Постанова

від 01.02.2023 по справі 910/5449/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2023 р. Справа № 910/5449/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бристон"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022

у справі № 910/5449/22 (суддя І.І. Борисенко)

за позовом Автопідприємства Господарсько - фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бристон"

про стягнення 532 976,40 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Руденко К.М.;

від відповідача: Васильчук С.С.,

ВСТАНОВИВ:

Автопідприємство Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (далі - автопідприємство, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бристон" (далі - ТОВ "Бристон", відповідач) про стягнення 532 976,40 грн, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 55-21 від 22.06.2021 (далі - договір) щодо поставки оплаченого товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі № 910/5449/22 позов задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Бристон" на користь Автопідприємства Господарсько - фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України вартість непереданого товару (нафтопродуктів) у сумі 532 976, 40 грн та 7 994,65 грн витрат по сплаті судового збору.

Ухвалюючи вказане рішення, суд виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем умов договору щодо повної поставки оплаченого позивачем товару.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ТОВ "Бристон" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повінстю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

В обґрунтування скарги апелянт наголошував на тому, що умовами укладеного сторонами договору відповідач був зобов`язаний передати позивачу талони на бензин, що було виконано у повному обсязі та не заперечується позивачем; відповідачем не підтверджено належними та допустимим доказами факту блокування талонів, переданих відповідачем за договором; відповідач не є емітентом талонів, а тому не несе зобов`язання за відмову в обміні цих талонів на бензин на АЗС; судом порушено норми процесуального права щодо незалучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - емітентів талонів, у яких відповідач їх придбав; судом першої інстанції не надано оцінки доводам відповідача щодо неповернення талонів останньому, що унеможливлює їх повернення емітенту або подальший обмін на пальне безпосередньо відповідачем з метою відшкодування сплачених за них коштів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5449/22; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ТОВ "Бристон" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі №910/5449/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

21.11.2022 матеріали справи № 910/5449/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 поновлено ТОВ "Бристон" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі № 910/5449/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Бристон" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі № 910/5449/22; розгляд апеляційної скарги призначено на 21.12.2022; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі № 910/5449/22; автопідприємству встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

02.12.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заявча про ознайомлення з матеріалами справи.

Позивач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та 14.12.2022 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги позивач вказував на надання постачальником талонів гарантії отримання позивачем товару по талонах на АЗС з моменту отримання таких талонів покупцем; незазначення відповідачем у видаткових накладних номерів штрих-карт переданих талонів, їх номіналу та кількості не звільняє постачальника здійснити поставку товару (нафтопродуктів) покупцю; передані постачальником талони на отримання нафтопродуктів (за якими не було здійснено заправку автотранспорту) знаходяться у позивача, на підтвердження чого до суду подано відповідні довідки; відповідач письмово повідомив позивача щодо вжиття всіх необхідних заходів для відновлення постачання пального, що спростовує його твердження про відсутність в матеріалах справи доказів блокування талонів; факт передачі постачальником талонів покупцю не підтверджує повне виконання умов договору, оскільки товаром за договором є нафтопродукти, а талони - це технічний засіб отримання товару.

21.12.2022 розгляд справи № 910/5449/22 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Агрикової О.В. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2022 призначено до розгляду апеляційну скаргу ТОВ "Бристон" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі № 910/5449/22 на 01.02.2023.

У судове засідання 01.02.2022 з`явилися представники сторін.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 22.06.2021 між Автопідприємством Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (покупець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бристон" (постачальник за договором) укладено договір поставки № 55-21 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується у 2021 році поставити покупцеві: ДК 021:2015 - 09130000-9 нафту і дистиляти (бензин) (далі - товар), зазначені в специфікації (додаток № 1), що додається до цього договору та є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такі товари.

Кількість товару, що поставляється за цим договором, обумовлюється за письмовив замовленням покупця на кожну партію товару (пункт 1.2. договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору постачальник повинен поставити покупцю товар, який відповідає вимогам не нижчим ніж зазначені в державних стандартах України, а саме: бензин автомобільний А-98-євро5-Е5 - нижче ДСТУ 7687:2015, бензин автомобільний А-98(100)-Євро5-Е5 - не нижче ДСТУ 7687:2015, бензин автомобільний А-92-Євро5-Е5 - не нижче ДСТУ 7687:2015.

Згідно з пунктом 3.1. договору сума цього договору становить 6 708 600,00 грн, в тому числі ПДВ: 1 118 100,00 грн.

У пункті 5.1. договору визначено, що строк поставки товару: до 31.12.2021. кількість товару погоджується сторонами на кожну партію окремо. Поставка конкретної партії товару відбувається на підставі заявки покупця, яка надається постачальнику покупцем у письмовому вигляді. Погодженні кількість та асортимент конкретної партії товару відображається в накладних на отримання товару. Підписані та скріплені печатками сторін накладні є підтвердженням відвантаження товару. Передача товару оформлюється товарно-транспорною накладною (далі - ТТН).

Згідно з пунктом 5.6. договору строк поставки талонів: до 31.12.2021. Талони діють протягом одного року з моменту передачі покупцю, а саме: до липня 2022 року. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичного отримання товару (нафтопродуктів) на АЗС. При цьому постачальник гарантує отримання товару по талонах на АЗС з моменту отримання таких талонів покупцем.

Відповідно до пункту 5.7. договору передача товару (нафтопродуктів) здійснюється покупцю цілодобово по талонам постачальника, що є документом суворої звітності і підставою для відвантаження нафтопродуктів на АЗС, що обслуговують талони постачальника. Адреси АЗС надаються додатково згідно карти-схеми (списку) розташування АЗС по Україні (Додаток № 3 до договору). В даному списку зазначені АЗС "WOG".

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021 (пункт 10.1. договору).

Специфікацією (додаток № 1 до договору) сторонами узгоджено назву товару, загальну кількість (в літрах), ціну за літр з ПДВ, загальну варість з ПДВ та терміни поставки.

Додатковою угодою № 1 від 21.07.2021 до договору сторони дійшли згоди змінити ціну за одиницю товару А-95 (талони) на 9,78 відсотків - 30,96 грн з урахуванням ПДВ за літр; ціну за одиницю товару А-98 (талони) на 5,61 відсотків - 36,12 грн з урахуванням ПДВ за один літр.

Специфікацією (додаток № 1 до додаткової угоди № 1) сторонами погоджено нову ціну та загальну вартість товару.

На виконання умов укладеного сторонами договору, відповідач передав, а позивач прийняв товар на загальну суму 2 093 625,60 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних від 07.07.2021 № 262 та від 23.07.2021 № 291.

Як стверджує позивач, з 24.02.2022 отримати паливо за паливними талонами, які передані ТОВ "Бристон" було неможливо, оскільки талони заблоковано. Тобто, на переконання позивача, ТОВ "Бристон" припинило виконувати договір (припинив відпуск нафтопродуктів по талонах на АЗС, згідно п. 5.7. Договору та згідно карті-схемі (списку) розташування АЗС по Україні - Додатку № 3 до Договору).

Листом від 28.04.2022 № 250 позивач звернувся до відповідача із претензією щодо вирішення питання заправки автомобілів позивача по талонах, які були отриманні попередньо за укладеним сторонами договором для отримання нафтопродуктів, а саме: А98 (100) - Євро5-Е5 - в кількості 13 090 л за 36,12 грн за літр.

У відповідь на вказану претензію, листом від 30.04.2022 відповідач повідомив про настання форс-мажорних обставини при виконанні договору, строк закінчення дії яких невизначений.

Листом від 11.05.2022 № 271 позивач звернувся до відповідача із вимогою про повернення коштів, сплачених за талони.

У відповідь на вказаний лист відповідач листом від 13.05.2022 повідомив можливість розгляду звернення після офіційного засвідчення факту закінчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Листами від 31.05.2022 № 54/а та від 13.06.2022 № 91/а позивач звернувся до відповідача з проханням підтвердити факт заблокування паливних талонів, які були передані відповідачем та повідомити, з якого часу постачальник зможе відновити виконання зобов`язань по договору щодо поставки палива.

Листом від 13.06.2022 № 92/а позивач звернувся до відповідача із заявою про розірвання договору з 21.06.2022 на підставі 8.4. укладеного сторонами договору у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин, строк дії яких продовжується більше ніж 90 днів. Вказаним листом позивач також просив повернути кошти за непоставлений товар.

Посилаючись на відмову відповідача повернути сплачені позивачем грошові кошти за договором у зв`язку із непоставкою товару у повному обсязі, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи вимоги чинного законодавства та вищевказані межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову, з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, за своєю правовою природою договірні відносини, що склалися між сторонами у справі, мають ознаки договору поставки, за яким, відповідно до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою цієї статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, укладення Автопідприємством та ТОВ "Бристон" договору поставки від 22.06.2021 № 55-21 було спрямоване на отримання останнім оплати товару та обов`язку по здійсненню його поставки.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Сторонами не заперечується факт оплати позивачем товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема, шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходження, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Колегія суддів зазначає, що факт здійснення господарської операції з передачі позивачу талонів підтверджується, зокрема, первинними бухгалтерськими документами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції Закону України № 1724-VIII від 03.11.2016) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частинами першою та другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (далі - Положення) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 вищевказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (абз. 9 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а тому суд має досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18.

На виконання умов укладеного сторонами договору, відповідач передав, а позивач прийняв товар (талони) на загальну суму 2 093 625,60 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими коіпяіми видаткових накладних від 07.07.2021 № 262 та від 23.07.2021 № 291.

При цьому судом обґрунтовано відхилено доводи відповідача щодо не зазначення останнім, як постачальником у видаткових накладних номерів штрих-карт переданих талонів, їх номіналу та кількості, оскільки це не звільняє постачальника здійснити поставку товару (нафтопродукти) покупцю.

До того ж, колегія суддів враховує, що обов`язок по складанню видаткових накладних лежав на постачальникові.

Так, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами з 24.02.2022 відпуск товару по талонам на АЗС було припинено.

Згідно з ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Як встановлено судом вище, позивач неодноразово звертався до відповідача із листами щодо повернення коштів за непоставлений товар.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що відповідач виконав покладений на нього договором обов`язок щодо передачі товару за договором (талонів на бензин), що також не заперечується позивачем, з огляду на те, що відповідно до пункту 5.6. договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичного отримання товару (нафтопродуктів) на АЗС. При цьому постачальник гарантує отримання товару по талонах на АЗС з моменту отримання таких талонів покупцем.

До того ж, колегія суддів звертає увагу, що предметом укладеного сторонами договору поставки № 55-21 є передача постачальником покупцю нафти і дистилятів (бензину) (далі - товар), зазначені в специфікації (додаток № 1), що додається до цього договору та є його невід`ємною частиною.

Тобто товаром за договором визначено не талони, а бензин.

Також апеляційний господарський суд відхиляє посилання апелянта на відсутність в матеріалах справи доказів факту блокування талонів, оскільки ці обставини були визнані відповідачем у листах від 30.04.2022 та від 13.05.2022, та не спростовані належним чином.

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Посилання скаржника на те, що він є неналежним відповідачем у справі, а також незалучення судом до участі у справі в якості третіх осіб емітентів талонів - ТОВ "Манго-груп" та ТОВ "Вест кард" колегія суддів також відхиляє, оскільки договір щодо поставки товару - нафти та дистилятів (бензину) було укладенно з відповідачем, а не з емітентом талонів, як вказує останній, тому обов`язок по здійсненню відпуску товару на АЗС лежить на відповідачеві, про що і зазначено в договорі (пункт 5.6.). Водночас відповідач не був позбавлений права на звернення до емітентів талонів щодо вирішення спірного питання, проте перед позивачем за непоставку товару відповідає постачальник за договором - ТОВ "Бристон".

Судова колегія відхиляє доводи відповідача щодо неповернення йому талонів, за якими товар не було поставлено, з огляду на те, що довідками від 26.05.2022 № 43/а та від 13.06.2022 № 90/а позивач підтвердив наявність оригіналів вказаних талонів на підприємстві та зазначив, що вказані документи є письмовими доказами, належним чином копії яких долучено до позовної заяви.

Отже, як правильно встановлено місцевим господарським судом, відповідач допустив порушення взятих на себе зобов`язань з поставки оплаченого товару, у зв`язку з чим сума основного боргу ТОВ "Бристон" перед Автопідприємством становить 532 976,40 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 ЦК України).

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що строк поставки відповідно до договору настав, доказів повної поставки оплаченого товару відповідачем не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення у повному обсязі не погашений, а його розмір підтверджується наявними матеріалами справи та не спростований відповідачем, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню повністю в розмірі 532 976,40 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази та вимоги законодавства, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі № 910/5449/22 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ТОВ "Бристон" має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бристон" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі № 910/5449/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі № 910/5449/22 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі № 910/5449/22.

4. Матеріали справи № 910/5449/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено: 06.02.2023.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова