Рішення

від 02.02.2023 по справі 348/2019/22

НАДВІРНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/2019/22

Провадження № 2/348/977/22

02 лютого 2023 року м.Надвірна

Надвірнянськийрайонний суд Івано-Франківської області

у складі головуючого судді Бурдун Т.А.

з участю секретаря судового засідання Дмитрук С.І.

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,-

встановив:

ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Гандзюк І.Р., звернулася до суду із позовом до Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина на майно, а саме: на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_3 заповіту не залишив. Позивач по справі є спадкоємцем першої черги, крім неї, на спадщину ніхто не претендує. Її рідна сестра відмовилась від спадщини, про що подала відповідну заяву нотаріусу. На даний час позивач ОСОБА_1 бажає оформити спадкові права на домоволодіння, тому звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак, через відсутність у спадкодавця оформлених відповідно чинного законодавства правовстановлюючих документів, які підтверджують належність вказаного спадкового майна померлому ОСОБА_3 , їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. За вказаних обставин ОСОБА_1 змушена здійснювати захист своїх спадкових прав у судовому порядку.

Тому позивач просить суд визнати за неюправо власності на спадкове домоволодіння спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і складається з будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами.

Ухвалою Надвірнянського районного суду від 08.11.2022 відкрито провадження у даній справі та за заявою представника позивача витребувано від приватного нотаріуса Надвірнянського районного нотаріального округу копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Надвірнянського районного суду від 04.01.2023 було залучено до участі у справі у якості співвідповідача спадкоємця першої черги- ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 23.01.2023 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 02.02.2023 року.

У судове засідання позивач та представник позивача не з`явили ся, представник позивача- адвокат Гандзюк І.Р. подала до суду заяву про розгляд справи у відсутності позивача та її представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити.

Представник відповідача Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області у судове засідання не з`явився, направив на адресу суду заяву, в якій не заперечував проти задоволення позову та просить проводити розгляд справи за його відсутності.

Співвідповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Зазначила, що позов визнає, просить його задовольнити, так як вона відмовилася від спадщини.

За правилами ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У відповідності до ч.2ст.247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали позовної заяви, дослідивши докази у їх сукупності, визнавши їх достатніми для вирішення справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Кожна особа має право у порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України)

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 76ЦПК Українивстановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1ст. 77 ЦПК України).

Згідно до ст. ст. 81,83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 06 травня 2021 року (а.с.7,40).

Померлий ОСОБА_3 був батьком позивача ОСОБА_1 та співвідповідача ОСОБА_2 (а.с.8,45). Позивач після укладення шлюбу 14.12.1995 року змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » (а.с.8, 45 зворот).

На час смерті ОСОБА_3 , який був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_2 , за цією ж адресою були зареєстровані: ОСОБА_1 , 1973 року народження, ОСОБА_2 , 1966 року народження, ОСОБА_6 , 1974 року народження, ОСОБА_7 , 1997 року народження, ОСОБА_8 , 2017 року народження, ОСОБА_9 ,2003 року народження (а.с. 46 зворот).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Будинок АДРЕСА_3 складався з двох квартир та був придбаний ОСОБА_3 та ОСОБА_10 за договором купівлі-продажу, укладеним 21.11.1990 року з НГВУ «Надвірнанафтогаз». На підставі цього договору, за ОСОБА_3 було зареєстроване право власності на 1 /2 домоволодіння АДРЕСА_3 , реєстровий № 1470, книга № 7 (а.с.4-5,20-22).

28.07.2022 ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» було розроблено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а також довідку про результати проведення технічної інвентаризації даного домоволодіння від 28.07.2022 № 223. Зі змісту даних документів вбачається, що станом на 28.07.2022 до складу домоволодіння входить: житловий будинок - літ. «А», загальною площею 89,9 кв.м., житловою площею 33,8 кв.м., гараж літ. «Б», загальною площею 19,2 кв.м, огорожа «№1», загальною площею 109,9 кв.м., ворота «№2», загальною площею 5,4 кв.м. Інвентаризаційна вартість даного домоволодіння становить 317326 грн. Загальна площа житлового будинку зменшилася на 2,0 кв.м, житлова площа зменшилася на 5,5 кв.м за рахунок внутрішнього перепланування, що належить до виду робіт, які відповідно до вимог ст. 152 Житлового кодексу України РСР і Постанови КМ України від 07.06.2017 за № 406 не потребують документів, що дають право на їх виконання та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію. Побудовано гараж «Б», площею забудови 19,2 кв.м та ворота «№2». Дані види робіт здійснено в 1991 році. Площа огорожі № 1 збільшилася на 66,8 кв.м. за рахунок добудови. Також в довідці зазначено, що згідно архівних даних 24.10.1990 за ОСОБА_3 було зареєстроване право власності на 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 . Підстава для реєстрації права власності - договір купівлі-продажу, посвідчений Першою Надвірнянською ДНК № 2153 від 21.09.1990 р. Рішення про реєстрацію права власності прийняте 24.10.1990, реєстровий запис № 1470, книга № 7. На іншу 1 /2 частину домоволодіння зареєстровано право власності в цілому за ОСОБА_11 згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15.07.2005, видане згідно рішення виконавчого комітету Надвірнянської міської ради № 752 від 05.07.2005 та виведено в окрему справу з присвоєнням адреси: АДРЕСА_1 . Переходів права власності на даний об`єкт в ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» не реєструвалось. (а.с.14-19, 47).

Вказані господарські будівлі та споруди не є самочинним будівництвом, оскільки для будівництва та обслуговування спадкового житлового будинку та господарських будівель і споруд ОСОБА_3 була передана у приватну власність земельна ділянка, площею 0,0444 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 558289 (а.с.48).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.08.2022 позивач ОСОБА_1 успадкувала після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вищевказану земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 2624010100:02:001:0841 (а.с. 10,13,53).

Позивач є спадкоємцем за законом першої черги спадкування та спадщину прийняла фактично, так постійно проживала із спадкодавцем на час його смерті та подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_3 .

Так, 07 вересня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Надвірнянського районного нотаріального округу Шушкевич С.М. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 (а.с. 39).

Сестра позивача- спадкоємець першої черги ОСОБА_2 (співвідповідач у справі) 07 вересня 2021 року подала до приватного нотаріуса Надвірнянського районного нотаріального округу Шушкевич С.М. заяву про відмову від спадщини після смерті батька ОСОБА_3 (а.с.11, 39, зворот.).

На підставі вказаних заяв приватним нотаріусом Шушкевич С.М. було зареєстровано спадкову справу № 68253649 після смерті ОСОБА_3 , що підтверджується витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 66297008 від 07.09.2021 та інформаційними довідками зі Спадкового реєстру № 66296949 та № 66296960 від 07.09.2021 (а.с. 40 зворот, 41).

Згідно із заявою № 305 від 12.08.2022 позивач ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Шушкевич С.М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_3 (а.с. 51).

Постановою від 12.08.2022 р. № 02-31/202 приватний нотаріус Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Шушкевич С.М. відмовила позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з відсутністю у спадкодавця ОСОБА_3 правовстановлюючих документів на належне йому майно: житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9,51 зворот,52).

За статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Спадкуванням за ст. 1216 ЦК України є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Згідно ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч.1 ст.1221 ЦК України).

Застаттею 1217 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину, або не прийняти її.

Згідно ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

За ст. 1270 ч.1 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом, звернулася до приватного нотаріуса Надвірнянського районного нотаріального округу Шушкевич С.М. із заявою про прийняття спадщини.Її рідна сестра ОСОБА_2 відмовилась від спадщини, про що подала відповідну заяву нотаріусу. Інших спадкоємців, які б звернулись до нотаріуса зі заявою про прийняття спадщини в порядку ст. 1269 ЦК України, та спадкоємців, передбачених ст.1261 ЦК України, які претендують на обов`язкову частку в спадщині, передбачену ст. 1241 ЦК України, а також проживаючих із спадкодавцем однією сім`єю без укладення шлюбу, немає. Спадковий договір від імені спадкодавця не укладався,що підтверджуєтьсяІнформаційними довідками зі Спадкового реєстру (Спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 66296949 від 07.09.2021 року, та (Заповіти / спадкові договори) № 66296960 від 07.09.2021 року (а.с. 40, зворот).

Позивач ОСОБА_1 , звернувшись своєчасно до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті померлого батька на земельну ділянку площею 0.0444 га надану для будівництва і обслуговування спадкового житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 2624010100:02:001:0841, за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто на даний час вона є власником земельної ділянки, на якій розташований спадковий житловий будинок.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ст. 1296 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (ч.1 ст. 1297 ЦК України).

За ст. 392 ЦК України спеціальне визнання судом права власності на майно необхідне тоді, коли щодо його належності у позивача відсутні відповідні правовстановлюючі документи.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права в установленому законодавством України порядку.

Для набуття права власності в установленому законом порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Як вбачається із роз`яснень ч.ч.2, 3 п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 р. "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Тобто визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав, зокрема, в нотаріальному порядку.

Як вбачаєтьсяз наданихсуду доказів,житловий будинокпід літ.«А» 1961року побудови, гаражпід літ.«Б» 1991 рокупобудови,інші особина володіннята користуванняданим домоволодіннямна підставах,передбачених законом,своїх правне заявляють,придатність житловогобудинку дляпроживання нікимне оспорюється.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 307294104 від 12.08.2022 року вбачається, що право власності за ОСОБА_3 не зареєстровано (а.с.52).

Частиною 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV передбачено, що право на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини 4 статті 3 цього Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, яке діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди до прийняття вищевказаного закону регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України «Про власність», Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-XII «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», Законом України від 25 грудня 1974 року «Про державний нотаріат», постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року №1/5, та іншими нормативними актами.

В листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» має місце роз`яснення щодо розгляду цивільних спорів, зокрема, у випадку неможливості спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Зі змісту цих роз`яснень вбачається, що не міститься прямої заборони щодо визнання судом права власності за спадкоємцем на нерухоме майно в разі, коли спадкодавець на законних підставах володів та користувався цим майном, але в силу об`єктивних причин не встиг за життя здійснити реєстрацію нерухомого майна в БТІ.

Також роз`яснено, що належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.

Так, відповідно до вказаного переліку до таких документів відносились: рішення виконкому, місцевої Ради депутатів трудящих про відвід земельної ділянки установам, підприємствам і організаціям і про дозвіл цього будівництва та акт державної комісії про прийняття будинку (будинків) та введення їх в експлуатацію; акт відводу установам, підприємствам і організаціям земельної ділянки для будівництва та акт державної комісії про прийняття будинку (будинків) в експлуатацію.

Тобто названі документи визнавались такими, що підтверджують право приватної власності.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта у часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, доказом набуття права власності на спірний житловий будинок з будівлями та спорудами спадкодавцем ОСОБА_3 є договір купівлі продажу спірного домоволодіння та рішення Надвірнянської міської ради про відвід йому земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 .

Тобто громадяни, які збудували житлові будинки до 05.08.1992р., могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності.

Беручи до уваги зазначені нормативно правові акти, ВССУ у вищезгаданому листі № 24-753/0/4-13 робить висновок, що за наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності, в порядку спадкування, на спірні будинки, збудовані до 05.08.92р., на які спадкоємець не отримав правовстановлюючі документи.

Досліджені судомдокази свідчатьпро те,що будиноксадового типуз господарськимибудівлями таспорудами за адресоюАДРЕСА_1 ,належав батькові позивачки ОСОБА_3 , який ним було придбано та в подальшому побудовано господарські споруди на законних підставах, відповідно до діючого на той час законодавства і не є самочинним будівництвом. Але за життя він не зареєстрував своє право власності на житловий будинок та не отримав правовстановлюючий документ на нього.

Таким чином після смерті ОСОБА_3 даний будинок з надвірними побудовами та спорудами входить до складу спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_12 , як спадкоємець першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_3 , фактично стала власником вищезгаданого будинку з господарськими будівлями та спорудами, користується ними. Однак, через відсутність правовстановлюючого документу на вищевказаний будинок із господарськими спорудами, не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, - визначено ч.3 ст. 1296 ЦК України.

Таким чином, суд, належно оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що факти, викладені позивачем в позовній заяві в обґрунтування своїх позовних вимог є достовірними, і сумніву не викликають, також не встановлено неправомірності набуття позивачем права власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ,визнання права власностіне порушує прав чи інтересів будь-яких інших осіб, беручи до уваги визнання представником відповідача та співідповідачем позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.11-13, 78-81, 259,263-268,354,355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 доНадвірнянської міськоїради Івано-Франківськоїобласті, ОСОБА_2 про визнанняправа власностіна спадковемайно- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 ).

Представник позивача- адвокат Гандзюк Ірина Романівна (78400, Івано-Франківська область, м. Надвірна, вул. Комунальна, 10).

Відповідач: Надвірнянська міська рада Івано-Франківської області (місце знаходження: 78400, Івано-Франківська область, м. Надвірна, вул. Гетьмана Мазепи, 29).

Співвідповідач: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_4 ).

Повний текст рішення складено 06.02.2023.

Суддя Т.А.Бурдун