Ухвала

від 25.01.2023 по справі 753/1975/22

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/1975/22

провадження № 2/753/1085/23

У Х В А Л А

"25" січня 2023 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Котвицького В.Л.,

за участю секретаря судового засідання Яценка Ю.О.,

представника відповідача Барицького П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична служба Консуль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року ТОВ «Юридична служба Консуль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18.02.2022 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного судового провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 01.09.2022 було задоволено клопотання представника відповідача адвоката Барицького П.В. про перехід до розгляду справи з викликом сторін, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного судового провадження з повідомленням сторін.

Під час розгляду справи представник відповідача адвокат Барицький П.В. подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, мотивуючи їх тим, що позов у даній справі поданий та підписаний адвокатом ТОВ «Юридична служба Консуль» - Лавровою О.М. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ 6351, видане на підставі рішення Ради адвокатів м. Києва № 27 від 21.02.2019), а на підтвердження його повноважень було долучено копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та оригінал ордеру на надання правової допомоги. Вважає, що позов підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України, оскільки долучені Лавровою О.М. свідоцтво та ордер не є належним підтвердженням її повноважень, зокрема, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю є сумнівним з огляду на те, що відомості про представника позивача як адвоката відсутні в Єдиному реєстрі адвокатів України на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України, що суперечить вимогам цивільно-процесуального законодавства та вказує на неможливість останнього бути представником позивача.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).

Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року та «Нун`єш Діаш проти Португалії» від 10 квітня 2003 року).

ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (пункт 110 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії»).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).

Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду, як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» ЄСПЛ роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення, яка застосовується, як правило, у зв`язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду і не перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.

Щодо застосування можливості судом першої інстанції пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України слід зазначити на таке.

Відповідно до статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Згідно з частиною другою статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною першою статті 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

За правилом частини першої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

У відповідності до частини четвертої статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Згідно із частиною шостою статті 62 ЦПК України оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

По своїй суті підписання та/або подання позовної заяви є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва, яке у даному випадку здійснювалося адвокатом Лавровою Ольгою Михайлівною на підставі оригіналу ордеру на надання правової допомоги серії АА № 0017381, виданого 25.01.2022 адвокатом Лавровою Ольгою Михайлівною, та засвідченою копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 6351, виданого 04.04.2019 Радою адвокатів м. Києва (а.с. 51, 52).

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України № 5076-VI «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону № 5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.

Виходячи зі змісту частин першої, третьої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (стаття 400-1 Кримінального кодексу України).

Ордер, який видано відповідно до статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.

Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви (частини перша, друга, четверта статті 64 ЦПК України).

Тобто, відсутність застереження щодо повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії від імені особи, яку він представляє, має оцінюватися як наявність у представника такого процесуального повноваження.

Надання договору про правничу (правову) допомогу, його копії або витягу разом із ордером ЦПК України не вимагає.

Звертаючись до Дарницького районного суду м. Києва від імені ТОВ «Юридична служба Консуль» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, Лаврова О.М. діяла як адвокат відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, на підтвердження своїх повноважень надала підписаний оригінал ордеру, який є достатньою самостійною підставою, що надає право адвокату на підписання документів від імені особи, учасника справи, в тому числі і на підписання позовної заяви.

При цьому чинне законодавство зобов`язує зазначати про наявність обмежень повноважень, а не про їх відсутність, а тому адвокат не зобов`язаний вказувати на ордері про відсутність обмежень його правомочностей як представника.

Судом встановлено, що згідно відповіді керівника секретаріату Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України Красника В.В. № 1327/0/2-22 від 25.10.2020, отриманої на запит суду, Єдиний реєстр адвокатів України функціонує на підставі Закону № 5076-VI, який набрав чинності з 15.08.2012. На виконання вимог Закону № 5076-VI Рада адвокатів України повідомила на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України (www.unba.org.ua) про створення та початок функціонування ЄРАУ з 16.01.2013. Єдиний реєстр адвокатів України функціонує на підставі Закону № 5076-VI та Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України (далі - Порядок), затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 № 26 (із змінами та доповненнями). Згідно з пунктом 2.1. Порядку відомості до ЄРАУ вносяться за дворівневим принципом. Перший рівень внесення відомостей до ЄРАУ забезпечується радами адвокатів регіонів, Другий рівень внесення відомостей до ЄРАУ забезпечується Радою адвокатів України. Відповідно до пункту 3.2. Порядку для внесення відомостей до ЄРАУ адвокат подає заяву до ради адвокатів свого регіону такі документи: заяву про внесення відомостей до ЄРАУ; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; копію свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту та документ, що підтверджується адресу робочого місця адвоката, внесену в ЄРАУ. Зазначено, що станом на .25.10.20222020 року будь-які відомості стосовно Лаврової Ольги Михайлівни в Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні і адміністраторами Першого рівня бази даних ЄРАУ не вносились, у тому числі стосовно рішення Ради адвокатів міста Києва № 27 від 21.02.2019.

Так, статтею 177 ЦПК України визначений перелік документів, які додаються до позовної заяви, зокрема, до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача (частина сьома статті 177 ЦПК України).

Як зазначалось вище, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (частина четверта статті 62 ЦПК України)

Згідно зі статтею 12 Закону № 5076-VIособі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.

Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і посвідчення адвоката України не обмежуються віком особи та є безстроковими.

Відповідно до статті 17 Закону № 5076-VI Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

У постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.07.2019 у справі № 855/229/19, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 910/3845/19 та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.10.2019 у справі 757/213848/19-ц міститься висновок про те, що особа адвоката підтверджується посвідченням адвоката України та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю.

Тоді як відомості до Єдиного реєстру адвокатів України вносяться радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

Стаття 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає порядок припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження своїх повноважень як адвоката діяти від імені та в інтересах ТОВ «Юридична служба Консуль» Лаврова О.М. надала належним чином засвідчену копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 6351, виданого .04.04.2019 на підставі рішення Ради адвокатів м. Києва № 27 від 21.02.2019.

Доказів того, що вказаний документ визнаний у передбаченому законом порядку недійсним або є скасованим, матеріали справи не містять.

Також відсутні докази щодо припинення права Лаврової О.М. на заняття адвокатською діяльністю у порядку передбаченому законом.

З вище наведених підстав суд приходить до висновку про те, що Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не передбачає того, що відомості в Єдиному реєстрі адвокатів України підтверджують статус особи адвоката, оскільки такі відомості лише засвідчують внесення адвоката у такий реєстр, а особа адвоката підтверджується посвідченням адвоката України та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю.

За таких обставин твердження представника відповідача про те, що позовну заяву ТОВ «Юридична служба Консуль» підписано Лавровою О.М., яка на момент пред`явлення позову не мала повноважень для вчинення таких процесуальних дій як адвокат є помилковим, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви на підставі п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 257, ст.ст. 258-261 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Барицького Павла Володимировича про залишення без розгляду позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична служба Консуль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя В.Л.Котвицький