Ухвала

від 31.01.2023 по справі 372/422/21

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/422/21

Провадження 1-кс-63/23

ухвала

Іменем України

31 січня 2023 року Слідчий суддя Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області клопотання заступника керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про накладення арешту,

В С Т А Н О В И В :

Заступник керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 звернулась до суду з клопотання про арешт майна. На обґрунтування клопотання зазначила, що СВ Обухівського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42021112340000026, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 червня 2021 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.364 КК України. В ході досудового розслідування встановлено, що на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області (за межами населеного пункту) передано у приватну власність земельні ділянки, які розташовані на землях державного лісового фонду і відносяться до земель лісогосподарського призначення Козинського лісництва.

Відповідно до інформації ДП «Київське лісове господарство» земельні ділянки з кадастровими номерами3223187700:05:025:0007, 3223187700:05:025:0008, 3223187700:05:025:0011, накладаються на землі лісогосподарського призначення та розташовані в межах державного лісового фонду (Козинське лісництво), категорія лісів: рекреаційно-оздоровчі ліси.

Крім того, земельні ділянки з кадастровими номерами 3223187700:05:025:0007, 3223187700:05:025:0008, 3223187700:05:025:0011, накладаються на землі Гідрологічного заказника місцевого значення Урочище «Гощів» (Козинське лісництво), категорія лісів: ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення. Заказники.

Крім того, на Гідрологічний заказник місцевого значення Урочище «Гощів» видане охоронне зобов`язання та встановлений заповідний режим із забороною діяльності, що може порушити категорію та статус заказника відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Також розслідуванням встановлено, що жодних погоджень щодо вилучення чи зміни цільового призначення вказаних земельних ділянок з державного лісового фонду ДП «Київське лісове господарство» не надавало.

Проте відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки, вказані земельні ділянки перебувають у приватній власності фізичної особи ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства та змінено цільове призначення земельних ділянок з земель лісогосподарського призначення та землі сільськогосподарського призначення, що в свою чергу загрожує знищенню природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення вказаних земельних ділянок і лісових насаджень на них.

Однак, земельна ділянка, на якій розташований об`єкт природно-заповідного фонду, не може передаватись у приватну власність. Будь-яке виділення земельних ділянок з вищевказаних земель до встановлення меж в натурі заборонено Законом України «Про природно-заповідний фонд України». Відповідно до ст. 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного, історико-культурного призначення.

Те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3223187700:05:025:0007, 3223187700:05:025:0008, 3223187700:05:025:0011 накладаються на землі лісогосподарського призначення та розташовані в межах державного лісового фонду (Козинське лісництво), підтверджується інформацією Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням ВО «Укрдержліспроект» та фрагментом з публічної кадастрової карти України, відповідно до якої, вказані земельні ділянки перебувають в межах кварталу № 68 Козинського лісництва.

Крім того, у ході досудового розслідування проведено огляд вищевказаних земельних ділянок та встановлено, що земельні ділянки вкриті лісовою рослинністю та чагарниками.

Земельні ділянки з кадастровими номерами 3223187700:05:025:0007, 3223187700:05:025:0008, 3223187700:05:025:0011 є матеріальними об`єктами та такими, які незаконно вибули з державної власності і стали об`єктами злочинних дій, а тому 22.12.2022 земельні ділянки з кадастровими номерами:3223187700:05:025:0007,3223187700:05:025:0008,3223187700:05:025:0011 - визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.

З метою досягнення дієвості даного кримінального провадження, в частині збереження об`єкту кримінально-протиправних дій, виникає необхідність у накладенні арешту на земельні ділянки з забороною будь-яким фізичним та юридичним особами здійснювати будь-яку господарську діяльність на вказаних земельних ділянках, тому прокурор звернулась до суду з даним клопотанням.

Заступник керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, в клопотанні просила розглянути його без участі слідчого та прокурора, вимоги клопотання підтримує в повному обсязі, також просила не здійснювати фіксацію судового засідання за допомогою технічних засобів.

Власники майна в судове засідання не з`явились, причини неявки суд не повідомили.

Згідно ч. 4 ст.107КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи, що сторони в судове засідання не з`явилися, на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Дослідивши матеріали справи, вважаю клопотання таким, що не підлягає задоволенню зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що СВ Обухівського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42021112340000026, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 червня 2021 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.364 КК України.

22.12.2022 земельні ділянки з кадастровими номерами:3223187700:05:025:0007,3223187700:05:025:0008,3223187700:05:025:0011 - визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.

Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачений п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України. Частиною 1 ст. 131 КПК України встановлено, що заходи кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно п. 1 ч.1 ст.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст.170КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України, зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов`язує необхідність у накладенні такого арешту, з метою збереження речових доказів.

Згідно положень ст.98КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Прокурор в клопотанні зазначив, що метою арешту вищезазначеного нерухомо майна є збереження його як речового доказу, яке було визнано речовим доказом 22.12.2022 року, проте відповідних доказів на підтвердження необхідності накладення арешту не надавав. Крім того, прокурор просить накласти арешт на вказане у клопотанні майно, особи яка не має процесуального статусу у кримінальному провадженні, також прокурором не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, та не надано належних доказів на підтвердження належності на праві приватної власності ОСОБА_4 ..

Згідно п.5ч.1,2ст.173КПК України, слідчийсуддя,суд відмовляютьу задоволенні клопотання проарешт майна,якщо особа,що йогоподала,не доведенеобхідність такогоарешту,а такожнаявність ризиків,передбачених абзацомдругим частинипершої статті170цього Кодексу. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

За таких обставин у слідчого судді відсутні законні підстави для задоволенню клопотання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.171,172,173 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволені клопотання заступника керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про накладення арешту, відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Слідчий суддя: ОСОБА_1