Рішення

від 07.02.2023 по справі 580/6347/22

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 року справа № 580/6347/22

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до ТОВ СБМ-3 про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (18002, м. Черкаси, вул. Благовісна, 269/105) до ТОВ СБМ-3 (20200, м. Звенигородка, вул. Шмідта, 2) в якому просить стягнути 48362,50грн. адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2021 році та 9440,36грн. пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи) на підставі ст. 260, 262 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що відповідач не вжив заходів щодо створення робочих місць та працевлаштування осіб з інвалідністю, а отже обов`язок по виконанню нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем не виконано, що є порушенням статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, у зв`язку з чим до відповідача застосовані адміністративно-господарські санкції за 1 незайняте робоче місце для осіб з інвалідністю, а також нараховано пеню за простроченням сплати адміністративно-господарських санкцій.

Відповідачем відзив на позовну заяву не подано, причин неподання не повідомлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

ТОВ СБМ-3, як юридична особа, ЄДРПОУ 44503958, зареєстроване 13.09.2021, за основним видом діяльності 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням.

Черкаським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю проведено аналіз діяльності ТОВ СБМ-3 відповідно до вимог законів України Про зайнятість населення та Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні.

На запити позивача ГУ ДПС в Черкаській області надано інформацію листами від 25.07.2022 №3381/5/23-00-24-06-09 та від 12.09.2022 №4279/5-23-00-24-10-24, згідно якої у ТОВ СБМ-3 у 2021 році середньооблікова кількість штатних працівників з жовтня по грудень 2021 року становила 42 особи, з них працівників, яким встановлено інвалідність 1. При цьому, в період з січня 2021 року по серпень 2021 року дані щодо нарахування податків і зборів відсутні, а середньооблікова кількість штатних працівників у вересні 1 особа -працівників, яким встановлено інвалідність 0, у жовтні 22 особи, у листопаді 2021 року 37 осіб, у грудні 41 особа - працівникам, яким встановлено інвалідність 1 особа.

12.11.2022 відповідач подав позивачу звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 Форма № 10-ПОІ, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників за рік 8, з них працівників, яким встановлено інвалідність 1.

Листом від 15.12.2022 №23.03-23/324 Звенигородська районна філія Черкаського обласного центру зайнятості повідомила позивача, що ТОВ СБМ-3 у 2021 році інформацію про попит на робочу силу (вакансії) не подавав.

Листом від 06.12.2022 №1819/01-28 позивач повідомив відповідача про не виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році, а тому має сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 48362,50грн., а також пеню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до абз. 2 ст. 19 Конституції України державні органи, органи місцевого самоврядування та їх службові і посадові особи зобов`язані діяти виключно в межах та спосіб, визначені законом.

Законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інваліднітю в Україні № 875-XII від 21.03.1991 (далі - Закон № 875-XII).

Частиною 1 ст. 19 Закону № 875-XII визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Обов`язок підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, встановлений ч. 3 ст. 18 Закону № 875-ХІІ.

Відповідно до ч. 11 ст. 19 вказаного Закону, норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Отже, на законодавчому рівні імперативно визначено єдиний норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та порядок його обчислення.

Згідно відомостей, які містяться у звіті відповідача про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік поданого позивачу вбачається що:

- середньооблікова чисельність штатних працівників особового складу відповідача становить 8 осіб;

- середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлено інвалідність 1 працівників;

- кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону № 875 - 1 особа.

Суд врахував, що дані поданого звіту з урахуванням реєстрації юридичної особи 13.09.2021, узгоджуються з даними ГУ ДПС в Черкаській області викладеними в листами від 25.07.2022 №3381/5/23-00-24-06-09 та від 12.09.2022 №4279/5-23-00-24-10-24.

Вимоги до особливостей організації робочого місця для осіб з інвалідністю передбачено ч. 3 ст. 18 Закону № 875-ХІІ, відповідно до якої суб`єкти господарювання, які працевлаштовують особу з інвалідністю, зобов`язані створювати для них робочі місця, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації їх працевлаштування.

Як встановлено судом, відповідачем в повній мірі виконано обов`язок щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю та власне самостійне працевлаштування таких осіб.

Відповідно до ч.1 ст.238 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-ІV (далі ГК України) адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання.

Частинами 1-2 ст.218 ГК України передбачають, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, враховуючи зазначену норму, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Оскільки доказів, які б свідчили про те, що відповідач не виконав нормативу у працевлаштуванні особи з інвалідністю, суду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та поданих матеріалів, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи є необґрунтованими, а вимоги такими, що не належать до задоволення.

Враховуючи вимоги ст. 139 КАС України, відшкодування витрат, понесених позивачем зі сплати судового збору, не передбачено.

Керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя Петро ПАЛАМАР