Рішення

від 06.02.2023 по справі 339/273/22

БОЛЕХІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №339/273/22

75

2/339/5/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2023 року м. Болехів Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Скригун В.В.

при секретарі Ганчар Л.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судуу спрощеномупозовному провадженніцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Поляницького ліцею Болехівської міської ради Івано-Франківської області про визнання наказу про надання частини основної щорічної відпустки незаконним,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати незаконним наказ від 25 липня 2022 року за № 38-вп «Про надання частини основної щорічної відпустки ОСОБА_1 » та зобов`язати директора Поляницького ліцею Болехівської міської ради видати наказ про заміну частини щорічної основної відпустки тривалістю 32 календарні дні грошовою компенсацією. Стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Свої вимоги позивач мотивує тим, щопрацює вчителем історії і географії у Поляницькому ліцеї Болехівської міської ради. Згідно графіку відпусток працівників на 2022 р. їй було встановлено період щорічної основної відпустки тривалістю 56 календарних днів з 04 липня по 29 серпня 2022року.

Згодом до вищевказаного графіку були внесені зміни, і на підставі заяви позивача, останній надано частину щорічної основної відпустки тривалістю 24 календарні дні. Отже, відбувся фактичний поділ відпустки на частини.

В подальшому, 21 липня 2022 року вона звернулася до відповідача з заявою, в якій просила, у відповідності до ст. 24 ЗУ «Про відпустки», замінити їй частину щорічної основної відпустки 32 календарні дні грошовою компенсацією.

Листом їй надана відповідь, що згідно чинного законодавства у період дії воєнного стану грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки виплачується працівникові у разі звільнення. Вважає, що це є незаконно, оскільки суперечить приписам ч.3 ст.24 ЗУ «Про відпустки», ст.83 КЗпП.

Згодом, на підставі наказу № 38-вп від 25 липня 2022 року їй була надана частина основної щорічної відпустки тривалістю 32 календарні дні з 28 липня по 28 серпня 2022 року, який вона не визнала.

Зазначає, що дирекцією школи без урахування її інтересів, без узгодження з нею періоду другої частини щорічної основної відпустки, як того вимагає ч.10, 11 ст.10 ЗУ «Про відпустки», ч.5 ст.79 КЗпП були внесені повторно зміни до графіку відпусток працівників на 2022 р., яким встановлено період другої частини щорічної основної відпустки у 32 календарні дні.

Заяву з проханням надати її частину щорічної основної відпустки тривалістю 32 календарні дні вона не писала, заробітна плата за весь час вказаної відпустки не була виплачена до початку відпустки, що є порушенням ч.1 ст.21 ЗУ «Про відпустки». Заробітна плата за частину щорічної відпустки 32 дні була поділена на три частини і виплачувалась 29 липня, 15 серпня, 09 вересня 2022р., вказані кошти не використовувала.

Вийшовши на роботу, вона звернулась із заявою до відповідача про не визнання наказу № 38-вп від 25липня 2022 року. Вважає, що такі дії відповідача є незаконними і порушують її трудові права.

Предмет та підстава позову не змінювались, позовні вимоги не збільшувались.

Ухвалою судді від 22 вересня 2022 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду. Будь-яких інших процесуальних дій по справі не вчинялося.

З пояснень ОСОБА_1 вбачається,щозгідно графіку відпусток на 2022 р. їй було встановлено період щорічної основної відпустки тривалістю 56 календарних днів. На підставі внесених змін до графіку відпусток від 02 червня 2022р. та її заяви, було видано наказ (17 червня 2022 року) на частину щорічної основної відпустки тривалістю 24 календарні дні. Вважає, що відбувся фактичний поділ відпустки на частини.

21липня 2022р.позивач звернуласьдо відповідачаз заявою,в якійпросила увідповідності дост.24ЗУ «Провідпустки»,замінити їїчастину щорічноїосновної відпустки32календарні днігрошовою компенсацією.Листом від22липня 2022р.була данавідповідь, що згідно чинного законодавства у період дії воєнного стану грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки виплачується працівникові у разі звільнення. Однак, це є не законно, оскільки суперечить приписам ч.3 ст.24 ЗУ «Про відпустки», ст.83 КЗпП. Що стосується ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», то ч.1 ст.12 відпустки чітко перераховує статті, які у період воєнного стану не застосовуються, серед них немає ч.3 ст.24 ЗУ «Про відпустки», ст.83 КЗпП, а отже вони діють.

Наказом від 25 липня 2022 року їй була надана частина щорічної відпустки тривалістю 32 календарні дні з 28 липня по 28 серпня 2022 року, який вона не визнала. Вважає, що дирекцією школи без урахування її інтересів, без узгодження з нею, як того вимагає ч.10,11 ст.10 ЗУ «Про відпустки», ч.5 ст.79 КЗпП були ще раз внесені зміни до графіку відпусток працівників на 2022 р., якими встановлено їй період другої частини щорічної основної відпустки у 32 календарні дні. Заяву з проханням надати їй частину щорічної основної відпустки тривалістю у 32 дні не писала.

Заробітна плата за весь час щорічної основної відпустки не була виплачена до початку відпустки, що є порушенням ч.1 ст.21 ЗУ «Про відпустки». Остання частина відпускних була виплачена 09 вересня 2022 р. через 12 днів після закінчення відпустки.

08 серпня 2022 року позивач зверталась з клопотанням до директора ліцею з питанням чи була виплачена її зарплата за весь час другої частини щорічної відпустки у 32 календарні дні відповідно до наказу, однак відповіді не отримала. А тому не знала яку суму повертати.

Лист Міністерства освіти і науки України від 13.05.2022 р., на який опирається відповідач, прописує, що за бажанням працівника частина щорічної основної відпустки може бути замінено грошовою компенсацією у разі неможливості надання невикористаних днів відпустки до початку нового навчального року, суперечить ч.3 ст.24 ЗУ «Про відпустки», ч.3 ст.83 КЗпП, який не відноситься до нормативно-правових актів.

Відповідач посилається на постанову КМУ від 14.04.1997р. №346 «Про затвердження порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин інших установ і закладів, педагогічним, науково- педагогічним працівникам та науковим, зокрема на п.5, який предбачає заміну грошовою компенсацією за можливості забезпечення їх у відповідний період роботою.

Тобто знову прописана умова...забезпечити роботою..п.5 даної постанови суперечить ч.3 ст.24 ЗУ «Про відпустки» і ч.3 ст.83 КЗпП. Відповідно до ч.4 ст.4 ЦК України, якщо постанова суперечить закону, застосовується відповідне положення закону.

Позивач зазначає, що для неї була робота, оскільки директор ліцею видала 14 липня 2022 року наказ «Про організацію участі в національному мультипредметному тестуванні у 2022 р.», в якому вказано, що остання повинна протягом липня-серпня 2022р. інформувати випускників 11 класу, їх батьків щодо порядку та особливостей проведення НМТ упродовж основної, додаткової спеціальної сесії.

Під час виконання даного наказу вона не здійснювала навчального процесу, як це стверджує відповідач, бо освітній процес закінчився 15 червня 2022 року, а працювала з дітьми, які мали статус не учнів, а випускників, отже не порушувала жодного нормативу.

У відповідності до ст.24 ЗУ «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2022 р. робочий час працівника включає час, необхідний для виконання ним навчальної, методичної, організаційної роботи та іншої педагогічної діяльності, предбачено: трудовим договором та/або посадовою інструкцією. Педагогічна діяльність вчителя включає діяльність у межах його педагогічного навантаження, норма якого на одну тарифну ставку становить 18 навчальних годин на тиждень.

У неї педагогічне навантаження складало 18.5 годин. В канікулярний період навчальна діяльність не проводиться, а проводиться методична та/або організаційна робота. Наказ МОН України від 16.02.22р. №186 «Про затвердження рекомендованого переліку видів навчальної, методичної, наукової і педагогічних працівників, у розділі Методична робота пояснює, які види робіт відносяться до методичної. На основі вищевказаних нормативно-правових актів, вона складала плани роботи на 28-29 липня 2022 року, які подала разом з заявою до в.о. директора Поляницького ліцею Савчук К.Ю., інші плани відсилала на електронну пошту Поляницького ліцею, про що відповідач повідомила.

Просить справу розглядати без її участі, а заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

З пояснень відповідача та її представника ОСОБА_2 вбачається,щоОСОБА_1 дійсно працює вчителем історії у Поляницькому ліцеї Болехівської міської ради. Згідно графіку відпусток працівників на 2022 рік позивачу було встановлено період щорічної основної відпустки тривалістю 56 календарних днів з 04.07.2022р. по 29.08.2022р. З даним графіком вона ознайомилась та погодилась, про що свідчить її особистий підпис та нею визнається.

Наявність графіка дає можливість роботодавцю своєчасно письмово попередити працівника про дату початку відпустки, підготувати відповідні розпорядчі документи, виплатити працівнику заробітну плату за час відпустки і, врешті-решт, відправити у відпустку працівника, який з будь-яких причин відмовляється її використати.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, який продовжений до цього часу.

На підставі цього працівникам ліцею та позивачу було доведено інформацію стосовно того, що згідно з частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2136-ІХ на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

За загальним правилом відпустки оформляються на підставі заяв працівників або попередження про їхній початок. Але, зважаючи на воєнний стан, у зв`язку з неможливістю подати оригінали заяв, працівники можуть направляти їх будь-яким доступним способом, наприклад, за допомогою електронної пошти чи месенджерів: Viber, Whats Арр, Telegram (тобто врегульовано інший спосіб взаємодії працівника з роботодавцем та роботодавця з працівником) тощо. Тобто якщо роботодавцю надійде така заява, і він не проти надати працівнику таку відпустку, роботодавець, має видати наказ про надання щорічної (основної чи додаткової) відпустки.

Проте з початку війни було прийнято низку законодавчих актів, якими було внесено зміни до трудового законодавства.

Зокрема, ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ зі змінами та доповненнями (далі - Закон) внесено зміни до порядку надання та компенсації відпусток, розрахунку стажу для щорічних основних та додаткових відпусток, встановлено деякі обмеження, а також додано нові види відпусток.

Тобто, у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю в частині відносин, що врегульовані зазначеним (спеціальним) Законом. Важливо зазначити, що цей Закон діє винятково протягом періоду воєнного стану та втрачає чинність з дня його припинення або скасування, крім частини 3 ст. 13 Закону.

Так на підставі п.1ст.12 від 15.03.2022 Закону № 2136 «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та заяв працівників дирекцією Поляницького ліцею було видано наказ від 02.06.2022 року №22-АГ №05-вп «Про надання частини основної щорічної відпустки педагогічним працівникам ліцею» тривалістю 24 календарні дні. З даним наказом та даними змінами позивач також погодилась.

До 19 липня 2022 року тривалість відпустки була обмежена у 24 календарні дні, що створило великі проблеми з відпустками освітян, повна тривалість яких становить 42 та 56 днів.

У травні освітній омбудсмен звернувся до Верховної ради України з проханням внести зміни до статті 12 ЗУ Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану й дозволити надавати щорічну відпустку повної тривалості.

В подальшому, Верховна рада України внесла зміни до вищезазначеного Закону України, які 19 липня 2022 року набрали чинності.

Тепер упункті 1статті 12Закону Проорганізацію трудовихвідносин вумовах воєнногостану визначено:у періоддії воєнногостану наданняпрацівнику щорічноїосновної відпусткиза рішеннямроботодавця можебути обмеженотривалістю 24календарні дніза поточнийробочий рік.Якщо тривалістьщорічної основноївідпустки працівникастановить більше24календарних днів,надання невикористаниху періоддії воєнногостану днівтакої відпусткипереноситься наперіод післяприпинення абоскасування воєнногостану.У періоддії воєнногостану роботодавецьможе відмовитипрацівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки. У разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до ст. 24 ЗУ Про відпустки.

Простіше кажучи,законна тривалістьвідпусток педагогічнихпрацівників наразіскладає 42або 56календарних днів. І такі відпустки мають надаватися автоматично, з відповідними перерахунками їх тривалості у разі потреби.

Протягом дії воєнного стану роботодавець звільнений від обов`язку щодо надання працівнику відпустки тривалістю більш ніж 24 календарні дні, коли більша тривалість відпустки передбачена працівнику законодавством, колективним і трудовим договором. Тобто, надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік.

Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, то різниця днів відпустки не втрачається, надання невикористаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. Про це зазначає Мінекономіки на своєму офіційному сайті в коментарі до Закону № 2136.

Отже, з урахуванням особливостей організації праці та умов господарської діяльності в межах своїх повноважень, за рахунок власних коштів роботодавець має право надати працівникам в період дії воєнного стану основні оплачувані щорічні відпустки тривалістю більше ніж 24 дні. Надання відпустки більшої тривалості ніж 24 дні в період дії воєнного стану є правом, а не обов`язком роботодавця.

Таким чином, починаючи з 19 липня 2022 року роботодавець має право вирішувати на власний розсуд, чи надати працівнику щорічну основну відпустку в умовах воєнного стану повної тривалості, чи обмежити її 24 календарними днями.

Працівників, які виконують свою роботу дистанційно або виїхали за кордон, ознайомити з наказом про відпустку, за допомогою доступних засобів електронного зв`язку, наприклад зазначених вище.

А тому, керуючись законодавчими нормами зазначеними вище, дирекцією Поляницького ліцею було видано наказ від 19 липня 2022 року №25-АГ «Про зміни до графіка відпусток працівників на 2022 рік».

Відповідно до ст.29 КЗпП України, педагогічний колектив 20 липня 2022 року у групі Viber «Поляницький ліцей» був повідомлений про продовження відпусток із проханням прийти та написати відповідні заяви основною метаю написання таких заяв було ще раз додатково узгодити періоди відпусток працівників, виходячи з індивідуальних ситуацій у кожного з них.

Однак, позивача 22 липня 2022 року (повторно) повідомлено шляхом надсилання листа на її ел.пошту наступного змісту: «Шановна, Лілія Станіславівна, оскільки з 19 липня 2022 року вступив в дію Закон України» Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізацїі трудових відносин», прохання написати заяву на продовження щорічної основної відпустки. Вам буде надана друга частина основної щорічної відпустки з 28.07.2022 року по 29.08.2022 року (32 календарні дні) згідно графіку відпусток, затвердженого наказом Поляницького ліцею від 05 січня 2022 року».

Таке ж повідомлення було продубльовано в Viber на особистий номер позивачки та було нею прочитано про що свідчить синій колір позначки знизу.

Окремо слід вказати, що відповідно до статті 6 Закону України «Про відпустки», педагогічним працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 № 346 «Про затвердження Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам».

Відповідно до Порядку педагогічним працівникам закладів освіти та навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів щорічна основна відпустка повної тривалості у перший та наступні роки надається у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Беручи до уваги норми Законів наведені вище, а також лист роз`яснення Міністерства освіти та науки України від 13.05.2022 року №1/5133-22 ...щодо надання відпусток вчителям закладів загальної та середньої освіти під час дії воєнного стану в якому зазначається, що продовжена тривалість щорічної основної відпустки для педагогічних працівників закладів освіти не скасовується, а лише обмежується на період дії воєнного стану. Надання невикористаних у період дії воєнного стану днів щорічної відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.

У разі неможливості надання невикористаних днів відпустки (у випадку, якщо почнеться новий навчальний рік) за бажанням працівника частина щорічної відпустки може бути замінено грошовою компенсацією згідно із ст. 24.3У «По відпустки».

Оскільки навчальний рік ще не почався, то у відповідача була можливість надати позивачу невикористані дні відпустки, а на заяву від 21 липня 2022 року про грошову компенсацію, в якій вона посилається на ч.4 статті 24 ЗУ «Про відпустки», було відмовлено. Заяви на перенесення невикористаних днів щорічної відпустки (32 календарних дні) від позивача не надходило (ст.11 «Перенесення щорічної відпустки» ЗУ «Про відпустки»).

Проаналізувавши вищезгадані законодавчі норми, взявши до уваги графік відпусток працівників на 2022 рік» із змінами, твердження позивача, що другу частину відпустки не погоджено з нею, не відповідає дійсності, оскільки наказ від 25 липня 2022 року № 38-вп був виданий з урахування графіку відпусток, узгодженого з нею у січні 2022 року, а бажання щодо зміни даного періоду позивач не висловлювала та жодних заяв щодо зміни періоду відпустки не подавала.

Окрім того, відповідачем було взято до уваги те, що в літній канікулярний період не має можливості позивача забезпечити роботою, а тому дирекцією Поляницького ліцею був виданий наказ від 25 липня 2022 року «Про надання частини основної щорічної відпустки ОСОБА_1 » Поставити підпис про ознайомлення з наказом позивач відмовилась, про що було складено відповідний акт.

Слід звернути увагу на те, що відповідно до наказу № 41-ОД від 12 березня 2022 року «Про відновлення освітнього процесу в ліцеї» для учнів 1-11 класів, освітній процес було визначено з використанням технологій дистанційного навчання з 14 березня 2022 року, а очне навчання було відновлено тільки з 01 вересня 2022 року, тому працювати з учнями в серпні місяці 2022 року, як це зазначала позивач, у неї не було правових підстав і в ліцеї вона не могла проводити будь який навчальний процес.

Щодо порушення роботодавцем ч.1 ст.21 ЗУ «Про відпустки» вказує, що згідно статті 23 ЗУ «Про відпустки» в установах та організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, оплата відпусток проводиться із бюджетних асигнувань на їх утримання. Згідно плану асигнувань загального фонду бюджету кошти за липень місяць вже були використані на виплату заробітної плати, а тому позивачу згідно наказу від 25 липня 2022 року частина відпустки в розмірі 44% була виплачена 15 серпня 2022 року - 6880,97грн., решта сума виплачена 09 вересня 2022 року - 9896,32грн. з вересневих лімітних кошторисних призначень загального фонду, що підтверджується довідкою від 14 листопада 2022 року, а також: наказами Управління освіти виконавчого комітету від 01 червня 2022 року, 30 серпня 2022 року, меморіальними ордерами про надходження коштів за серпень та вересень місяць 2022 року.

Дані виплати були нараховані та надійшли на рахунок позивача, що нею ж підтверджено та не повернуто, а тому остання погодилась з законністю проведення даних виплат.

Вважає за доцільне звернути увагу суду, що у позовній заяві позивачка вказує, що заробітну плату за частину щорічної відпустки 32 календарні дні отримала, але свідомо не використовувала, оскільки звернулась з заявою до відповідача про невизнання наказу № 38-вп від 25 липня 2022 року.

Щодо стягнень витрат на професійну правничу допомогу вказує наступне. Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, розрахунок наданих послуг; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.).

Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахнок є підставою для задоволення.

Від учасника справи вимагаються докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. Для обґрунтування кількості часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, є надання суду документів, які містять інформацію про час, витрачений на вчинення необхідних дій, та обсяг наданих послуг і виконаних робіт, а також їх вартість. Позивачем до матеріалів справи не долучено доказів, які зазначено вище на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу. Сума таких витрат розмірі 5000, 00 грн. є не співрозмірна зі складністю справи та є значно завищеною.

Просять справу розглядати без їх участі. Позовні вимоги не визнають, просять відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, при ухвалені рішення просять врахувати всі докази, які ними долучено на заперечення позивача.

Відповідач своїмправом наподачу відзивуне скористався,відзив ненадав,а,відтак,згідно ч.2ст.191 ЦПКУкраїни, суд приймає рішення, на підставі наявних доказів у справі.

Враховуючи, що сторони по справі 06 лютого 2023 року в судове засідання не з`явились, відповідно до ст. 247 ЦПК України, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Суд, вивчивши в судовому засіданні позиції сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши позиції сторін та докази у справі, встановив такі обставини справи та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Як зазначено в ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією (ст.129 Конституції України).

На суд покладається обов`язок розгляду цивільної справи в межах заявлених сторонами вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов"язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та клопотань.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду спору по суті.

Згідно із ч. 1 ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України, визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ст. 45 Конституції України, кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Закон України «Про відпустки» № 504/96-ВР 15.11.1996 (далі -Закон №504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Відповідно до п. 14ст.10 ЗУ «Про відпустки», керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам, спеціалістам навчальних закладів щорічні відпустки повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Встановлено, що ОСОБА_1 працює вчителем історії та географії у Поляницькому ліцеї Болехівської міської ради, що підтверджується довідкою від 31 серпня 2022 року.

Згідно графіку відпусток працівників на 2022 рік, затвердженого наказом № 01-АГ дирекції Поляницького ліцею Болехівської міської ради від 05 січня 2022 року, позивачу було встановлено період щорічної основної відпустки тривалістю 56 календарних днів з 04.07.2022 р. по 29.08.2022р. З даним графіком позивач ознайомилась та погодилась, про що свідчить її особистий підпис.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні»,в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні було продовжено, його правовий режим діє на час розгляду справи.

Позивачу було доведено інформацію стосовно того, що згідно з частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2136-ІХ на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

За загальним правилом відпустки оформляються на підставі заяв працівників або попередження про їхній початок. Але зважаючи на воєнний стан, у зв`язку з неможливістю подати оригінали заяв, працівники можуть направляти їх будь-яким доступним способом, наприклад, за допомогою електронної пошти чи месенджерів: Viber, Whats Арр, Telegram (тобто врегульовано інший спосіб взаємодії працівника з роботодавцем та роботодавця з працівником) тощо. Тобто якщо роботодавцю надійде така заява, і він не проти надати працівнику таку відпустку, роботодавець, має видати наказ про надання щорічної (основної чи додаткової) відпустки.

Законодавчими актами, що визначають державні гарантії реалізації працівниками права на відпустки є: Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон про відпустки) та Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП).

Проте з початку війни було прийнято низку законодавчих актів, якими було внесено зміни до трудового законодавства.

Зокрема, Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ зі змінами та доповненнями (далі - Закон) було внесено зміни до порядку надання та компенсації відпусток, розрахунку стажу для щорічних основних та додаткових відпусток, встановлено деякі обмеження, а також додано нові види відпусток. Цей Закон діє винятково протягом періоду воєнного стану та втрачає чинність з дня його припинення або скасування, крім частини 3 ст. 13 Закону.

На підставі п.1ст.12 від 15 березня 2022року Закону №2136 «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та заяв працівників дирекцією Поляницького ліцею було видано наказ 02 червня 2022 року «Про надання частини основної щорічної відпустки педагогічним працівникам ліцею» тривалістю 24 календарні дні. З даним наказом та даними змінами позивач також погодилась.

Відповідно дозмін,які 19липня 2022року набраличинності,пунктом1статті 12Закону Проорганізацію трудовихвідносин вумовах воєнногостану передбачено,що уперіод діївоєнного станунадання працівникущорічної основноївідпустки зарішенням роботодавцяможе бутиобмежено тривалістю24календарні дніза поточнийробочий рік.Якщо тривалістьщорічної основноївідпустки працівникастановить більше24календарних днів,надання невикористаниху періоддії воєнногостану днівтакої відпусткипереноситься наперіод післяприпинення абоскасування воєнногостану.У періоддії воєнногостану роботодавецьможе відмовитипрацівнику у наданніневикористаних днівщорічної відпустки.У разізвільнення працівникау періоддії воєнногостану йомувиплачується грошовакомпенсація відповіднодо ст.24ЗУ Провідпустки.Законна тривалістьвідпусток педагогічнихпрацівників наразіскладає 42або 56календарних днів. І такі відпустки мають надаватися автоматично, з відповідними перерахунками їх тривалості у разі потреби.

З урахуванням особливостей організації праці та умов господарської діяльності в межах своїх повноважень, за рахунок власних коштів роботодавець має право надати працівникам в період дії воєнного стану основні оплачувані щорічні відпустки тривалістю більше ніж 24 дні. Надання відпустки більшої тривалості ніж 24 дні в період дії воєнного стану є правом, а не обов`язком роботодавця.

Судом встановлено, що дирекцією Поляницького ліцею 19 липня 2022 року видано наказ №25-АГ «Про зміни до графіку відпусток працівників на 2022 рік».

Відповідно до ст.29 КЗпП України, педагогічний колектив 20 липня 2022 року у групі Viber «Поляницький ліцей» був повідомлений про продовження відпусток із проханням прийти та написати відповідні заяви основною метаю написання таких заяв було ще раз додатково узгодити періоди відпусток працівників виходячи з індивідуальних ситуацій у кожного з них.

Таке ж повідомлення було продубльовано в Viber на особистий номер позивача та було нею прочитано. 22 липня 2022 року позивача повторно повідомлено шляхом надсилання листа на її електронну пошту про надання їй другої частини основної щорічної відпустки з 28 липня по 28 серпня 2022 року (32 календарні дні) згідно графіку відпусток, затвердженого наказом Поляницького ліцею від 05 січня 2022 року.

Беручи до уваги норми Законів наведені вище, а також лист роз`яснення Міністерства освіти та науки України від 13 05.2022 року №1/5133-22 ...щодо надання відпусток вчителям закладів загальної та середньої освіти під час дії воєнного стану в якому зазначається, що продовжена тривалість щорічної основної відпустки для педагогічних працівників закладів освіти не скасовується, а лише обмежується на період дії воєнного стану. Надання невикористаних у період дії воєнного стану днів щорічної відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.

У разі неможливості надання не використаних днів відпустки (у випадку, якщо почнеться новий навчальний рік) за бажанням працівника частина щорічної відпустки може бути замінено грошовою компенсацією згідно із ст.24.3У «По відпустки».

Оскільки навчальний рік ще не почався, у відповідача була можливість надати ОСОБА_1 невикористані дні відпустки. Вказані дії відповідача, суд вважає правомірними.

Позивачем заяви на перенесення невикористаних днів щорічної відпустки (32 календарних дні) не подано.

21 липня 2022 р. ОСОБА_1 звернулась до в.о керівника ліцею Савчук К.Ю. з заявою, в якій просила у відповідності до ст.24 ЗУ «Про відпустки», замінити її частину щорічної основної відпустки 32 календарні дні грошовою компенсацією.

Однак,22липня 2022року буладана відповідь, що згідно чинного законодавства у період дії воєнного стану грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки виплачується працівникові у разі звільнення.

Нормою ч. 2ст.24 ЗУ «Про відпустки»,закріплено правило, за яким у разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за невикористані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

Згідно наказу № 38-вп від 25 липня 2022 року ОСОБА_1 була надана частина щорічної відпустки тривалістю 32 календарні дні з 28 липня по 28 серпня 2022 року, який остання не визнала, поставити підпис про ознайомлення з наказом позивач відмовилась, про що було складено відповідний акт.

28 липня 2022 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до в.о.директора ліцею Савчук К., в якій вказала, що вищевказаний наказ від 25 липня 2022 року не визнає, оскільки графік у наданні її частини щорічної основної відпустки тривалістю у 32 календарні дні не підписувала та заяву не писала. У вказаній заяві повідомила, що 28 липня 2022 року виходить на роботу, буде кожного понеділка надавати плани роботи на тиждень, буде займатися методичною роботою у відповідності до ст.24 ЗУ «Про повну загальну середню освіту».

05 серпня 2022 року в.о. директора Поляницького ліцею К.Савчук надала відповідь на вищеподану заяву позивача, в якій вказала, що графік відпусток на 2022 рік педагогічним працівникам був складений і затверджений наказом ліцею з урахуванням її побажань, з яким остання ознайомлена під підпис. За бажанням педагогічним працівникам частина щорічної основної відпустки замінюються грошовою компенсацією за можливості забезпечення їх у відповідний період роботою. Оскільки, в літній канікулярний період учні ліцею перебуватимуть на літніх канікулах і не має можливості її забезпечити роботою, а тому надана друга частина основної щорічної відпустки (32 календарні дні). Позивач, як класний керівник згідно наказу від 14 липня 2022 року «Про організацію учнів в національному мультипредметному тестуванніу 2022 році повинні були інформувати випускників 11 класу, їх батьків щодо проведення та особливості його проведення основної, додаткової спеціальної сесії та організовувати явку учасників тесту, які зареєструвалися для його проходження. Така робота із-за воєнного стану проводилась разом з директором ліцею в телефонному режимі.

У зв`язку з викладеним відповідач повідомила, що наказ від 25 липня 2022 року №38-вп не скасовано і не змінено, знаходження на робочому місці під час відпустки оплачуватися не буде, а виконана робота буде вважатися направленою на самовдосконалення.

08 серпня 2022 року позивач звернулася до відповідача з клопотанням, в якому вказала, що наказ від 25 липня 2022 року про надання частини щорічної відпустки тривалістю 32 календарні дні з 28 липня по 28 серпня 2022 року не визнає. Оскільки, графік про надання її частини відпустки тривалістю 32 календарні не підписувала; заяву не писала; заробітна плата за весь час відпустки у 32 дні не була виплачена до початку відпустки, що є порушенням ч.1 ст.21 ЗУ «Про відпустки», ч.4 ст.115 ЗУ КЗпПУ. Просить скасувати вищевказаний наказ та здійснити її оплату згідно чинного законодавства, починаючи з 28 липня з дня виходу до роботи з відпустки.

30 серпня 2022 року директором ліцею С.Барабаш було фактично відмовлено в скасуванні вищевказаного наказу, та роз"яснено, що відповідно до статті 10 Закону України «Про відпустки»: «Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективним органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіка ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівника та можливості для їх відпочинку». «Керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам, спеціалістам навчальних закладів щорічні відпустки повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу».

Відповідно пункту 4 та 5 Постанови Кабінету Міністрів України №346 від 14.04.1997р. «Про затвердження Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівника» із змінами: 4. Перенесення щорічної основної відпустки, поділ її на частини та відкликання з відпустки проводиться відповідно до умов, передбачених статтями 11 та 12 Закону України «Про відпустки».

Педагогічним і науково-педагогічним працівникам невикористана частина щорічної основної відпустки, за умов її поділу, повинна бути надана, як правило, в період літніх канікул, а в окремих випадках, передбачених колективним договором, - в інший канікулярний період.

За бажанням керівних працівників закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогічних працівників та наукових працівників частина щорічної основної відпустки, якщо вона надається за 1996-1997 і наступні робочі роки, замінюється грошовою компенсацією за можливості забезпечення їх у відповідний період роботою. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної основної відпустки не повинна бути менша ніж 24 календарних дні.

Відповідно до внесених змін до статті 29 Кодексу законів про працю України: «До початку роботи роботодавець зобов`язаний в узгодженій із працівником спосіб інформувати працівника про: тривалість щорічної відпустки, умови та розмір оплати праці;».

Більшу юридичну силу під час воєнного стану мають: Указ Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 «Про введення воєнного стану»; Закон України від 15.03.2022р. №2136 «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»; Закон України від 19.07.2022р. №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».

Суд, враховуючи вищевикладені пояснення сторін та всі вищевикладені норми законодавства, правопорушень у видачі спірного наказу не вбачає.

Відповідачем було взято до уваги те, що в літній канікулярний період немає можливості позивача забезпечити роботою, а тому дирекцією Поляницького ліцею був виданий наказ від 25 липня 2022 року «Про надання частини основної щорічної відпустки ОСОБА_1 », поставити підпис про ознайомлення з наказом позивач відмовилась, що підтверджується відповідним актом.

Слід звернути увагу на те , що відповідно до наказу № 41-ОД від 12 березня 2022 року «Про відновлення освітнього процесу в ліцеї» для учнів 1-11 класів освітній процес було визначено з використанням технологій дистанційного навчання з 14 березня 2022 року, а очне навчання було відновлено тільки з 01 вересня 2022 року, тому працювати з учнями в серпні місяці 2022 року, як це зазначала позивач, у неї не було підстав.

Щодо порушення роботодавцем ч.1 ст.21 ЗУ «Про відпустки» суд зазначає, що згідно статті 23 ЗУ «Про відпустки», в установах та організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, оплата відпусток проводиться із бюджетних асигнувань на їх утримання, а тому позивачу згідно наказу від 25 липня 2022 року частина відпустки в розмірі 44% була виплачена 15 серпня 2022 року - 6880,97 грн., решта сума виплачена 09 вересня 2022 року - 9896,32 грн., що підтверджується довідкою від 14 листопада 2022 року. Факт отримання даних коштів позивачем не оспорюється.

Однак, дослідивши та проаналізувавши норми законодавства, які діяли на момент продовження відпустки позивачу, суд приймає до уваги той факт, що з моменту набрання законної сили Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у редакції від 15 березня 2022 року та станом на день розгляду справи по суті, до Постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 346 «Про затвердження Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам закладів та установ освіти, начальних (педагогічних) частин (підрозділів інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам» жодних змін щодо зменшення кількості днів щорічної основної оплачуваної відпустки внесено не було.

Іншої ж постанови Кабінету Міністрів України, яка б регулювала трудові відносини за новим Законом України від 1 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» державними органами прийнято не було.

Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 01 червня 2006 року).

При вирішенні даного цивільно - правового спору суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.

Таким чином, дослідивши надані суду докази, а також проаналізувавши норми законодавства, якими регулюються зазначені правовідносини, суд приходить до висновку, що позивач, як педагогічний працівник, дійсно мала право на щорічну відпустку тривалістю 56 календарних днів, без виплати грошової компенсації, оскільки встановлено, що така виплата виплачується за невикористані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості у разі звільнення.

Інші, наведені позивачем доводи в обґрунтування своєї позиції, не спростовують наведених висновків суду. Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

Суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, оскільки позивач на виконання свого процесуального обов`язку не надала належні і неспростовні докази на підтвердження своєї позиції, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог, та оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову спростовані у судовому засіданні стороною відповідача, суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні позову за його недоведеністю.

Підстав для відшкодування позивачу понесених судових витрат суд не вбачає, оскільки відповідно до вимог п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України, у зв"язку з відмовою у позові судові витрати, пов"язані з розглядом справи, покладаються на позивача,

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 10, 21, 24 ЗУ "Про відпустки", ст.ст. 1, 3, 4, 29 КЗпПУ, ст.ст. 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

У позові ОСОБА_1 до Поляницького ліцею Болехівської міської ради Івано-Франківської області про визнання наказу про надання частини основної щорічної відпустки незаконним - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду через Болехівський міський суд шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 цього Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Долинським РВУ МВС в Івано-Франківській області, ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Поляницький ліцей Болехівської міської ради Івано-Франківської області, місце знаходження: вул. Івана Франка,119 с.Поляниця Болехівської ТГ Калуського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 20557414.

Суддя: СкригунВ.В.