Постанова

від 07.02.2023 по справі 148/621/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 148/621/22

Провадження № 22-ц/801/127/2023

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковганич С. В.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 рокуСправа № 148/621/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідачаКовальчука О. В.,

суддів: Сала Т. Б., Якименко М. М.,

за участі секретаря Луцишина О. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання незаконним наказу та витребування земельної ділянки,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою його представником адвокатом Тиховським Миколою Олеговичем, на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 27 жовтня 2022 року у м. Тульчині, дата складання його повного тексту 01 листопада 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2022 року Тульчинська окружна прокуратура Вінницької області в інтересах держави в особі Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним наказу та витребування земельної ділянки площею 1,9479 га, кадастровий номер 0524387200:01:002:0953, на користь територіальної громади в особі Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області.

Позов обґрунтованийтим,що ОСОБА_1 на час отримання у власність спірної земельної ділянки вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-21624/15- 19-СГ від 14 листопада 2019 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та надано йому у власність земельну ділянку із земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташовану на території Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області площею 2,00 га, кадастровий номер0522884600:12:001:0118,для ведення особистого селянського господарства. На підставі вказаного наказу 25 листопада 2019 року за ОСОБА_1 було зареєстроване право власності на вказану земельну ділянку.

05 березня 2020 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся із заявою до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, у якій він просив надати дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення та повідомив, що правом безоплатної приватизації земельної ділянки по даному виду цільового призначення не скористався.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 11 червня 2020 року за № 2-12021/15-20-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам та надано у власність земельні ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області вказаним у цьому наказі громадянам, зокрема ОСОБА_1 надано земельну ділянку площею 1,9479 га, кадастровий номер 0524387200:01:002:0953. На підставі цього наказу 24 червня 2020 року за ОСОБА_1 було зареєстроване право власності на вказану земельну ділянку.

06липня 2020року приватнимнотаріусом Вінницькогоміського нотаріальногоокругу Вінницькоїобласті ТретякА.О.було посвідченодоговір купівлі-продажуземельної ділянки площею 1,9479 га, кадастровий номер 0524387200:01:002:0953, що укладений між представником за довіреністю ОСОБА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Цього ж дня нотаріусом було внесено відомості про вчинений правочин, нового власника вказаної земельної ділянки в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та зареєстроване право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 .

Пославшись навикладене, Тульчинська окружна прокуратура Вінницької області просила суд визнати незаконним наказ ГУ Держгеокадастру уВінницькій області від 11 червня 2020 року за № 2-12021/15-20-СГ в частині надання земельної ділянки ОСОБА_1 та витребувати у ОСОБА_2 спірну земельну ділянку на користь територіальної громади в особі Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 27 жовтня 2022 року позовні вимоги задоволено частково. Витребувано у ОСОБА_2 на користь територіальної громади в особі Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області земельну ділянку площею 1,9479 га, кадастровий номер 0524387200:01:002:0953, що розташована на території с. Юрківка Тульчинського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, ОСОБА_2 , діючи через свого представника адвоката Тиховського М.О., посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також на неправильне застосування норм матеріального права, в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

У поданомуна апеляційнускаргу відзиві Тульчинська окружна прокуратура Вінницької області зазначила, що оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, а тому просить апеляційний суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області вказало, що при розгляді вказаної справи покладається на розсуд суду.

Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін з огляду на таке.

Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 14 листопада 2019 року за № 2-21624/15-19-СГзатверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та надано йому у власність земельну ділянку із земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташовану на території Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області площею 2,00 га, кадастровий номер0522884600:12:001:0118, із цільовим призначеннямдля ведення особистого селянського господарства (а.с.29).

На підставі вищевказаного наказу державним реєстратором Кокотом О.А. 25 листопада 2019 року було зареєстроване право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 , про що свідчитьінформаційна довідка від 26 січня 2022 року за №296438498 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с.24-28).

05 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, у якій він просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення та повідомив, що правом безоплатної приватизації земельної ділянки по даному виді цільового призначення не скористався (а.с.76, зворот).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 20 березня 2020 року за № 2-7671/15-20-СГ надано дозвіл 6-ом громадянам на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, із цільовим призначенням для ведення селянського господарства, зокрема ОСОБА_1 - орієнтовною площею 2,00 га (а.с.75).

18 травня 2020 року від представника за дорученням ОСОБА_1 та інших осіб до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надійшла заява, у якій він просив затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства та надати їх у власність, зокрема ОСОБА_1 надати у власність земельну ділянку площею 1,9479 га, кадастровий номер 0524387200:01:002:0953 (а.с. 75, зворот).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 11 червня 2020 року за № 2-12021/15-20-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам та надано у власність земельні ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області вказаним у цьому наказі громадянам, зокрема ОСОБА_1 надано земельну ділянку площею 1,9479 га, кадастровий номер 0524387200:01:002:0953 (а.с. 76).

На підставі вищевказаного наказу державним реєстратором Шуляк А.О. 24 червня 2020 року було зареєстроване право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 , про що свідчитьінформаційна довідка від 26 січня 2022 року за №296447983 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с. 34-36).

06 липня 2020 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Третяк А.О. було посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,9479 га, кадастровий номер 0524387200:01:002:0953, що укладений між представником за довіреністю ОСОБА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . У день посвідчення договору нотаріусом було внесено відомості про вчинений правочин та нового власника вказаної земельної ділянки в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 (а.с. 38-41).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктамиправавласності Українського народу. Від імені Українського народуправавласника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин маєправокористуватися природними об`єктамиправавласності народу відповідно до закону.

Ст. 80 ЗК України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктамиправавласності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктамиправавласності на землі комунальної власності та реалізують цеправобезпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючиправовласності через відповідні органи державної влади, є суб`єктомправавласності на землі державної власності.

Земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави є об`єктомправавласності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюютьправавласника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Відповідно до пункту «б» ч. ст. 121 ЗК України громадяни України маютьправона безоплатну передачу їм земельнихділянокіз земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно із ч. ч. 1-4 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набуваютьправавласності таправакористування земельнимиділянкамиіз земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуттяправана землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельнихділянок у власністьабо надання їхукористування.

Безоплатна передача земельнихділянок у власністьгромадян провадитьсяуразі: а) приватизації земельнихділянок,які перебуваютьукористуванні громадян; б) одержання земельнихділяноквнаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельнихділянокіз земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельнихділянокбезоплатноу власністьгромадянумежах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Ст.15 ЦКУкраїни визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Ст. 328 ЦКУкраїни встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.387 ЦК України лише власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Ч. 1 ст.388 ЦКУкраїни передбачено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Положенняст.388 ЦК Українизастосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі №911/3680/17 власник з дотриманням вимогстатті 388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Відповідно до ст. 80 ЗК України, ст.2, 170, 172, 326, 327, 374 ЦК України право власності на землі державної та комунальної власності належать державі Україна та територіальним громадам, які реалізують це право через відповідні органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15, Положення про Головне управління Держгеокадастру в області (далі - Положення), затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року №333, такими органами є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) та територіальні органи Держгеокадастру.

Відповідно до Положення, ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області є територіальним органом Держгеокадастру та реалізує його повноваження на території Вінницької області, зокрема розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, а також одночасно наділене повноваженнями здійснення державного контролю (нагляду) за додержанням земельного законодавства.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляцїї у сфері земельних відносин» №1423-ІХ від 28 квітня 2021 року розділ Х «Перехідні положення» ЗК України доповнено п.24 (який набрав чинності з 27 травня 2021 року), відповідно до якого землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області» до складу Шпиківської територіальної громади увійшла територія Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області.

Таким чином, з 27 травня 2021 року органом, уповноваженим розпоряджатися спірною земельною ділянкою є Шпиківська селищна рада Тульчинського району Вінницької області.

Відповідно до п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до п. п. «а», «є» ч.1 ст.12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 всупереч вимогам ст. ст. 116,118,121ЗК України протиправно отримав у власність спірну земельну ділянку, яка вибула з володіння власника не за його волею, а внаслідок прийняття незаконного наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, дійшов вірного висновку про те, що в даній справі підлягають застосуванню положення ст. 388 ЦК України про витребування цієї ділянки у ОСОБА_2 як у добросовісного набувача.

Доводи апеляційної скарги про те, що під час вибуття спірної земельної ділянки з володіння власника воля держави, яка на той момент являлась власником спірної земельної ділянки, була присутня, апеляційним судом відхиляються з огляду на таке. Звертаючись доГУ Держгеокадаструу Вінницькійобласті іззаявою про наданнядозволу нарозробку проектуземлеустрою щодовідведення земельноїділянки увласність дляведення особистогоселянського господарства, ОСОБА_1 діяв неправомірно,неправдиво вказавши,що правона безоплатнуприватизацію повищезазначеному цільовомупризначенню вінне використав.В подальшомуГУ Держгеокадаструу Вінницькійобласті,приймаючи наказщодо наданнядозволу нарозробку документації,її затвердженнята передачуземлі увласність,не перевірилообставин,необхідних дляпередачі земліу приватнувласність громадян,та вчинилодії,які суперечатьзакону.Отримавши земельнуділянку напідставі завідомонеправдивих відомостей, ОСОБА_1 не набувправа власностіу передбаченомузаконом порядку,а томуне набувцього праваі ОСОБА_2 ,як покупецьза договоромкупівлі-продажувід 06липня 2020року.Видача ГУДержгеокадастру спірногонаказу несвідчить пронаявність удержави волі на вибуття вказаної земельної ділянки із володіння власника з огляду на неправомірність дій органу виконавчої влади по передачі цієї земельної ділянки у власність.

Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що витребування земельної ділянки у ОСОБА_2 порушуватиме його право на мирне володіння майном з огляду на сталу практику ЄСПЛ, з огляду на таке.

Предметом регулюванняст.1Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Втручання держави у право власності ОСОБА_2 є виправданим, законним та пропорційним, адже порушення чітко визначеного законодавством порядку надання земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства та положення законодавства України про зобов`язання органів влади діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом. Недотримання такого порядку тягне за собою свавілля державних органів та знищення правового порядку у державі. Апеляційний суд не встановив невідповідності заходу втручання держави в право власності апелянта критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Такий висновок суду апеляційної інстанції повністю узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 грудня 2022 року у справі №472/156/21, обставини якої є подібними до справи, що переглядається.

Апеляційний суд звертає увагу, що кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжного набувача, в якого придбав земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставіст. 661 ЦК України. Вказане відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17зауважила, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Таку ж вимогу може заявити і проміжна набувачка до первинного набувача.

Даний висновок міститься також у постановах Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 130/1017/20, від 28 грудня 2022 року у справі №472/156/21.

Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_2 не позбавленийправазвернутися з вимогою про відшкодування завданих збитків до продавцяземельної ділянки, а саме до ОСОБА_1 .

Таким чином, витребування спірної земельної ділянки, правом розпоряджатись якою з 27 травня 2021 року та на момент вирішення справи судом наділена територіальна громада в особі Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, не свідчить про порушення справедливої рівноваги (балансу) між інтересами територіальної громади та інтересами ОСОБА_2 , адже він придбав спірну земельну ділянкувід особи, яка не мала права її відчужувати, а тому в даній справі підлягають застосуванню положення ст. 388 ЦК України про витребування майна у ОСОБА_2 як у добросовісного набувача.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Рішення суду першої інстанції в частині вимог позову про визнання незаконним наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-12021/15-20-СГ від 11 червня 2020 року в частині надання земельної ділянки ОСОБА_1 не оскаржувалось, а тому в силу вимогст. 367 ЦПК Українине переглядалось.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.367,374,375,382 - 384,389 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 ,подану йогопредставником адвокатом ТиховськимМиколою Олеговичем, залишити без задоволення, а рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 27 жовтня 2022 року без змін.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді : Т. Б. Сало

М. М. Якименко