Постанова

від 16.10.2007 по справі а4/470-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А4/470-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2007 р.                                                                   Справа № А4/470-07

Суддя господарського суду Київської області Попікова О.В., розглянувши справу        

За позовомІванківської міжрайонної державної податкової інспекції, смт. Іванків

до Розважівського заготівельно-переробного підприємства, смт. Іванків

про стягнення 20820,18 грн.

секретар судового засідання: Холоденко Н.О.

за участю представників:

від позивачаКапустіна О.Г., за дор. від 15.10.06р. №8609/10/25;Яременко З.І., за дор. від 04.01.07р. №95/10/25;

від відповідачаМальчик Т.Ю., за дов.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 16.10.2007р. о 12 год. 55 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 26.10.2007р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови.

О б с т а в и н и     с п р а в и:

До господарського суду Київської області 10.09.2007р. надійшла позовна заява Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції до Розважівського заготівельно-переробного підприємства про стягнення 20820,18 грн. податкової заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані приписами підпункту 3.1.1 статті 3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” з огляду на те, що станом на 10.09.2007р. загальна сума заборгованості Розважівського заготівельно-переробного підприємства перед бюджетом становить 20820,18 грн., яка в добровільному порядку відповідачем не сплачена.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.09.07р. відкрито провадження у даній адміністративній справі.

Справа розглядається після відкладення.

Відповідач надав заперечення на позовну заяву, в якому просить суд відмовити Іванківській МДПІв задоволенні позовних вимог з наступних підстав:

- Розважівське заготівельно-переробне підприємство перебуває у стадії ліквідації з 2006р., підприємство не здійснює господарської діяльності;

- відповідач вважає, що оскільки він самостійно узгодив податковий борг зі сплати земельного податку, то позивач не мав права оскаржувати таке зобов'язання у судовому порядку.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд,

в с т а н о в и в:

Розважівське заготівельно-переробне підприємство станом на 10.09.2007р. має податкову заборгованість перед бюджетом загалом на суму 19848,80 грн. – земельний податок.

Згадана заборгованість підтверджується наявними у матеріалах справи копіями податкових розрахунків земельного податку Розважівського заготівельно-переробного підприємства за 2004, 2005, 2006 роки.

Протягом 2004-2006р.р. Розважівське заготівельно-переробне підприємство подавало до податкової інспекції - податкові розрахунки земельного податку, в яких платником податків зазначались суми податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до бюджету, а саме:

29.01.04р. відповідачем було самостійно подано до Іванківської МДПІ податковий розрахунок земельного податку №521 (визначена до сплати сума: 9042,90 грн.), який підписаний керівником підприємства та завірений печаткою відповідача.

31.01.05р. відповідачем було самостійно подано до Іванківської МДПІ податковий розрахунок земельного податку №1382 (визначена до сплати сума: 1763,00 грн.), який підписаний керівником підприємства та завірений печаткою відповідача.

31.01.06р. відповідачем було самостійно подано до Іванківської МДПІ податковий розрахунок земельного податку №328 (визначена до сплати сума: 9042,90 грн.), який підписаний керівником підприємства та завірений печаткою відповідача.

Станом на 10.09.07р. суми податкових зобов'язань з ПДВ зазначені Іванківським комунальним підприємством виробничого управління житлово-комунального господарства в поданих податкових деклараціях погашені лише частково.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про плату за землю” від 3 липня 1992 року № 2535-XII земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками.

Приписами статті 14 Закону України “Про плату за землю” платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. 

Згідно статті 17 Закону України “Про плату за землю” податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Підпунктом.5.3.1 п.5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181, передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до ввідної частини Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов‘язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов‘язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Саме цим Законом і запроваджене поняття податкового зобов'язання, податкового боргу, як податкового зобов'язання узгодженого платником податків або встановленого судом, але не сплаченого у встановлений строк, а також пені, нарахованої на суму такого податкового зобов'язання.

Приписами підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” примусове стягнення - звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків.

Також Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначений і порядок погашення податкового боргу платника податків за узгодженим податковим зобов'язанням та порядок звернення стягнення на активи платника податків за узгодженим податковим зобов'язанням. Зокрема, приписами підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення узгодженої суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків. Стягнення коштів здійснюється шляхом надіслання банку, обслуговуючому платника податків, платіжної вимоги на суму податкового боргу або його частини. Продаж інших активів здійснюється на підставі рішення податкового органу, підписаного його керівником та скріпленого гербовою печаткою податкового органу.

Доводи відповідача викладені у відзиві є не обґрунтованими, спростовуються матеріалами справи і не можуть бути підставою для відмови у позові, оскільки, відповідачем самостійно подавались до Іванківської МДПІ податкові розрахунки земельного податку, сплата яких передбачена Закону України “Про плату за землю” від 3 липня 1992 року № 2535-XII.

З матеріалів справи, а саме з копій податкових розрахунків земельного податку за 2004р., 2005р. та 2006р. вбачається, що загальна сума податкового зобов'язання визначена відповідачем до сплати становить 19848,80 грн. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість зі сплати земельного податку за 2004р., 2005р. та 2006р. в розмірі 20820,18 грн., проте останнім не надано господарському суду доказів на підтвердження того факту, що заборгованість відповідача зі сплати земельного податку за 2004р., 2005р. та 2006р. становить саме 20820,18 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог та можливість їх часткового задоволення з огляду на вимоги підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Судові витрати розподіляються відповідно до ч. 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 71, 94, 158 –163, Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

постановив:

1.          Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Розважівського заготівельно-переробного підприємства (07241, Київська обл., Іванківський р-н, с. Розважів, вул. Запорізька, 71, код 01731697; р/р 26002530081001 в Іванківському ТВБВ Київської дирекції банку “Україна”) на користь Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції (07200, Київська обл., смт. Іванків, вул. І. Проскури, 24, код 20622270; р/р 31117110800296 УДК в Київській області) –19848 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот сорок вісім гривень) 80 податкової заборгованості.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

          Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України.

              Суддя                                                                                                 Попікова О. В.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –26 жовтня 2007 року.