предметом даного договору передається емфітевту безоплатно. Протягом терміну дії даного договору сторони можуть переглядати платність за користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 3.1, 3.2 даного договору, емфітевтичне право за цим договором встановлюється безстроково, починаючи з моменту його реєстрації.

Вказаний договір складений і підписаний у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких зберігається в органі, що проводить державну реєстрацію прав, що виникли внаслідок підписання даного договору, два інші сторонам - по одному для кожної.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер 209747112 від 21 травня 2020 року, на земельну ділянку площею 2,5899 га, кадастровий номер 7125785200:03:001:0709, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1860954671257, зареєстровано інше речове право - право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). Дата державної реєстрації

24 червня 2019 року, номер запису про інше речове право - 32175289, підстава виникнення - договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), серія та номер: б/н виданий 17 травня 2019 року видавник: ФГ «Ольвія» та ОСОБА_1 , строк дії: 24 червня 2068 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із частиною третьою статті 395 ЦК України право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) є одним із видів речових прав на нерухоме майно.

Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і фізичною особою, юридичною особою (частина перша статті 407 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Законом України від 28 квітня 2021 року № 1423-IХ статтю 102-1 ЗК України доповнено частиною четвертою, де вказано, що особа, яка використовує земельну ділянку на праві емфітевзису, має право володіти та користуватися земельною ділянкою в повному обсязі відповідно до договору. Особа, яка використовує земельну ділянку на праві емфітевзису, може передавати її в оренду на строк, що не перевищує строк договору емфітевзису. Договором емфітевзису може бути встановлено заборону про передачу емфітевтом такої земельної ділянки в оренду. Така заборона є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації у порядку, визначеному законом.

Строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором і не може перевищувати 50 років (частина перша статті 408 ЦК України).

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), які його вчинили.

Відповідно до частин першої та третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Установлено, що під час укладення спірного договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 17 травня 2019 року сторони дійшли згоди щодо усіх його умов, зокрема узгодили, що емфітевтичне право за спірним договором встановлюється безстроково, про що свідчить підпис сторін у спірному правочину.

Законом встановлено граничний термін користування чужою земельною ділянкою (частина перша стаття 408 ЦК України, стаття 102-1 ЗК України).

Не зазначення в умовах договору строку його дії, в розумінні статей 203, 215 ЦК України не є підставою для визнання такого договору недійсним.

Місцевий суд, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на наведене уваги не звернув, та дійшов невірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки укладаючи спірний правочин, сторони своїм підписом дійшли згоди щодо всіх його складових, в тому числі і визначення строку користування земельної ділянкою (емфітевзис).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини друга та третя статті 412 ЦПК України).

З огляду на надану оцінку аргументам учасників справи й оскарженим судовим рішенням Верховний Суд вважає, що у цій справі суди неправильно застосували норми матеріального права. Тому касаційну скаргу слід задовольнити: рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 30 липня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від

26 листопада 2021 року скасувати й ухвалити у справі нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 30 липня

2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 26 листопада

2021 року та ухвалення у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати понесені ФГ «Ольвія» в розмірі 11 353,60 грн (3 783,60 грн судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги + 7 570,00 грн судовий збір сплачений за подання касаційної скарги) слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ФГ «Ольвія».

Керуючись статтями 141, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фермерського господарства «Ольвія» задовольнити.

Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 30 липня

2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 26 листопада

2021 року скасувати та ухвалити у справі нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до фермерського господарства «Ольвія», третя особа: державний реєстратор Виконавчого комітету Матусівської сільської ради Шполянського району Черкаської області Степова Таїсія Борисівна, про визнання договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) недійсним та скасування його державної реєстрації відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь фермерського господарства «Ольвія» 11 353,60 грн судових витрат.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 30 липня 2021 року та постанова Черкаського апеляційного суду від 26 листопада 2021 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов