Рішення

від 07.02.2023 по справі 340/7/23

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 року м.Кропивницький Справа № 340/7/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Кіровоградській області (вул. В.Перспективна, 55, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25000, код ЄДРПОУ 43995486) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛЕКС СТАЙЛ" (пров. Бориса Йогансона, 9, м.Олександрія, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28000, код ЄДРПОУ 35439259) про накладення арешту на кошти,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Кіровоградській області звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флекс Стайл" про накладення арешту на кошти та інші цінності товариства з обмеженою відповідальністю «Флекс Стайл», що знаходяться в банку, для забезпечення погашення податкового боргу в сумі 139093,13 грн. на рахунку НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 AT КБ «ПриватБанк» МФО 305299.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 №340/1061/20, яке набрало законної сили 07.08.2020, з ТОВ «Флекс Стайл» стягнуто податковий борг в розмірі 140085,60 грн. Визначений судовим рішенням податковий борг відповідачем не сплачено, а тому 17.02.2022 року контролюючий орган прийняв рішення № 18 про опис майна Відповідача у податкову заставу; 18.02.2022 року контролюючий орган склав Акт опису майна № 2 відносно Відповідача; 21.02.2022 року контролюючим органом внесено обтяження у вигляді податкової застави на рухоме майно Відповідача; 21.02.2022 року контролюючий орган направив Відповідачу лист «Про опис майна у податкову заставу» з рішенням про опис майна № 18 від 17.02.2022 року, актом опису майна № 2 від 18.02.2022 року та витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 18.02.2022 року № 29707479.

Крім того, позивач вказує, що ним вживались заходи щодо аналізу реєстрів прав на рухоме та нерухоме майно. Майно належне відповідачеві не виявлено.

Також вживались заходи щодо списання грошових коштів з банківських рахунків шляхом направлення інкасових доручень (розпоряджень), які повернуті без виконання у зв`язку з відсутність коштів на рахунках.

Зважаючи на викладені обставини позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 06.01.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін (а.с.31). Ухвала суду направлялась за юридичною адресою відповідача (м. Олександрія, Кіровоградська обл., провул. Бориса Йогансона, 9), але була повернута у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (а.с.34).

Відповідно до ч. 4 ст. 124 КАС України 4. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються:

1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

Суд, вивчивши письмові матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідач перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Кіровоградській області (а.с.5).

01.09.2020 Кіровоградським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №340/1061/20 про стягнення з відповідача податкового боргу в розмірі 140085,60 грн. (а.с.19).

Визначений судовим рішенням податковий борг відповідачем не сплачено.

17.02.2022 року позивачем прийнято рішення № 18 про опис майна відповідача у податкову заставу (а.с.16).

18.02.2022 року позивачем складено акт опису майна № 2 відносно відповідача (а.с.17).

21.02.2022 року позивачем внесено обтяження у вигляді податкової застави на рухоме майно відповідача (а.с.16 звор.).

21.02.2022 року позивач направив відповідачу лист «Про опис майна у податкову заставу» (а.с.18).

Позивачем вживались заходи щодо аналізу реєстрів прав на рухоме та нерухоме майно. Майно належне відповідачеві не виявлено (а.с.8-15).

Позивачем вживались заходи щодо списання грошових коштів з банківських рахунків шляхом направлення інкасових доручень (розпоряджень), які повернуті без виконання у зв`язку з відсутність коштів на рахунках (а.с.20-23).

Станом на момент подачі даного позову, податковий борг відповідача не сплачено.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в розмірах і порядку, встановлених законом.

Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України) кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачений обов`язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку та строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 ПК України).

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вже встановлено судом з відповідача стягнуто податковий борг в розмірі 140085,60 грн, який відповідачем не погашено.

Право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, передбачено пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України.

Суд зазначає, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 Податкового кодексу України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу, визначені пп. 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 20.1.33 статті 20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма пункту 20.1.33 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов`язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми пункту 20.1.33 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість пункт 20.1.33 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з аналізу реєстрів прав на рухоме та нерухоме майно у відповідача відсутні майнові активи.

Постановою Національного Банку України № 22 від 21.01.2004 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 №372/8976).

Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та є обов`язкові для виконання ними (пункти 1.1. та 1.3 Інструкції).

Главою 9 Інструкції визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

Пункт 9.2 Інструкції передбачає, що банк накладає арешт на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань відкриття і закриття рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 9.3 Інструкції).

Пунктом абзацу 1 п. 9.10 гл. 9 Інструкції передбачено, що у разі надходження до банку платіжної вимоги / інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 11.9 глави 11 цієї Інструкції.

Враховуючи положення абзацу 3 та 4 п. 9.10 гл. 9 Інструкції, до арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги / інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог / інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта. Банк після списання за платіжною вимогою / інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням.

Відтак, вимога щодо накладення арешту на кошти та цінності, які знаходяться в банку, достатні для стягнення податкового боргу підприємства в сумі 139093,13 грн., є правомірною та обґрунтованою.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач не надав суду доказів щодо безпідставності заявлених позовних вимог, а тому заявлений позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Кіровоградській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флекс Стайл" про накладення арешту на кошти та інші цінності задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності товариства з обмеженою відповідальністю «Флекс Стайл», що знаходяться в банку, для забезпечення погашення податкового боргу в сумі 139093,13 грн. на рахунку НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 AT КБ «ПриватБанк» МФО 305299.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник