Рішення

від 15.10.2007 по справі 46/382

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

46/382

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2007 р.   Справа 46/382

За позовомДочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Харківтрансгаз”  

доТовариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання “ППК-Кран”  

простягнення 800 000,00 грн.

                                                                                                               Суддя Шабунін С.В.

Представники:

від позивачаТурчин С.О.—представник за довіреністю від 25.12.2006 р. № 4-1783

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірня компанія “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Харківтрансгаз”   звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання “ППК-Кран” з позовом № 1515/18 від 13.08.2007 р. про стягнення 800 000,00 грн. збитків, завданих простроченням відповідача щодо виконання зобов'язання з будівництва та поставки самохідного крану за договором від 05.05.1998 р. № 09/ПК-2.

Провадження у справі за вищевказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2007 р. № 46/382, розгляд справи призначено на 15.10.2007 р.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Про причину нез'явлення свого представника відповідач суд не повідомив, вимоги ухвали від 46/382 від 14.09.2007 р. не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та у відповідності до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Представник позивача в засіданні заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити. В обґрунтування заявлених вимог представник позивача посилався на невиконання відповідачем обов'язку з будівництва та поставки самохідного крану КШТ-100L Фінансування позивачем робіт за договором проведено векселями на загальну суму 800 000,00 грн., що були передані відповідачу відповідно до актів прийому-передачі та договору доручення від 30.08.1998 р. № 137. Зважаючи на прострочення відповідача з виконання обов'язку по виготовленню крану та втратою позивачем інтересу до предмету договору, останній просить суд, на підставі ст. 220 Господарського кодексу України стягнути з відповідача завдані збитки в розмірі 800 000,00 грн.        

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

05.05.1998 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання “ППК-Кран” як генпідрядником та Дочірнім підприємством “Харківтрансгаз” Акціонерного товариства “Укргазпром” як замовником укладено договір № 09/ПК-2 на будівництво і поставку самохідного крану КШТ-100L, за умовами якого генпідрядник зобов'язується   збудувати та поставити самохідний кран КШТ-100L, а замовник зобов'язується оплатити його.

В липні 1998 року в рахунок оплати по вищевказаному договору Дочірнє підприємство “Харківтрансгаз” передало відповідачу згідно з актом прийому-передачі вексель на суму 100 000,00 грн. (копія в матеріалах справи).

30.08.1998 р. Дочірнім підприємством “Харківтрансгаз” та відповідачем укладено договір доручення № 137, за яким Дочірнє підприємство “Харківтрансгаз” доручило, а відповідач зобов'язався укласти від імені та за рахунок довірителя або від свого імені та за рахунок і в інтересах довірителя одну чи декілька угод з метою реалізації векселів на загальну суму 700 000,00 грн., згідно з переліком, наведеним в п. 1.1 договору. Передача відповідачу векселів на суму 700 000,00 грн. підтверджується актом прийому-передачі від 30.08.1998 р.

Згідно з п. 1.2. договору доручення сума, отримана відповідачем від реалізації векселів, зараховується як фінансування, що проводиться замовником по договору № 09/ПК-2 від 05.05.1998 р. на будівництво та поставку самохідного крану.

На підставі викладеного, судом встановлено, що передачею векселів замовником   профінансовано (оплачено) роботи по будівництву та поставці крану.

Як вбачається з матеріалів справи права та обов'язки замовника за договором № 09/ПК-2 від 05.05.1998 р. та № 137 від 30.08.1998 р. перейшли до позивача у справі.

Як стверджує позивач, з моменту підписання договору № 09/ПК-2 від 05.05.1998 р. і станом на час звернення до суду відповідачем не виконано своїх зобов'язань, оскільки кран не побудовано та не поставлено. Оскільки відповідачем без поважних причин пропущено судове засідання, не подано заперечень проти позову та доказів на їх підтвердження, суд дійшов висновку про порушення ним умови укладеного правочину та чинне законодавство, що регулює зобов'язальні правовідносини господарюючих суб'єктів.

06.02.2001 р. позивач направив на адресу відповідача лист № 18/271 з вимогою виконати взяті на себе зобов'язання, який було залишено без відповіді.  

29.06.2005 р. відповідачу направлено лист № 1374/18 з вимогою щодо виконання умов договору № 09/ПК-2 на будівництво і поставку самохідного крану КШТ-100L, який також залишено без реагування.

Відповідно до абз. 2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, його положення застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Також, відповідно до абз. 2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України, до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Зважаючи на те, що правовідносини сторін продовжують існувати на теперішній час, до них сіл застосовувати норми Цивільного та Господарського кодексів України.  

Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом  України, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення.

Зміст одного з принципів господарсько-правової відповідальності полягає в тому, що потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

У відповідності із ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення (порушення учасником господарських відносин норм законів, підзаконних актів, або порушення умов договору при виконанні взятих на себе зобов'язань у сфері господарювання).

Учасник господарських відносин відповідає за неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Право відмови від договору та стягнення збитків визначене й ч. 6 ст. 193 Господарського кодексу України. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Крім того, у ч. 2 ст. 220 Господарського кодексу України вказується, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно з ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін. що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

На виконання цього договору № 9/ПК-2 від 05.05.1998 р. відповідачу оплачено за будівництво та поставку крану 800 000, 00 грн.

Отже, зі змісту вищенаведених норм чинного законодавства України вбачається, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків, що завдані простроченням (ч. З ст. 612 Цивільного кодексу України, ч. 1, 2 ст. 220 та ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України). Як зазначає позивач, внаслідок прострочення відповідачем строку виконання зобов'язання з будівництва та поставки самохідного крану КШТ-100L ним втрачено інтересах до такого об'єкту.

У  відповідності з п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2007 р. відповідача було зобов'язано надати суду контр-розрахунок, відзив на позовну заяву, докази на підтвердження своїх заперечень.   

Жодних фактичних даних, якими спростовуються твердження позивача та заявлені ним вимоги станом на час подання позову до суду або ж під час розгляду спору, відповідачем суду не надано.

За таких обставин, позовні вимоги видаються обґрунтованими, доведеними належними доказами, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.  

Виходячи з п. 3 ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання “ППК-Кран” (04123, м. Київ, вул. Западинська, 5, ідентифікаційний код 25392082) на користь Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз Украхни” в особі філії “Управління магістральних газопроводів” (61001, м. Харків, вул. Культури, 20-А, ідентифікаційний  код 25698645) 800 000 (вісімсот тисяч) грн. 00 коп. збитків, 8 000 (вісім тисяч) 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.  

Суддя                                                                             С.В. Шабунін

справа №  46/382

15.10.07

За позовом     Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціоенрної компанії "Нафтогаз України" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз"

до                     ТОВ Виробниче об"єднання "ППК-Кран"

про                    стягнення  800 000,00 грн.

Суддя  Шабунін С.В.

                                                                                             Шабунін С.В.