Рішення

від 26.01.2023 по справі 925/1255/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2023 року м. Черкаси Справа № 925/1255/22

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Жежель А.В., за участі представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 (м. Черкаси) до Черкаського житлово-будівельного кооперативу № 18 (м. Черкаси) про визнання недійсним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Черкаського житлово-будівельного кооперативу № 18 про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів членів ЧБК № 18, яке оформлено протоколом від 29.06.2011 стосовно обслуговування будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Клопотання про застосування строку позовної давності до позовних вимог не подавалося.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

Спір вирішується Господарським судом Черкаської області як наближений до корпоративного спору (п.3) ч. 1 ст. 20 ГПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 683/351/16-ц викладено правовий висновок про те, що члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду, наприклад, від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18 та в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 листопада 2019 року у справі № 922/80/18.

Належним відповідачем у корпоративних спорах про визнання недійсними рішень загальних зборів є сама юридична особа.

В жодне засідання сторони своїх представників не направили, явка представників обов`язковою не визнавалася.

У відзиві на позов (а.с. 39) відповідач просить у позові відмовити через його безпідставність та недоведеність позовних вимог.

У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити повністю, виходячи з наступного:

Сторонами не оспорюється, однак матеріалами справи не підтверджується, що позивачка є співвласником квартири у багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_1 . Позивачкою лише вказано у тексті позову, але не надано підтверджуючих документів про те, що вона є власницею квартири у вказаному будинку та під яким номером.

Копія паспорта позивачки із пропискою у квартирі АДРЕСА_2 не є доказом саме її права власності на вказану квартиру.

У відповідності до ч. 2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушення права має бути реальним і мати місце як на час виникнення спірних відносин, так і на час вирішення спору. Порушене право має стосуватися індивідуально виражених прав особи. Якщо порушені права не є індивідуально вираженими, то вони не підлягають судовому захисту.

Щодо власного порушеного права позивачка вказала, що оспорюваним рішенням було змінено обслуговуючу компанію, яка не здійснює жодного належного обслуговування будинку, в якому власне створено ЖБК.

Крім неналежного утримання будинку позивачка не згодна із обґрунтованістю тарифу на утримання спільного майна будинку, однак зміст даного порушення щодо себе не пояснює та не підтверджує доказами.

Своє порушене право позивачка пов`язує із спірним рішенням загальних зборів ЖБК, для прийняття якого ( на її думку) на час проведення зборів 29.06.2011 року не було кворуму, всі співвласники квартир (зокрема, і позивачка) не були повідомлені про скликання і проведення зборів 29.06.2011 року, що є безумовною підставою для скасування рішення загальних зборів.

За правилами ст. 13, 74,80,81 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Позивач повинен подати доказом разом із поданням позовної заяви. У разі неможливості самостійно продати докази учасник справи вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

За загальним правилом ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи.

У постанові Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №927/265/17 викладено правову позицію про те, що вирішуючи спір щодо визнання недійсними рішень загальних зборів, який виник з корпоративних відносин, слід виходити з того, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства.

Також у п. 2.13 постанови ВГСУ від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" викладено правову позицію про те, що під час розгляду відповідних справ господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статті 59 та 60 Закону України "Про господарські товариства", статті 41 та 42 Закону України "Про акціонерні товариства", стаття 15 Закону України "Про кооперацію").

Позивачка вказала у позові, що згідно п. 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 р. N 186 число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва.

На думку позивачки, з рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради депутатів №385 від 04.06.1969 року про будинок по АДРЕСА_1 вбачається, що при прийнятті в експлуатацію будинок по АДРЕСА_1 складається з 60-ти квартир, що означає, що кількість власників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_3 співвласникам.

Також у позові вказано, що за змістом п. 60 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 р. N 186 (у редакції 1985 року, що діяла у ЖБК на момент проведення загальних зборів у 2011 році) органами управління житлово- будівельного кооперативу є загальні збори членів кооперативу і правління кооперативу. Загальні збори членів житлово-будівельного кооперативу є вищим органом управління кооперативу.

Пунктом 60 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 р. N 186 (у редакції 1985 року, що діяла у ЖБК на момент проведення загальних зборів у 2011 році) передбачено, що загальні збори членів кооперативу (збори уповноважених) визнаються правомочними, якщо на них присутні не менше 2/3 загального числа членів кооперативу (уповноважених). Рішення загальних зборів членів кооперативу (зборів уповноважених приймаються простою більшістю, а рішення про прийняття статуту кооперативу, прийом до кооперативу і виключення з кооперативу, про затвердження розрахунку вартості квартир та застосування поправочних коефіцієнтів, встановлення розмірів пайових внесків і про розподіл квартир між членами новоорганізовуваного кооперативу - більшістю не менше 3/4 голосів присутніх на зборах членів кооперативу (уповноважених).

Суд звертає увагу, що в справу не подано статути, якими керувалося ЖБК № 18 на час виникнення спірних відносин 29.06.2011 року.

Суд також констатує, що позивачка лише вказала, але не підтвердила ніякими доказами, що на час проведення спірних загальних зборів 29.06.2011 у будинку АДРЕСА_1 було 60 власників квартир, які мають право брати участь у зборах та голосувати за прийняті ними рішення.

Такими доказами не є копії рішень виконкому Черкаської міської ради депутатів від 04.06.1963 та від 16.03.1966 років (а.с. 16,17) про затвердження акту з прийняття будинку в експлуатацію та про створення ЖБК № 18 у будинку з 60 квартир.

Разом із позовом в справу надано лише копію списку присутніх на зборах 29.06.2011 членів ЖБК в кількості 18 осіб.

Також позивачкою не подано ніякого доказу про повідомлення з боку ЖБК № 18 своїх членів про скликання зборів на 29.06.2011 року, а тому суд не може перевірити і вважати доведеними твердження позивачки про те, що члени ЖБК, як співмешканці квартир у будинку, повідомлялися про збори (яким способом ?) і чому позивачка не отримала такого повідомлення (як вона стверджує).

Позивачка лише вказала на існування, але не надала суду копію статуту відповідача станом на час проведення спірних загальних зборів 29.06.2011 року, за положеннями якого слід перевіряти дотримання порядку повідомлення про збори та кворуму для голосування.

Таким чином, наданими позивачкою суду доказами не підтверджуються її доводи про те, що у будинку є 60 співвласників квартир станом на 29.06.2011 як членів ЖБК № 18, які мають право голосувати на загальних зборах кооперативу за спірне рішення, які разом із позивачкою не були належним чином повідомлені про збори.

З приводу доводів позивачки про порушенні спірним рішенням загальних зборів від 29.06.2011 року її прав судом встановлено наступне:

За правилами ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

У відповідності до ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Право захищається способами, які передбачені договором або законом.

У відповідності до ст. 21 ЦК України, ст. 20 ГК України одним із способів захисту права є визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, які порушують права особи та суперечать вимогам чинного законодавства.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Обрання особою способу порушеного права у судовому порядку, який не відповідає як змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і характеру його порушення, а також не призводить до поновлення порушеного права цієї особи є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Ефективність обраного позивачем способу захисту його порушених корпоративних прав визначається з урахуванням можливості у разі задоволення позову поновити такі права.

Такі правові висновки викладені, зокрема, у постановах КГС ВС від 11.03.2021 у справі N 925/510/20, від 18.03.2021 у справі N 909/783/20, від 15.04.2021 у справі N 922/3284/18, від 21.04.2021 у справі N 910/7435/20, від 14.09.2021 у справі N 910/4571/21.

Суд констатує, що станом саме на дату 29.06.2011 у позивачки немає обґрунтованих заперечень проти змісту прийнятого загальними зборами рішення ЖБК № 18 з приводу відмови від послуг ПП Жеос по обслуговуванню будинку. Доказів про протилежне у справу не подано.

З часу прийняття спірного рішення в 2011 році позивачка не оспорювала рішення загальних зборів ЖБК № 18 щодо зміни особи, яка обслуговує її будинок, хоча виходячи з рахунків на оплату квартплати (і це не потребує доказування) знала хто є обслуговуючою компанією.

Позивачка вказує, що в подальшому її перестала влаштовувати якість обслуговування її будинку з боку призначеного зборами надавача послуг ПП Жеос, тому це спонукало позивачку звернутися до суду за скасуванням рішення загальних зборів від 29.06.2011.

З цього суд приходить до висновку, що власне порушене право позивачка пов`язує не з самим рішенням спірних загальних зборів від 29.06.2011 та з моментом їх прийняття, а із подальшою зміною обставин обслуговуюча компанія ПП Жеос почала погано надавати послуги з обслуговування будинку.

За такої обставини позивачка повинна не оскаржувати рішення 2011 року про призначення ПП Жеос надавачем послуг, а ініціювати скликання чергових загальних зборів власників квартир у своєму будинку для визначення нової обслуговуючої компанії зі згодою інших співвласників будинку.

Таким чином, оскільки власне порушене право позивачка пов`язує лише із неналежною якістю послуги з обслуговування будинку, то обраний нею спосіб захисту порушеного права про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів ЖБК від 29.06.2011 є неналежним.

Обраним способом захисту порушене право позивачки не буде відновлено - укладений договір із ПП Жеос на обслуговування будинку (який повинен мати місце) не буде автоматично недійсним за результатом лише скасування спірного рішення загальних зборів відповідача.

Крім того, право оскарження рішення загальних зборів не повинно реалізовуватися позивачкою всупереч волевиявленню решти співвласників у будинку по АДРЕСА_1 які протягом останніх 11 років можуть бути повністю задоволеними і якістю послуги ПП Жеос і тарифом за цю послугу.

Належність та ефективність такого способу захисту порушених прав обумовлюється балансом інтересів усіх учасників і самого товариства. Тобто, ухвалюючи рішення про задоволення такого позову одного із учасників товариства, суди мають враховувати, що інтереси товариства можуть не збігатися з інтересами окремих його учасників, а інтереси учасників товариства, включаючи колишніх учасників, також не збігаються.

Такі висновки викладено у постановах КГС ВС від 28.07.2021 у справі N 917/315/20, від 18.08.2021 у справах N 910/15221/19 та N 909/722/16, від 06.09.2021 у справі N 925/1126/19, від 28.09.2021 у справі N 902/743/18, від 03.11.2021 у справі N 903/199/20, від 16.11.2021 у справі N 924/1304/20, від 07.12.2021 у справі N 908/3564/19.

Отже, виходячи зі змісту вказаного позивачкою власного порушеного права, обраного способу захисту цього порушеного права та зібраних у справі доказів, суд приходить до висновку, що правові підстави позову не доведені, обраний спосіб захисту порушеного права не є належним та ефективним і тому в позові слід відмовити повністю.

Сплачені судові витрати за вирішення спору при відмові в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України,

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 06 лютого 2023

Суддя Н.М. Спаських