Рішення

від 19.01.2023 по справі 908/465/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/58/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2023 Справа № 908/465/22

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ», (61013, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 146, офіс 39)

до відповідача Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі Територіального відділу освіти Комунарського району, (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39-Б)

про стягнення 587590,52 грн.

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Батрак М.В.

За участю представників сторін:

від позивача не з`явився;

від відповідача не з`явився;

17.02.2022 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ», м. Харків за вих. № 150/1 від 08.02.2022 (вх. № 515/08-07/22 від 17.02.2022) до Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі Територіального відділу освіти Комунарського району про стягнення 587590,52 грн. за договором про постачання електричної енергії споживачу № 3 від 14.01.2021, які складаються з 585058,49 грн. основного боргу, 70,13 грн. пені, 2103,96 грн. 3% річних та 357,94 грн. інфляційних втрат.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2022 справу № 908/465/22 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.02.2022 у справі № 908/465/22 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений до 19.02.2023.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.07.2022 після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/465/22, присвоєний номер провадження справи 4/58/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.08.2022.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.08.2022 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/465/22 до 03.10.2022, у зв`язку із неявкою в підготовче засідання представників сторін підготовче засідання відкладалося на 26.09.2022.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.09.2022 підготовче провадження у справі № 908/465/22 закрито, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 31.10.2022.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.10.2022 судом повідомлено сторін, що у зв`язку з погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними ракетними обстрілами обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, судове засідання у справі № 908/465/22, призначене на 31.10.2022, не відбудеться, судове засідання у справі перенесено на іншу дату, про яку сторони будуть повідомлені додатково відповідною ухвалою суду.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.11.2022 справу № 908/465/22 призначено до розгляду по суті в судовому засіданні 30.11.2022.

У зв`язку із можливим мирним врегулюванням спору розгляд справи відкладався до 20.12.2022, про що постановлено ухвалу суду по справі від 30.11.2022.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.12.2022 у зв`язку із неявкою сторін в судове засідання розгляд справи відкладався до 19.01.2023.

В судовому засіданні 19.01.2023 справу розглянуто та прийнято рішення.

Представники сторін в судове засідання 19.01.2023 не з`явилися.

16.01.2023 до господарського суду Запорізької області через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від позивача надійшло клопотання (вх. № 730/08-08/23 від 16.01.2023) про розгляд справи № 908/465/22 без участі в судовому засіданні уповноваженого представника позивача за наявними матеріалами справи.

Відповідач про поважність причин неявки в судове засідання 19.01.2023 суд завчасно не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання у справі № 908/465/22 відповідач повідомлений належним чином у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Дослідивши матеріали справи, з огляду на клопотання позивача про розгляд справи № 908/465/22 за його відсутністю, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні 19.01.2023 за відсутністю сторін, оскільки їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та Відповіді на відзив на позовну заяву (вх. № 10298/08-08/22 від 31.08.2022), мотивовані посиланням на приписи ст., ст. 11, 512, 516, 517, 525, 526, 623, 625, 626-629, 655, 692, 714 ЦК України, ст., ст. 180, 216, 217, 230, 231, 275, 276 ГК України, положеннях Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ), затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018. Підставою для звернення з позовом до суду зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу № 3 від 14.01.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИСТАР ЕНЕРГІЯ» та Територіальним відділом освіти Комунарського району департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, щодо своєчасної та повної оплати за споживання електричної енергії понад обсяги, встановлені договором за період вересень жовтень 2021 року, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 585058,49 грн., в тому числі за вересень 2021 року 59657,09 грн. та за жовтень 2021 року 525401,40 грн. 22.11.2021 між ТОВ «ТРІСТАР ЕНЕРГІЯ» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ» (Новий кредитор, позивач у справі) укладено договір № 221021/1 про відступлення права вимоги, згідно з умовами якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за договором № 3 від 14.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу, укладеному між ТОВ «ТРІСТАР ЕНЕРГІЯ» та Територіальним відділом освіти Комунарського району департаменту освіти і науки Запорізької міської ради Запорізької області. Відповідно до умов договору про відступлення права вимоги № 221021/1 сума відступлених прав вимоги становить 585058,49 грн. На виконання умов договору № 221021/1 Первісний кредитор передав, а Новий кредитор в свою чергу прийняв документи та електронні носії, що стосуються умов виконання договору № 3 від 14.01.2021р про постачання електричної енергії споживачу, надіслано лист боржнику (відповідачу у справі) за вих. № 31 від 12.01.2021 з повідомленням про заміну кредитора за договором № 221021/1 та оригінал договору № 221021/1, який було вручено представнику відповідача 26.01.2022 р. Новим кредитором перераховано на поточний рахунок Первісного кредитора грошову суму в розмірі 585058,49 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1198 від 08.12.2021. Отже, до позивача перейшло право вимоги виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором № 3 від 14.01.2021 р. на суму 585 058,49 грн., строк виконання яких настав. У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих послуг з постачання електричної енергії позивач, керуючись приписами діючого законодавства та положеннями договору про постачання електричної енергії споживачу № 3 від 14.01.2021, нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 70,13 грн., 3 % річних у розмірі 2103,96 грн., а також інфляційні нарахування в розмірі 357,94 грн. З урахуванням викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю, а також покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 8813,87 грн.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Свої заперечення проти заявлених вимог відповідач мотивує тим, що наданими до позовної заяви письмовими доказами позивачем не доведений факт споживання відповідачем у спірному періоді електричної енергії понад визначені договором про постачання електричної енергії споживачу № 3 від 14.01.2021 обсяги. Крім того, відповідач посилається на те, що в позовних матеріалах відсутні докази того, що лист Постачальника від 28.10.2021 № 989 про необхідність здійснення оплати за спожиту електричну енергію отриманий боржником. Також відповідач вважає, що сам по собі факт укладання ТОВ «ТРІСТАР ЕНЕРГІЯ» та ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ» договору № 221021/1 від 22.11.2021 про відступлення права вимоги не створює для Територіального відділу освіти Комунарського району департаменту освіту і науки Запорізької міської ради безумовного обов`язку сплачувати «неіснуючий борг», який не встановлений ані судом ані у виконавчому написі нотаріуса. На момент укладання вказаного договору № 221021/1 про відступлення права вимоги від 22.11.2021 Територіальний відділ освіти Комунарського району департаменту освіти і науки Запорізької міської ради не мав ніякого статусу боржника, а відтак, які «боргові зобов`язання» передав ТОВ «ТРІСТАР ЕНЕРГІЯ» до ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ» невідомо. З урахуванням викладеного, відповідач просить суд в позові відмовити повністю.

Розглянувши зібрані у справі письмові докази, суд

УСТАНОВИВ

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Закон України «Про ринок електричної енергії» правову основу функціонування ринку електричної енергії становлять Конституція України, цей Закон, закони України «Про альтернативні джерела енергії», «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про природні монополії», «Про захист економічної конкуренції», «Про охорону навколишнього природного середовища», міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України.

Пунктом 5 ч. 2. статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема правилами роздрібного ринку.

Частиною 5 ст. 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником «останньої надії».

Пунктом 16 ч. 2 статті 3 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що функціонування ринку електричної енергії здійснюється на принципах, відповідальності учасників ринку за недотримання правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов договорів, що укладаються на цьому ринку.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, серед іншого, договір про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється на підставі договору постачання електричної енергії споживачу, що укладається між електропостачальником та споживачем.

19.04.2018 набрав чинності Кодекс систем розподілу, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 310 від 14.03.2018.

Відповідно до положень абз. 1, 22, 23 п. 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019-VIII (зі змінами, внесеними згідно із Законом України № 2628-VIII від 23.11.2018) під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб`єкт господарювання повинен до 1 січня 2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання. У разі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов`язків: пов`язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 312 від 14.03.2018 затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ).

Відповідно до п. 1.2.1 ПРРЕЕ на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.

Згідно з п. 3.1.1 ПРРЕЕ постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником «останньої надії». Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника «останньої надії» визначаються у встановленому законодавством порядку.

Пунктами 3.1.7, 3.1.8, 3.1.9 ПРРЕЕ визначено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції. Споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.

Матеріали справи свідчать, що 14.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРІСТАР ЕНЕРГІЯ» та Територіальним відділом освіти Комунрського району департаменту освіти і науки Запорізької міської ради укладений і підписаний Договір про постачання електричної енергії споживачу № 3 далі за текстом Договір.

Відповідач факту укладення Договору про постачання електричної енергії споживачу № 3 від 14.01.2021 між ТОВ «ТРІСТАР ЕНЕРГІЯ» та Територіальним відділом освіти Комунрського району департаменту освіти і науки Запорізької міської ради не заперечив.

Пунктами 1.1, 1.2 Договору встановлено, що цей Договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу Постачальником та укладається сторонами з урахуванням статей 533, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання Споживача до умов цього Договору. Умов цього Договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 та є однаковими для всіх споживачів.

Відповідно до п. 2.1 Договору Постачальник постачає електричну енергію (код згідно

ДК 021:2015 (СРV)-09310000-5 Електрична енергія (електрична енергія з розподілом) Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а останній оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно умов цього Договору.

Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з Оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії. (п. 2.2 Договору)

Відповідно до п. 5.2. Договору загальна вартість цього Договору складала 3 034 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 20% 505 666,67 грн., а згідно із п. 2.3 Договору очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з 01.01.2021 по 31.12.2021 складав 1 850 000 кВт*год.

Згідно п. 5.7 Договору ціна цього Договору та ціна за одиницю товару може змінюватись у випадках передбачених статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 19.09.2019 № 114-ІХ, що оформлюються додатковою угодою. До зміни ціни за одиницю товару Постачальник зобов`язаний постачати електричну енергію за ціню, яка зазначена у Договорі у чинній його редакції.

Пунктом 5.8. Договору передбачено, що зміни до цього Договору можуть бути внесені у випадках, передбачених згідно з ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Внаслідок зменшення об`єму закупівлі, зміни регульованих тарифів, коливання цін на ринку електричної енергії сторони уклали низку Додаткових угод до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 3 від 14.01.2021.

Так, згідно Додаткової угоди № 1 від 21.01.2021 загальна вартість Договору склала 2 639 742,52 грн., а очікуваний обсяг поставки склав 1 609 599,1 кВт*год.

За умовами пункту 5.2 Договору в редакції Додаткової угоди № 11 від 06.12.2021 загальна вартість Договору склала 2 603 360,58 грн., в тому числі ПДВ 433 893,43 грн.

Пунктом 2.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 10 від 23.10.2021 передбачено, що очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з 01.01.2021 по 31.12.2021 року (включно), становить 1 267 216 кВт*год. та відповідає очікуваному обсягу електричної енергії, заявленому операторам систем розподілу та зазначений у Відомостях про очікуваний обсяг, що є Додатком 3 до цього Договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначені Комерційною пропозицією, яка є Додатком 2 до цього Договору.

Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни. (п. 5.6. Договору)

Згідно п. 1 Комерційної пропозиції, яка є Додатком 2 до Договору, з урахуванням:

- Додаткової угоди № 6 від 04.08.2021 ціна (тариф) електричної енергії за 1 кВт/год з ПДВ складає 2,951129538 грн., що включає в себе тариф на послуги з передачі електричної енергії та без розподілу електричної енергії на відповідний розрахунковий період, затверджений Постановою НКРЕКП № 2353 від 09.12.2020 у розмірі 0,29393 грн/кВт*год;

- Додаткової угоди № 7 від 08.10.2021 ціна (тариф) електричної енергії за 1 кВт/год з ПДВ складає 2,3054750724 грн., що включає в себе тариф на послуги з передачі електричної енергії та без розподілу електричної енергії на відповідний розрахунковий період, затверджений Постановою НКРЕКП № 2353 від 09.12.2020 у розмірі 0,29393 грн/кВт*год;

- Додаткової угоди № 8 від 21.10.2021 ціна (тариф) електричної енергії за 1 кВт/год з ПДВ складає 2,500555704 грн., що включає в себе тариф на послуги з передачі електричної енергії та без розподілу електричної енергії на відповідний розрахунковий період, затверджений Постановою НКРЕКП № 2353 від 09.12.2020 у розмірі 0,29393 грн/кВт*год;

- Додаткової угоди № 9 від 22.10.2021 ціна (тариф) електричної енергії за 1 кВт/год з ПДВ складає 2,71512489 грн., що включає в себе тариф на послуги з передачі електричної енергії та без розподілу електричної енергії на відповідний розрахунковий період, затверджений Постановою НКРЕКП № 2353 від 09.12.2020 у розмірі 0,29393 грн/кВт*год;

- додаткової угоди № 10 від 23.10.2021 ціна (тариф) електричної енергії за 1 кВт/год з ПДВ складає 2,951129538 грн., що включає в себе тариф на послуги з передачі електричної енергії та без розподілу електричної енергії на відповідний розрахунковий період, затверджений Постановою НКРЕКП № 2353 від 09.12.2020 у розмірі 0,29393 грн/кВт*год.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є Додатком 1 до цього Договору.

Відповідно до Заяви-приєднання до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 14.01.2021 початок постачання 14.01.2021.

Пунктом 4.1 Договору сторони передбачили, що для забезпечення безперервного надання послуг з постачання електричної енергії Споживачу Постачальник зобов`язується здійснювати своєчасну закупівлю електричної енергії в обсягах, що за належних умов забезпечать задоволення попиту на споживання електричної енергії Споживачем.

Пунктом 5.10 Договору унормовано, що розрахунковим періодом споживання електричної енергії є календарний місяць.

Порядок звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії на певну дату чи протягом відповідного періоду визначається відповідно до комерційної пропозиції, обраної Споживачем. (пункт 5.17. Договору)

Згідно п.2 Комерційної пропозиції, яка є Додатком 2 до Договору, Споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період один раз за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, згідно з виписаним та самостійно отриманим рахунком у Постачальника. Постачальник надсилає Споживачу на електрону адресу e-mail: tvo.kom@zp.gov.ua сформований рахунок за розрахунковий період, а також у паперовому вигляді на адресу підприємства: 69027, м. Запоріжжя, вул. Степова, 17.

За змістом п. 3 Комерційної пропозиції рахунки Споживачу надаються Постачальником не пізніше 8 робочих днів після розрахункового періоду. Оплата рахунка Постачальника має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 календарних днів з моменту отримання його Споживачем, але не більше ніж 30 календарних днів, з моменту отримання його Споживачем.

За умовами п. 5.11 Договору оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електроенергії. Спецрахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Пунктом 13.1 Договору визначено, що цей Договір укладається з урахуванням Комерційної пропозиції, з дати підписання Договору сторонами, скріплення їх печатками (за наявності) та діє до 31 грудня 2021 року (включно), але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх договірних зобов`язань.

Матеріали справи не містять заяв про припинення дії Договору, в судовому порядку Договір не визнано недійсним і не розірвано.

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання умов Договору протягом лютого серпня 2021 року ТОВ «ТРІСТАР ЕНЕРГІЯ» відпущено Територіальному відділу освіти Комунрського району департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (Споживачу) електричну енергію в кількості 1 101 193 кВт*год на суму 2 113 408,15 грн. з ПДВ.

Вартість поставленої протягом лютого серпня 2021 року електричної енергії сплачена відповідачем в повному обсязі Постачальнику (ТОВ «ТРІСТАР ЕНЕРГІЯ»).

Таким чином, з урахуванням положень п. 2.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 10 від 23.10.2021 та п. 5.2 Договору в редакції Додаткової угоди № 11 від 06.12.2021, у період вересень грудень 2021 року споживач міг спожити 166 022 кВт*год електричної енергії на суму 489 955,35 грн.

Відповідно до п.1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі скорочено ПРРЕЕ) на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Згідно з п., п. 4.12, 4.13 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується:

- протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем;

- протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем;

- в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Пунктом 4.13. ПРРЕЕ визначено, що для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, в жовтні 2021 року від операторів системи розподілу, на території яких відповідач здійснює свою діяльність, Постачальником було отримано реєстри з фактичними (звітними) обсягами купівлі електричної енергії по кожному споживачу. Згідно цих реєстрів фактичний сумарний обсяг споживання електричної енергії за вересень 2021 року Територіальним відділом освіти Комунарського району департаменту освіти і науки Запорізької міської Ради склав 186 237 кВт*год.

Таким чином, в вересні 2021 року відбулося споживання відповідачем електричної енергії понад обсяги, встановлені Договором, у кількості 20 215 кВт*год.

Листом від 28.10.2021 р. вих. № 989 ТОВ «ТРІСТАР ЕНЕРГІЯ» повідомило відповідачу про наявність перевищення обсягів споживання, передбачених Договором, на 20 215 кВт*год та необхідність здійснення оплати за спожиту електроенергію.

Крім того, на виконання мов Договору Постачальником ( ТОВ «ТРІСТАР ЕНЕРГІЯ») надіслані відповідачу Акти приймання-передачі № 10/09, № 10/09/02 від 30.092021 та рахунки-фактури № СФ-0000593, № СФ-0000646 від 12.10.2021 на загальну суму 549 609,52 грн.

Лист від 28.10.2021 р. вих. № 989 з доданими до нього актами приймання-передачі та рахунками-фактурами направлений на електронну адресу відповідача tvo.kom@zp.gov.ua, яка є офіційним засобом спілкування згідно умов Договору, а також засобами поштового зв`язку.

Відповідно до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення оператора поштового зв`язку «Укрпошта» (штрих-кодовий ідентифікатор 00258748340) зазначене поштове відправлення одержане відповідачем 03.11.2021.

05.11.2021 засобами електронної пошти з офіційної електронної пошти відповідача ТОВ «ТРІСТАР ЕНЕРГІЯ» отримано від відповідача Звіт про покази засобів обліку та Акт споживання активної електроенергії із фактичними обсягами споживання за період з 01 по 25 жовтня 2021 року, згідно яких фактичні обсяги споживання електричної енергії за жовтень склали 178 034 кВт*год.

Таким чином, у жовтні 2021 року відбулося споживання відповідачем електричної енергії понад обсяги, встановлені Договором, у кількості 178 034 кВт*год.

17.11.2021 Постачальником (ТОВ «ТРІСТАР ЕНЕРГІЯ») оператором поштового зв`язку «Нова пошта» надіслано відповідачу Акт приймання-передачі № 10/10 від 31.10.2021 щодо спожитої в жовтні 2021 року електричної енергії на суму 525 401,40 грн.

Відповідно до наданого оператором поштивого зв`язку «Нова пошта» трекера поштового відправлення № 59000756252472 відправлення одержане відповідачем 21.11.2021

Листом від 25.11.2021 № 1002 ТОВ «ТРІСТАР ЕНЕРГІЯ» повідомило відповідачу про наявність перевищення обсягів споживання, передбачених Договором, на 198 249 кВт*год. та необхідність здійснення оплати за спожиту електроенергію.

Також на виконання мов Договору Постачальником (ТОВ «ТРІСТАР ЕНЕРГІЯ») надіслані відповідачу Акт приймання-передачі № 10/10 від 31.10.2021 та рахунок-фактура № СФ-0000654 від 14.11.2021 р. на суму 525 401,40 грн.

Зазначений лист з доданими до нього актом приймання-передачі та рахунком-фактурою направлений на електронну адресу відповідача tvo.kom@zp.gov.ua, яка є офіційним засобом спілкування згідно умов Договору, а також засобами поштового зв`язку.

Відповідно до наданого оператором поштивого зв`язку «Нова пошта» трекера поштового відправлення № 59000763763626 зазначене відправлення одержане відповідачем 07.12.2021.

15.12.2021 ТОВ «ТРІСТАР ЕНЕРГІЯ» направлено запит за вих. № 1037 до оператора системи розподілу ПАТ «Запоріжжяобленерго» щодо надання письмового підтвердження фактичного обсягу споживання електричної енергії відповідачем за період вересень-жовтень 2021.

Згідно наданої ПАТ «Запоріжжяобленерго» відповіді від 20.12.2021 № 007-66/6964 та даних, наданих АО «Укрзалізниця», мережами якої Споживачу розподілялася купована протягом спірного періоду електрична енергія, сумарний фактичний обсяг розподіленої електричної енергії відповідачу в лютому жовтня 2021 року склала 1 465 464 кВт*год.

Відтак, з урахуванням всіх наведених фактичних обставин, відхилення обсягу спожитої відповідачем електричної енергії за лютий жовтень 2021 року становить 198 248 кВт*год:

1 465 464 кВт*год - 1 267 216 кВт*год = 198 248 кВт*год,

де, 1 465 464 кВт*год фактичний обсяг розподіленої електроенергії;

1 267 216 кВт*год очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з 01.01.2021 по 31.12.2021, передбачений п. 2.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 10 від 23.10.2021.

При цьому, відхилення споживача від договірних величин споживання електричної енергії у вересні 2021 року становить 20 215 кВт*год, у жовтні 2021 року 178 034 кВт*год.

Наведеними фактичними обставинами справи повністю спростовуються доводи відповідача про недоведеність позивачем факту споживання відповідачем у спірному періоді електричної енергії понад встановлені Договором обсяги.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем здійснена часткова оплата за вересень 2021 року, за обсягами встановленими в Договорі, в розмірі 166 022 Вт*год. на суму 489 952,43 гри., яка передбачена умовами Договору.

Таким чином, на час вирішення спору судом заборгованість, що виникла внаслідок споживання електричної енергії понад обсяги встановлені Договором, 198 249 кВт*год за вересень жовтень 2021 року в сумі 585 058,49 грн. відповідачем не сплачена.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом положень статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Споживачі електричної енергії зобов`язані користуватися електричною енергією виключно на підставі договору та сплачувати обсяги електроенергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору.

Пунктом 6.1.22 ПРРЕЕ визначено, якщо фактичні дані комерційного обліку перевищують прогнозні, споживач повинен протягом 5 робочих днів з дати отримання остаточного рахунку здійснити платежі на користь попереднього електропостачальника. А електропостачальник має право в свою чергу за підпунктом 10 п. 5.2.1. - на отримання від споживача відшкодування збитків, пов`язаних з відхиленням споживача від договірних величин споживання електричної енергії та величини потужності за розрахунковий період (день, місяць), відповідно до актів законодавства та умов договору.

За підпунктом 10 п. 5.2.1 ПРРЕЕ Електропостачальник має право на отримання від споживача відшкодування збитків, пов`язаних з відхиленням споживача від договірних величин споживання електричної енергії та величини потужності за розрахунковий період (день, місяць), відповідно до актів законодавства та умов договору.

Отже, враховуючи специфіку предмета постачання, нормами діючого законодавства передбачено можливість відхилення споживача від договірних величин споживання електричної енергії та величини потужності за розрахунковий період, та отримання від споживача відшкодування збитків, відповідно до актів законодавства та умов договору.

Таким чином, спірні обсяги електричної енергії не виходять за рамки договору.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності заборгованості відповідача за спожиту понад договірні обсяги електричну енергію в розмірі 585 058,49 грн. підтверджується фактичними обставинами справи та відповідачем жодними письмовими доказами не спростований.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов`язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, зобов`язання відповідача оплатити поставлену за спірний період електричну енергію за Договором не припинено.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів погашення заборгованості у повному обсязі або свого контррозрахунку суми заборгованості, заявленої до стягнення, суду не надав.

З матеріалів справи судом встановлено, що 22.11.2021 між ТОВ «ТРІСТАР ЕНЕРГІЯ» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ» (Новий кредитор, позивач у справі) укладено Договір про відступлення права вимоги № 221021/1 (далі Договір № 221021/1).

Згідно з умовами Договору № 221021/1 Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором № 3 від 14.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу (Основний договір), укладеному між ТОВ «ТРІСТАР ЕНЕРГІЯ» та Територіальним відділом освіти Комунарського району департаменту освіти і науки Запорізької міської ради Запорізької області (69027, м. Запоріжжя, вул. Степова,17, ідентифікаційний код 37611459).

Відповідно до п., п. 2.2, 4.1-4.3 Договору про відступлення права вимоги № 221021/1 Новий кредитор, після підписання цього договору, протягом 90 днів інформує Боржника про відступлення права вимоги за зобов`язанням. Сума відступлених прав вимоги становить 585 058,49 грн. За передане право вимоги до Боржника за Основним договором Новий кредитор сплачує Первісному кредитору суму у розмірі 585 058,49 грн. Новий кредитор зобов`язується протягом 90 календарних днів після підписання цього договору перерахувати платіжним дорученням на поточний рахунок Первісного кредитора грошову суму, визначену у п. 4.2. цього Договору.

На виконання умов Договору № 221021/1 Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв документи та електронні носії, що стосуються умов виконання Договору № 3 від 14.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу, надіслано лист боржнику за вих. № 31 від 12.01.2021 р. з повідомленням про заміну кредитора за Договором № 221021/1 та оригінал Договору № 221021/1, який було вручено представнику відповідача 26.01.2022 р, а також перераховано на поточний рахунок Первісного кредитора грошову суму в розмірі 585 058,49 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1198 від 08.12.2021.

Отже, до позивача перейшло право вимоги виконання відповідачем грошових зобов`язань за Договором № 3 від 14.01.2021 на суму 585 058,49 грн., строк виконання яких настав.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Отже, за загальним правилом заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів.

Частинами 1, 2 статті 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

В постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/10963/19 викладено правову позицію, що доказом переходу прав за зобов`язанням до нового кредитора є відповідний правочин щодо відступлення прав вимоги у зобов`язанні, а не документи, що засвідчують права, які передаються. Документи ж, які засвідчують саме право (вимогу) не є предметом договору цесії і не мають ніякого відношення до статусу цесіонарія, а тому їх не передання цесіонарію означає лише не виконання цедентом додаткового юридичного обов`язку, наявного у нього в силу закону, та не звільняє боржника від виконання своїх зобов`язань перед новим кредитором. Ні положення статті 512 Цивільного кодексу України, ні положення статті 517 цього ж Кодексу не пов`язують факт виникнення у нового кредитора прав вимоги у зобов`язанні з передачею документів, які засвідчують право вимоги, що передається, і так само не містять зобов`язань первісного кредитора передавати новому кредиторові оригінали таких документів.

Крім цього, відповідно до ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Із вказаної правової норми вбачається, що боржник може висувати заперечення проти вимог нового кредитора тільки у разі, якщо він мав та висував раніше такі заперечення первісному кредитору.

Боржником Територіальним відділом освіти Комунарського району департаменту освіти і науки Запорізької міської ради не надано належних та допустимих доказів щодо вчинення ним дій, передбачених законом у випадку наявності у боржника претензій/заперечень проти вимог нового кредитора, які він мав на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Територіальний відділ освіти Комунарського району департаменту освіти і науки Запорізької міської ради не був позбавлений можливості за умови наявності відповідних правових та фактичних підстав захистити свої права у судовому порядку.

З викладеного вбачається, що у даному випадку наявні усі докази переходу прав та обов`язків від первісного кредитора ТОВ «ТРІСТАР ЕНЕРГІЯ» до нового кредитора ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ».

Вище викладеним повністю спростовуються доводи відповідача, що сам по собі факт укладання ТОВ «ТРІСТАР ЕНЕРГІЯ» та ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ» Договору № 221021/1 від 22.11.2021 про відступлення права вимоги не створює для Територіального відділу освіти Комунарського району департаменту освіту і науки Запорізької міської ради безумовного обов`язку сплачувати «неіснуючий борг», який не встановлений ані судом ані у виконавчому написі нотаріуса.

Відповідач доказів належного виконання умов Договору № 3 від 14.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу в частині своєчасного та повного розрахунку за спожиту протягом вересня жовтня 2021 року електричну енергію понад визначені Договором обсяги ні перед ТОВ «ТРІСТАР ЕНЕРГІЯ», ні перед ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ» суду не надав.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі Територіального відділу освіти Комунарського району заборгованості за спожиту електричну енергію понад визначені Договором обсяги в розмірі 585 058,49 грн. документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до змісту ст., ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором № 3 від 14.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до розрахунку позивача сума пені за порушення відповідачем грошового зобов`язання за Договором № 3 від 14.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу становить 70,13 грн.

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, зокрема, неустойкою.

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п., п. 5.13, 9.1 Договору, а також нормами абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України.

Так, відповідно до п. 5.13 Договору у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплату пені. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що визначається відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 9.1 Договору сторони визначили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність передбачену цим Договором та чинним законодавством.

Приписами абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, виходячи з положень зазначеної норми матеріального права, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов`язання та за прострочення його виконання понад тридцять днів додатково вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу з вказаної вартості.

Таким чином, оскільки у спірних правовідносинах йдеться про порушення відповідачем грошового зобов`язання, застосування положень абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України прямо суперечить закону.

Отже, вимога про стягнення з відповідача 70,13 грн. заявлена позивачем безпідставно, необґрунтовано, а тому не підлягає задоволенню судом.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 357,94 грн. інфляційних втрат та 2103,96 грн. 3 % річних.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться, зокрема зобов`язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем розрахунків по Договору № 3 від 14.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок, з якого вбачається, що позивачем заявлені до стягнення 3 % річних в розмірі 2 103,96 грн., які за прострочення оплати спожитої електричної енергії за вересень 2021 року розраховані за період з 28.11.2021 по 03.02.2022, а за прострочення оплати спожитої електричної енергії за жовтень 2021 року розраховані за період з 26.12.2021 по 04.02.2022.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок 3 % річних та встановлено, що даний розрахунок позивачем виконаний неправильно, оскільки при розрахунку 3 % річних позивачем неправильно визначено граничний строк виконання зобов`язання, а також не враховані приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України.

Згідно проведеного судом перерахунку за порушення строків розрахунків за Договором стягненню з відповідача підлягають 3 % річних в розмірі 2 007,78 грн.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом частково в розмірі 2 007,78 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних в задоволені позову відмовляється.

Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

З наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку вбачається, що позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати в розмірі 357,94 грн., які за прострочення оплати спожитої електричної енергії за вересень 2021 року розраховані за період грудень2021 року січень 2022 року.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що цей розрахунок позивачем виконаний правильно.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 357,94 грн. інфляційних втрат заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.

Згідно зі ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 статті 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 статі 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, судом визнані безпідставними та необґрунтованими.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 585 058,49 грн. основного боргу, 2 007,78 грн. 3 % річних і 357,94 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовляється.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ», м. Харків за вих. № 150/1 від 08.02.2022 (вх. № 515/08-07/22 від 17.02.2022) до Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі Територіального відділу освіти Комунарського району про стягнення 587590,52 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі Територіального відділу освіти Комунарського району, (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 37573094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ», (61013, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 146, офіс 39, ідентифікаційний код юридичної особи 34633789) 585058 (п`ятсот вісімдесят п`ять тисяч п`ятдесят вісім) грн. 49 коп. основного боргу, 2007 (дві тисячі сім) грн. 78 коп. 3 % річних, 357 (триста п`ятдесят сім) грн. 94 коп. інфляційних втрат та 8811 (вісім тисяч вісімсот одинадцять) грн. 36 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 07» лютого 2023 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.