Постанова

від 03.02.2023 по справі 734/2226/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

03 лютого 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 734/2226/22

Головуючий у першій інстанції Домашенко Ю.М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/284/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Мамонової О.Є.,

суддів: Висоцької Н.В.., Шитченко Н.В.,

із секретарем: Шкарупою Ю.В.,

учасники справи:

заявник: Військова частина НОМЕР_1 ,

заінтересовані особи: Козелецький ВДРАЦС у Чернігівському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2022 року у справі за заявою Військової частини НОМЕР_1 про встановлення факту смерті військовослужбовця ОСОБА_2 ,-

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2022 року Військова частина НОМЕР_1 (далі по тексту ВЧ НОМЕР_1 ) звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті солдата ОСОБА_2 , який пропав безвісти за обставин, що загрожували йому смертю, або дають підстави вважати його загиблим 17.05.2022 внаслідок ракетного удару.

Заяву обґрунтовано тим, що відповідно до наказу від 20.04.2022 № 4 солдата ОСОБА_2 було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду номера обслуги гаубичного самохідно-артилерійського взводу гаубичної самохідно-артилерійської батареї гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону.

17.05.2022 близько 04.29 год. збройними силами Російської Федерації нанесений ракетний удар по військовому містечку № НОМЕР_2 АДРЕСА_1 , внаслідок якого частково зруйновано казарми № НОМЕР_3 та № 15, де на час влучання ракет розміщувався особовий склад ВЧ НОМЕР_1 , що призвело до загибелі солдата ОСОБА_2 . З ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 має статус зниклого безвісті.

Починаючи з 17.05.2022 ВЧ НОМЕР_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» сплачує солдату ОСОБА_2 (отримувач ОСОБА_1 , цільове призначення «виплата грошового забезпечення у зв`язку із зникненням безвісти ОСОБА_2 ) додаткову винагороду збільшену до 100 000 грн.

Зазначає, що установлення вказаного факту прямо впливає на права, обов`язки та законні інтереси військової частини НОМЕР_1 , є необхідним для отримання свідоцтва про смерть.

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2022 року в задоволенні заяви ВЧ НОМЕР_1 про встановлення факту смерті відмовлено.

В апеляційній скарзі ВЧ НОМЕР_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що встановивши обставини, які загрожували смерті солдата ОСОБА_2 , суд не надав належної оцінки доказам, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин, тобто подіям за обставин, що загрожували солдату смертю або дають підстави вважати солдата загиблим внаслідок надзвичайної ситуації.

Наголошує, що факт нанесення ракетного удару 17.05.2022 по казармам № НОМЕР_3 та АДРЕСА_2 є загальновідомим та таким, що відповідно до ч. 3 ст. 82 ЦПК України не потребує доказування.

У відзиві на апеляційну скаргу заінтересована особа ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норм процесуального права або невірно встановлені обставини справи, які призвели до неправильного вирішення питання.

ОСОБА_1 вказує, 22.05.2022 за заявою матері ОСОБА_2 - ОСОБА_3 до ЄРДР внесено відповідний запис про порушення кримінального провадження № 12022270340002413 за ч. 1 ст. 115 КК України за фактом зникнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був мобілізований до смт Десна, Чернігівського району та області і з 16.05.2022 не виходить на зв`язок. На сьогоднішній день розслідування у даному кримінальному провадженні не завершено.

Зазначає, що доказів, які б достовірно підтверджували перебування військовослужбовця ОСОБА_2 в казармі в момент нанесення ракетного удару, та, відповідно, які б свідчили про те, що він пропав безвісти за обставин, що загрожували йому смертю, заявником не надано.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та доводи відзиву на неї, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині мотивів відмови у задоволенні заяви.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 4 статті 376 ЦПК України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Відмовляючи у задоволенні заяви ВЧ НОМЕР_1 , суд першої інстанції виходив з того, що доказів, які б достовірно підтверджували перебування військовослужбовця ОСОБА_2 в казармі № НОМЕР_3 чи №15 військового містечка № НОМЕР_2 АДРЕСА_1 в момент нанесення ракетного удару, та, відповідно, які б свідчили про те, що він пропав безвісти за обставин, що загрожували йому смертю, заявником не надано. Районний суд також констатував, що у заяві не вказано про необхідність встановлення факту смерті військовослужбовця ОСОБА_2 у певному місці (смт Десна Чернігівського району Чернігівської області).

З висновком районного суду про необхідність відмови у задоволенні заяви ВЧ НОМЕР_1 апеляційний суд погоджується, однак такого висновку суд першої інстанції дійшов із помилкових мотивів.

Судом у справі встановлено, що наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 20.04.2022 № 4 солдата ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду номера обслуги гаубичного самохідно-артилерійського взводу гаубичної самохідно-артилерійської батареї гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону (а.с. 8).

17.05.2022 близько 04.29 год. збройними силами Російської Федерації нанесений ракетний удар по військовому містечку № НОМЕР_2 АДРЕСА_1 , внаслідок якого частково зруйновано казарми № 3 та № 15.

Згідно довідки щодо особового складу ВЧ НОМЕР_1 , який постраждав внаслідок ракетного удару РФ 17 травня 2022 року (станом на 14.06.2022), що є додатком до Акту службового розслідування від 14.06.2022, солдат ОСОБА_2 вважається зниклим безвісті (а.с. 14-34).

22.05.2022 за заявою матері ОСОБА_2 - ОСОБА_3 до ЄРДР внесено запис про порушення кримінального провадження №12022270340002413 за ч. 1 ст. 115 КК України за фактом зникнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був мобілізований до смт. Десна Чернігівського району та області і з 16.05.2022 не виходить на зв`язок (а.с. 84 зворот).

23.05.2022 ОСОБА_3 (мати ОСОБА_2 ) отримала сповіщення №37 від ВЧ НОМЕР_1 про зникнення 17.05.2022 її сина, номера обслуги гаубичного самохідно-артилерійського взводу гаубичної самохідно-артилерійської батареї гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону солдата ОСОБА_2 , в населеному пункті Десна, в результаті ракетного обстрілу зі сторони країни агресора Російської Федерації (а.с. 85).

Звертаючись до суду із даною заявою ВЧ НОМЕР_1 просила встановити факт смерті військовослужбовця ОСОБА_2 , який пропав безвісти, із посиланням на ст. 315, 317 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав на підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктами 3, 5 ч. 2 статті 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення фізичної особи померлою; встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі суд зобов`язаний з`ясувати, які фізичні особи та організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них.

Заінтересовані особи визначаються у справі залежно від мети встановлення юридичних фактів.

Відповідно до п. 8, 9 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті, смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати, її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Тобто зазначеною процесуальною нормою визначено коло заявників, які можуть звернутися до суду із відповідною заявою в порядку окремого провадження.

У такому випадку необхідно зауважити, що з метою запровадження спрощеного порядку встановлення фактів народження або смерті особи в межах території, на якій діє воєнний чи надзвичайний стан, Законом України від 01 липня 2022 року №2345-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях» (далі Закон) внесено зміни, зокрема у ЦПК України та викладено в новій редакції статтю 317 Особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України.

З огляду на правову природу згаданого Закону зміни у цивільному процесуальному законодавстві були необхідні, оскільки внаслідок просування російської армії частина території України опинилася або певний час перебувала під тимчасовим контролем військових країни-агресора, а деякі міста знаходилися та знаходяться в облозі майже від початку нової фази збройної агресії. Весь цей час російська армія вчиняла систематичні та масові злочини проти цивільного населення, в тому числі, не вибіркові обстріли за допомогою артилерії та авіа нальотів на об`єкти приватного житлового сектору цивільної інфраструктури (лікарні, бібліотеки, укриття тощо). Були зафіксовані чисельні випадки розстрілів цивільного населення на тимчасово контрольованих російськими військами територіях, що за наявних обставин не могли бути належним чином задокументовані. За інформацією, яка надходила, на тимчасово зайнятих російськими військовими територіях України відбувалися масові вбивства та поховання цивільних осіб. Також була інформація про спроби знищення російськими військовими тіл вбитих ними цивільних з метою укриття злочинів. Так само на контрольованих чи заблокованих армією держави-агресора територіях ставалися факти народження дітей, які внаслідок активних бойових дій чи тимчасового контролю населених пунктів армією Росії не могли бути оформлені належним чином.

Ураховуючи викладене, положення статті 317 ЦПК України передбачає можливість встановлення факту народження або смерті особи (цивільного населення, а не військовослужбовців) на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, що за наявних обставин не могли бути належним чином задокументовані.

У той же час, положеннями ст. 43, 46 ЦК України визначено, що фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. Фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Законодавство не визначає суб`єктів, які мають право звернутися до суду із заявою про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Тому при вирішенні цього питання слід виходити із загальних правил цивільного судочинства, закріплених ст. 4 ЦПК України, згідно з якою кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 2 статті 12 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана з захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Так, пунктом 2 Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884, під терміном безвісно відсутній військовослужбовець слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби.

Виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей: військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими (пункт 6 Порядку).

Також військовослужбовці мають право на отримання додаткової винагороди згідно з постановою КМУ від 28 .02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Таким чином, сім`ям безвісно відсутніх військовослужбовців до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими здійснюється виплата щомісячного грошового забезпечення, що може мати наслідком незаінтересованість їх у зміні правового статусу відсутньої особи.

Крім того, в абзаці 7 частини 3 статті 24 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що загиблий (померлий) військовослужбовець виключається із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) з наступної після загибелі (смерті) дня, військовослужбовець визнаний у встановленому законом порядку безвісно відсутнім або оголошений померлим, - з дня набрання законної сили рішенням суду.

Системне тлумачення вищевказаних норм права дає підстави виснувати, що військова частина може звернутися до суду із заявою про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім або оголошення померлим, а не про встановлення факту його смерті, зазначивши: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Саме з цих підстав суд першої інстанції і повинен був відмовити у задоволенні заяви ВЧ НОМЕР_1 .

Доводи апеляційної скарги ВЧ НОМЕР_1 , які стосуються обґрунтованості заяви, доведеності обставин, що підтверджують настання смерті військовослужбовця ОСОБА_2 , інших обставин по суті заяви не підлягають перевірці за встановлення процесуальних підстав для відмови у її задоволенні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2022 року зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ч. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.

Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2022 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07 лютого 2023 року.

Головуюча О.Є. Мамонова

Судді: Н.В. Висоцька

Н.В. Шитченко