Постанова

від 29.10.2007 по справі 5/294а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/294А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

29.10.07                                                                                           Справа№ 5/294А

За позовом: Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, м. Львів

до відповідача 1: Приватного підприємства «Фінкомінвест», м. Львів

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Коберлінк», м. Київ

про визнання недійсним господарського зобов'язання

За участю представників:

від позивача: Шиба Л.П. –начальник юридичного відділу; Навроцький А. - представник

від відповідача 1: - не з'явився

від відповідача 2: - не з'явився

Від прокуратури: Топій Т.В. –пом. прокурора

Позов заявлено ДПІ у Залізничному районі м. Львова до ПП. «Фінкомінвест»та до ТзОВ «Коберлінк»про визнання недійсним господарського зобов'язання, яке виникло між ПП «Фінкомінвест»та ТзОВ «Коберлінк»на підставі усної угоди, та про застосування передбачених ст.208 Господарського кодексу України наслідків за наявності умислу в діях відповідача 2, а саме: зобов'язати ТзОВ «Коберлінк»повернути ПП «Фінкомінвест»все одержане ним в результаті виконання господарського зобов'язання, а з ПП «Фінкомінвест»стягнути 957 177,91 грн. в доход держави.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали та просили його задоволити з підстав, наведених у позовній заяві. Зокрема зазначили, що спірне господарське зобов'язання, яке виникло між ПП «Фінкомінвест»та ТзОВ «Коберлінк»на підставі усної угоди повинно бути визнано недійсним з підстав того, що згідно Акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТзОВ «Коберлінк»від 28.02.2006 р. №3387/29-203, підприємство не подавало до податкового органу декларації з податку на додану вартість протягом дванадцяти послідовних податкових місяців. Таким чином, оспорюване господарське зобов'язання підлягає визнанню недійсним, оскільки очевидною є наявність умислу в діях відповідача 2 щодо несплати належних сум податків.

Відповідач 1 проти позову заперечив з підстав, наведених в письмовому запереченні на позовну заяву від 25.10.2007 р. Зокрема, відповідач 1 зазначає, що саме по собі визнання в судовому порядку недійсними установчих документів ТзОВ «Коберлінк»та свідоцтва платника ПДВ не є підставою для визнання спірної угоди такою, що укладена з метою суперечною інтересам держави та суспільства. На момент видачі визначених позивачем податкових накладних ТзОВ «Коберлінк»перебувало в ЄДРПОУ, мало свідоцтво платника ПДВ та було наділене всіма правоздатними ознаками такого платника податку. Щодо вимоги позивача щодо застосування судом наслідків, передбачених ст.208 ГК України, то в силу ст.250 ГК України строк застосування таких санкцій сплив.

Відповідач 2 вимоги ухвал суду не виконав, письмових пояснень по суті заявлених позовних вимог суду не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Прокуратурою Залізничного району м. Львова подано заяву № 201а-Т від 26.10.07р. про вступ у справу на стороні ДПІ у Залізничному районі м. Львова.

Суд розглядає справу в порядку ст.71 КАС України на основі наявних доказів.

В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (Свідоцтво про державну реєстрацію, довідки з ЄДРПОУ, податкові накладні, Акт про анулювання свідоцтва реєстрації платника ПДВ, довідки та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).

Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим кодексом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, помічника прокурора та відповідача 1, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова, на запит ДПІ у Галицькому районі м. Львова, була проведена зустрічна перевірка ПП «Фінкомінвест»по взаєморозрахунках з ПП «Ламель Плюс»за вересень 2005 року. Зустрічною перевіркою встановлено та підтверджено, що постачальником ПП «Фінкомінвест»являється ТзОВ «Коберлінк».

Відповідно до укладеної між відповідачами усної угоди, згідно податкових накладних №0109/5 від 01.09.05р.та №0109/8 від 01.09.05р., виписаних ТзОВ «Коберлінк», відповідачем 2 продано відповідачу 1 товару на загальну суму 957 177,91 грн., в тому числі ПДВ –159 529,65 грн.

Як вбачається з акта ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 28.02.2006 р. №3387/29-203 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, ТзОВ «Коберлінк»(код ЄДРПОУ 32552389) протягом дванадцяти послідовних податкових місяців не звітує, анульовано свідоцтво платника ПДВ, підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

Відповідно до довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 04.10.2007 р. № 12/1-7/2526, ТзОВ «Коберлінк»(код ЄДРПОУ 32552389) перебуває в ЄДРПОУ.

При прийнятті постанови суд виходив з наступного.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності із статтею 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч.1 ст.208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Господарське зобов'язання, яке виникло між ПП “Фінкомінвест” та ТзОВ «Коберлінк», та підтверджується виданими ТзОВ «Коберлінк» податковими накладними №0109/5 від 01.09.05р.та №0109/8 від 01.09.05р. на загальну суму 957 177,91 грн., в тому числі ПДВ –159 529,65 грн., спрямоване на приховування від оподаткування доходів відповідачем 2 (ТзОВ «Коберлінк»).

Зокрема, після здійснення фінансово-господарських операцій та поставки товару у ТзОВ «Коберлінк»виникли податкові зобов'язання з ПДВ, які останній згідно ст.3, ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.97 (із змінами і доповненнями) повинен був відобразити у деклараціях по податку на додану вартість та сплатити відповідну суму податку у встановлений Законом термін до державного бюджету України.

Однак, за період здійснення поставки товару та виписування податкових накладних ТзОВ «Коберлінк»не подавав звітність по ПДВ до податкового органу, тобто не декларував податкових зобов'язань, на які виписував податкові накладні, що підтверджує його намір на приховання від оподаткування доходів. Наведене підтверджується актом ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 28.02.06р. №3387/29-203 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, згідно якої ТзОВ «Коберлінк»(код ЄДРПОУ 32552389) протягом дванадцяти послідовних податкових місяців не звітує до податкового органу.

Таким чином, вищенаведені обставини підтверджують наявність наміру у відповідача 2 (ТзОВ «Коберлінк») на приховання від оподаткування доходів, тому господарське зобов'язання, яке виникло між ПП “Фінкомінвест” та ТзОВ «Коберлінк»та підтверджується виданими ТзОВ «Коберлінк» податковими накладними №0109/5 від 01.09.05р.та №0109/8 від 01.09.05р. на загальну суму 957 177,91 грн., в тому числі ПДВ –159 529,65 грн. є таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства за наявності наміру у однієї із сторін –відповідача 2 (ТзОВ «Коберлінк»).

Водночас слід зазначити, що положення ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Тому у разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній частині, а не в резолютивній частині судового рішення (відповідає викладеному у Постанові Верховного суду України від 26 вересня 2006 року у справі за позовом ДПІ у м. Судаку про визнання недійсного договору та стягнення 109930936,68 грн.).

Таким чином, у зв'язку із нікчемністю вищеописаного правочину, укладеного між ПП “Фінкомінвест” та ТзОВ «Коберлінк», визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, як і відображення висновку про це в резолютивній частині судового рішення.

Щодо вимоги позивача про застосування передбачених ст.208 Господарського кодексу України наслідків при наявності наміру в однієї сторони, суд зазначає наступне.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом з тим за змістом ч.1 ст.208 ГК України застосування цих санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною.

Частиною 1 ст.208 ГК України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст..41 Конституції, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, як такі, що відповідають визначенню ч.1 ст.238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст..250 ГК (відповідає викладеному у Постанові Верховного суду України від 26 вересня 2006 року у справі за позовом ДПІ у м. Судаку про визнання недійсного договору та стягнення 109930936,68 грн.).

Відповідно до ст.250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, Але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'лтом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Виконання усної угоди, укладеної між ПП. «Фінкомінвест»та ТзОВ «Кіберлінк»відбулося згідно податкових накладних, виписаних ТзОВ «Кіберлінк»01.09.2005 року. Позов подано позивачем до суду 06.09.2007 року. Таким чином, строки застосування адміністративно-господарських санкцій, визначені ст.250 Господарського кодексу України сплили, тому в суду немає підстав для застосування таких санкцій.

Суд ухвалив відхилити клопотання позивача про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на активи відповідачів, оскільки позивач не представив суду докази в підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, неможливості чи ускладнення захисту їх без вжиття заходів забезпечення позову.

Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст.ст.17, 48, 60, 69-71, 86, 158, 160, 162, 163, 167, п.6 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                       Петрик І.Й.