Рішення

від 06.02.2023 по справі 915/391/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2023 року Справа № 915/391/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП ЦЕНТР", вул. Польова, 97, с. Черляни, Городоцький район, Львівська область, 81554 (код ЄДРПОУ 38169102)

поштова адреса: а/с 22, м. Городок, Львівська область, 81500

електронна пошта: lawyer1@kpp-centr.com.ua

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "НК ТРАНС ЛОГІСТІК", вул. Артилерійська, 24, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54017 (код ЄДРПОУ 44062696)

електронна пошта: nk.trans.logistic@ukr.net

про стягнення грошових коштів в розмірі 95 578, 17 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "КПП ЦЕНТР" з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "НК ТРАНС ЛОГІСТІК" суму заборгованості у розмірі 27 795, 34 грн., штраф у розмірі 57 814, 30 грн., пеню у розмірі подвійної ставки НБУ у розмірі 5 018, 38 грн., інфляційні втрати у розмірі 4 486, 38 грн., 3 % річних у розмірі 463, 76 грн. Всього 95 578, 17 грн.

Позивач просить суд судові витрати (судовий збір в сумі 2 481, 00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 грн.) покласти на відповідача.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору поставки № 551906 від 08.07.2021, а саме зобов`язань щодо своєчасної оплати за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 27 295, 34 грн., яку заявлено до стягнення. За несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України, а також пеню та штраф відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 525, 526, 530, 610, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України та умовами договору.

2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 10.10.2022 надіслана на адресу

відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "НК ТРАНС ЛОГІСТІК", вул. Артилерійська, 24, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54017 (код ЄДРПОУ 44062696), яка зазначена на сайті Міністерства юстиції України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернута до суду 28.11.2022 поштовою установою із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Додатково ухвала суду від 10.10.2022 надіслана на електронну пошту відповідача nk.trans.logistic@ukr.net, яка зазначена в позовній заяві.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону).

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17; від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".)

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про вчинення необхідних дій для повідомлення учасників судового процесу про розгляд справи.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

08.07.2021 між ТзОВ «КПП ЦЕНТР» (постачальник) та ТзОВ «НК ТРАНС ЛОГІСТІК» (покупець) було укладено договір поставки № 551909.

Відповідно до п. 10.1 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 21 грудня 2021 року.

Відповідно до п. 10.2 договору у випадку якщо за 15 календарних днів до закінчення терміну дії договору від жодної із сторін не надійшло письмове повідомлення про його розірвання, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2 договору предметом договору є поставка запасних частин, аксесуарів до транспортних засобів та розхідних матеріалів, далі за текстом «Товар», за погодженою кількістю, асортиментом та ціною, згідно виставленого рахунку-фактури постачальника.

Відповідно до п. 2.2 договору кількість фактично переданого товару вказується у видатковій накладній, що видається на кожну партію товару.

Відповідно до п. 3.2.1 договору постачальник має право отримати оплату товару в розмірі, порядку та строки, встановлені цим договором.

Відповідно до п. 3.3.1 договору покупець зобов`язаний прийняти товар та своєчасно його оплатити.

Відповідно до п. 3.4.1 договору покупець має право вимагати від постачальника передачі товару на підставі видаткової накладної у терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 4.1 договору строк поставки товару становить 7 днів з дати підтвердження замовлення постачальником.

Відповідно до п. 4.2 договору товар поставляється засобами та за рахунок постачальника або покупця, згідно домовленості сторін.

Відповідно до п. 4.3 договору передача товару оформлюється видатковою накладною, в якій зазначається найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна та загальна вартість.

Відповідно до п. 4.4 договору право власності на товар, а також ризик його випадкової загибелі переходить від постачальника до покупця з моменту передачі йому товару.

Відповідно до п. 5.1 договору загальна сума договору визначається за сумою всіх видаткових накладних, виставлених постачальником.

Відповідно до п. 5.5 договору оплата товару здійснюється покупцем на основі даного договору і видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту отримання товару.

Відповідно до п. 5.7 договору моментом отримання товару вважається момент підписання представником покупця видаткової накладної на проданий товар чи здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві (кур`єрським фірмам) в порядку п. 2 ст. 664 ЦК України.

Відповідно до п. 9.4 договору сторони, керуючись ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України, за взаємною згодою домовились при здійсненні господарської діяльності в процесі виконання цього договору, використовувати (за їх наявності) при підписанні документів, які стосуються цього договору (видаткові накладні, акти, специфікації) та інші документи пов`язані з виконанням умов цього договору, факсимільне відтворення підпису уповноваженого (-их) представника (-ів) постачальника та/або покупця за допомогою засобів механічного копіювання (факсиміле), яке прирівнюється до власноручного (оригінального) підпису і має однакову з ним юридичну силу.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем (постачальником) поставлено відповідачу (покупцю) товар на загальну суму 29 599, 98 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а саме:

- видаткова накладна № FTM00048567/22 від 08.02.2022 на суму 24 079, 97 грн. з ПДВ, яка підписана ЕЦП у сервісі Вчасно зі сторони постачальника 08.07.2022 та зі сторони покупця 10.07.2022, що підтверджується відповідним протоколом перевірки кваліфікованого цифрового підпису;

- видаткова накладна № FTM00051045/22 від 09.02.2022 на суму 3 570, 01 грн. з ПДВ, яка підписана ЕЦП у сервісі Вчасно зі сторони постачальника 08.07.2022 та зі сторони покупця 10.07.2022, що підтверджується відповідним протоколом перевірки кваліфікованого цифрового підпису;

- видаткова накладна № FTM00064731/22 від 18.02.2022 на суму 1 950, 00 грн. з ПДВ, яка підписана власноручно представниками сторін та скріплена печатками.

Підставою поставки товару у вищевказаних видаткових накладних зазначено договір № 551909 від 08.07.2021.

Отже, в силу положень ст. 253, ч. 5 ст. 254 ЦК України, ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» та умов п. 4.3, 4.4, 5.5, 5.7 договору граничними строками оплати за товар є:

- оплата по видатковій накладній № FTM00048567/22 від 08.02.2022 повинна була бути здійснена в період з 11.07.2022 по 01.08.2022 (включно). З 02.08.2022 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

- оплата по видатковій накладній № FTM00051045/22 від 09.02.2022 повинна була бути здійснена в період з 11.07.2022 по 01.08.2022 (включно). З 02.08.2022 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

- оплата по видатковій накладній № FTM00064731/22 від 18.02.2022 повинна була бути здійснена в період з 19.02.2022 по 11.03.2022 (включно). З 12.03.2022 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

19.08.2022 позивачем на адресу відповідача направлено претензію вих. № 495 від 17.08.2022 про сплату боргу за договором поставки № 551909 від 08.07.2021, в якій позивач просив оплатити заборгованість по договору поставки з урахуванням штрафних санкцій. До претензії додавався акт звірки розрахунків від 03.11.2020. Факт направлення претензії підтверджується описом вкладення та поштовою накладною 8150004535414.

Судом встановлено, що відповідачем на виконання умов договору поставки № 551909 від 08.07.2021 перераховано на рахунок позивача грошові кошти в сумі 10 000, 00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку, а саме: 21.02.2022 проведено оплату в сумі 10 000, 00 грн., з призначенням платежу: «оплата за запчастини згідно договору № 551909 від 08.07.2021».

Судом також враховано, що на виконання вимог ухвали суду від 10.10.2022 позивачем до матеріалів справи додані пояснення, в яких позивач зазначає, що відповідач здійснює оплати в певній сумі, яка пізніше зараховується бухгалтером ТзОВ «КПП Центр» в рахунок неоплачених видаткових накладених.

21.02.2022 ТзОВ «НК ТРАНС ЛОГІСТИК» здійснило оплату в сумі 10 000, 00 грн., які були зараховані в рахунок оплати наступних видаткових накладних:

- 1 804, 64 грн. були зараховані в рахунок ВН № FTM00048567/22 від 08.02.2022;

- 5 520, 00 грн. були зараховані в рахунок ВН № FTM00029851/22 від 26.01.2022;

- 1 160, 00 грн. були зараховані в рахунок ВН № FTM00031889/22 від 27.01.2022;

- 365, 51 грн. були зараховані в рахунок ВН № FTM00033207/22 від 28.01.2022;

- 219, 83 грн. були зараховані в рахунок ВН № FTM00029796/22 від 26.01.2022;

- 370, 00 грн. були зараховані в рахунок ВН № FTM00045121/22 від 05.02.2022;

- 560, 02 грн. були зараховані в рахунок ВН № FTM00040662/22 від 02.02.2022.

Судом встановлено, що видаткові накладні за січень 2022, а також за 02.02.2022 та 05.02.2022 не входять у предмет доказування у даній справі.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що відповідачем 21.02.2022 проведено часткову оплату по видатковій накладній № FTM00048567/22 від 08.02.2022 у сумі 1 804, 64 грн.

Отже, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем згідно договору поставки № 551909 від 08.07.2021 по трьом вищевказаним видатковим накладним становить 27 795, 34 грн.

Враховуючи невиконання відповідачем обов`язку за договором в частині здійснення оплати за поставлений товар, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення суми основного боргу та штрафних санкцій.

ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

4.1. Щодо вимоги про стягнення суми основного боргу.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості в розмірі 27 795, 34 грн., строк оплати якої настав (ст. 253, ч. 5 ст. 254, 530, 692 ЦК України, ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» та умов п. 4.3, 4.4, 5.5, 5.7 договору), як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога в частині стягнення заборгованості за отриманий товар в сумі 27 795, 34 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

4.2. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Позивачем нараховано відповідачу 463, 76 грн. - 3 % річних за період з 08.03.2022 по 26.09.2022, виходячи з суми заборгованості 27 795, 34 грн.

Як встановлено судом вище в силу умов ст. 253, ч. 5 ст. 254, 530, 692 ЦК України, ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» та умов п. 4.3, 4.4, 5.5, 5.7 договору граничними строками оплати за товар по видатковим накладним від 08.02.2022 та від 09.02.2022 є 01.08.2022, а з 02.08.2022 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання; по видатковій накладній від 18.02.2022 граничним строком є 11.03.2022, а з 12.03.2022 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, виконаний позивачем, суд дійшов висновку, що позивачем неправильно визначено період нарахування 3 % річних.

Судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних за допомогою Бази законодавство "Ліга.Закон" та встановлено, що сума 3 % річних становить 150, 85 грн.:

- 3 % річних, нараховані за період з 02.08.2022 по 26.09.2022 на суму заборгованості 25 845, 34 грн. (по видатковим накладним № FTM00048567/22 від 08.02.2022 на суму 24 079, 97 грн. з ПДВ та № FTM00051045/22 від 09.02.2022 на суму 3 570, 01 грн. з ПДВ з урахуванням часткової оплати в сумі 1 804, 64 грн.) становлять 118, 96 грн.;

- 3 % річних, нараховані за період з 12.03.2022 по 26.09.2022 на суму заборгованості 1 950, 00 грн. (по видатковій накладній № FTM00064731/22 від 18.02.2022 на суму 1 950, 00 грн. з ПДВ) становлять 31, 89 грн.

Враховуючи вищевикладене, сума 3 % річних в розмірі 150, 85 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті 3 % річних в сумі 312, 91 грн. слід відмовити, у зв`язку з безпідставністю.

Позивачем також нараховано відповідачу 4 486, 38 грн. - індексу інфляції за прострочення виконання грошових зобов`язань за період з березня 2022 року по серпень 2022 року.

Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат за допомогою Бази законодавство "Ліга.Закон" та встановлено, що сума інфляційних втрат становить 599, 04 грн.:

- інфляційні втрати, нараховані за серпень 2022 на суму заборгованості 25 845, 34 грн. (по видатковим накладним № FTM00048567/22 від 08.02.2022 на суму 24 079, 97 грн. з ПДВ та № FTM00051045/22 від 09.02.2022 на суму 3 570, 01 грн. з ПДВ з урахуванням часткової оплати в сумі 1 804, 64 грн.) становлять 284, 30 грн.;

- інфляційні втрати, нараховані за період з березня 2022 по серпень 2022 на суму заборгованості 1 950, 00 грн. (по видатковій накладній № FTM00064731/22 від 18.02.2022 на суму 1 950, 00 грн. з ПДВ), становлять 314, 74 грн.

Враховуючи вищевикладене, сума інфляційних втрат в розмірі 599, 04 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті інфляційних втрат в сумі 3 887, 34 грн. слід відмовити, у зв`язку з безпідставністю.

4.3. Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до п. 6.1 договору у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває - до моменту звернення постачальника до суду.

Відповідно до п. 6.4 договору сплата неустойки (пені, штрафу) не звільняє сторону, винну у порушенні умов цього договору, від відшкодування у повному обсязі понад неустойку іншій стороні договору збитків, що вона зазнала у зв`язку з таким порушенням.

Відповідно до п. 6.6 договору сторони домовились, що позовна давність стосовно пені та штрафів, встановлених даним договором, становить 2 роки.

Позивачем нараховано відповідачу 5 018, 38 грн. - пені за період з 08.03.2022 року по 07.09.2022 року.

Перевіривши розрахунок пені, виконаний позивачем, суд дійшов висновку, що позивачем неправильно визначено період нарахування пені, аналогічно розрахунку 3 % річних.

Судом здійснено перерахунок розміру пені за допомогою Бази законодавство "Ліга.Закон" та встановлено, що сума пені становить 1 657, 76 грн.:

- пеня, нарахована за період з 02.08.2022 по 07.09.2022 на суму заборгованості 25 845, 34 грн. (по видатковим накладним № FTM00048567/22 від 08.02.2022 на суму 24 079, 97 грн. з ПДВ та № FTM00051045/22 від 09.02.2022 на суму 3 570, 01 грн. з ПДВ з урахуванням часткової оплати в сумі 1 804, 64 грн.) становить 1 309, 97 грн.;

- пеня, нарахована за період з 12.03.2022 по 07.09.2022 на суму заборгованості 1 950, 00 грн. (по видатковій накладній № FTM00064731/22 від 18.02.2022 на суму 1 950, 00 грн. з ПДВ) становить 347, 79 грн.

Нарахування пені здійснено судом, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення по кожному зобов`язанню.

Враховуючи вищевикладене, сума пені в розмірі 1 657, 76 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті пені в сумі 3 360, 62 грн. слід відмовити, у зв`язку з безпідставністю.

4.4. Щодо вимоги про стягнення штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Статтею 611 ЦК України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Разом з тим, господарським законодавством закріплено, що у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК).

Неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання, її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або несвоєчасне виконання обов`язку (постанова КГС ВС від 25.07.2018 у справі № 922/4400/17).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня може обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання не лише за кожен день прострочення виконання, а й місяць (п. 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

Розмір погодженої сторонами у мировій угоді штрафної санкції, обрахованої у відсотковому розмірі за кожен місяць прострочення, відповідає поняттю "пеня". Зазначення в мировій угоді неустойки (пені) як штрафу не перетворює її в штраф і не є підставою для відмови у стягненні неустойки (пені) у разі прострочення виконання зобов`язання (сплати коштів) (постанова КГС ВС від 25.07.2018 у справі № 922/4400/17).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В розумінні статей 173 та 230 ГК України пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, суть якого може полягати як в зобов`язанні сплатити гроші (грошове зобов`язання), так і в зобов`язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов`язання) (постанова КГС ВС від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18).

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення при укладанні договору санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання (постанова КГС ВС від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18).

Відповідно до п. 6.3 договору у випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів покупець окрім пені сплачує постачальнику штраф у розмірі 1 % від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває - до моменту звернення постачальника до суду.

Отже, умовами п. 6.3 договору поставки сторони договору погодили нарахування та стягнення за порушення термінів постачання товару штрафу у розмірі 1 % від вартості товару за кожен день прострочки, який за своєю правовою природою є пенею. Проте, зазначення сторонами в договорі неустойки (пені) як штрафу не перетворює її в штраф і не є підставою для відмови у стягненні неустойки (пені) у разі прострочення виконання зобов`язання.

Позивачем в позовній заяві нараховано відповідачу штраф у розмірі 1 % від вартості товару за кожен день прострочення в загальній сумі 57 814, 30 грн. за період з 08.03.2022 по 26.09.2022 (208 днів).

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені полягає у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та до дня виконання зобов`язання. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

На відміну від пені, штраф застосовується одноразово у випадку порушення боржником зобов`язання.

Розмір погодженого сторонами в п. 6.3 договору штрафу, обрахованого у відсотковому розмірі від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває - до моменту звернення постачальника до суду, відповідає поняттю "пеня". Зазначений в договорі штраф є пенею, і є підставою для відмови у стягненні штрафу у випадку прострочення виконання зобов`язання, оскільки стягнення пені за кожен день прострочення вже передбачено п. 6.1 договору.

Враховуючи вищевикладене, у стягненні штрафу судом відмовлено.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

5.1. Щодо розподілу судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 784, 00 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Судовий збір в розмірі 1 697, 00 грн. слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «НК ТРАНС ЛОГІСТІК», вул. Артилерійська, 24, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54017 (код ЄДРПОУ 44062696) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР», вул. Польова, 97, с. Черляни, Городоцький район, Львівська область, 81554 (код ЄДРПОУ 38169102):

- 27 795, 34 грн. (двадцять сім тисяч сімсот дев`яносто п`ять грн. 34 коп.) - основного боргу;

- 150, 85 грн. (сто п`ятдесят грн. 85 коп.) - 3% річних;

- 599, 04 грн. (п`ятсот дев`яносто дев`ять грн. 04 коп.) - інфляційних втрат;

- 1 657, 76 грн. (одна тисяча шістсот п`ятдесят сім грн. 76 коп.) - пені;

- 784, 00 грн. (сімсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

4. В решті позову відмовити.

5. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 06.02.2023.

Суддя Е.М. Олейняш