Рішення

від 07.02.2023 по справі 916/3128/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3128/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Одеської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Брухто"</a>, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, про стягнення 187 905,03 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Одеська міська рада звернулась до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Брухто"</a> (далі по тексту ТОВ "Брухто") про стягнення заборгованості у загальному розмірі 187 905,03 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 185 865,39 грн., збитків від інфляції у розмірі 1 060,92 грн., 3% річних у розмірі 746,95 грн., пені у розмірі 231,77 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконанням відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору оренди землі від 05.12.2019р. в частині сплати орендних платежів за період з 01.06.2021р. по 30.06.2022р.

Ухвалою суду від 01.12.2023р. дана справа була призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження; встановлено відповідачу 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов та заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; залучено до участі у дану справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради (далі по тексту Департамент); встановити третій особі 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали для надання пояснень щодо позову; встановити позивачу та третій особі 5-ти денний строк з дня вручення відзиву на позов для подання відповіді на відзив та пояснення щодо відзиву; встановити відповідачу триденний строк з дня вручення відповіді на відзив та пояснення щодо відзиву для подання заперечень.

Відповідно до ч. ч. 5, 8 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

27.12.2022р. до суду від Департаменту надійшли пояснення на позовну заяву Одеської міської ради, згідно яких третьої особою було у повному обсязі підтримано заявлені до відповідача позовні вимоги з підстав неналежного виконання ТОВ "Брухто" зобов`язань за договором оренди в частині сплати орендної плати за період з 01.06.2021р. по 30.06.2022р.

Ухвала суду від 01.12.2023р. про відкриття провадження у справі була направлена на наступну адресу ТОВ "Брухто": 65016, м. Одеса, вул. Дачна, буд. 28, яка була перевірена судом на дату відкриття провадження у справі у системі LIGA360. Проте, ухвала суду, якою відповідач був повідомлений про розгляд судом даного спору, була 12.12.2022р. повернута до суду у зв`язку із відсутністю адресата

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Враховуючи вимоги п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, господарський суд доходить висновку про належне повідомлення ТОВ "Брухто" про розгляд господарським судом даної справи. Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

05.12.2019р. між Одеською міською радою (Орендодавець) та ТОВ "Брухто" (Орендар) було укладено нотаріально посвідчений договір оренди землі, відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець на підставі Закону України „Про оренду землі та рішення Одеської міської ради №5050-VII від 31.07.2019р. надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 1,8064 га, що знаходиться за адресою: місто Одеса, вулиця Дачна, земельна ділянка 28, кадастровий номер 3110136900:34:014:0120, для експлуатації та обслуговування нежилих будівель санаторію-профілакторію. Земельна ділянка належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради, право власності на яку 03.09.2014 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Одеським міським управлінням юстиції Одеська область, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 446951051101.

Відповідно до п. 2.2 договору оренди землі від 05.12.2019р. на земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлові будівлі «Сонечко», шо належить Орендарю на підставі свідоцтва про право власності, виданого 12.09.2008р. виконавчим комітетом Одеської міської ради, право власності на які зареєстровано комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 03.10.2008р.

Факт перебування у власності ТОВ "Брухто" нежитлових будівель за адресою: місто Одеса, вулиця Дачна, 28, з 2008р. підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за № 306400397 від 02.08.2022р.

Згідно з п. 2.3 договору оренди землі від 05.12.2019р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки, на дату укладання договору, становить: 9 657 529 гривень 58 копійок (з урахуванням індексації за 2017-2018 р.) згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 13.07.2017р. №3555, складеного Відділом у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

Крім того, на підтвердження правильності визначення нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки Одеською міською радою було надано суду витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 05.10.2017р., складений Головним управління Держгеокадастру в Одеській області.

Умовами п. 3.1 договору оренди землі від 05.12.2019р. договір укладено до 16.11.2053р. для експлуатації обслуговування нежилих будівель санаторію-профілакторію.

Відповідно до п. 4.1 договору оренди землі від 05.12.2019р. орендна плата за земельну ділянку площею 1,8064 га, розрахована у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає: 289 725,89 грн. на рік з урахуванням індексації за 2017-2018 роки. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій безготівковій формі.

Згідно з п. 4.3 договору оренди землі від 05.12.2019р. орендна плата сплачується орендарем рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця на рахунок, вказаний у договорі.

Відповідно до п. 4.7 договору оренди землі від 05.12.2019р. у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, розмір якої визначається Податковим кодексом України. Пеня перераховується Орендарем на рахунок, зазначений в п. 4.3. цього договору.

Положеннями п. 6.1 договору оренди землі від 05.12.2019р. передбачено, що об`єкт оренди за цим договором вважається переданим Орендодавцем Орендареві з моменту державної реєстрації права оренди.

05.12.2019р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права було внесено запис про проведення державної реєстрації права оренди за ТОВ "Брухто" на земельну ділянку згідно договору оренди землі від 05.12.2019р., що підтверджується витягом 191954355 від 06.12.2019р.

01.06.2022р. Департамент звернувся до ТОВ "Брухто" із претензією №01-13/1245, відповідно до якої просив сплатити заборгованість за договором оренди від 05.12.2019р. у розмірі 106 190,76 грн., яка не була сплачена відповідачем за період з серпня 2021р. по березень 2022р. Направлена Департаментом претензія була повернута з огляду на відсутність адресата.

У поданій до суду позовній заяві Одеською міською радою наголошено, що неналежне виконанням відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору оренди землі від 05.12.2019р. в частині сплати орендних платежів за період з 01.06.2021р. по 30.06.2022р., стало підставою для звернення позивача до господарського суду із даними позовними вимогами.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статті 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998р. № 161-XIV (з наступними змінами та доповненнями) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 05.12.2019р. між Одеською міською радою та ТОВ "Брухто" було укладено нотаріально посвідчений договір оренди землі, за умовами якого розмір орендної плати складає 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» № 1378-IV від 11.12.2003р. нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Предметом заявлених Одеською міською радою позовних вимог до ТОВ "Брухто" є вимоги про стягнення орендної плати у розмірі 185 865,39 грн. за період з 01.06.2021р. по 30.06.2022р. за договором оренди землі 05.12.2019р.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок орендної плати у розмірі 185 865,39 грн., господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість. Наведене, з урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів належного виконання ТОВ "Брухто" обов`язку зі сплати орендних платежів за період користування земельною ділянкою з 01.06.2021р. по 30.06.2022р., свідчить про наявність правових підстав для задоволення заявлених Одеською міською радою позовних вимог у названій частині.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасної сплати орендних платежів позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано ТОВ "Брухто" до сплати збитки від інфляції у розмірі 1 060,92 грн., 3% річних у розмірі 746,95 грн., які були розраховані позивачем по 23.02.2022р.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції та трьох відсотків річних, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку збитків від інфляції та 3% річних.

Викладене має наслідком необхідність задоволення позовних вимог Одеської міської ради до ТОВ "Брухто" шляхом присудження до стягнення на користь позивача збитків від інфляції у розмірі 1 060,92 грн., 3% річних у розмірі 746,95 грн.

З посиланням на умови договору оренди землі від п. 4.7 договору оренди землі від 05.12.2019р. позивачем було нараховано до сплати відповідачу пеню у загальному розмірі 231,77 грн., яка була нарахована за період з 31.12.2021р. по 23.12.2022р.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Абзацом 3 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» визначено, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Відповідно до п. 4.7 договору оренди землі від 05.12.2019р. у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, розмір якої визначається Податковим кодексом України. Пеня перераховується Орендарем на рахунок, зазначений в п. 4.3. цього договору.

Господарський суд зазначає, що договором оренди від 05.12.2019р. не визначено розмір пені, який Одеська міська рада має право нараховувати відповідачу у випадку порушення строків сплати орендної плати. Таким чином, позивач, нараховуючи пеню, має вказати конкретну законодавчу норму, в даному випадку норму Податкового кодексу України, яка визначає розмір пені за порушення строків сплати орендних платежів.

Проте, позивачем не було наведено суду законодавчої норми, яка, в даному випадку, може бути підставою для нарахування позивачем відповідачу пені, оскільки Одеська міська рада посилається лише на норми Господарського кодексу України та п. 4.7 договору. Таким чином, відсутність у позовній заяві конкретної норми Податкового кодексу України, на підставі якої нарахована пеня, унеможливлює перевірку судом як наявності у позивача права вимагати стягнення пені взагалі, так і перевірку обґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку.

З викладених обставин господарський суд, враховуючи відсутність в укладеному між сторонами договорі розміру пені, який має бути сплачений відповідачем у випадку порушення строків внесення орендної плати, доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених Одеською міською радою позовних вимог у названій частині.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявлених Одеською міською радою до товариства з обмеженою відповідальністю "Брухто"</a> позовних вимог шляхом присудження до стягнення із відповідача суми основного боргу у розмірі 185 865,39 грн., збитків від інфляції у розмірі 1 060,92 грн., 3% річних у розмірі 746,95 грн. В іншій частині позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 130, 236 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Брухто"</a> /65016, м. Одеса, вул. Дачна, буд. 28; ідентифікаційний код 35992442/ на користь Одеської міської ради /65026, Одеська обл., м. Одеса, площа Думська, буд. 1; ідентифікаційний код 26597691/ суму основного боргу у розмірі 185 865,39 грн. /сто вісімдесят п`ять тисяч вісімсот шістдесят п`ять грн. 39 коп./, збитки від інфляції у розмірі 1 060,92 грн. /одна тисяча шістдесят грн. 92 коп./, 3% річних у розмірі 746,95 грн. /сімсот сорок шість грн. 95 коп./.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Брухто"</a> /65016, м. Одеса, вул. Дачна, буд. 28; ідентифікаційний код 35992442/ на користь Одеської міської ради /65026, Одеська обл., м. Одеса, площа Думська, буд. 1; ідентифікаційний код 26597691; на рахунок Юридичного департаменту Одеської міської ради, код 26302537, р/р UA808201720344250211000034995, ДКСУ м. Київ, МФО 820772/ судовий збір у розмірі 2815,10 грн. /дві тисячі вісімсот п`ятнадцять грн. 10 коп./.

4. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 07 лютого 2023 р.

Суддя С.П. Желєзна